На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Езопові байки


ДЕЩО ПРО ВІЧНІ БАЙКИ і ПРО МУДРЕЦЯ ЕЗОПА


Байка - це невеличке, часто віршоване оповідання повчального змісту. У байці діють здебільшого тварини або й неживі предмети, яких автор наділяє здібностями і властивостями людей, - вони вміють розмовляти і міркують, як люди. Байка має бути дотепною і цікавою. Того, хто складає байки, називають байкарем.

Езоп, байкар. Портрет Езопа з книгою роботи іспанського художника Дієго Веласкеса.
Портрет Езопа з книгою
роботи іспанського художника
Дієго Веласкеса

Езоп теж був байкарем, але жив він так давно, що про нього не збереглося майже ніяких певних відомостей. Адже, коли вірити переказам, жив він дві з половиною тисячі років тому в давній Греції.
Давні греки вимовляли його ім'я інакше, ніж ми - Айсопбс. Вони розповідали, що він був рабом-невільником, з походження не греком, а чужоземцем — фракійцем чи фрігійцем, - дуже негарним на вигляд: у нього було, велике черево, здорова голова, а на спині горб. Але цей бридкий раб визначався неабияким розумом. Доля закинула його на острів Самос у Егейському морі, де його господарем став рабовласник Ксант, що вважав себе вченим-філософом, а насправді був обмеженою і дурною людиною.
Про мудрість Езопа складалися цілі легенди, які свідчили, що він буїз далеко розумніший за своїх сучасників, а щоб вони могли скористатися з його розуму, він повчав їх своїми байками.
Самос - чарівний острів у Егейському морі - одному з найкрасивіших морів світу... Це острів, де солоний подих моря змішується з пахощами сосен і ялин. На схилах гір каштанові, оливові, помаранчеві гаї і, звичайно, виноградники, що дають славнозвісне самоське вино.
Серед    предків    сучасних    самосців - славетний    за    давнини    владар Полікрат, ще славетніші за нього - математик Піфагор і поет Анакреонт. Але їхня слава не йде ні в яке порівняння зі славою байкаря Езопа. Ніколи не було на Самосі стільки левів, ведмедів, вовків, лисиць, мавп та інших тварин, скільки їх є в байках Езопа. В деяких з них діють звірі, птахи, риби, гади і навіть комахи. В інших діють люди - городяни і селяни, багатії та бідняки, мисливці та рибалки, купці та злодії, батьки І діти. Іноді в байках виступають вигадані постаті - давньогрецькі боги - Зевс, Гермес, Афіна або олюднені явища природи - Сонце, Місяць, Вітер, Море, Річка тощо.
У байках і казках тварини, рослини, навіть неживі речі розмовляють як люди. Можна сказати, що в байках діють люди, які замаскувалися під личинами тварин, рослин, речей. Згадайте, що ми з вами теж іноді порівнюємо людей із тваринами, називаючи сильну людину левом, хитру людну - лисицею, жадібну - вовком, незграбну - ведмедем, дурну - віслюком. В одній відомій байці легкодумна і марнотратна людина виступає в образі коника, який влітку безтурботно співає, не думаючи про зиму, а розсудлива І заощадлива - в образі працьовитої мурашки.
Знаєте таку байку? Ну, а висновок із неї? Очевидно, такий: грайся собі і розважайся, але думай і про майбутнє, про те, як далі житимеш. Такий висновок, висловлений прямо чи непрямо, називається мораллю байки.
Ось, наприклад, коли ви читаєте байку про ворону і лисицю, то відразу можете здогадатися, що вона попереджує: не слід довіряти тим, що надто вас вихваляють, бо це вони роблять навмисне, щоб приспати вашу пильність і при нагоді обдурити вас.
Ну, а який висновок із байки про двох приятелів, що в лісі надибали на ведмедя і один із них заліз на дерево, залишивши другого в небезпеці? Звичайно, ось який: справжні друзі виявляються в небезпеці, а не тоді, коли все гаразд.
Можливо, ви запитаєте: чи є різниця між байкою і казкою? Напевне, ви звернули увагу на те, що байки (байдуже, чи складені віршами, чи прозою), порівняно до казок, - коротші і завжди містять у собі якусь мораль чи повчальний висновок: як слід поводитися, чи як не слід поводитися в різних випадках життя.
Майже всі народи світу мають свої байки, і що цікаво - серед них є багато схожих на сюжети, запозичені у Езопа, хоч і складено їх у різних краях за різних часів і різними мовами. У Росії в другій половиш вісімнадцятого і в першій дев'ятнадцятого сторіччя складав віршовані байки славетний байкар Іван Андрійович Крилов. Франція пишається своїм байкарем Жаном Лафонтеном,   який жив у сімнадцятому сторіччі. В Україні теж було чимало письменників, що складали свої байки за зразками давніх Езопових байок. У вісімнадцятому сторіччі - Григорій Сковорода. У дев'ятнадцятому - Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Леонід Глібов. У двадцятому - Остап Вишня і Степан Олійник.
У кожного з цих байкарів - від Езопа до Олійника - є схожі між собою байки і кожна по-своєму цікава.
Мандрують байки світом, переходять від народу до народу. І хоча було складено байку дві з половиною тисячі років тому, але живе вона серед нас і сьогодні.
Взяти хоча б Езопову баєчку про ненажерливого вовка і маленьке, але вже розумне козеня. Як ви гадаєте, що могло статися, коли козеня опинилося перед вовком? Звичайно, скажете ви, хіба може бідолашне козенятко врятуватися від вовка? Напевне, з'їсть його вовк, бо він хижий і сильніший за козенятко. Сильніший? Так! Але не розумніший. Що ж вигадало мале? Воно каже вовкові: «Бачу — нема мені рятунку. Дозволь перед смертю хоча б пограти на сопілці. Я пограю, а ти потанцюєш!» Вовк погодився, а коли козеня заграло на сопілці, це почули собаки, що стерегли худобу, прибігли, і вовкові довелося тікати натщесерце. Отже, перемагає не завжди сильніший, а часто перемагає розумнішим, і так не лише серед тварин, але й серед людей.
Схожу байку ми записали кілька років тому, в одному грецькому селі на Донеччині. Тільки там замість козеняти діяв чабан, що сопілкою покликав своїх собак, і вони, прибігши, розірвали необережного вовка.
Бачите, скільки часу проминуло відтоді, коли вперше було створено таку байку, а вона збереглася дотепер не тільки на папері, а і в пам'яті простого народу і ще може нас із вами розважити й повчити. Невмирущими виявилися майже всі Езопові байки. Вони переходять від покоління до покоління, від одного народу до другого, звучать різними мовами, але зберігають свою викривну й повчальну силу.
У спадщину від давніх греків залишилася народам Європи цікава «Повість про філософа Ксанта та про його раба Езопа, або Пригоди Езопа». В ній побіжно згадується про те, що Езоп складав байки і записав їх для лідійського царя Креза,  який хотів завоювати  острів  Самос. Ми і досі не знаємо, чи справді Езоп був автором усіх тих байок, які йому приписують. Але він перший байкар, ім'я якого нам відоме. Напевно, байки створювали і до нього. Створював їх народ, який був найпершим байкарем, ще давнішим за Еаопа. Ми пропонуємо для читання Езопові байки не в тій формі, в якій їх було записано ще в давній Греції, а в переказі, який зробила сучасна грецька письменниця Піпіна Цімікалі. З кількох сот байок тут переказано лише шістдесят. Дуже короткі байки стали досить довгими і за формою ближчими до казок, ніж до байок. Звичайно, Езопові байки переказували й інші письменники та письменниці, але буде цікаво довідатися, як їх слухають і читають діти в сучасній Греції.
Професор   Андрій   Білєцький

За матеріалами: "Езопові байки". В переказі П. Цімікалі. Київ, "Веселка", 1972, малюнки А.Жуковського.


Абетковий покажчик Езопових байок, розміщених на Малій СторінціНа "Малій Сторінці" маємо 60 байок Езопа у переказі П. Цімікалі (переклад українською Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі). Щоб легше було знайти потрібну вам байку, користуйтесь абетковим покажчиком усіх байок, розміщених на сайті.

"... Перед ними лежало безмежне синє море.
—  Яке воно спокійне! — сказав товариш пастухові.— Анїнай-меншої хвильки.
—  Ба ні — воно дуже підступне! — мовив пастух.— Вгамувалося, бо, мабуть, знову хоче фініків." (Езоп)

"Ой доню, доню, а сестрі твоїй потрібен дощ. То я вже й сам не знаю, чого дужче хочу: дощу чи спеки. Хоч би скільки молився — все одно обом вам не догоджу. В однієї буде радість, а в другої — сльози.   І   повір   мені,   доню — таке   трапляється   не   тільки з нами, але й з іншими на цьому світі." (Езоп)

"... Коли б то тільки біль — поболить і перестане. А чи минеться лиха слава?..." (Езоп)

"... Коли зазіхнеш на чуже, то втратиш і своє." (Езоп)

"... Назавтра десятеро полководців почепили на голови напрочуд гарні роги.
Але попри ці почесні відзнаки, мишача армія була вщент розбита в першому ж бою, і бідолашне військо ледве втекло від котів. Вояки один по одному шмигали у вузенькі нори і всі врятувалися. Полководці й собі кинулися до нір, але гіллясті роги не пролазили в них. І коти забрали мишей-полководців у полон.
А яка доля чекає на котячих бранців — ви самі знаєте..." (Езоп)

"... Тепер будьте розважні. Правду кажучи, сердешна мавпа не винна. Що вона вміла — те й показувала. Винні ви самі, бо ні сіло ні впало обрали царем блазня, не подумавши, до якого лиха він може вас довести." (Езоп)

"... Затямте, дітки: ніколи не шануватимуть того, хто каже одне, а робить інше. Бо судять про когось не за словами його, а за ділами." (Езоп)

"... Ворона хоче стати орлом: побачила,   як  орел   полює,  то  й   забаглося  їй  полювати так само. А про те забула, що орел великий та дужий,  а вона — звичайний собі птах. Тому сьогодні й попалась..." (Езоп)

"... Зійшлися цапики посеред кладки, пхнули один одного рогами раз, другий, та й... шубовсть у воду! Добре, що вміли плавати, то врятувалися. А якби не вміли?.." (Езоп)

"... Хто навчив? Віслюкова доля навчила, леве.
Так уже ведеться, що біда одного стає наукою іншого." (Езоп)

"... Вертайтеся до своїх домівок та будьте вдоволені з того, які ви є.
Подалися зайці назад. І здався їм ліс гарнішим, сонце теплішим, вітрець — ніжнішим. Трава видалася смачнішою, а життя — прекрасним. І донині так ведеться зайцям, і вікують вони радісно та щасливо." (Езоп)

"... Я — Гєрмес! — прогримів   він.— Я  знаю,   яка   була   в   тебе мотика!  Я почув  твій плач  і  прийшов  тебе  випробувати. Бачу — ти поганий чоловік, бо хотів мене ошукати. Аби ти сказав правду, я подарував би тобі золоту мотику. Але тепер не матимеш і своєї. Це тобі плата за брехню..." (Езоп)

"... Чи не забрав ти собі в голову, цапе, що це я тебе так налякався?  Ба ні!  За мною гнався лев — ось кого я боюся!  Та хай він тільки звідси піде, отоді взнаєш, що таке цап, а що — віл..." (Езоп)

"... Царя обирають не за красу, а за вдачу, розум, кмітливість і силу...." (Езоп)

"... Ти добре робиш, що так пильнуєш собак, бо вони нас бережуть...." (Езоп)

"... Моя хитрість на мені й окошилася. Коли б не пірнав у воду, не поважчали; б мої мішки, і я хутенько відніс би їх..." (Езоп)

" ...Ніжитесь у моєму затінку, в холодку, і кажете, що я нікчемна. Як то можна приймати все добре, що я вам даю, і ганити мене?.." (Езоп)

"... хоч і мав ти золото, насправді не мав нічого. Ніякої користі воно тобі не давало. Тільки б дивився та дивився... То візьми якийсь камінь, поклади в яму і скажи собі, що то золото. І буде тобі добре, як перше." (Езоп)

",,, Людина з часом звикає до будь-чого, яке-воно не є, добре чи погане. Добре стає не таким добрим, а погане — не таким поганим, як здається попервах." (Езоп)

"... Хіба можна втаїти те, що кожному видко з першого погляду?" (Езоп)

"...   Сказав,   щоб  я  ніколи  не  ходив   нікуди з приятелями, які в скруті кидають мене самого і чимдуж тікають, рятуючи власну шкуру, бо друзі пізнаються в біді..." (Езоп)

" ... Еге, ні на що не придалася б наша вдатність, коли б доля не послала нам рибину в останню мить." (Езоп)

"... Вона пливе, чи вода її несе? Ох. бідолашна, терпить через свою голову..."  (Езоп)

"... Облиш курча, лисе! — загримів бог.— Йди собі геть, щоб не бачили тебе мої очі! Я хотів тобі вручити царство, бо мав тебе за розумного і сподівався, що віднині, коли тобі випадає така доля, ти покинеш свої давні звички. Ба ні! Який ти був, такий і лишився. Тож не бути тобі царем поміж звірів!" (Езоп)

"... Коли ти гадаєш, цапику, що з мене поглузував, то сам себе дуриш. Знаєш, хто тут насправді з мене насміявся? Не ти, а скеля, на яку я не можу вилізти!" (Езоп)

"... Коли б леви знали різьбярство, чи не побачив би ти хтозна-скільки статуй, які б зображували людину, що її переміг лев і звалив додолу?.." (Езоп)

"... Найстрашніші речі, коли до них звикнеш, стають нестрашними." (Езоп)

"... все зло, яке мені кури чинять,— не від зневаги до мого роду. Півні тільки те й знають, що битися між собою, і не тому, що ненавидять один одного — адже вони одного роду! — а тому лише, що забіяки! Через те й не живуть у згоді."    (Езоп)

"... Коли я тобі грав, то ти не танцювала. Тепер танцюй, не танцюй — я вже більш не гратиму."

(Езоп)

"... Мавпа є мавпа і мавпою зостанеться, хоч би як її вимуштрували, хоч би чого навчили..."

(Езоп)

"... здоровий глузд барана переміг вовчу хитрість." (Езоп)

"... Коли хочеш, аби тобі вірили,— ніколи не кажи неправди."

(Езоп)

"... Було б співати та міру знати. Чому не сидів собі любесенько з нами, а видерся хтозна-куди та й вихвалявся перемогою? Аби не горланив, жив би між нас і біди не знав."

(Езоп)

" Ніколи не пускайте нікого в двір, поки не дізнаєтесь, хто він. Хай навіть співатиме вам найсолодших пісень — не йміть віри."

(Езоп)

"... У сто крат ліпше бути самотнім, аніж приятелювати з тим, кого гаразд не знаєш. Добре, що я повівся так з левом. Тепер таких друзів здалеку пізнаватиму."

(Езоп)

"... Правду казала подруга, що треба зачекати. Адже з часом минають скрута та лихо!"

(Езоп)

"... Воно й зрозуміло. Десь позбулася свого, а тепер соромно, тож і хочеш, аби й ми собі повідтинали. Гадаєш, тоді з тебе не сміятимуться? Сама зазнала лиха, й нам того зичиш! Іди собі геть! А ви, браття й сестри, розходьтеся по домівках і менше слухайте дурних балачок."

(Езоп)

"... —  Такого хитрющого півня здибала, що й світ такого не бачив! Це тобі не ворона, що відразу впустить м'ясо з дзьоба, зачувши хвалу! Нічого не скажеш — розумний півень!"

(Езоп)

"... Бракує мені розуму. Але це лихо мене навчило. Надалі ніколи не починатиму жодної справи, не подумавши перше, чи зможу довести її до ладу."

(Езоп)

"...— О жорстокий коню! Якби ти був допоміг мені, взявши трохи мого вантажу, то я дійшов би до міста. А так жорстокість твоя на тобі й окошилася!"

(Езоп)

"... Отак часом люди доти дбають про інших, доки залежні від них, а потім забувають про свої обов'язки."

(Езоп)

"... Отож, аби не накликати на себе біди та не накоїти лиха іншим, не треба братися не за свою справу."

(Езоп)

"... Замість того, щоби збагнути батькові слова, розпитати, порадитися,— кинулися шукати в землі золото. Батько не посміявся з нас, а заповів нам найбільший скарб світу — любов до праці."

(Езоп)

"... Краще пошукаймо іншого місця, де ми будемо в безпеці; навіщо стрибати в першу-ліпшу яму, не думаючи, що буде по тому."

(Езоп)

"... Отак завжди буває: хто свого зречеться, того й свої цураються, і чужі не приймають."

(Езоп)

"...Така кара спостигає диваків, які вірять усьому, що бовкне перший-ліпший шахрай, не думаючи, чи то правда, а чи вигадка."

(Езоп)

"... Спершу-потрудися, спробуй сам собі допомогти, а тоді вже клич мене. Бо як сам нічого не робиш — нема за чим когось кликати."

(Езоп)

"... ніколи не водися з кепськими товаришами, від них завжди більше шкоди, ніж користі."

(Езоп)

"... Отак і деякі люди бувають покарані за те, що не цінують своїх благодійників."

(Езоп)

"... Так деякі люди через зажерливість втрачають і те, що мали."

(Езоп)

"... Отож водися завше з гарними й поважними птахами, а від поганих тікай подалі...."

(Езоп)

"... Є й людей,  і звірів чимало,  котрі вдають, що  вони працюють,  мучаться, дбають за все, що без них і світ перевернеться. Насправді ж вони нічого не роблять; інші працюють за них."

(Езоп)

"... —   Отож, діточки, затямте на все життя: не рушайте в дорогу, не знаючи, куди вона приведе і чи можна повернутися нею назад,— сказала лисиця наостанок."

(Езоп)

"... Важко підійматися в таку спеку, тож кочовик ступав угору смутний-пресмутний. Але як вибралися на вершину й почали спускатися — повеселішав.
—  Таки вилізли! А спускатися куди легше, хіба ж ні? Верблюд мовчав. Кочовик озирнувся.
—  Хіба ж ні? — перепитав.— Тобі що більше до вподоби: дертися на гору чи спускатися з гори?
—  Я залюбки пройшов би іншою дорогою — довшою, але рівною. Чому ти про неї забув?"

(Езоп)

" ... —  Я маю дяку? — здивувався лелека.— Чи ти при своїх? Що ж ти мені таке зробив?
  —  Я дав тобі вийняти голову з мого рота! З вовчого рота! Чи бувало коли-небудь таке в світі?
Вовчисько розреготався й вистрибом побіг до свого лігва. Отак негідники вважають, ніби вони роблять добро бодай тим, що не завжди шкодять. Отак негідники вважають, ніби вони роблять добро бодай тим, що не завжди шкодять."

(Езоп)

"... Надяг він шапку та й пішов до свого поля, бо, ганяючись за орлом, забіг далеченько. А дійшовши, спинився, мов скам'янів. Стіна обвалилася, і найбільша купа груддя лежала саме там, де він сів обідати.
Довго стояв хлібороб мовчки. Аж нарешті вигукнув:
—  Лиш тепер збагнув я, що робив орел! Він бачив стіну згори й вигадав отаку гру, аби відвести мене геть і врятувати мені життя. Орле, ти гідно відплатив за доброї Красно тобі дякую!"

(Езоп)

"... Дорого обійшлися галці хитрощі. Бо не тільки царя з неї не вийшло, а й стала вона посміховиськом для всього птаства.
Отак деякі люди чужими думками заживають собі слави, але незабаром слава та стає їхньою ганьбою."

(Езоп)

"—   Не так мене діймає біль та слабість,— каже лев,— як те, що стільки мучився, а скористалася з того лисиця.
—  І я про це думаю,— озвався ведмідь.— Ми стільки натерпілися, а здобич дісталася лисиці. Отож треба було таки поділитися козеням. Були б наїлися та й подужчали."

(Езоп)

" -  Вороно, вороно, ти й справді дуже гарна! І станом, і барвою, й голосом; одного лиш тобі бракує — розуму. Коли б мала розум, не слухала б моїх теревенів і не впустила б м'яса з дзьоба...."

(Езоп)

"Отож коли шахраї мають справу з розумними людьми - їхні хитрощі не досягають мети."

(Езоп)


Останні коментарі до сторінки
«Езопові байки»:
кузьменко , 2017-03-16 16:51:20, #
катя , 2018-03-06 19:42:59, #
Роза , 2018-03-06 19:46:29, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 3     + Додати коментар