Публікації за тегом: Поезії

"На тебе ворог лізе нині.
Але з давен і навіки
З девізом: "Слава Україні!"
Йдуть в бій синів твоїх полки."

(Роман Котляр)

"Малий Іванко народився взимку,
в морозну, сніжну, світлу диво-ніч,
це стало чотирнадцятого січня,
в селянській хаті, у Брусилові.
Про нього гарно дбали діти старші -
Одарка, Федір, і Палажка, і Василь,
й Михайло. Поважали працю змалку.
Усьому вчились у своїх батьків..."

(Галина Римар)

"Наснилось калині,
Що хлопця любила.
Від згадки про те паленіли уста,
А вже ж і не літо, осіння сльота.
А вже ж і не осінь, холодна зима.
І вітер б’є в очі і сонця нема.
Наснилось калині,
Що хлопця любила.
З вогню в нього губи,
Її він голубив…" 

(Володимир Даник)

"Ісусик маленький, як Сонечко з неба
Свої рученята підносить до тебе,
І дякує Богу, і всіх нас вітає,
Усі веселімся: “Христос ся Рождає!”

(Галина Бойко)

"Ті, що народжуються раз на століття,
умерти можуть кожен день.
Кулі примхливі, як дівчата, —
вибирають найкращих..."

(Ліна Костенко)

"А надія горить, як свіча,
І невпевнено так, і стооко!
Ну, чого нам завжди вистача
І біди, і тяжкої мороки?!
Але кожен погодитись рад –
Бо і доля до болю смугаста! –
Що країна маленьких зарплат –
Все ж... країна найбільшого щастя!"

(Володимир Даник)

"Очі і ніжні, і милі! 
Юності даль золота.
Ніби вируюча хвиля,
Линуть квітучі літа!
Роки студентські крилаті!
Прийде хвилина оця –
Знову у вальсі кружляти,
Щоб поєднати серця!"

(Володимир Даник)

"...Грудню, ти у нас козак,
На всі витівки мастак.
Тільки треба у двори
Натрусити сніг згори.
Білу хмару запрягти,
Голу землю зодягти."

(Наталя Карпенко)

Ірина Мацкова - член Спілки українських письменників Словаччини. В Україні зі своєю поетичною та пісенною творчістю виступала на радіо «Культура», в школах, бібліотеках, в Національному музеї літератури України. Приймала участь у благодійних акціях українських письменників та Всеукраїнського Інтеграційного Руху "ВІР в Україну" - Believe in Ukraine по допомозі дітям-сиротам, важко хворим дітям та школярам бібліотеки міста Красногорівка. У Словаччині виступала на радіо та телебаченні в передачах національних меншин, серед української громади, молоді та жителів міст,  пропагуючи українську культуру, народні традиції.  Нагороджена дипломами  Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2017 - 2019 р.р.) у номінаціях: "Віршовані твори для дітей" та "Пісенна лірика". Увазі наших любих читачів пропонуємо добірки поезій,  надрукованих у літературно-мистецькому та публіцистичному журналі Спілки українських письменників Словаччини «ДУКЛЯ», журналі для дітей «ВЕСЕЛКА», в двотижневику Союзу русинів-українців Словаччини «НОВЕ ЖИТТЯ», в культурологічному просвітницькому тижневику «Слово Просвіти» та у поетичній збірці «Прийде Весна» (2019 р.).

"Згадується… Колись надіслав кілька пісенних віршів одному з композиторів Черкащини, а потім одержую відповідь. Мовляв, так, вірші цікаві… Але ще цікавіше, а що у вас вийшло нині, так би мовити… з-під пера! Якби подібне питання у ці дні виникло б у читачів щодо творчих поривань такого майстра слова, як Вадим Крищенко, то хорошою відповіддю на нього могла б бути досить розлога публікація поета у газеті «Літературна Україна» (номер від 23 листопада 2019 року). Приведені там і вірші з пісенним корінням, і вірші загалом не пісенні. Що аж ніяк не применшує ні глибини їх змісту, ні актуальності їх тематики. Вірш, яким розпочинається добірка, має назву «Я нікого уже не боюсь». Поет пише нібито про власне, про глибоко особисте. Але це глибоко особисте дуже близьке думам і прагненням багатьох українців..." (Володимир Даник)

"Хоч ти обранець, бо обрав народ,
Не можеш в Раді не вклонитись кнопці.
Якщо не так натиснеш, - ідіот:
Отримаєш одразу ти по... спинці."

(Роман Котляр)

"Десь Мурко розлив сметану,
Десь хробак зустрів весну.
Десь Галаєва Оксана 
Демонструє крутизну."

(Роман Котляр)

 

 

"Ну, та що ви... ніхто не кисне
На тривожній такій межі!
Є у нас і народна пісня
Та і посмішка від душі..."

(Володимир Даник)

"2019 рік характеризувався багатьма стрімкими поворотами у житті суспільства, і зокрема у політичній сфері. І це можна розглядати з різних точок зору. Cкажімо, у автора цих рядків було цього року кілька публікацій у газеті «Голос України». А це видання, можна сказати, постійно тримає руку на пульсі української політики. Опубліковані були твори гумористичні, що належать до жанру іронічної мініатюри. Серед них немало творів короткоформатних. І ось тоді і виникла ідея зібрати їх разом, щоб, коли пробігтись по них очима, могла вималюватись якась більш-менш цілісна картина. Це могло б бути цікавим для читачів. Та і самому автору дало б певний матеріал для роздумів і підсумків. А можливо виник би імпульс і до написання чогось нового..." (Володимир Даник)

 "Моя Україна не зубожіла,
Досить стогнати!
ЇЇ вічна слава вогнем не згоріла – 
Треба лиш знати.
Моя Україна стрічає світанки
У променях бою.
В її поєдинках загоюють рани
Могутні герої.
Моя Україна не тужить,
Вона здобуває!
Хто землю осквернить, спаплюжить,
В блаженному гніві палає..." (Володимир Ухач)

"В голосі Гриця – і штормів, і гроз,
Вкотре до кума присікався строго:
– Ти у політику... пнешся чогось...
А ти у ній – розумієш хоч трохи?!
Ну, а кум скаже – як чарку налий...
І усміхнеться і стрімко, і юно:
– Ну, як політик... я трохи слабкий,
Я фахівець з блокування трибуни!"  (Володимир Даник)​

"Над кожним днем ще вище небо.
Бо нижчає земля.
Пітьом та сонць смугаста зебра
носила немовля. 
Воно зросло на чоловіка.
А згодом – старика.
З тих літ між поколінь без ліку
і ллється ця ріка."  (Сергій Губерначук)

"Живемо у часи, коли багато що оновлюється і набуває нових барв. І слова, нібито давно знайомі, уже вживаємо у дуже несподіваних для себе випадках. Та і нові слова з’являються. Слово інавгурація і чути, і читати доводилося. І переважно це було пов’язано з початком виконання президентських обов’язків. Нині ж це слово було уже адресовано початку нового навчального року у технологічному університеті... Бо на об’яві повідомлялося, що має бути інавгурація... нового  (2019 – 2020) навчального року у цьому уже добре відомому виші. Звичайно ж, урочистості з приводу початку занять проводилися у технологічному універі і раніше. Але ж слово інавгурація вживалося з цього приводу уперше. А нове слово – це і новизна у його фактичному втіленні. Отож у чому себе виявила новизна у проведенні університетського свята?! Свята, на якому, до речі, було немало поважних гостей... Можливо, усі елементи новизни цього вельми традиційного свята і не згадаю, бо їх загалом було немало. Мова йтиме лише про те, що найбільше запам’яталося..." (Володимир Даник)

 

"Коли я вітром оперезався і літати научався,
ставало легше не мені, а тим, хто лишався.
Просто писалося кожній букві, кожній крапці
час у свідки набивався.
Бо свідок такого не я і не ті… я – летів
по появі своїх почуттів, по піднебінню неба,
і вище – до Феба, у рай-надсвіти..."

(Сергій Губерначук)

"Розляглися в чотири боки
три дороги, як дві стежини.
І, побачивши світ широкий,
я сховався в кущах ожини,
а чи, може, в кущах верболозу,
щоб не лізти в колючки марно;
чекав ночі я анабіозно,
поки сонце не впало за хмари..."

(Сергій Губерначук)