Публікації за тегом: Діти

Сортувати:    За датою    За назвою

"Маленька Сніжинка відкрила очі та посміхнулася: — Ура! Сьогодні я народжуюся у світ! Вона помахала на прощання Мамі-хмаринці, своїм братам і сестрам-сніжинкам, що також чекали свого часу, і полетіла з неба донизу. Вона падала і співала пісеньку, якої її навчила Мама-хмаринка..." (Ольга Швиденко)

 

 

 

"— Доню, ти братика забереш? Мама поспішає.Цілую вас, не сваріться, Люблю, до зустрічі! — Мама вилетіла з квартири, залишився аромат її парфумів  і довге: до зустрічі, Яна  любила бути головною вдома, коли мама на роботі, але ці  мамині чергування на кілька діб вона сприймала як зраду, особливо, коли наближалися вихідні чи свята. Хто так зміг втрутитися  в їхнє життя, хто? — Ну, Мікі, будемо готуватися до свята..." (Інна Паламарчук)

 

 

 

"День починався ранковою свіжістю. Після дощу  на асфальті дріботіли калюжі, поодинокі листочки неслися, немов кораблики. Христинка в червоних чобітках йшла, тримаючись за мамину руку. Кожного разу вона намагалася хоча б однієї ніжкою ступити у воду, але мама повторювала: Христинко, не йди в калюжу, будеш мокра і брудна. Мам,у мене ж чобітки,а вони чарівні. Я можу у них скрізь ходити. Мама була непоступливою..." (Інна Паламарчук)

 

 

 

"Ввечері ми довго не могли заснути. У вікна заглядала темрява, вітер хитав гілки, мов сердився на весь світ. Скрипів старий клен і постійно тягнувся до нашого вікна своїми  ручищами. Та найбільше тривожило виття — пронизливе і дуже страшне..." (Інна Паламарчук)

 

 

 

 

 

 

Strawberries. Painting br M. Turner (USA),fragment"Жила одна дівчинка. Вона дуже полюбляла полуницю. Вона обожнювала полуницю. Але їй не можна було її. Тому що у дівчинки на полуницю сильна алергія, навіть ліки не завжди допомагали. Одного разу, лише одного разу, вона не послухалася, і з'їла одну, найменшу,  найкрихітнішу полуничку, та так глибоко заснула, що її мама і тато завчасно посивіли, а лікарі і медсестри здивувалися  поверненню пацієнтки до життя. Опісля вона довго плакала, обійнявши батьків, і заприсяглася ніколи не порушувати заборони. Дивно, але ось тільки любов до полуниці не минулася. Її аромат, вигляд, пам'ять про її смак приходили дівчинці уві сні. І тоді вона вперше сіла, і намалювала полуницю. Несміливо, невміло, але вийшло якось по особливому, зворушливо. Одна полуничка на аркуші паперу. Батьки було стривожилися, але потім зрозуміли, що так дівчинка просто дає вихід своїй забороненій любові. Дівчинка намалювала полуницю ще раз. І вийшло краще..." (Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

"Біля мене на подушці
Спить сіренький зайчик Пушка.
Біля котика Мурка
Тихо мишка прилягла.
А у зоряній торбинці
Місяць сон несе дитинці."

(Інна Паламарчук)

 

 

"Був котик один у селі,
Боявся торкатись землі.
Ходив по деревах,
Грав співом по нервах, —
Тепер живе на кораблі."

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

 

 

"Біля свіжої глибокої вирви стояла геть порожня Пластикова Пляшка. Поряд від сильного вибуху задимілась і впала височенна багатоповерхівка!.. "Ух!!! Як трусонуло!!! Добре, що тваринок і людей нема, вивезли сміливці!" — подумала Пластикова Плящина. І тут поряд з нею після гарячої повторної хвилі щось дзенькнуло. Оглянулася — побачила поплавлену Скляну Пляшечку! Та ледь охолола, помітила Пластикову посестру й мовила. — Чуєш, що коять, бездушні? — Так, рідненька! Бачу і чую!! Тобі як? — Терпіти можна, жива. — Живи!!! Нам про це усьому плящиному роду розповідати!.." (Галина Римар)

 

"Під кущиком самотньо сиділа буква А. Підійшла до неї буква М, та й каже:
— Давай дружити!
— Давай!
Взяла буква М букву А за руку і утворився склад МА. Вийшли вони на вузьку стежку. А пішла першою, а за нею М. І утворився склад АМ..."

(Ольга Зубер)

 

 

"На стелі живе павучок,
Ховається він у куток,
Плете другий  день павутину
І цим веселить він Христинку."

(Інна Паламарчук)

 

 

 

 

Яків Жарко. Коротка проза (мініатюра). Пташки. Малюнок Лесі Гармизи."Як мертво та сумно стає восени, коли пташки покинуть наші степи та гаї і полинуть від нас за море у далекий теплий край — у вирій. Не чути дзвінких їх чарівних пісень, бо найкращі співуни наші покинули свої оселі і подались за море, щоб там у теплому краї перебути тяжку негоду лютої зими. Щасливі!.. Вони не знатимуть того страшного холоду, який буде панувати над нашим краєм замалим не цілого півроку: вони не знатимуть тих страшних завірюх, що засвистять по гаях, що закрутяться по степах широких... А ми?.." (Яків Жарко)

 

 

Яків Жарко. Вірші для малят: Садочок, Бджілка, Вишенька, Горобчики, Котик, Жабка, Півник, Вовчик. Гарно в нашому садочку – збірка віршів для дітей. Художниця – Леся Гармиза. Яків Васильович Жарко (1861—1933) почав друкувати свої твори ще на початку минулого сторіччя. Окремі з них були присвячені знедоленим дітям. Ця ж книжечка створена письменником виключно для дітей (автор так і назвав її: «Діткам»). Вірші — легкі й життєрадісні, нагадують дитячі народні пісеньки, які неважко запам’ятати, а коли б вони насправді були покладені на музику — то й проспівати. Написані й підготовлені до видання ще у 1930-ті роки, вірші, на жаль, так і не побачили своїх читачів. Понад півстоліття вони пролежали серед рукописів письменника до їх публікації у видавництві «Веселка». Читаймо вірші для малят: "Садочок", "Бджілка", "Вишенька", "Горобчики", "Котик", "Жабка", "Півник", "Вовчик".

 

"Вітаю Вас, друзі, з новим 2023 роком! Бажаю всім нам Перемоги, Миру і Добра! Зима. А в Аргентині — літо. Усе так тісно переплетено в нашому світі. У німецькій мові пори року чоловічого роду, в нас — жіночого, за виключенням літа. Року десь 94 (мені тоді було років 9) я ходила до пекарні, давали по хлібині в одні руки. Здається, то було взимку. Крім хліба, в тому пекарському магазині продавалися ще якісь продукти. Люди в черзі зодягнені в темні куртки. Тьмяве світло з вікна. Нудно. І раптом все змінилося — я забула, що вичікую чергу, стіни під кахлем кудись позникали. Якусь хвилю я стояла як зачарована, бо побачила на магазинній полиці коробку цукерок із написом “Пори року”. На малюнку — чотири панни з виразними очима, в яскравих шатах. Літо тримає сніп, на голові — вінок із колосся. Якби “літо” було ім'ям, воно звучало б як Сапфо, Кліо, Каллісто..." (Ірина Михалевич)

 

"О пів на десяту в неділю Лисичка і Єнотик прийшли до хатки Борсучка. А його немає вдома. Бачать: до дверей прикріплена записочка. «Друзі! Мене дуже несподівано запросили у гості. Не сумуйте, ключ знаєте, грійтеся біля каміна, шахи на столику, скоро буду) Борсучок». Звірята обтрушують сніг зі своїх узуванок, торкаються зачинених дверцят і разом промовляють: "Пресмачная паляниця з полуницею!" - і двері самі вмить розчиняються! Друзі входять у вітальню, чистесеньку, затишну, прикрашену різнокольоровими паперовими квітами і пташечками, на стінах - малюнки і світлини господаря в дерев'яних саморобних рамках, а в каміні за прозорою вогнетривкою стінкою враз сам розгорається вогонь. Вони ставлять на столі перед Дідухом принесену вазу з грецькими, ліщиновими горішками, гарбузовими й соняшниковими зернятами, сідають у зручні пуфики і чекають..." (Галина Римар)

 

Ілюстрація Наталі Курій-Максимів"Коляда до вас іде
І вітаннячка несе!
Відчиняйте, зустрічайте,
Нам смаколики давайте!"

(Тетяна Строкач)

 

 

 

 

 

Ольга Лапушена. Безцінний подарунок. Казка. Правдива історія. Ілюстрація Костянтина Лапушена."День народження – улюблене свято всіх діток: привітання, подарунки, зустріч із друзями, смаколики. З нетерпінням чекав свого Дня народження і Богдан. Завтра йому має виповнитися одинадцять років, і він ще з вечора мріяв про веселе свято і подарунки. Вранці до його кімнати завітали батьки з привітаннями. Подарунків було багато: і величезний водяний автомат, і роликові ковзани, і яскравий скейт від дідуся Андрія, і багато смачних цукерок. А ще серед подарунків іменинник знайшов невеличкий червоний мішечок, в якому зручно вмостившись одна на одну, лежали три підписані коробочки. Перша з них мала назву «Відвага», друга – «Сміливість», третя – «Успіх». На дні мішечка хлопець знайшов записку «Відкрий ці коробочки, коли тобі не вистачатиме їхнього вмісту», і підпис «З вірою в тебе, твій батько». Богдан відніс мішечок до своєї кімнати і заховав його у шафі..." (Ольга Лапушена)

 

Проба пера. Анна Горобець. Як створювалась Земля. Казка (ілюстрації авторські) "Ця історія почалася ще до того, як було створено людей і тварин. У ті давні часи на планеті Земля панували холод і морок. Саме тут і розпочинається наша казка. Далеко-далеко, в іншій галактиці, розвивалася цивілізація Корків. Корки отримали в дар сили води, землі, вітру та вогню. Вони облаштовували нові планети, як ми у нові квартири приносимо меблі. Ще одна експедиція вирушала на чергову планету, що ще не мала назви. В експедицію вирушили: Акла — представниця води, Флора — представниця землі, Сак — представник вогню і Ван — представник вітру..." (Анна Горобець)

 

 

Аліса Коломієць. Казка про Липу і Балерину (фрагмент)"Вечір огортав зимове місто оксамитом темряви. Запалював вогники ліхтарів і підсвічував стишені вулиці. Адель поверталася з балетної студії. Кожен її крок відлунював у безшелесній дрімоті лютого. Було трішки лячно, ще більше холодно, а від шкільного наплічника — тяжко. Худенька дівчинка несла кіпу важких підручників спершу до школи, потім на заняття хореографією, а вже пізно ввечері — додому. І так щодня, за будь-якої погоди. Батьки дивувалися впертості малої. Нащо здався їй той балет?.. (Аліса Коломієць)

 

 

Painting by Liza Yablonska-Mykhailus"Нещодавно всі українці святкували новорічні свята. Українські діти писали листа Святому Миколаю. Дитина наших друзів сказала: "Не потрібно мені подарунків, нехай військові дяді, наші хороші, будуть вдома!" Інший сказав: "Хай дід мороз передасть мої цукерки дядям, які, коли починається тривога, роблять так, щоб не було "салютів"!"..."  (Карина Гусельникова)

 

 

 

 

Painting by Yevgenia Gapchynska."Спокійна й часто замріяна дівчина, з червоними, як ягоди калини на морозі, губами, та великими карими очима, які здаються бездонними (можливо, ви її знаєте), Калинка Калинюк, обожнює слухати старовинну музику, блукати садом, який завжди такий мальовничий, любить ніжно притулятись до виструнчених у небо дерев, обіймає їх, ніби вони м’які іграшки, полюбляє збирати росу в розтулені чаші долоньок і пестити пучками пальчиків тоненькі травинки, не забуває ручкатись з м’якими гілками кущиків, гасати за яскравими метеликами, навприсядки вичікувати на стрибки коників у траві, пильнувати за неповороткими равликами, лоскотати мурашок, розплутувати лабіринти павутиння, годувати гомінких і невсипущих пташок. Безумовно, що це не все, чим переймається дівчинка. Побіжно зауважу, що Каля уміє переміщуватися так тихо й делікатно, що перехожим видається, ніби дівчинка — повітряна акробатка, яка легко рухається по натягненому над землею, немовби міцна павутина, нотному стані. Іноді Калинуся подовгу засиджується в якомусь квітнику, оповідаючи свої історії квітам, прислухаючись і  придивляючись до їхньої схвальної реакції або стебельцями, або й голівками, їй неймовірно важливо, щоби квітоньки її почули..." (Галина Мирослава)

 


Всього:
2460
Поточна сторінка: 1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Марія Пригара    Зірка Мензатюк    Всеволод Нестайко    Микола Трублаїні    Анатолій Качан    Євген Гуцало    Василь Голобородько    Володимир Винниченко    Василь Шаройко    Наталка Поклад    Галина Малик    Софія Майданська    Леся Воронина    Леся Українка    Андрій М’ястківський    Олена Пчілка    Василь Сухомлинський    Грицько Бойко    Наталя Забіла    Катерина Перелісна   
Топ-теми