Статті для дітей та батьків

Сортувати:    За датою    За розділами

Блог Ольги Шарко про мову. Анкета філолога. "Доброго дня, мої шановні читачі. Як ви вже знаєте, попри диплом україністки я планую реалізуватися як перекладачка художньої літератури. Тож зі студентами з перекладу у своїй шаразі я теж була знайома. І вони поділилися зі мною деякими матеріалами зі своєї навчальної програми. Наприклад, ось цією анкетою перекладача. Хоч вона й створена для студійців цієї спеціальності, та буде корисна й для широкого кола читачів. Я, своєю чергою, відповіла на запитання, як змогла, і пропоную цю інформацію до вашої уваги..." (Ольга Шарко)

Українка, що підкорила космос. Інтерв'ю з астронавткою NASA Гайдемарі Стефанишин-Пайпер"Гайдемарі Стефанишин-Пайпер – перша американська астронавтка NASA українського походження, яка побувала у відкритому космосі та допомагала у спорудженні Міжнародної космічної станції. Вона любить повертатися в Україну, позаяк саме тут, на Львівщині, її коріння. В рамках Всесвітнього тижня космосу вона провела зустріч зі студентами НУ "Львівська політехніка", де розповіла про своє життя та кар’єру. Астронавтка поділилася особливостями тренування та роботи на космічній станції, а також про те, як проходив її перший політ."

Хто не знає свого минулого - той не вартий майбутнього. Блог історично-просвітницького проекту Бункер від Мистецького збіговиська Delirium. Історично-просвітницький проект «Бункер» створений Мистецьким збіговиськом «Delirium» у 2018 році. Метою проекту є популяризація української історії, як одного з головних елементів національної ідентифікації. Бо «хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього» - слова, які є ключовими у розповсюдженні проекту.

Всеволод Нестайко. Книга. Казкові пригоди і таємниці. Повісті-казки (збірка). Передмова Анатолія Костецького. Малюнки Анатолія Василенка. Карколомні пригоди й чарівні перетворення, загадкові зникнення й несподівані з’яви, сміх, веселощі, сльози, розпач  —  все це химерно переплелося  в  іскрометних  і  вигадливих  повістях-казках Всеволода Нестайка:

В Країні Cонячних Зайчиків

Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків

В Країні Місячних Зайчиків

Незвичайні пригоди в лісовій школі

Всеволод Нестайко. Чарівний талісман.

"Лесик був фантазер. Коли, наприклад, він бачив на вулиці перехожого, в якого випиналися лопатки, уява якось сама собою домальовувала на тих лопатках срібні крила, з холош незнайомця вибухав вогонь, і реактивний перехожий злітав у небо, щоб там наздогнати авіалайнер, відчинити на льоту двері й зайти в салон, перелякавши пасажирів. Починалися карколомні пригоди з погонями, бійками й таємницями. Або коли Лесик дивився якийсь фільм і фільм закінчувався, то закінчувався він для всіх, але не для нього. Фільм крутився далі в його уяві. Те саме було й з книжками. Після прочитання герої продовжували жити й діяти у Лесиковій фантазії. Виникали все нові й нові їхні походеньки. Причому сюжети різних книжок перехрещувалися. Том Сойєр і Гекльберрі Фінн потрапляли у Ліліпутію, зустрічалися з капітаном Немо, з графом Монте-Крісто, разом із Гаврошем опинялися на барикадах революційного Парижа тощо. Однокласники тільки очима кліпали..." (Всеволод Нестайко)

Володимир Даник. Інавгурація у Черкаському технологічному. У ЧДТУ відбулася інагурація нового навчального року."Живемо у часи, коли багато що оновлюється і набуває нових барв. І слова, нібито давно знайомі, уже вживаємо у дуже несподіваних для себе випадках. Та і нові слова з’являються. Слово інавгурація і чути, і читати доводилося. І переважно це було пов’язано з початком виконання президентських обов’язків. Нині ж це слово було уже адресовано початку нового навчального року у технологічному університеті... Бо на об’яві повідомлялося, що має бути інавгурація... нового  (2019 – 2020) навчального року у цьому уже добре відомому виші. Звичайно ж, урочистості з приводу початку занять проводилися у технологічному універі і раніше. Але ж слово інавгурація вживалося з цього приводу уперше. А нове слово – це і новизна у його фактичному втіленні. Отож у чому себе виявила новизна у проведенні університетського свята?! Свята, на якому, до речі, було немало поважних гостей... Можливо, усі елементи новизни цього вельми традиційного свята і не згадаю, бо їх загалом було немало. Мова йтиме лише про те, що найбільше запам’яталося..." (Володимир Даник)

 

Всеволод Нестайко. Незвичайні пригоди в лісовій школі (казковий серіал) - з книги Казкові пригоди і таємниці. Повісті-казки. Передмова Анатолія Костецького. Малюнки Анатолія Василенка.

Зміст казкового серіалу з книги "Казкові пригоди і таємниці":

"Сонце серед ночі"

"Пригоди в Павутинії"

"Секрет Васі Кицина"

Енелолик, Уфа і Жахоб’як​

ЗАГАДКОВИЙ ЯШКА
СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК І СОНЯЧНИЙ ВОВК
ТАЄМНИЙ АГЕНТ ПОРЧА І КОЗАК МОРОЗЕНКО 

Всеволод Нестайко. Чарівний талісман."Вона з'явилася раптово й нечутно. Вийшла з темного кутка за шафою і спинилася біля столу — у чорному оксамитному плащі з високим коміром, у крислатому капелюшку з вуаллю, струнка й велична, схожа на королеву. Тінь падала на її обличчя. Лише великі сині очі дивилися з-під вуалі. Вітя завмер. Вдома не було нікого. Двері замкнені на два замки й ланцюжок. Вітя чув, як шалено б'ється його серце. Він сидів на тахті, підібгавши під себе ноги, з книжкою на колінах. «…містер Паррик, мабуть, досить-таки дивна людина, якщо міс Персимон…» Він не встиг дочитати до крапки… З вулиці долинав гомін великого міста. Десь за стіною джмелем гудів пилосос. Поверхом нижче цинькали на піаніно. Та ці віддалені звуки ще більше підкреслювали моторошну тишу, яка панувала у квартирі. Вона ступила ще один нечутний крок, наближаючись до нього. Вітя придивився і враз похолов — ноги незнайомки не торкалися паркету. Він ясно бачив: між гостроносими замшевими її черевичками, що ледь визирали з-під довгого, до п'ят, плаща, й підлогою — відстань..." (Всеволод Нестайко)

Сашко Лірник. Казка про вдову Ганну-Шулячку, чорного козака і страшне закляття. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов."На околиці нашого села, якраз над річкою жила собі вдова Ганна. Чоловік її був добрий і славний козак Шуляк, та загинув у бою з татарами. Зосталася Ганна сама з маленькою дочкою Явдошкою. Тож люди на селі так і звали Ганну — Шулячкою. Лишилося у Ганни невеличке поле біля високої могили, пара воликів та, на згадку про чоловіка, коралове намисто, яке він привіз їй з далекого походу з Туреччини. Гарне намисто — дванадцять разків червоних коралів, ціни неміряної. Ганна була молода і вродлива, та ще й роботяща, але хіба багато жінка без чоловіка зробить? А орати-сіяти треба. Тяжко Ганні орати. Воли не слухаються, плуг важенний, леміш у землю не лізе, ноги за ріллю чіпляються. Помучилася так Ганна до ночі, та й уклалася спати з Явдошкою на возі..." (Сашко Лірник)

Добірка віршів Сергія Губерначука з циклу Учорашнє. У розділі використано картини всесвітньо відомого українського художника Івана Марчука."Розляглися в чотири боки
три дороги, як дві стежини.
І, побачивши світ широкий,
я сховався в кущах ожини,
а чи, може, в кущах верболозу,
щоб не лізти в колючки марно;
чекав ночі я анабіозно,
поки сонце не впало за хмари..."

(Сергій Губерначук)
 

Світлана Пасенюк. Лисичка і журавель. Віршована казка."Колись, вже давно, на великім болоті
Жили журавель і лисичка у згоді.
Жили. Не сварились, а навіть дружили 
І в гості один до одного ходили.
Ось, якось улітку, погожої днини
Лисичка чемненько мовля до пташини..."

(Світлана Пасенюк)

Сашко Лірник. Каза про чумака Микиту, сокиру і халепу. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов."Ох і славне чумацьке діло, та на всю Україну відоме! А чумаки – поважні і хазяйновиті люди. Всю зиму добре на печі вилежуються та боки гріють. І ні до чого їм ніякого діла немає – ні до хатньої, ні до польової роботи, хіба що до шинку. Але тільки-но весна настає та сонечко трошки землю підсушить – отут уже, чумаче, не дрімай та не ледачкуй! Ні дня і ні ночі не спочинуть чумаки: треба і воликів відгодувати, і ярма підтесати, і осі, і занози, і вози-мажі підрихтувати та шкурами напнути, та й дьогтю гарненько у мазниці поналивати. Бо відомо, що без дьогтю далеко не доїдеш – запищить-зарипить незмащена дубова вісь і трісне посеред степу. От тоді вже гаплик! Ставай, чумаче, мажу розпаковуй, та все добро на землю скидай, та воза підважуй голоблею, щоб вісь замінити". (Сашко Лірник)

Світлана Пасенюк. Поезії про осінь."Осінній лист – кленовий лист
Він за вікном моїм завис.
Тремтів багряним прапорцем
І заглядав мені в лице.
Та, раптом, з купою братів.
Зірвавсь і в небо полетів..."

(Світлана Пасенюк)

Сашко Лірник. Казка про старого козака, різдвяного чорта, чотири роги й козацький рід. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов. "Колись давно жив собі у Сабадаші старий козак Мехтод. Так собі добре жив, заможно. Мав гарну хату на дві половини, пасіку, сяке-таке господарство, коника, корову – одне слово, хазяїн на всю губу. Жив він на околиці села – якраз ото, де дорога повертає попід Гандреєву вербу та на Охматів над самісіньким лісом.Добрий чоловік був Мехтод – жінку любив, коли-не-коли її слухав, до роботи не силував, а так, як сам працює з ранку до ночі, то й вона з ним.Народився у них синочок. Назвали його Семеном, а за кумів узяли Віника і дядька Тимухтея. Підріс Семенко, батько його козацьких звичаїв навчив, у школу віддав, а як уже в колодочки вбився, то під горщика обстриг і на Січ відправив – до Бузівського куреня, та звелів, щоб кошового слухав". (Сашко Лірник)

Сашко Лірник. Казка про Гандрея і яничарський скарб. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов.

"Жив у нашому селі Сабадаші чоловік на ім’я Охота. І був у нього синочок, якого звали Гандрей. Хлопчина ріс розумний і меткий — все, бувало, сидить коло бандуриста чи лірника на майдані і слухає, що той оповідає про Байду, чи бідних невольників, або про Марусю Богуславку. А опісля на вигоні збере кругом себе дітей, та й переказує їм усе те, а ще й додасть від себе, щоб цікавіше було. Або назбирає всякого залізяччя під кузнею, паличок настругає ножем і все собі щось майструє. Та добре було б, аби щось путнє майстрував: чи то граблі, чи то терницю до конопель, чи хай навіть ложку — так ні! Все ото робить птахів якихось, вітрячки або коліщатка..." (Сашко Лірник)

Сашко Лірник. Казки. Про дівчинку Варочку, козака із запроданою душею і срібний грошик. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов."У селі Угловаті, на кутку Дячуківці над ставочком жив чоловік Яків Білоус. І була у нього доця Варочка. От якось зимою Яків захворів, та й помер. Лишилася Варочка сама.
Поки ще у Варочки пшоно було, то вона кулешик варила, а далі і те скінчилося. Пожаліли її сусіди – розказали попові, що сирота бідує. Прийшов піп до Варочки, подивився – хата пуста, порозлазилась, із хазяйства – самі миші по кутках бігають, із одежі – лише те, що на ній. Ні корови немає у Варочки, ні землі, тільки три явори ростуть на березі". (Сашко Лірник)

Всеволод Нестайко. Чарівний талісман.

"Дитинству мого дорогого
Володимира Максименка
присвячую"

"Сонце визирнуло з-за гори Мурави, глянуло на Гарбузяни і всміхнулося… Воно щоранку всміхається, коли встає й кидає свій перший погляд на наше село. Та й хіба можна втриматися від радісної усмішки, коли дивишся з неба на наші Гарбузяни?.. Кращого села немає в цілому світі..." (Всеволод Нестайко)

Скіфія-2019-Літо

"Теперішні нелегкі роки, що їх прожила Україна, можна розглядати з різних точок зору. Скажімо, з точки зору соціологічних опитувань. Чи, можливо, цитуючи думки, висловлені досвідченими, високолобими експертами. А хіба ж не було б цікаво усвідомити, а яким же є цей нелегкий історичний період... так би мовити, у дзеркалі поетичного світосприйняття?! Переглядаю сторінки свіженького видання – а це альманах «Скіфія-2019-Літо»... (канівське видавництво «Склянка Часу»). Тут представлені і просто твори, і твори учасників поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора». Конкурс проводиться уже удесяте. Отож і хотілося б пробігтися поглядом по віршах учасників конкурсу. А на деяких рядочках і зупинитися. Чому так? Поезія – це насамперед емоційний погляд на світ. І можливо саме тому вірші можуть бути цікавими і для людей, абсолютних далеких від поетичних поривань. І потім – серед учасників обдаровані люди з усієї України..." (Володимир Даник)

Блог Ольги Шарко про мову. Зі Львова з любов'ю."Хаю-хай, новий матеріал тримай! Я щойно повернулася з відпустки й прихопила деякі лінгвістичні й культурологічні знання. Все згодом буде в блозі, а поки повідомте, будь ласка, у коментарях, чи цікаві вам матеріали з моїх подорожей. А тепер – прекрасні вивіски Львова. Реклама – не реклама, маркетинг – не маркетинг, а все ж вияв потенціалу української фразеології й культурного ландшафту..." (Ольга Шарко)

Зірка Мензатюк. Ромашки."Ромашку лікарську і справді вважали чарівною. У стародавньому зільнику про неї написано, що вона загострює зір і слух, зміцнює пам’ять та оберігає від чарів. І хоча від чарів давно вже ніхто не лікується, цілюща ромашка не виходить з ужитку. З неї виготовляють мило, мазі, косметичні креми, з неї п’ють золотистий духмяний чай, у ній купають немовлят. У 30-ті роки, коли сатанинська влада в Кремлі вирішила винищити українців голодомором, ця маленька квіточка разом з лободою, кропивою стала в ряди наших рятівників..." (Зірка Мензатюк)


Всього:
4941
Поточна сторінка: 1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11  
Наступна
В кінець
Топ-теми