Галина Мирослава
СОЛОВЕЙКО
Визирнуло у садочку
З-під листочка мале очко
Соловейка.
ЕлінОчці
Передати хоче цьом.
Тьохкає в садку: — Цьом-цьом.
І метелику, що крилами: — Віль-віль-віль, -
Соловеєчко виспівує: — Тріль-тріль-тріль.
А комарику кусючому: — Ду-ду-ду.
Страшить його соловейко: — От знайду.
— То негоже всіх кусати, комарику, знай.
Соловейко упіймає — й буде тобі край.
* * *
ДВІ НІЖКИ
Вітрик грався у футбол.
За Елінцю забив гол.
Плаче дівчинка мала:
''Хочу копати сама.
Маю я міцні дві ніжки:
Грають права й ліва трішки''.
* * *
КИЛИМ
- Ой ти, бабцю, наша мила,
Ти за що наш килим била?
-Бо пилюки наковтався,
Налякав і налякався.
- ''Ськода'' килимок, він ''нась'', -
Проказав маленький Стась.
І сестричечка щосили
Враз вступилася за килим:
- Може, ти не пояснила,
Щоб він знав, що це жахливо?!
Треба йому розказати
І чистеньким зберігати.
* * *
ХМАРИНОЧКА
Зажурилась Наталочка -
Їй здалося, що хмарочка,
Мов справжнісінька свинка,
Хвостичок - кучеринка,
Локон чи завиточок,
Спіралькою мотузочок,
Запорола рилечком
(Ну от стілечки!)
В самісінький дах.
- Ох, - зітха Наталочка, - Який жах!
Проте хмарочка не чула,
Бо здійнялась і чкурнула
Пустувати далі
Надалі
Від однієї Наталі
До іншої Наталі.
* * *
МЕТЕЛЕНЯТКО
У киці на колінцях
Щасливе по вінця
Сиділо дитятко.
Метеленятко.
Розставляло лапки,
Аби стояти цапки.
Постояти ж на ніжках
Змогло лише трішки -
Лоскітно стало кицюні
Манюній.
Вона потягнула колінця,
Що щастя давали по вінця.
Злякавши метеленятко.
Й воно поховало п'ятки.
І пурхнуло, і полетіло, а де?
Не відповім на те
Складне-прескладне запитання.
Бо то було спозарання,
Коли ми з кицею лежали на осонні
Ще сонні.
Без міри сонні.
* * *
ГОЛУБКА
Понад полем жита
Посеред літа
Несе якусь трубку
Поважна голубка
Здалеку, здалечка,
До свого гніздечка.
Для своїх малят
Голубенят.
Тренуватися
Працювати та літати
Ще й змагатися.
* * *
ПАХУЧИЙ САНДАЛ*
(Santalum)
Присвячується Матвійкові та Дем'янкові
На духмянім сандалі, або ж на санталі,
Не ростуть аніякі сандалі.
Не висять там ні мешти, ні кроси.
Як роззутий прийдеш, підеш босий.
І нема на них навіть шнурівок
Ні до кедів, ні до кросівок.
Не знайдеш там до того ж липучок,
Хоч бажання знайти щось так мучить.
Проте вміють сандалі робити з сандали
Ті, хто зуби на справі цій позатирали.
*Сантал або сандал (Santalum) - дерево з пахучою деревиною сандалою. Є багато видів. Не плутати з іншим деревом, що має червону деревину, і є неароматичним, хоч воно й називається сандаловим деревом, іноді - червоним сандаловим деревом, латинська назва у нього зовсім інша - Pterocárpus santálinus.
**Сандала - деревина сандалу.
* * *
ПОЛІКУЄМО
Розвалився словничок
Зі сторіночок.
Сторінки тепер-от плачуть —
Одна одної не бачать.
Хочуть докупи на купоньку,
Не дамо їм відчути згубоньки.
Поскладаємо знову до книжечки.
А де треба — підклеїмо трішечки.
* * *
ХИМЕРА І ХИМЕРИ
У будинку химер
Жив старий сер.
А з ним котик, що звався Химера.
Мав він манери
Зовсім незвичні,
Його остерігались коти повсебічні.
Ходив-бо із вигнутою спиною,
Лапки угору здіймав над собою,
Мов готувався до бою,
Коли виглядав з передпокою
На двір
Як великий страшний
(Чи настрашений?!)
Звір.
Насправді ж Химера
Був боязкий,
І ніякий-преніякий не... страшний.
Часто лежав на колінах у сера
І грів животом свого пана.
Химерив
Той пан наяву, а нерідко у снах,
Мугикав спроквола. І чули всі:
— Ах!
Хоча, якщо чесно, казав він ще:
— Ох.
Та надто тихо,
Бо тільки для двох:
Для пана й Химери,
Що мав дивнуваті манери.
Те ''ох'' означало для них: тільки так.
''Ах'' —
''Не лазь, Химеро, на дах.
І не ходи по страшних тих химерах,
Вбраних у шкіри, вбраних у пера.
Не їж мого серця так сильно аж,
Корму з'їж, заспокойся, приляж''.
* * *
ОХОРОНЦІ
Черепаха Тортила
До Риму хотіла.
Тож понесли її
Від Карибського моря,
Де не знаючи горя
Проживала і ночі, і дні,
В зоопарчик у Римі
Дві крутезні ворони,
Яких вибрали для охорони
І для льоту в режимі
FREE*. Але поки летіли до міста,
Раз за разом спинялись поїсти.
Черепаха щезала кудись.
Її довго шукали скрізь.
А останнього разу
Казна-де плазом
Відповзла. Не знайшли на землі,
Тож до Риму летіли самі
Дві крутезні ворони,
Яких більше не братимуть для охорони.
*Free - вільно, довільно.
* * *
ЧІП
Кукурудзяний чіп
Хтось у долоньку згріб,
Долонька та велика,
Мабуть, ведме́жа.
І мене це трохи бентежить.
Ведмеді живуть там, де лісно.
А в мене в хатинці тісно.
Віддам їм усі качани для затички,
Я шкодувати не маю звички,
Але хай би гризли не тут, на лужку,
А я їм привітик з віконця пошлю.
*Чіп - конусоподібна затичка, може бути дерев'яна пробка, може бути з кукурудзяного качана.
Поезії люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
"А з долини на вершечок
Сонце усмішок мішечок
Вище й вище несе з долу,
Їх шнурочки все навколо
Обплітають,
День вітають -
З головою накривають.
Ти смієшся.
Я сміюся
І теплом навдзвін ділюся."
(Галина Мирослава)
