«Поезія співа віршами...» — нова поетична добірка від Наталії Грегуль

Наталія Грегуль

***
Поезія співа віршами,
Плете мереживо зі слів,
Кохаю – промовля вустами,
Бере за серце її спів.

* * *

РОЗДУМИ

Як все змінилось, не впізнать!
І ми не ті вже, не колишні,
Життя як миг, - не встигли взнать,
Як молодими стали інші.

Засяяла й горить зоря,
Як діамант над головою,
Краплиною тремтить роса,
В траві над стежкою вузькою.

***
У білому світі у синьому небі
І сонце і хмари ясна височінь
Просіяв хтось зорі крізь сито рожеве,
Збирай у долоні, милуйся, радій.

* * *

ЗИМА, МОРОЗЕЦЬ, БІЛИЙ СНІГ

Зима, морозець, білий сніг
Услав за ніч двір і поріг,
І зранку на сонці блищить,
Немов в діамантах лежить.

Пухка білосніжна вуаль
Всю землю укрила і даль,
На сонці сніг сяє в сто лінз,
І сліпить світ білий до сліз.

Люблю як у сонячний день
Рипить під ногами сніжок,
Білизна хрустить морозцем,
І тане на сонці льодок.
16.02.2025

* * *

ВЕСНА В ПОВІТРІ, В СВІТІ – ТУРБУЛЕНТНІСТЬ

Весна в повітрі, в світі – турбулентність,
Крихка реальність наче лід тріщить,
Розтала крига, повінь зносить тлінність
В стихію віртуальної доби.

Нема ні якорів ні спину,
Затягує у вихор лихоліть,
Поглинув сенси безлад часоплину,
Безглузді спроби вирватись й вціліть.

Все буде так, як має бути,
Минає все на світі, й це мине.
Життя як хвиля, що когось підносить,
Або збиває з ніг і геть несе.
01.03.2025

* * *

АБРИКОСА

Вибухає рожевим мереживом
Абрикоса в веснянім саду,
Тане солодко пахощів маревом,
Котить хвилі, де брід не знайду.

Розквітає і дихає свіжістю,
Знову юна, пахуча, ясна,
Напуває нектарами бджілочку,
Вабить квітом медовим джмеля.

Вкрилась цвітом як білим вельоном,
Наречена убралась під шлюб,
Пахне молодість, плаває лебедем,
Так люби ж її юну, голуб.

Закружляв вітер в танці весільному,
Пестив всю, цілував, шепотів,
Абрикоса тремтіла й сміялася,
На веснянім весіллі своїм.

* * *

ВЕЧІР УДВОХ

Давай влаштуєм творчий вечір,
Шампанське в келихах, свічки,
Я сукню одягну, до речі,
Щоб з розуму тебе звести.

Хай буде музика і настрій,
І таємничість поміж нас,
Не треба слів, твій погляд кращий,
І красномовніший в цей час.

В вікно до нас загляне місяць,
В серпанку повний на весь зріст,
Я заспіваю під гітару,
Іще не раз тобі на біс.

Чарівна ніч впаде на плечі,
Нам сюніч точно не заснуть,
Ти зіроньку мені в цей вечір
Подарувати не забудь.
15.06.2024

* * *

ОСІННІЙ БЛЮЗ

Мокрим листям осінь диха,
Пахне прілим і блищить,
Пишуть краплі ноти стиха,
Дощ б'є в бубен і тремтить.

Тріпотить, кружляє листя,
В сутінках алей й дворів,
Листопад танцює в місті
В світлі жовтих ліхтарів.

Обліта з тополі й клена
Мокре листя на асфальт,
Плаче осінь, — їй так треба,
Наостанок, просто так.

Приспів:
Осінній парк – танцюй, танцюй,
В обіймах осені кайфуй,
Вита в повітрі тихий блюз,
Кружляє лист і пара з вуст.
15.11.2023

* * *

ПОЕЗІЯ ЯК МУЗИКА

Поезія як музика, як музика зі слів,
На поетичних клавішах поет зігра свій твір,
І буде линуть музика й звучатимуть слова,
І гратиме рапсодія з любов'ю на вустах.

Стечуть струмки у річечку як думки у рядки,
Й співатимуть мелодію джерельної води.
Слова їх пісні зіллються у стоголосий хор,
Й звучатиме симфонія стаккато ля-мажор!

Танцюй під її музику свій танець під дощем,
І пий нектар поезії що б'є стрімким ключем,
Почуй слова проникливі й відверті як роки,
Диктує стиха муза їх і пише від руки.

.

.