Antique Art Lithograph by Harrison Weir (1888).
Галина Мирослава
СОЛОВЕЙКО
Визирнуло у садочку
З-під листочка мале очко
Соловейка.
ЕлінОчці
Передати хоче цьом.
Тьохкає в садку: — Цьом-цьом.
І метелику, що крилами: — Віль-віль-віль, -
Соловеєчко виспівує: — Тріль-тріль-тріль.
А комарику кусючому: — Ду-ду-ду.
Страшить його соловейко: — От знайду.
— То негоже всіх кусати, комарику, знай.
Соловейко упіймає — й буде тобі край.
* * *
ДВІ НІЖКИ
Вітрик грався у футбол.
За Елінцю забив гол.
Плаче дівчинка мала:
''Хочу копати сама.
Маю я міцні дві ніжки:
Грають права й ліва трішки''.
* * *
КИЛИМ
- Ой ти, бабцю, наша мила,
Ти за що наш килим била?
-Бо пилюки наковтався,
Налякав і налякався.
- ''Ськода'' килимок, він ''нась'', -
Проказав маленький Стась.
І сестричечка щосили
Враз вступилася за килим:
- Може, ти не пояснила,
Щоб він знав, що це жахливо?!
Треба йому розказати
І чистеньким зберігати.
Carpet. Steven Randazzo Photography.
ХМАРИНОЧКА
Зажурилась Наталочка -
Їй здалося, що хмарочка,
Мов справжнісінька свинка,
Хвостичок - кучеринка,
Локон чи завиточок,
Спіралькою мотузочок,
Запорола рилечком
(Ну от стілечки!)
В самісінький дах.
- Ох, - зітха Наталочка, - Який жах!
Проте хмарочка не чула,
Бо здійнялась і чкурнула
Пустувати далі
Надалі
Від однієї Наталі
До іншої Наталі.
* * *
МЕТЕЛЕНЯТКО
У киці на колінцях
Щасливе по вінця
Сиділо дитятко.
Метеленятко.
Розставляло лапки,
Аби стояти цапки.
Постояти ж на ніжках
Змогло лише трішки -
Лоскітно стало кицюні
Манюній.
Вона потягнула колінця,
Що щастя давали по вінця.
Злякавши метеленятко.
Й воно поховало п'ятки.
І пурхнуло, і полетіло, а де?
Не відповім на те
Складне-прескладне запитання.
Бо то було спозарання,
Коли ми з кицею лежали на осонні
Ще сонні.
Без міри сонні.
Child with a Dove. Painting by Pablo Picasso.
ГОЛУБКА
Понад полем жита
Посеред літа
Несе якусь трубку
Поважна голубка
Здалеку, здалечка,
До свого гніздечка.
Для своїх малят
Голубенят.
Тренуватися
Працювати та літати
Ще й змагатися.
* * *
ПАХУЧИЙ САНДАЛ*
(Santalum)
Присвячується Матвійкові та Дем'янкові
На духмянім сандалі, або ж на санталі,
Не ростуть аніякі сандалі.
Не висять там ні мешти, ні кроси.
Як роззутий прийдеш, підеш босий.
І нема на них навіть шнурівок
Ні до кедів, ні до кросівок.
Не знайдеш там до того ж липучок,
Хоч бажання знайти щось так мучить.
Проте вміють сандалі робити з сандали
Ті, хто зуби на справі цій позатирали.
*Сантал або сандал (Santalum) - дерево з пахучою деревиною сандалою. Є багато видів. Не плутати з іншим деревом, що має червону деревину, і є неароматичним, хоч воно й називається сандаловим деревом, іноді - червоним сандаловим деревом, латинська назва у нього зовсім інша - Pterocárpus santálinus.
**Сандала - деревина сандалу.
* * *
ПОЛІКУЄМО
Розвалився словничок
Зі сторіночок.
Сторінки тепер-от плачуть —
Одна одної не бачать.
Хочуть докупи на купоньку,
Не дамо їм відчути згубоньки.
Поскладаємо знову до книжечки.
А де треба — підклеїмо трішечки.
* * *
ДОРОГЕНЬКИЙ
Споважнів у Макса кіт,
Став пухкезний і грубезний,
Одним словом, величезний.
День у нього йде намарно,
Тільки апетит захмарний.
Все лежить, хіба хвостом
Поведе як помелом.
Шлях - від миски до дивана,
Часом йде собі до ванни.
От і все. Але без нього
Усім нам не до порога,
Бо він ніжний і м'якенький.
Ще й без міри дорогенький.
ХИМЕРА І ХИМЕРИ
У будинку химер
Жив старий сер.
А з ним котик, що звався Химера.
Мав він манери
Зовсім незвичні,
Його остерігались коти повсебічні.
Ходив-бо із вигнутою спиною,
Лапки угору здіймав над собою,
Мов готувався до бою,
Коли виглядав з передпокою
На двір
Як великий страшний
(Чи настрашений?!)
Звір.
Насправді ж Химера
Був боязкий,
І ніякий-преніякий не... страшний.
Часто лежав на колінах у сера
І грів животом свого пана.
Химерив
Той пан наяву, а нерідко у снах,
Мугикав спроквола. І чули всі:
— Ах!
Хоча, якщо чесно, казав він ще:
— Ох.
Та надто тихо,
Бо тільки для двох:
Для пана й Химери,
Що мав дивнуваті манери.
Те ''ох'' означало для них: тільки так.
''Ах'' —
''Не лазь, Химеро, на дах.
І не ходи по страшних тих химерах,
Вбраних у шкіри, вбраних у пера.
Не їж мого серця так сильно аж,
Корму з'їж, заспокойся, приляж''.
* * *
ОХОРОНЦІ
Черепаха Тортила
До Риму хотіла.
Тож понесли її
Від Карибського моря,
Де не знаючи горя
Проживала і ночі, і дні,
В зоопарчик у Римі
Дві крутезні ворони,
Яких вибрали для охорони
І для льоту в режимі
FREE*. Але поки летіли до міста,
Раз за разом спинялись поїсти.
Черепаха щезала кудись.
Її довго шукали скрізь.
А останнього разу
Казна-де плазом
Відповзла. Не знайшли на землі,
Тож до Риму летіли самі
Дві крутезні ворони,
Яких більше не братимуть для охорони.
*Free - вільно, довільно.
* * *
ЧІП
Кукурудзяний чіп
Хтось у долоньку згріб,
Долонька та велика,
Мабуть, ведме́жа.
І мене це трохи бентежить.
Ведмеді живуть там, де лісно.
А в мене в хатинці тісно.
Віддам їм усі качани для затички,
Я шкодувати не маю звички,
Але хай би гризли не тут, на лужку,
А я їм привітик з віконця пошлю.
Queen of the Fields. Painting by Anna Shabalova.
НЕ ЗДАВСЯ
Раз Іванко Вічнорушний*
Не-ТАК-рушно сперся скрушно
На верею** незворушну.
Як же відчинити браму,
Якщо поруч нема мами?!
Просто драма!
Отакезну!
Широчезну!
Нетакезну!
І важку аж понад міру.
І де взяти стільки віри,
Щоб не впасти від зневіри?!
Та Іванко наш не здався,
Ні на мить він не злякався,
Роздивлявся - й здогадався:
На воротях був дзвіночок,
Натиснув. І голосочок
Дзенькнув на увесь садочок.
Тож почула звук матуся
Голосний. Аж б'є по вусі.
Відчинила. Й знову в русі
Вічнорушний наш сусід,
Тепер бігає, де слід,
А буває, що й не слід,
До (до нас) та від.
- - - -
* - прізвисько
**ВерЕя - cтовп, на який навішують ворота, одвірок. Також так називають одну з двох половин воріт.
*Чіп - конусоподібна затичка, може бути дерев'яна пробка, може бути з кукурудзяного качана.
* * *
НАСОННИЧОК ДЛЯ ЕЛІНКИ
Одягла спідничку нічка,
Місяць упірнув у річку,
Звідти випірнув, лежить
Напівсонно, ані хить.
Хвильки штурхають човни:
"Відпливай, пливи, пливи!''
Ноги миють береги,
Аби чистими були.
Бо не гоже ні їм, ні маляточкам
Йти брудненькими спатки, спаточки.
Примовкають поволі пташатонька.
Мають виспатись.
Спатоньки, спатоньки...
* * *
РАНОЧОК
Ранок в ямку неба клав насінинку —
Сонечко.
І росиночки збирав на свої долонечки.
Шелестіли прапорці крил,
Здіймались вгору.
Земля з небом обіймалась,
Неозорим.
Шапки вгору підкидали кущі, деревцята.
А травичка лопотіла про свій сон завзято.
Виліз з неї стрибунець, зігнені колінця.
Й пострибала я за ним, щаслива по вінця.
* * *
МУРАШКА
А до нас щоднісінько,
Трохи схожа на вісімку,
Приповзає якась комашка.
Мама каже:''Кусюча мурашка''.
Я б хотіла її роздивитись,
Та втікає, не хоче спинитись.
У тунелик біжить шпаринки
Прехутесенько, без затримки.
А в щілинку ні кубик кубісінький,
Ні мій пальчик одненький-однісінький
Не пролазить, щоб стримати. Ні.
Що робити? Скажіть мені.
.jpg)
* * *
ПЕРЕЧЕКАТИ
Осінь косить, осінь жне,
І молотить, і жене
До барлогу, нори, ями
І дощами, і вітрами.
Хтось в дупло спішить. Де хата,
Можна там перечекати
Зливу, бурю, завірюху,
Мороз, блискавки. І вуха
Не померзнуть. Не намочиш.
Вилізеш, коли захочеш.
* * *
ВТОМА
Дівчинка Неля
На фотелі
Сиділа,
Звісивши ноги,
Втомлені з дороги.
З дороги від ліжка до столу.
Така була квола!
Тож так далеко — рівно п'ять кроків!
На три більше, ніж Нелі років.
Поезії люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
"А з долини на вершечок
Сонце усмішок мішечок
Вище й вище несе з долу,
Їх шнурочки все навколо
Обплітають,
День вітають -
З головою накривають.
Ти смієшся.
Я сміюся
І теплом навдзвін ділюся."
(Галина Мирослава)
