Галина Мирослава. Нова книжечка «Віршики для Елюні»

 

Antique Art Lithograph by Harrison Weir (1888).

 

Галина Мирослава

СОЛОВЕЙКО

Визирнуло у садочку

З-під листочка мале очко

Соловейка.

ЕлінОчці

Передати хоче цьом.

Тьохкає в садку: — Цьом-цьом.

І метелику, що крилами: — Віль-віль-віль, -

Соловеєчко виспівує: — Тріль-тріль-тріль.

А комарику кусючому: — Ду-ду-ду.

Страшить його соловейко: — От знайду.

— То негоже всіх кусати, комарику, знай.

Соловейко упіймає — й буде тобі край.

 

* * *

 

ДВІ НІЖКИ
    
Вітрик грався у футбол.

За Елінцю забив гол.

Плаче дівчинка мала:

''Хочу копати сама.

Маю я міцні дві ніжки:

Грають права й ліва трішки''.

 

* * *

 

КИЛИМ

- Ой ти, бабцю, наша мила,

Ти за що наш килим била?

-Бо пилюки наковтався,

Налякав і налякався.

- ''Ськода'' килимок, він ''нась'', -

Проказав маленький Стась.

І сестричечка щосили

Враз вступилася за килим:

- Може, ти не пояснила,

Щоб він знав, що це жахливо?!

Треба йому розказати

І чистеньким зберігати.

 

 

Carpet. Steven Randazzo Photography.

 

 

ХМАРИНОЧКА

Зажурилась Наталочка -

Їй здалося, що хмарочка,

Мов справжнісінька свинка,

Хвостичок - кучеринка,

Локон чи завиточок,

Спіралькою мотузочок,

Запорола рилечком

(Ну от стілечки!)

В самісінький дах.

- Ох, - зітха Наталочка, - Який жах!

Проте хмарочка не чула,

Бо здійнялась і чкурнула

Пустувати далі

Надалі

Від однієї Наталі

До іншої Наталі.

 

* * *

 

МЕТЕЛЕНЯТКО

У киці на колінцях

Щасливе по вінця

Сиділо дитятко. 

Метеленятко.

Розставляло лапки,

Аби стояти цапки.

Постояти ж на ніжках

Змогло лише трішки -

Лоскітно стало кицюні

Манюній.

Вона потягнула колінця,

Що щастя давали по вінця.

Злякавши метеленятко.

Й воно поховало п'ятки.

І пурхнуло, і полетіло, а де?

Не відповім на те

Складне-прескладне запитання.

Бо то було спозарання,

Коли ми з кицею лежали на осонні

Ще сонні.

Без міри сонні.

 

 

Child with a Dove. Painting by Pablo Picasso.

 

 

ГОЛУБКА

Понад полем жита

Посеред літа

Несе якусь трубку

Поважна голубка

Здалеку, здалечка,

До свого гніздечка.

Для своїх малят

Голубенят.

Тренуватися

Працювати та літати

Ще й змагатися.

 

* * *

 

ПАХУЧИЙ САНДАЛ*

(Santalum)

            Присвячується Матвійкові та Дем'янкові

На духмянім сандалі, або ж на санталі,

Не ростуть аніякі сандалі.

Не висять там ні мешти, ні кроси.

Як роззутий прийдеш, підеш босий.

І нема на них навіть шнурівок

Ні до кедів, ні до кросівок.

Не знайдеш там до того ж липучок,

Хоч бажання знайти щось так мучить.

Проте вміють сандалі робити з сандали

Ті, хто зуби на справі цій позатирали.

*Сантал або сандал (Santalum) - дерево з пахучою деревиною сандалою. Є багато видів. Не плутати з іншим деревом, що має червону деревину, і є неароматичним, хоч воно й називається сандаловим деревом, іноді - червоним сандаловим деревом, латинська назва у нього зовсім інша - Pterocárpus santálinus.

**Сандала - деревина сандалу.

 

* * *

 

ПОЛІКУЄМО

Розвалився словничок

Зі сторіночок.

Сторінки тепер-от плачуть —

Одна одної не бачать.

Хочуть докупи на купоньку,

Не дамо їм відчути згубоньки.

Поскладаємо знову до книжечки.

А де треба — підклеїмо трішечки.

 

* * *

 

ДОРОГЕНЬКИЙ

Споважнів у Макса кіт,

Став пухкезний і грубезний, 

Одним словом, величезний.

День у нього йде намарно,

Тільки апетит захмарний.

Все лежить, хіба хвостом

Поведе як помелом.

Шлях - від миски до дивана,

Часом йде собі до ванни.

От і все. Але без нього

Усім нам не до порога,

Бо він ніжний і м'якенький.

Ще й без міри дорогенький.

 

 

Art by Sarada.

 

 

ХИМЕРА І ХИМЕРИ

У будинку химер

Жив старий сер.

А з ним котик, що звався Химера.

Мав він манери

Зовсім незвичні,

Його остерігались коти повсебічні.

Ходив-бо із вигнутою спиною,

Лапки угору здіймав над собою,

Мов готувався до бою,

Коли виглядав з передпокою

На двір

Як великий страшний

(Чи настрашений?!)

Звір.

Насправді ж Химера

Був боязкий,

І ніякий-преніякий не... страшний.

Часто лежав на колінах у сера

І грів животом свого пана. 

Химерив

Той пан наяву, а нерідко у снах,

Мугикав спроквола. І чули всі:

—  Ах!

Хоча, якщо чесно, казав він ще:

— Ох.

Та надто тихо,

Бо тільки для двох:

Для пана й Химери,

Що мав дивнуваті манери.

Те ''ох'' означало для них: тільки так.

''Ах''  — 

''Не лазь, Химеро, на дах.

І не ходи по страшних тих химерах,

Вбраних у шкіри, вбраних у пера.

Не їж мого серця так сильно аж,

Корму з'їж, заспокойся, приляж''.

 

* * *

 

ОХОРОНЦІ

Черепаха Тортила

До Риму хотіла.

Тож понесли її

Від Карибського моря,

Де не знаючи горя

Проживала і ночі, і дні,

В зоопарчик у Римі

Дві крутезні ворони,

Яких вибрали для охорони

І для льоту в режимі 

FREE*. Але поки летіли до міста,

Раз за разом спинялись поїсти.

Черепаха щезала кудись.

Її довго шукали скрізь.

А останнього разу

Казна-де плазом

Відповзла. Не знайшли на землі,

Тож до Риму летіли самі

Дві крутезні ворони,

Яких більше не братимуть для охорони.

*Free - вільно, довільно.

 

* * *

 

ЧІП

Кукурудзяний чіп

Хтось у долоньку згріб,

Долонька та велика,

Мабуть, ведме́жа.

І мене це трохи бентежить.

Ведмеді живуть там, де лісно.

А в мене в хатинці тісно.

Віддам їм усі качани для затички,

Я шкодувати не маю звички,

Але хай би гризли не тут, на лужку,

А я їм привітик з віконця пошлю.

 

 

Queen of the Fields. Painting by Anna Shabalova.

 

 

НЕ ЗДАВСЯ

Раз Іванко Вічнорушний*

Не-ТАК-рушно сперся скрушно

На верею** незворушну. 

Як же відчинити браму,

Якщо поруч нема мами?!

Просто драма!

Отакезну!

Широчезну!

Нетакезну! 

І важку аж понад міру.

І де взяти стільки віри,

Щоб не впасти від зневіри?!

Та Іванко наш не здався,

Ні на мить він не злякався,

Роздивлявся - й здогадався:

На воротях був дзвіночок,

Натиснув. І голосочок 

Дзенькнув на увесь садочок.

Тож почула звук матуся

Голосний. Аж б'є по вусі.

Відчинила. Й знову в русі

Вічнорушний наш сусід,

Тепер бігає, де слід,

А буває, що й не слід,

До  (до нас) та від.

- - - -

* - прізвисько

**ВерЕя - cтовп, на який навішують ворота, одвірок. Також так називають одну з двох половин воріт.

*Чіп - конусоподібна затичка, може бути дерев'яна пробка, може бути з кукурудзяного качана.

 

* * *

 

НАСОННИЧОК ДЛЯ ЕЛІНКИ

Одягла спідничку нічка,
 
Місяць упірнув у річку, 

Звідти випірнув, лежить 

Напівсонно, ані хить. 

Хвильки штурхають човни: 

"Відпливай, пливи, пливи!'' 

Ноги миють береги, 

Аби чистими були. 

Бо не гоже ні їм, ні маляточкам 

Йти брудненькими спатки, спаточки. 

Примовкають поволі пташатонька. 

Мають виспатись.

Спатоньки, спатоньки...

 

* * *

 

РАНОЧОК

Ранок в ямку неба клав насінинку —

Сонечко. 

І росиночки збирав на свої долонечки. 

Шелестіли прапорці крил, 

Здіймались вгору. 

Земля з небом обіймалась, 

Неозорим. 

Шапки вгору підкидали кущі, деревцята. 

А травичка лопотіла про свій сон завзято. 

Виліз з неї стрибунець, зігнені колінця. 

Й пострибала я за ним, щаслива по вінця.

 

 

* * *

 

МУРАШКА

А до нас щоднісінько,

Трохи схожа на вісімку,

Приповзає якась комашка.

Мама каже:''Кусюча мурашка''.

Я б хотіла її роздивитись, 

Та втікає, не хоче спинитись.

У тунелик біжить шпаринки

Прехутесенько, без затримки.

А в щілинку ні кубик кубісінький,

Ні мій пальчик одненький-однісінький

Не пролазить, щоб стримати. Ні.

Що робити? Скажіть мені.

 

 

 

* * *

 

 

ПЕРЕЧЕКАТИ

Осінь косить, осінь жне,

І молотить, і жене

До барлогу, нори, ями

І дощами, і вітрами.

Хтось в дупло спішить. Де хата,

Можна там перечекати

Зливу, бурю, завірюху,

Мороз, блискавки. І вуха

Не померзнуть. Не намочиш.

Вилізеш, коли захочеш.

 

* * *

 

ВТОМА

Дівчинка Неля

На фотелі

Сиділа,

Звісивши ноги,

Втомлені з дороги.

З дороги від ліжка до столу.

Така була квола!

Тож так далеко  — рівно п'ять кроків!

На три більше, ніж Нелі років.

 

 

* * *

 

 

ХРОБАЧКИ ТА ХРОБАЧАТА

Геть повзуть від самоката,

Що несеться по дорозі

І не дивиться під нозі.

А чи можна не зважати на малят?

Шкода мені всіх хробаченят.''

 

 

* * *

 

 

ВІД ХВОСТА ПОЇЗДА

Їде-їде голова

Потяга,

А за нею на ніжках

Тулуб тягне ліжка,

У яких хтось спить,

Чи на них сидить.

А я йду по перону

Та рахую вагони 

Від хвоста

Неспроста:

Поміняли голову з хвостом місцями,

Добре, що потяг не їздить

Догори ногами.

 

* * *

 

БАБУСЯ

А бабуся, бабусенька,

В кожному живе серденьку

З щедрими дарунками,

Обіймами, цілунками.

З теплими казками

Та смаколиками.

Навіть тільки з кашею,

Була б лише нашою!

 

Kind grandma making pie with her grandsons. The author of this stock Illustration is HiroSund. 

Поезії люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

     Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:

"А з долини на вершечок
Сонце усмішок мішечок
Вище й вище несе з долу,
Їх шнурочки все навколо
Обплітають, 
День вітають -
З головою накривають.
Ти смієшся. 
Я сміюся
І теплом навдзвін ділюся."

(Галина Мирослава)