Публікації за тегом: Вірші

"Мій тато на фронті зі зброї стріляє,
Він ворога гонить із нашого краю,
Він сильний і мужній,
А я його донька –
Молюся за тата, стуливши долоньки,
І Ангел Господній йому допоможе,
Тож скоро, вже скоро Добро переможе."

(Ольга Денисенко)

 

Читаймо загадки Тетяни Прокоф’євої про квітку, про сонце, про весну, про котика, про ластівку, про березень, про шпака, про дощ, про веселку, про підсніжник. 

 

 

 

 

 

"Бабуня придбала 6 пачок зефіру,
Який купувала для Ромчика й Віри,
Біло-рожевого та в шоколаді,
Порівну, щоби усі були раді.
Скільки ж бо пачок дісталося Вірі,
Яка так кохається в темнім зефірі?"

(Галина Мирослава)

 

 

 

"Коли слово — то серце,
Що пульсує під пальцями світу.
Грає він. І стискає.
З любові. З ненАвисті.
З чого сам зна.
Так, що часом йде кров,
Запікаючись, горлом.
Тече в заповіти.
Без найменших зусиль
Пускається, мовби роса..."
(Галина Мирослава)

 

"В літа моєї другої весни,
Коли я любо бавився словами,
Дідусь Кобзарика подарував мені
З малюнками і віршами-казками.
І оживав в мені той ясний світ
Чудними образами й дивоголосами!.."
(Людмила Федорова)

 

 

 

"Так люблю я обійматись!
Обійму матусю й тата,
Брата, дідуся, бабусю,
Ще й з Мурком я обіймуся!
Але Мурчик — от досада,
Щось обіймам геть не радий!
— Няв! — і кігтики гостренькі
Показав мені швиденько."

(Тетяна Строкач)

 

"Кажуть, що є країна Щастя.
Там, де вщерть наповнена скарбниця
Здійснених мрій, надій...
Там, де привітна днина
Дарує сонми візій...
Де знайти?
У казцi?
У дитячій простоті..."
(Людмила Кибалка)

 

 

"Вона прийшла, як кохання...
Еос* на крилатих конях мчить;
Сюїта Весни дзвенить
На блакитному небокраї...
А може, Серця світле поривання."

(Людмила Кибалка)

 

 

 

"Купаюсь я у Лесиних казках!
П'ю той нектар лілеєво-бузковий.
Літаю з Ельфами в дивосадах —
Квітково-зоряних, джерельно-серпанкових..."

(Людмила Федорова)

 

 

 

 

 

"Лінії, хрестики і завиточки
В сітку сплітаються, ніби в сорочку.
В ній кольорів не побачиш яскравих,
Бо маскуватимуть воїнів справно.
Хрестики, лінії, щира молитва
Хай допоможуть синів захистити.
І оберіг-янголя в допомогу
З Вірою в Мир, і Життя, й Перемогу!"

(Тетяна Строкач)

 

 

"Летить лелека до рідного дому,
Долаючи біль, долаючи втому.
Летить туди, де родина чекає,
Любов і надію на крилах тримає."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

 

"Руденька, прудка,
Хвостиком маха.
Горішки збирає,
До шишок складає."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

 

"Додому птахи повертаються, 
Легенько хмаринок торкаються. 
Їм сонце у слід посміхається, 
Промінням гарячим вітається. 
Летять над полями, степами, 
Знайомими серцю місцями. 
Радіють, співають пісень, 
Який же чудовий цей день...
(Тетяна Прокоф’єва)

 

.

Книга «Котику сіренький» Марії Дем’янюк запрошує дітей у чарівний світ тварин. Вона навчає любити природу, турботливо ставитися до оточуючих, оберігати довкілля. Вірші дуже добрі та подарують читачам радість.

 

 

 

 

 

 

"Hoopoe the bird has a blowerlike hair, 

He waves it around making cold and fresh air, 

Lying like dead when dangers appearing, 

His beak's like a hook to perform insect killing."

(Valentyna Turchyn)

 

 

 

"Визирнуло у садочку
З-під листочка мале очко
Соловейка.
ЕлінОчці
Передати хоче цьом.
Тьохкає в садку: - Цьом-цьом.
І метелику, що крилами: - Віль-віль-віль, -
Соловеєчко виспівує: - Тріль-тріль-тріль.
А комарику кусючому: - Ду-ду-ду.
Страшить його соловейко: - От знайду.
- То негоже всіх кусати, комарику, знай.
Соловейко упіймає - й буде тобі край."
(Галина Мирослава)

 

"Ангел морський досить дивний хижак,
Йому до смаку лише родич-слимак,
Собі відростив два «крила» біля рота,
Хизується гордо підводним польотом."

(Валентина Турчин)

 

 

 

"Бережи його, Боже,
бережи,
розкажи, як він спить, що їсть,
розкажи,
де тривоги його дріботять
вогнем
і чому всі живемо
єдиним днем..."

(Валентина Турчин)

 

"Кошеня — смугастий хвостик,
У сметанці лапки й носик,
Залишив сліди по хаті,
Можна ситому й поспати..."

(Валентина Турчин)

 

 

"Україна моя рідна
Рясно мальвовим дивом розквітне,
Зачарує танком вишиванок,
Слив медових натрусить на ґанок.
Закохає в мелодію мови
Непокірна, гучна й калинова."

(Ніна Коложяжна)