На малюнку: конкурсна робота "Я люблю свою країну!" — Гайдученко Вікторія, 15 років, Київська обл., м.Ірпінь (конкурс дитячого малюнку в Римі "Моя Україна Ucraїna Mia").
| |
Ірина Гаврилова
Україна
Україна – це рідна мати,
без якої ніхто не живе .
Всі хочуть про неї дбати ,
бо вона нам життя дає.
Кожен хоче і мріє,
щоб в Україні був мир!
Тож бережіть Україну,
і любіть ви її,
й захищайте свою матінку рідну!
|
|
"Ніколи не забудемо ми,
що з нами зробили ви!
Завжди ми будем пам'ятати,
як ви хотіли нас «спасати»!
Дзвонили вранці всі,
новини всі — в війні!
Зробили горе нам сьогодні ви,
прокляті москалі!.."
(Тетяна Сверлович)
"Колись, дуже давно, у чудовому Ірландському лісі жила сім’я ельфів. Була вона, звичайно, не одна на весь ліс. У цьому лісі водилося багато ельфів, але усе ж таки я хочу вам розповісти саме про цю сім’ю. Складалася вона з чотирьох членів – мама, тато та двоє діточок-сестричок. Мама, на ім’я Меліса, працювала на ельфійській пасіці з виробництва квіткового меду ельфів і була начальницею у відділі меду з фруктових дерев. Тато, на ім’я Жасмин, працював у Головному Управлінні Дитячими Снами, яке завідувало розсиланням людським дітям солодких снів. Їхні діти – Маргаритка та Фіалка ходили у початкову ельфійську школу у перший клас. Звичайно, дивно, що у всіх ельфів імена походили від назв квітів, але так було тому, що ельфи обожнювали квіти і завжди висаджували їх на вулицях та прямо у своїх помешканнях..." (Софія Мельник)
Читайте дитячі оповідання юної письменниці з Черкаської області Софії Дяченко: "Лялька", "Джек".
"Казка про ведмедика та лисичку" (Ольга Подужайло)
"Жив собі в лісі ведмедик. Дуже добрий він був, усім звірям допомагав. Одного разу закортіло ведмедику малини попоїсти. Та не знав він, де в лісі багато її росте. Ішов ведмедик стежкою, розглядаючи пильно все навкруги та вишукуючи кущі малини. Аж тут йому назустріч вибігла лисичка та й запитує.." Читайте далі цікаву казочку для малят, написану нашою новою авторкою Ольгою Подужайло.
Молода поетка Карина Гусельникова народилася в селі Байрак, що на Полтавщині. Цей квітучий край дарує авторці натхнення писати вірші віддавна... Але коли розпочалася війна почала писати, для того, щоб "заспокоїтися"... Читаймо, співпереживаймо, молімося за нашу перемогу...
Мене звати Катерина Михалевич. Мені 11 років, і десь уже 4 роки я пишу розповіді. Найбільше подобається писати про котів-вояків. Коли історія придумана, записую її у маленьку книжечку. Роблю її з аркушів із зошита, сама придумую малюнки та оздоблюю.
Поліна народилася 2 березня 2010 року в Житомирі. Дитинство проводить в живописному селі Борщеві Радомишльського району на Житомирщині. Нині третьокласниця. Любить відвідувати звичайну і Радомишльську музичну школу. Грає на флейті і вчиться грі на скрипці. І вже пише чудові казочки... Читаймо!!!)))
Діана Олійник - десятирічна школярка з Тернополя. Дівчинка дуже полюбляє тварин, відвідує танцювальний гурток «Dance Life». Вона дуже любить фантазувати, тому і створює свої оповідання та казочки. Читаймо!
Ця світла, радісна дівчинка залюбки пише добрі казочки та оповідання для малят. Її звуть Вікторія Лабунець. Вона живе на Одещині, гарно вчиться у школі та мріє стати письменницею. Підтримаймо прагнення талановитої дівчинки та читаймо її цікаві твори!
Діти презентують свої маленькі напрацювання, а саме мінізбірочки з поетичними та прозовими творами, які народилися у процесі гурткових занять.
Надихаєте і мене писати :)) усі - круті!!!
дуже цікаво
файно
головне - прагнення! діти стараються!
дуже тішить, що у нас ростуть такі молоді таланти!