|
|
Людмила Кибалка РІЗНОБАРВНА РАДІСТЬ Різнобарвна Радість окриляє, Збадьорює краплинами Солодкої роси – У чарунках пам'яті Дитинство оживає Білими суцвіттями весни.
*** *** ***
ЗЛАГОДА Копати в глибині душі криницю – Пізнати серця таємницю. Напитися живої води – Жити із собою в злагоді.
*** *** ***
ЩАСТЯ Щастя – Радість насичена, Апофеоз життя неповторного Серця Золотого й Люблячого. Тло плідне, Яхонтами оздоблене.
*** *** ***
БРОСТЬ Брость минулого заглядає у віконце, Застигла в гарячому заході сонця. Бальзамують спогади душу — Сторінку життя перегорнути мушу. Зернини Віри, Надії, Любові Проросли квітами на моїй вишиванці, Мов добра світочі з глибини людського серця.
*** *** ***
ВІДОБРАЖЕННЯ Сльоза радості... Яка ж вона? Роса вранішня на сонці; Божественна краплина З духовної криниці; Чаша Щастя сповнена Віри, Надії, Любові... Дзеркальне відображення печалі На поверхні ріки життя…
*** *** ***
КРАЇНА ЩАСТЯ Кажуть, що є країна Щастя. Там, де вщерть наповнена скарбниця Здійснених мрій, надій... Там, де привітна днина Дарує сонми візій... Де знайти? У казцi? У дитячій простоті...
*** *** ***
РАДІСТЬ і ПЕЧАЛЬ До серця Печалі навідалася Радість Промінням сонця спозаранку. Росами-сльозами Віри, Надії, Любові Заіскрилися очі сумні. Гаптували Печаль і Радість Із перлів сліз і сміху вишиванку, Співаючи майбутнього пісні.
*** *** ***
НА НИВІ СЕРЦЯ Зустрілися Радість і Печаль. Чому в життєвому герці Поруч ти завжди, на жаль? – Радість запитала. – Від предковічних літ недарма Схрестилися наші доріжки, – Печаль відповіла. – Хто не знає, почому пуд лиха, Той не п'є Радість буття. Від тебе гіркі мої сльози іскряться, Як кришталь, А ревна пісня діамантами ллється, Як струмок, по стежині життя. |
Поезії люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Людмили Кибалки на "Малій Сторінці":
