Марія Дем'янюк. Весняні поезії
"Квітень взяв у руки пензлик:
Нумо малювати!
Одягнув у білу сукню
Вишень деревцята.
Барва жовта у нарцизів,
А також в кульбабки,
І тюльпанові шеренги
Окрасою грядки..."(Марія Дем'янюк)
"висіяний з неба біль
перемішує з криком страх і ненависть
вона ж
стоїть
мужньо обнесена вогнями
хоча життя доокіл розсипається як її будинки
і присипає землею..."(Галина Мирослава)
““We are invincible.”
She joked.
She then wished you.
A “quiet night.”
The sun sets on Kharkiv.
And much of the city.
Remains dark.
As residents conserve power...”(Kurama)
““I had a hunch.
That someone was.
Watching me.
My heart was pounding.”
Agent One.
Takes photos.
As he crouches down.
In some bushes...”(Kurama)
“She has now.
Left her village.
Near the border.
With ‘Mordor’.
When ‘orcs’ planes began.
Bombing her border village.
In northern Ukraine.
She refused to leave...”(Kurama)
“A volunteer who evacuates civilians.
Showed you a message.
From a resident.
A few days ago.
“The basement where people were.
Staying on Soborna Street.
Has been hit,” it says.
“A lot of people have died.”...”(Kurama)
"...О, Боже, прошу, не дозволь, щоб Україна
Припала ворогові на коліна!
Дай сили нашим янголам боротись!
Не допусти країні нашій розколотись!.."(Оксана Аннич)
Марія Дем'янюк. Поезії — МАМІ
"...Поміж хмарами пливе небесний човен,
Хвилі, тихе плесо, мамин гомін...
Я ж долонями до хвильок доторкнуся:
За лілею дякую, матуся..."(Марія Дем'янюк)
Пісня для дітей «Я люблю свою бабусю» (слова Марії Дем'янюк, музика Миколи Ведмедері), текст та ноти
"Я люблю свою бабусю
Я бабусенькин лизунчик,
Солоденький я мазунчик,
Я до бабці притулюся,
Так люблю свою бабусю!"(Слова Марії Дем'янюк,
музика Миколи Ведмедері)
“After months of heavy fighting.
‘Orcs’ forces appear.
Close to surrounding.
The ruins of Avdiivka.
Where frostbite is taking its toll.
On ‘elves’ troops.
The man's fist looked unrecognisable.
Like a split and bruised peach...”(Kurama)
"No face, no name.
But minds.
Welcome to secret classes.
In Melitopol.
Like millions of other ‘elves’.
In the early weeks of.
‘Orcs’ full-scale invasion of Ukraine.
She was forced from her home...°(Kurama)
““The entire river crossing.
Is under constant fire.
I've seen boats.
With my comrades on board.”
“Just disappear into the water.
After being hit.
Lost forever.
To the Dnipro river.”...”(Kurama)
““My daughter kept.
Screaming and crying.
That we forgot daddy.
I needed to be strong.”
On 24 February 2022.
‘Mordor’ invaded Ukraine.
That morning.
Her life “changed forever”...”(Kurama)
“He has the sort of chuckle.
That's hard to resist.
Deep and treacly and mischievous.
“I'm still alive.”
He said, tilting his head.
To one side in his wheelchair.
Like a spectator marvelling at.
Someone else's magic trick...”(Kurama)
Тетяна Прокоф’єва. «Літери для малят від птахів і звірят» (пізнавальна абетка для дошкільнят)
"День був теплий став тепленький,
Малий котик став маленький.
Ніжними стають слова,
М’який знак творить дива!"
(Тетяна Прокоф’єва)
Пісня про маму «Дякую, рідненька!» (слова Марії Дем'янюк, музика Миколи Ведмедері), текст та ноти
"Цілувала мене в щічку — донечку вітала,
Ніжно-ніжно, наче небо, вуста притуляла.
Умостився поцілунок — уподобав личко,
І тепер маю на щічці любові криничку..."(Слова Марії Дем'янюк,
музика Миколи Ведмедері)
"You heard the screams.
From far away.
They came floating.
Across the rows of the dead.
Across the rows of the dead.
Over other graves.
Still waiting.
To be filled...“(Kurama)
"He lost his mum.
He lost his dad.
He lost his two grandparents.
Last October.
They were all killed.
In a missile attack.
On his village of Hroza.
In north-eastern Ukraine..."(Kurama)
Kurama (Japan). «A poet on second anniversary» — a poem about the russian invasion of Ukraine
““None of us will allow.
Our Ukraine to end.”
‘Gandalf the Green’ said.
In an address in the capital Kyiv.
He was joined by Western leaders.
In a show of solidarity.
‘Gandalf the Green’ said.
In his speech on Saturday that...”(Kurama)
Казочка Діда Сашка для дорослих «Як півник коля з «Леопардом» бився» — читати та слухати, відео
"Сон літає по оселях, втома плечі огортає,
І вже хтось біля екрану, мене дуже виглядає!
Ви листи мені писали, про хвальків вам розказать,
тож умощуйтесь зручненько, буду казку починать!
Всі хвальки — то дивні люди, ніс задертий догори!
Є вони, і більш нікого, що ти їм не говори!
Не любив хвальків ніколи, не люблю і по цей час,
що ж, про півника миколку казочка сьогодні в нас!.."(Дідусь Сашко)
