Езоп
ХАТНЯ МИША Й ПОЛЬОВА МИША
(у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Познайомилися якось дві миші й подружилися. Одна з них була польовою мишею й жила за містом, а друга — хатньою, тому жила в місті.
— Приходь до мене на обід, — сказала хатній миші польова, — побачиш, як гарно в полі о цій порі. Чисте повітря, свіжий вітерець, і повно всього, чого тільки душа бажає.
— Щиро дякую, — відповіла хатня миша. — Незабаром прийду.
І справді, за кілька днів подалася вона в поле й під обід дісталася до нори польової миші. А та, чекаючи подругу, чого тільки не наносила, щоб добре пригостити її! І солодкої моркви, і диких артишоків, і буряків, і всіляких смачних корінців, і пшениці, і ячменю! Усе це вона гарно порозкладала й запросила подругу пригощатися.
Домашня миша покуштувала всього потроху і, дивлячись, як апетитно їсть господиня, похитала головою.
— Ох, моя подружко,— сказала вона,— послухай, що я тобі скажу, тільки не ображайся. Погане в тебе життя, бідне, як у мурахи.
Коли б я побула тут днів зо два та поїла отак, то на третій день, мабуть, уже б не витримала.
— Це ж чому? — здивувалася польова миша. — Тобі не подобається моя їжа?
— Ти оце все називаєш їжею? Ох, моя бідненька, не знаєш ти, що таке їжа. Ходімо в місто, в мій дім, я покажу тобі, що таке їжа.
— Ти їси щось краще? — запитала вражена польова миша, якій довелося добре потрудитися, щоб нарити буряків та моркви, бо вона гадала, що це найбільші ласощі у світі.
— Краще? — розсміялася хатня миша. — Ось ходімо до мене додому, там сама переконаєшся, бо ліпше один раз попробувати, ніж сто разів почути.
— Ну що ж, ходімо,— погодилась польова миша.
І коли звечоріло, дві миші вирушили з поля до міста. Хатня миша жила в багатому будинку з великою коморою. Як тільки вони ввійшли в дім, у польової миші аж у голові замакітрилось від пахощів.
— Ой! — скрикнула вона. — Як гарно пахне!
— Ти ще нічого не бачила,— гордо мовила хатня миша. — Ходи сюди, я покажу тобі моє багатство.
І вона повела подругу в комору, показуючи на ряди мішків:
— Ось тут пшениця й борошно, а там квасоля, чечевиця й нут.
За мішками стояли великі дерев’яні ящики.
— Тут зберігається солона риба й шинка, — пояснила хатня миша. А в оцих ось горщиках мед, а он там сухий інжир, мигдаль, хурма, а ото сир. Можеш їсти, що хочеш.
Польова миша куштувала наїдки, і їй здавалося, що все це відбувається вві сні.
— Ну, що, смачно? — запитала, усміхаючись, хатня миша.
— Ох, ще й як смачно! — відповіла подруга, аж мружачись від задоволення. — Я собі такого й уявити не могла.
І вона почала запихатися так, що її аж занудило. Тоді обидві миші залізли в тісну нірку спати.
Коли вони попрокидалися вранці, хатня миша сказала:
— Залишайся в мене. Ти тут житимеш, як пані, а мені з тобою буде веселіше. Нащо тобі здалося те поле?
— Щиро дякую, чом би й не залишитися? — радісно відповіла польова миша, з огидою згадавши всілякі корінці, якими досі харчувалася.
Найперш подруги вирішили піти до комори поснідати. Польова миша кинулася до меду, а хатня — до сиру. Та тільки-но вони приготувалися їсти, як раптом двері відчинилися і хтось увійшов у комору. Хатня миша ледве встигла штовхнути свою подругу за ящик, і вони принишкли там. І лише коли людина вийшла й зачинила двері, миші полегшено зітхнули.
— Ну, щастя наше, все обійшлося! — сказала хатня миша, все ще тремтячи зі страху.
— А що, це була велика небезпека? — запитала подруга.
— Ще й яка! — відповіла хатня миша. — Якби нас побачили, то не знаю, чи врятувалися б ми. Ну, та тепер уже можна їсти.
— Е-е, щось мені перехотілося, — мовила польова миша. — Хіба що попробувати.
І вони підступили до своїх ласощів. Та як тільки почали їсти, двері знову відчинилися, і двоє людей внесли в комору ящик. Цього разу миші встигли шмигнути в нірку. Довго вони сиділи там, притиснувшись одна до одної. А люди все ходили туди й сюди, носячи ящики. Та нарешті вони пішли зовсім.
— Бачиш? — сказала хатня миша. — Нам принесли ще всякого добра. Ходімо подивимось, що там таке.
— Дивися сама,— відповіла польова миша,— та й бувай здорова.
— Чого це ти раптом?
— Піду я, подружко моя, піду в поле до своїх корінців та овочів. У тисячу разів краще їсти бідну їжу й жити спокійно, аніж так, як ти, харчуватися вишуканими наїдками, завмираючи раз у раз від страху.
По цих словах польова миша побігла в поле.
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 224.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках - глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.