Публікації за тегом: Вірші

"Умиє дощик личко
Весняної землі.
Прокинеться травичка,
Прилинуть журавлі.
Дощик срібний, дощик срібний,
Сонце золотисте
Уквітчали землю рідну,
Мов живе намисто..." 

(Надія Кир’ян)

"Відпалало сонце жарко.
В надвечір’ї — ніжні хмарки.
Хмарка-лев
І хмарка-кіт
Розмовляють край воріт.
Тільки що це? —
Кіт не слуха.
У кота
Пропали вуха..."
(Надія Кир’ян )

"Ти життя моє перечорнобилив, 
Заорав ти мою рідню.
Своїм чорним горбатим шнобелем — 
Я виорююсь день по дню."

(Іван Драч)

 

 

 

 

"В наше місто знов прийшла весна
І бурульки капають сльозами.
Кожний рік здивована Десна
Сонце зустрічає поряд з нами.
Скільки в неї є великих сил,
Щоб прибрати кучугури снігу,
Скрижанілий, панцирний настил
На шматки порвати у відлигу."
(Геннадій Деснянський)

"На висоті довготривалих сновидінь,
на сходах вже заблокованих каналів,
за п'ять хвилин до осені і кольорових ліхтарів,
я пронесу листок із надписом "надія".
На вулиці дощ грає ля мінор,
а вітер піднімає мокре пальто,
за п'ять хвилин до осені і
кольорових ліхтарів,
я пронесу листок із надписом "людина"."

(Соломія Мардарович)

"Дощ полив, і день такий полив'яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив'яний
блискавки визбирує в траві.
Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви і порожній шлях...
Ген корів розсипана квасолька
доганяє хмари у полях."
(Ліна Костенко)​

"У сера Сера Вана
В серванті піжама,
А посуд стоїть на підлозі.
І все б та й нічого
Не було б і з того,
Якби не зайшла його мама.
Якби не зайшла сера мама..."

(Галина Мирослава)

"Вітер віяв, повівав,
З хмарки воду розливав. 
Квіти воду випивали, 
Випиваючи, співали. 
Тільки вивірці біда,
Бо в дупло пливе вода! "

(Леонід Полтава)

"Якщо вже вижив — то живи!
Не проживай — живи на повну.
І кожен божий день наповнюй
Смарагдом свіжої трави,
Медами спілої черешні,
Коханням милої нарешті —
Хоч і до втрати голови!
Але ніколи не пливи
Безвольно вниз за течією..."

(Володимир Шовкошитний)

 

"Вона працювала у Данії, 
Але там поширився вірус.
З вимоги безпеки  останньої
Є на ізоляцію примус..."

(Геннадій Деснянський)

Соломія Мардарович - молода українська поетеса, акторка театру, ведуча літературних подій, журналістка, волонтерка. Авторка поетичних збірок "Граматика звуку" (2016) та "Коли я захотіла політати" (2020, готується). Лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2018» в номінації "Пісенна лірика".

До збірки Надії Кир'ян "Чому вусатий колосок?" увійшли такі вірші для дітей: "Каштаненя", "Летюча квітка", "Моя зірочка", "Донечка і сонечко", "Нісенітниця", "Чому вусатий колосок?", "Жар-пташка", "Хто кого гойдає?", "Сергійкові синички", "Дощик", "Рушничок", "Бджола і я", "Миколка-першокласник". Надія Володимирівна Кир'ян — українська дитяча письменниця, поетеса, перекладачка, журналіст. Член Національної спілки письменників України, член Національної Спілки журналістів України. Лауреат літературної премії видавництва «Веселка» імені Олени Пчілки.

"Україно, рідний краю,
Перед тобою чоло схиляю.
Пам'ять леліє багато доріг,
Що знову ведуть на твій поріг.
Серце гучно в дзвони б’є:
Є в мене Вітчизна, є!
Бажана, як та жар – птиця,
Україна білолиця!"
(Валентина Кундель)

"Рідний край - це моя Батьківщина,
Рідний край - це луги і поля!
Рідний край - це маленька пташина,
Рідний край - це родина моя!

Все знайоме і рідне до болю,
Де не глянь, і куди не піди:
І калина, і стара тополя,
Що, як матір, все кличе сюди!"

(Валентина Харченко)

"Якби я була красунею,
Я не писала б віршів,
Бо обличчя поезії — краса.
Якби я була вільною,
Я не писала б віршів,
Бо суть поезії — воля.
Якби я була вічною,
Я не писала б віршів,
Бо сама поезія — вічність."

(Надія Кир’ян)

 

"Що за дивнії яєчка
Наша курочка знесла?
Намальоване гніздечко,
Ще й пташиночка мала!
Навкруги - барвисті квіти,
Жовті, сині гілочки..."

(Леонід Полтава)

"Все, що живе на світі,
Уміє розмовляти:
Уміють говорити
Зайці і Зайченята...

Прийми ж, матусю, слово
Подяки від дитини,
За нашу рідну мову —
За мову України!"

(Леонід Полтава)

"Перше наше слово з нами повсякчас,
Мати-Україно, ти одна у нас!
Ниви і діброви, і садів окрас —
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж одна у нас!" 

(Микола Сингаївський)

Леонід Полтава — чудовий дитячий поет, на творах якого виростали покоління українців Західної Європи та Америки. Ось деякі з його дитячих книжок: «Котячий хор», «Абетка веселенька для дорослих і маленьких», вірші, казки, поеми, оповідання, лібретто оперет «Лис Микита», «Лісова царівна», «Мавп’ячий король», «Лисячий базар».

"Спи, мій хлопчику малий,
Оченя свої закрий.
Лист тріпоче,
Спати хоче.
Спи, мій хлопчику малий..."

(Іван Коваленко)