Публікації за тегом: Філософська лірика

"Лазурова ланина життя
Юніє від тиші в серці.
Багатство людської душі – 
Оаза на обрії
Віри та Надії."

(Людмила Кибалка)

"Голос серця —
Ангела слова.
Голос серця —
Рідна мова.
Голос серця —
Пісня колискова.
Голос серця —
Досвітня зірниця.
Промінь сонця —
Душі безсмертя."

(Людмила Кибалка)

"Я вже був колись… Пам’ятаю
цю осліпленість збожевілля,
на навколішках власних останків
неприховане незусилля,
як літав сорок день без себе,
але мав ще про себе згадку..."

(Сергій Губерначук)

 

 

"Місяць – неначе люлька.
Зорі шепочуть: спати.
Тільки мені сьогодні
Хочеться небом стати.
Хочеться захистити душу
наперстком волі
Від недосконалого слова,
Від незрозумілого болю"  

(Галина Мирослава)

 

 

"У безодню неба лине душа, 
Щоб зоріти зорею. 
До гурту поспіша, 
Щоб із чарівною піснею 
Та з Любов'ю найсолодшою 
Ширяти над землею."

(Людмила Кибалка)

"...тільки всесвіт і вічність
тільки вічність і всесвіт
завжди все бачать
завжди все чують
завжди з тобою
і немає болю
він у смугах
які зависають туманом
а твоє серце його не витримує..."

(Галина Мирослава)

 

ЗМІСТ ДОБІРКИ ЛІРИЧНИХ ПОЕЗІЙ: «Вже хутко день. Сховався місяць...» «Мені ти милий з давніх літ...»     Зелені свята     Каплиця     «Ой красно ти, яблунько...»     «Не вій, вітре буйнесенький...»     «Як тебе утомить місто...» На заліску     На руїні     «Буває, в час самотніх дум...» «Так сумно тут здавалось самотою...»     Щастя «Як важко дихає ся ніч!..» «Нежданий сніг упав на брость зелену...»     «Цілий день палючий вітер...»     Приплив      «Вже з дерева життя мойого...»     «Висхли, висхли ранні роси...»     Темна     «Весна. Розкрились небеса...»     «Сіяє сад, від наморозі білий...»     «Ходім туди, у ліс, на гору!..»     «Усе в далечінь я дивлюся...»     «У тьмі, як море, сад шумів...»     «Моя дорога в край незнаний...»     «Вона прийшла. Іде лісами...»     «Люблю. Покинуто, самітно...»     Дощ     «Тут день — неначе сон прозорий...» «По лісі шум, розливний шум...»     Ранок     На Дністрі     «Потопало сонце за житами...»     Гори     «В часи давноминулі...» «...Прощай...»      Воріття     «О Боже, не дай загубити ключі...»     На заході     Вітер     Зима     I.    «За гаєм, гаєм...»     II.    «Розцвіли сніги...»     III.    «В синій пустині...»     «Дубовий ліс в сумній покорі...»     «Я вгорі, над лісом...»

"Ти стукав у двері мого серця, Боже,
Тук-тук, тук-тук і знову й знов.
Це так до мене промовляла
Твоя незвідана Любов.
Та мить прийшла, я серце причинила
Ти так нечутно увійшов.
Та я лиш Духом міркувала,
Що це прийшла Твоя Любов."
(Галина Бойко)

"Місяць – неначе люлька.
Зорі шепочуть: спати.
Тільки мені сьогодні
Хочеться небом стати.
Хочеться захистити
душу
наперстком волі
Від недо-
сконалого слова,
Від незро-
зумілого болю"  (Галина Мирослава)

"Чи мудре слово те?
Чи не мудре слово те?
А я́к сказано воно,
коли мудрість у хаті давно?
А прине́сене слово те..."

(Сергій Губерначук)