Публікації за тегом: Вірші

У цьому пізнавальному відео дітлахи познайомляться із літерами української абетки, які позначають голосні звуки. Рушаймо до пригод разом із веселою "Хмаринкою"!  

 

 

 

 

 

"Я вже був колись… Пам’ятаю
цю осліпленість збожевілля,
на навколішках власних останків
неприховане незусилля,
як літав сорок день без себе,
але мав ще про себе згадку..."

(Сергій Губерначук)

 

 

"Чи це правда, а чи ні —
вам судить, маленькі.
Я лиш баєчку скажу
тихо-помаленьку.
Феям не було роботи.
І таке буває!
Політали біля річки,
а тоді — по гаю.
— І пташки чомусь примовкли,
й рибки затужили.
Що б для них таке зробити,
щоби звеселіли?..."  

                                           (Галина Римар)

Зміст: Липка Облітав журавель  Гуси-лебеді летять  Весняночка  Ручаї течуть  Оленка маленька  Хмарка  Журавлики линуть  Бараболин рід  Осінь  Наше ластів’я  Наша мама  Бублик і паляниця

 

Зміст: Помагай  Я збудую   Їдуть трактори  Доня  Оленка маленька Я буду героєм труда  Дніпровський* флот  Всім по сім  Дідова сумка  Капітан  Сопілочка  Молоток  Як багато знаю я  Мрія  У нас зробили дощ  Коник  Сон

 

Зміст: Зайчика злякались  Муха — звір  Базіка  Не будь козою  Мій бичок  М’ячики  Допоміг  Каша, аби не наша  Картина Говорить мені чи ні?  Малий  Синок Васько  Кравчиха  Про стежечку

 

Зміст: Ніколи не хвались  Хвостик ніде діти  Кошеня Кіт не знав  Кіт збирався до роботи  Друзяки Про бичка і їжачка  Не такий апельсин  Смачна корзина  Кіт в чоботях Хвіст Набійки  На кораблику  Кучерявий баранець  Їжачок-хитрячок  Чому чапля стоїть на одній нозі Чи гадюка, а чи вуж  Дукач   Гість   Полотно

 

Зміст: Дід Мороз несе мішок  Перший сніг  Сніжна зіронька горить  З Новим роком!  Кожушок  Ялиня  Гра у сніжки  Дідів портрет  Віночок  Зимова калина  Казка про рукавичку  Про снігура  Лижки  Чобітки  Квіти  Пороша  Гість  Кіт не знав  Полотно  Дід Мороз і весна

 

Зміст:  Дударики  Жмурка Веселий лет  Гра в копієчку  Залізний обручик  Кошеня Він не знає  Пісня про сади Пісня про нашу дорогу

 

"Про вибори, що підступають… віршами?!
А вибори – це ж трохи... землетрус!
І, може, знов хоч гіршого та іншого
Уперто забажається комусь.
І вже піари солов’їні чуємо –
Про далечінь п’янку... кипіння криз...
Ну, та нічого... ми проголосуємо –
Бач, може, і не гірше, ніж колись!"

(Володимир Даник)

"Учительська праця – це зріст і навчання,
Коли ти з прогресом у ногу ідеш.
Учительська праця – велике надбання,
Коли ти дитині себе віддаєш.
Учительський успіх – надія і віра,
Де такт і терпіння – як видих і вдих.
Учительський успіх – це розум і міра,
Вони вчаться в тебе, ти вчишся у них..."

(Наталя Карпенко)

Зміст: Ходить сон коло хати  Колискова  В шибку дивиться пітьма  Доня хоче спати   В небі — в морі  У широкому вікні  Їде вечір на коні  В лісі є зелена хата  Добрий вечір

 

Зміст: З Німеччини в Чернеччину  Ярик-школярик  Вівчарик Іваник-склярик  Його планета

 

"...Ще з дитячих років стали нерозривними для Платона Воронька на все життя поняття праці й пісні. Адже батько його був ковалем, а дід — бандуристом, котрий пішки виміряв не один десяток доріг. І Платон Микитович, невтомний поет і трудар, не один десяток доріг пройшов майже в усіх кінцях світу — доріг війни й миру, доріг страждань і щастя, доріг негод і перемог. І на всіх дорогах життя не полишала поета дідова пісня, гартована у батьковому горні, бо вона, вбираючи в себе всі болі й радощі життя, сама ставала його невід’ємною часткою. Не випадково поруч із дорослими віршами в доробку поета займають рівнозначне місце твори для дітей. Поезія і дитинство — це для Платона Воронька спільне, невід’ємне одне від одного. Всі його вірші пронизані усмішкою, зігріті лагідною добротою, яких так частенько не вистачало в свій час малому Платонові... Тож коли доля нагородила його щасливою можливістю дарувати дітям радість — він усі щедроти своєї душі віддав найменшим!.." (Анатолій Костецький) 

 

Платон Микитович Воронько — визначний український поет, учасник Другої світової війни. З воєнних випробувань Платон Воронько виніс незабутні враження, пам’ять про фронтових побратимів, що наснажувала всю його творчість. Платон Микитович Воронько створив чимало героїко-патріотичних поезій, поем, зворушливих ліричних віршів, а також творів для дітей. Його поезії властива широта жанрового діапазону, роздумливість, життєва правдивість, глибина переживання, ритмомелодійна своєрідність, збагачена народнопісенними традиціями. Деякі вірші Платона Воронька покладено на музику. За книгу поезій «Повінь» П. М. Воронько у 1972 році був удостоєний Державної (нині — Національної) премії України ім. Т. Г. Шевченка.

"Падає з дерева листя жовтеньке,
Падає з дерева листя руде.
Ще би дощу хоч малесеньку жменьку,
Вересень кладку для жовтня кладе.

Хай розмалює нам жовтень намисто,
Вкутає стежку і вкриє траву. 
Хай сорочину пошиє барвисту,
Вересень вив’язав жовтню канву."

(Наталя Карпенко)

"Ще ніби... жодного удару!
Іще незрозуміло всім,
Що грім ще схований у хмарах –
Такий важкий, тривожний грім..."

(Володимир Даник)

Галина Мирослава, у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина — з родини вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним — безмежна любов до української мови та поезії.

"Місяць – неначе люлька.
Зорі шепочуть: спати.
Тільки мені сьогодні
Хочеться небом стати.
Хочеться захистити душу
наперстком волі
Від недосконалого слова,
Від незрозумілого болю"  

(Галина Мирослава)

 

 

"У безодню неба лине душа, 
Щоб зоріти зорею. 
До гурту поспіша, 
Щоб із чарівною піснею 
Та з Любов'ю найсолодшою 
Ширяти над землею."

(Людмила Кибалка)