Публікації за тегом: Вірші

"Today ‘Mordor’ once again.
Demonstrated its cruelty:
A missile attack on.
The Ohmatdyt Children’s Hospital.
Buildings and facilities.
Were damaged.
There are wounded.
And dead..."

(Kurama)

 

"Зберу насінини, всі ночі і днини,
лузатиму їх, ідучи по стежині,
і кожного ранку саджатиму зерня,
щоб квіткою – сонце
й малюнком – майстерня".
        
(Сергій Ґуберначук)

 

 

 

 

 

Борис Васильович Остапенко — український поет, член Національної спілки письменників України, лауреат премії Національної спілки журналістів України «Золоте перо» (2001), лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка, лауреат обласної премії імені Михайла Клименка (2012).

 

 

 

 

 

"Порожня, мов кімната, голова,
в якій гуляє одинокий вітер…
Я часом чую, як росте трава,
поміж собою розмовляють квіти,
освідчуються в коханні риби —
все навкруги освячене любов‘ю,
і гребені на хвилях, наче німби,
спалахують над темною водою…"

(Юрій Гундарєв)

 

Хрестоматія  містить  вірші, оповідки, ребуси, кросворди, цікаві завдання-заморочки, каверзні та хитрі загадки, легенди про козаків, віртуальну мандрівку «Великий Луг». Читачі  дізнаються  про життя та побут козаків Запорозької Січі,  про Дніпрові пороги та їх історію, зможуть пройти іспит козацько-лицарської честі. Словничок-довідничок малого козачка допоможе відшукати відповіді для кросвордів та ребусів. В оповідках та віршах відображено реальні історії із життя сучасних джур молодшої вікової категорії, які брали участь у Всеукраїнському етапі гри «Джура» на базі дитячої турбази у селі Осій  Іршавського району Закарпатської області. Ця книга призначена для здобувачів позашкільної освіти, початкової загальної середньої освіти, вихованців гуртків «Джура» молодшої вікової групи, виховників, керівників гуртків військово-патріотичного напряму, педагогів та батьків.  

 

«Моє на підмостках життя... Вірші, роздуми, спогади, цитати» — збірка є багатосторонньою розвідкою, яка присвячена поетові, акторові, драматургу Сергію Ґуберначуку. Основний фокус уваги – його акторський шлях, театральні роздуми та відкриті питання, які автор ставить до себе, до мистецтва, до друзів і колег. Перший розділ складено з поезій, присвячених театру, акторам, друзям, вчителям, і відображають почасти враження, почуття і життєві події автора. Друга частина – вибрані цитати і роздуми, в основі яких – думки про мистецтво. Окремий розділ – спогади митців, які відтворюють період знайомства з Сергієм Ґуберначуком. Зібраний матеріал приваблює щирістю, повною відвертістю поета, оригінальністю його мислення, теплим ставленням до творчості і мистецтва, любов’ю до світу і людей, загальним оптимістичним настроєм, а інколи – і тонким дружнім гумором. Збірка розрахована на широке коло читачів.

 

До книги увійшли такі козацькі вірші Марії Деленко:

«Отаман»;
«Пісенька осійських козачат»;
«Так є!»;
«Козак Синиця»;
«Козачок Ґулька»;
«Козачка Дрібка»;
«Йшла на Січ сороконіжка».

 

 

 

"Зачиняти –  вікна та двері.
Розгортати  – книги, журнали.
Тож у мовленні й на папері,
Сподіваюсь, Ви так уживали?
Відчиняймо  в кімнаті кватирку,
Розгортаймо  роман цікавий.
Відкриваймо  ж  – у небі зірку!
І розплющуймо очі від кави..."

(Міла Сонячна)

 

 

"Я в отчий край ранесенько вертаю,
Хто знає легшу і солодшу путь?
Зоря чомусь на заході світає —
То соняхи матусині цвітуть...
Ах, соняшники — сонечка розквітлі,
Ласкаві промінці мого села!
Від вас на світі стало більше світла
І в серці більше затишку й тепла..."

(Борис Остапенко)

 

Цей ужинок симфо-віршів (коли ритмізована проза поєднується власне з віршами, утворюючи своєрідну поетичну симфонію) присвячено нашим героям. Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі, і тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу:

ВАСИЛЬ СЛІПАК ДМИТРО КОЦЮБАЙЛО АНДРІЙ ПІЛЬЩИКОВ ОЛЬГА СІМОНОВА ДМИТРО БУЙВАЛ СЕРГО ГОРНАКАШВІЛІ АНДРІЙ ХАЛОЇМОВ АНТОН СМЕЦЬКИЙ ДЖЕРІКО МАГАЛЛОН СВІТЛАНА ЛУК‘ЯНЧУК ІГОР БЄЛАНОВ ЄВГЕН НИЩУК ГАЛИНА АЛМАЗОВА МИКОЛА БІЛЕНЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ЮКОВ

 

"Колись в якімсь куточку на землі
З’явилось чудо — перші вчителі.
Створили школу — щоб усіх навчати,
Як слід читати, думати, писати...
А люди чудувалися навколо.
Хтось заздрив, хтось радів і йшов до школи.
А хтось боявсь народного прозріння
І в шибки тишком мірився камінням..."

(Міла Сонячна)

 

"А ранок пташечкою пурх,
Зацвірінчав, заусміхався.
Легенько крильцями тріпнув.
І день почався.
З-під ковдри виліз спершу ніс,
А потім очка,
Мов дві росинки хтось приніс
Нам з холодочка.
Стрибнули ніженьки на діл,
Гайнули далі.
— Добридень, сонечко. Тобі
Всі діти раді."

(Галина Мирослава)

 

«Злотоцінний» — це метафорічне слово пішло у світ із легкої руки геніального Павла Тичини, з якого я й хочу почати свою оповідь про видатних діячів української культури. Але це не просто традиційна поезія. Коли пишеш про таких неабияких людей, будь-яка трафаретність здається якоюсь недоречною. А тому я обрав новий жанр, який можна назвати маленькою поетичною симфонією, — своєрідний симфо-вірш. Це коли поетична проза і власне поезія утворюють, за словами того ж Тичини, щось енгармонійне… Читаймо симфо-вірші про визначних діячів української культури:

ПАВЛО ТИЧИНА МИКОЛА ЛЕОНТОВИЧ КВІТКА ЦІСИК МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО БОГДАН СТУПКА ВЛАДИСЛАВ ГОРОДЕЦЬКИЙ КАТЕРИНА БІЛОКУР ВОЛОДИМИР КОЖУХАР ВАЛЕР‘ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ ІВАН МАРЧУК ІГОР РИМАРУК МАРИНА СЕМЕСЮК ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ЄВГЕНІЯ МІРОШНИЧЕНКО АНАТОЛІЙ ХОСТІКОЄВ МИКОЛА ГЛУЩЕНКО ВАЛЕНТИН СИЛЬВЕСТРОВ РОМАН КОФМАН ВОЛОДИМИР СОСЮРА ТАМАРА ЩЕРБАТЮК ТАРАС ПЕТРИНЕНКО ВОЛОДИМИР ШЕВЧЕНКО НАТА ЖИЖЧЕНКО

 

"Ішов військовий на завдання,
Молилася дружина зрання:
Просила в Бога, долі, світу,
Щоб знов жили із татом діти.
Просила так, що звідкись крила
На спині у бійця з'явились!
Чи відросли, чи хтось позичив?
А доля чує: її кличуть..."

(Міла Сонячна)

 

 

"Хоку... Для нас, українців, доволі незвичне слово. Проте трирядковий неримований вірш, народжений в Японії, дедалі впевненіше крокує планетою, згуртовуючи навколо себе цілі товариства поціновувачів. Творець хоку, які пропонуються вашій увазі, вважає, що українській поетиці органічно притаманна рима. І тому складає римовані хоку, які вже охрестили музичними..." (Юрій Гундарєв)

 

 

 

 

"Візьму абетку — літер країна.
Які — головні? Які — командири?
Звичайно, У — моя Україна.
Звичайно, М — буква Мами і Миру.
Знову лунає сирени набат —
в темряві ночі ракети летять.
День на захист дітей…
День руїн і смертей?!.."

(Юрій Гундарєв)

 

"Моя киця каже "няв",
Українську знає,
Має в день багацько справ,
І усі встигає.
О четвертій уже ранок, —
Подають нехай сніданок!
Усю ніченьку не спала,
Нечисть з хати проганяла..."

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

 

"Я сакура із краю Хітоме,
Кохана самураїв та Арсуру,
Завезли в Роксолянію мене
Для щирого ханамі, щоб  зажуру
Розвіяти між вишень і хрущів,
Ділитися дарами гір японських
І сповнити рожево, від  душі
Вкраїнські весни ніжно, медоносно..."

(Міла Сонячна)

 

Міла Сонячна (Щербина  Людмила Михайлівна) — письменниця, педагогиня, волонтерка. 19 червня 1977 року в м. Бобровиця на Чернігівщині близько 19 години вечора після грози під пологовим будинком один щасливий тато зробив надпис на асфальті: «Ура, Люда!». Потім були інші імена: Людочкою і Милусею кликали в родині, Людмилою Михайлівною – на роботі; у паспорті ж фіксувалося спочатку дівоче прізвище Куц, а потім за першим шлюбом – Чекмарьова, за другим Щербина. Псевдонім Міла Сонячна виник спонтанно при публікації віршів в Інтернеті, а потім постав при виході збірок «Будь ласка, столик на двох» (2019), «Метро» (2020),  «Тобі» (2021), «4.5.0»(2023), «Мозаїка» (2024).

 

"Вечір завидна ліг у куточку.
Мовчки сторожко шаснув, як миша.
Угорнувся у ковдру клубочком.
Захворів чи що трапилось інше?
Вечір тихо вдивлявся у стелю.
Мо', шукав там небесні світила?.."

(Міла Сонячна)