Більше...

Статті для дітей та батьків

Сортувати:    За датою    За розділами

Сергій Осока.  Муза і смерть автора Щедрика Миколи Леонтовича"Той зимовий день 23 січня 1921 року він провів у Тульчині. Клопотався про якісь важливі справи. Подеколи згадував, що сестра дуже просила його покласти на музику «Заповіт» Шевченка. На мить відволікаючись від нагального, він, може, ледь чутно мугикав, робив ескіз майбутньої мелодії. На вулиці він, певно, складав його про себе. Може, кутався в комір, старався йти швидше, щоб не змерзнути або, їдучи підводою по зимових вулицях, щільно вкривав ноги рядном. Ніхто не знає, яка того дня в Тульчині була погода, у що Леонтович був одягнений, із ким говорив. Достеменно відомо тільки, що «Заповіт» Шевченка він таки поклав на музику. І це був його останній мистецький акт. Символічно? Таки так. У долях геніїв схожі речі трапляються надто часто. Ніби сама історія хоче для них красивого завершення – з особливим значенням, з відчуттям таємниці. А потім він подався до батька – коли приїхав, «була шоста година по сонцю». Мабуть, кашляв у рукавицю. Мабуть, обіймав старого священика. Точних відомостей не маємо. А смерть уже їхала до нього іншою підводою. Смерть – вона вибаглива, їй завжди чомусь хочеться всіх найкращих забрати на самому злеті. Може, щоб не творили, коли все вже створено. А, може, для того, щоб в очах нащадків образ генія вийшов максимально різким і контрастним. Смерть любить контрасти. Вона – ще той митець…" (Сергій Осока)

 

Володимир Даник. Ну, як же нам... без часнику! Оповідка та вірш про український женьшень."Кажуть, що латиноамериканська кухня є досить гострою. Можна сказати, що далеко не для кожного шлунку… А українська?! Ну, нібито надмірною гостротою не страждає. Однак… теж не без гостроти. Бо і як не згадати жартівливе: "Куме, їжте солоні огірочки… вони гострі!" І у відповідь: "Та нічого… сало також не тупе…" А крім солоних огірків є ще один спосіб додати їжі гостроти – вживати часник... А до речі, яке ваше ставлення... до часникового соку? Не доводилося з чимось таким зустрічатись?!.." (Володимир Даник)

Галина Римар. Дума про невмирущих отаманів Соколовських. Отаман Маруся - Олександра Соколовська."... Марусенька, Марієчка, тендітная, ружі цвіт,
повела за Волю битись у свої 16 літ.
Горбулівське дитя сонця золотоволосе
не забуде Україна, поки сходить сонце!.."

(Галина Римар)

 

Галина Римар. Казочка про дві хмаринки."Летіли дві хмаринки. Привіталися, розговорилися.
- Бачиш, он унизу Даринчині квіти?
- Бачу, зовсім зів'яли. Не полити сьогодні - геть пропадуть. Та мені шкода своїх дощинок-краплинок. Я ще мало їх назбирала. Виллю - розтану сама, - відповіла друга..."

(Галина Римар)

Перемоги та досягнення українських школярів на міжнародних математичних олімпіадах. Інтерв'ю з професором Богданом Рубльовим (інтерв'ю провів журналіст Дмитро Пальчиков). Богдан Рубльов — український математик та професор факультету комп’ютерних наук і кібернетики КНУ імені Тараса Шевченка. Він також є організатором математичних олімпіад в Україні й головою журі Всеукраїнської математичної олімпіади. З 2009 року Рубльов возить математичну збірну Україну на різні міжнародні олімпіади. Нещодавно українська команда стала четвертою на Міжнародній математичній олімпіаді, найстарішій з міжнародних наукових олімпіад серед школярів. Всі шестеро її учасників вибороли медалі — чотири золотих і дві срібні. Богдан Рубльов організовував поїздку. Досі найкращим результатом України на Міжнародній математичній олімпіаді було шосте місце, здобуте в 2014, 2007 і 1997 роках. В інтерв’ю для DOU Богдан Рубльов розповів, яка різниця у підготовці математиків в Україні та за кордоном, що далі робити тим, хто найкращий у цій науці, та як це — любити математику.

Галина Римар. Казка про бабусині квіти і короля"За далекими-далекими морями, за густими і розкішними лісами, за річками з чистими співучими водами і прозорими озерами жила одна бабуся, яка дуже любила квіти. Вона щодня з ранечку й до вечора з радістю ходила біля них, доглядала, як діток, а вони ж росли такими чудовими, що ніде у світі й не знайдеш, бо у кожному пуп'янку виростала нова Казочка! В обідню пору бабуся брала сонячного кошика, парасолю і збирала свіжий урожай казок. По обіді до неї прилітали добрі феєчки на золотокрилих птицях. Бабуся садила казочки птахам на пір'ячко, і феєчки розносили їх увечері добрим діточкам..." (Галина Римар)

Сергій Губерначук. Православний час. Духовна кантата у трьох частинах."...Світлі собори дивляться в небо –
молять прощення для нас.
Хай в наших дітях
б’є православний час!.."  

(Сергій Губерначук)

 Галина Римар. Казка про мале солов'ятко"Мале солов'ятко мало двох братиків-близнюків, жвавих і непосидючих. Вони вже вчилися літати. А воно було не таким. Одна його ніжка чомусь ніяк не хотіла розгинатись. І від того маля не могло підстрибнути, аби відштовхнутися для першого польоту. Його сердечко було сповнене смутку, бо воно було не таким, як його брати й сусідські пташата... Ніхто з нього не насміхався. Ні! Навпаки, дорослі й малюки приносили йому смачні личинки, жуків, навіть пелюсточку, що впала з чарівної квітки, як розповідали, з казкової галявини, принесли. Воно мріяло будь-що потрапити на ту галявину, побачити власними очима ті незвичайні квіти, вдихнути їх аромат і від тієї радості заспівати наймилішу, найніжнішу в світі пісню-гімн красі природи..." (Галина Римар)

Галина Римар. Твори для дітей та дорослих"У далекій стороні живуть незвичайні й майстровиті ТКАЧІ, а країна зветься Королівством Золотих Умільців. Тож як тільки перші промінчики Сонечка позолотять край неба, усі прокидаються, вмиваються джерельною водицею (а це обов'язково! мами-павучихи самі вмиваються і пильно слідкують, аби всі діточки також вмилися, бо інакше Дива не станеться!!) і йдуть вітатися з Сонцем. Ще й виносять наткані звечора початки з сірими нитками-павутинками. Сонечко всміхається до милих павучків і цілує нитки, і тоді сірі павутинки враз стають золотими! І починається щоденна робота - заводяться хитромудрі верстати, з яких виходять найпрекрасніші в світі золоті тканини з дивовижними рослинними орнаментами! З неї феєчки замовляють павучкам-кравчиням і майстриням-швачкам неймовірно красивий одяг для принців, принцес, королів, королев, звичайних дівчаток і хлоп'ят та їх матусь, татусів, бабусь і дідусів. Навіть для звірят і пташаток.." (Галина Римар)

Галина Римар. Дума про козака Мамая. Авторська дума."Хто скаже нам, та хто ж ми є, 
якого роду-племені?
Яким молитися богам 
й що предки заповіли нам? 

Козак МАМАЙ в строю, ізнов 
БОРОНИТЬ землю ПРЕДКІВ ВІЛЬНУ,
його ПІСНІ, і біль, і щем - 
КИЄВОРУСЬКА УКРАЇНА,  
його слова, його любов - 
КИЄВОРУСЬКА УКРАЇНА..."  
(Галина Римар)

Галина Римар. Про чарівні Зернятка. Казка-легенда"Було це ще тоді, як у наших українських селах і містах щурі не водилися. Звісно, давненько було. Жили собі люди, багато працювали, та ж на себе робили, і добрячі запаси на довгу зиму мали. От якось прийшов вечір. Треба меншенькій дитині казочку казати. Аж не знають, якої. І дідусь не надумає, і бабуся, і тато, і мама, і старші братики й сестрички. Усі казки вже розказали... Аж тут бабуся згадала, як бачила, коли вносили хліб (урожай), одна Казочка на снопику сиділа. Пішов на тік* батько - не знайшов. Пішла мати - теж не побачила. Пішли старшенькі діти - марно. Тож пішла бабуся - віднайшла того снопика з гарним перевеслом, але казочки там уже не було. І пригадала вона, як її бабуся ще від своєї бабусі чула, і їй повідала, що колись дісталося їм від Святозара зернятко чарівне, яке вони мали щороку висівати і його діток-зерняток дбайливо збирати та знову сіяти й гарно доглядати. Бо прийде пора - і станеться Диво. Розповіла про це бабуся усім - якраз і малечі замість казочки..." (Галина Римар)

Марія Деленко. Посівальник. Вірш про Старий Новий рік. "У маленького Богданка
У торбинці – засіванка.
А іще вона в кишені,
А ще трохи і у жмені.
Нині хлопчик спозаранку
Всім розносить засіванку:
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю..."  (Марія Деленко)

На цій землі я хочу жити. Добірка віршів Світлани Пасенюк. Вірш про Україну"Іду я луками, між трав 
Я пахощі вдихаю літа
І де б я, досі, не блукав
На цій землі я хочу жити..."

(Світлана Пасенюк)

 

Піднебесна імперія (міф про виникнення Китайської імперії)У кожної країни світу Сходу, Заходу, Півдня і Півночі були свої правителі. Вони постійно збирали армії та нападали на сусідів. Правитель центральної частини Піднебесної Хуан-ді дбав про благо своєї країни і не любив війни, тому він ні на кого не нападав, а обороняв прикордонні міста. Але поки Хуан-ді відбивав атаки одного противника, інший готував свою армію до нападу. І центр Піднебесної слабшав...

Міф про заснування ЯпоніїСвіт виник миттєво. Боги-камі і матерія дали собі раду: легка і чиста матерія відокремилася від важкої та мутної, утворивши небо і землю. Перші боги з’явилися самі собою та не дали себе побачити. Вони залишалися безстатевими, тому земля являла собою напіврідку багнюку, суміш двох стихій (Інь та Ян). У п’ятому поколінні боги-камі  роз’єдналися на чоловічі і жіночі божества, першими з яких стали бог Ідзанагі та богиня Ідзанамі. Вони отримали від богів-попередників священний спис і настанову перетворити землю на твердь. Вони почали перемішувати багнюку списом, аж доки тверда земля не відокремилася від рідкої води. Так утворились Японські острови. 

Галина Римар. Про лисицю, їжачка і сірого зайчика (за мотивами української народної казки)"В одному лісі працьовитий зайчик збудував собі гарну й міцну хатинку. Він був дуже дбайливим господарем, і все у нього мало своє місце. От якось уранці він підмів хатинку, застелив свіжу, чисто випрану постіль та половички й вийшов надвір зірвати кілька квіточок у букетик на стіл. А хатинки не замкнув. Примітила це лисичка, хитра, ледачої вдачі. Та й проскочила в зайчикову хатку. Закрила двері на засув і сидить. Прийшов зайчик додому, до хатки - а двері не відчиняються. Смикав, смикав - замкнені..." (Галина Римар)

Віктор Васильчук. Гостини  (казка про осінь та про зиму)"Це сталося давним-давно. У далекій і незвичній країні Ладії, де жили в мирі й злагоді чарівні чотири Пори Року, якось несподівано посварилися золотава Осінь і білосніжна Зима. І так, що навіть перестали спілкуватися між собою. А все через онуку бабусі Зими Снігуроньку. Змалку мала вона досить гарну звичку гостювати у своїх родичів. Та чомусь найбільше їй подобалося відвідувати тітоньку Осінь..." (Віктор Васильчук)

 Сергій Ґуберначук. Вірші до музичних творів із циклу Серафіта за однойменним романом Оноре де Бальзака        "О, Мінно, я вже маю крила,
        неосяжні крила, безмежний дух.
        О, Мінно, є єдина сила,
        хаотична сила – небесний рух."

         (Сергій Губерначук)

Зміст збірки:   Наталя Забіла. Прабабині казки. Збірка віршів для дітей, 1978 р.

Жолудик
Двое козенят    
Зайчикові пригоди     
Хто сильніший?     
Лисиця й Журавель     
Зайчата і Свиня     
Мавпочка й горіхи     
Чотири пори року 

Володимир Даник. Пульс нашого життя."А яка ж творча лабораторія – у, скажімо, поета-гумориста?! О, така лабораторія – просто не має меж… Їдеш у маршрутці – і раптом… чуєш щось таке усміхнене і соковите, сказане кимось з пасажирів. А то і самим водієм… Інколи це не має для тебе якихось наслідків у творчому плані, а інколи усе ж помічаєш – думка запрацювала… запрацювала… І вийшовши на потрібній тобі зупинці, ти уже щось похапцем занотовуєш, щоб не тримати написане у пам’яті. Може, саме тому у мене і написано вже немало коротких (у два… у чотири рядки…) усмішок, де вирують квітучі діалоги. Чи іронічних мініатюр, що віддзеркалюють ту чи іншу хвилюючу думку… Ту чи іншу актуальну обставину нашого непростого життя. Бо непросто живемо, вельмишановні! І кожен особисто, і усі разом. Отож…" (Володимир Даник)


Всього:
4474
Поточна сторінка: 1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11  
Наступна
В кінець
На сайті