Публікації за тегом: Школа

Сортувати:    За датою    За назвою

"Під кущиком самотньо сиділа буква А. Підійшла до неї буква М, та й каже:
— Давай дружити!
— Давай!
Взяла буква М букву А за руку і утворився склад МА. Вийшли вони на вузьку стежку. А пішла першою, а за нею М. І утворився склад АМ..."

(Ольга Зубер)

 

 

"– Знову до школи, – Петрик зітхнув і вийшов на вулицю. – Як же швидко пролетіли канікули! Петрик – учень п’ятого класу. Він ніколи не любив вчитися і завжди йшов до школи неохоче. Батьки всіляко намагалися заохотити його до навчання, але у них нічого не виходило. От і сьогодні у Петрика настрій був зовсім кепським, адже знову довелося йти до ненависної йому школи. Було друге вересня і погода була чудовою. Сонечко сяяло, посміхалися квітки на клумбах, пташки співали веселі пісні і тільки Петрик був набундючений, як осіння дощова хмаринка. Першим уроком за розкладом була математика..." (Ольга Лапушена)

 

Вовк і чапля (українська народна казка). Шкільна програма 5 клас."Ішов голодний вовк. Він, бідний, так їсти хотів, аж у очах йому чорніло. Ішов він, ішов, аж гульк – чапля стоїть. Підкрався вовк тихенько та хап її! Бачить чапля, що непереливки їй, та й каже:
– Дозволь мені, вовче, хоч перед смертю потанцювати.
«Від цього мені шкоди не буде», – подумав вовк і дозволив..."

(з народного)

 

 

 

Читання влітку. Літнє читання. Список літератури на літо. Список рекомендованих творів з літератури (2 - 11 класи). Читаймо на Малій Сторінці.

Публікуємо список програмних творів з літератури для 2 – 11 класів. Багато творів з української літератури розміщені й на нашому сайті. Тож просто тиснемо на посилання й читаємо! 

 

"Світланка любить спостерігати й вигадувати якісь теорії. Її світ переповнений постійними здивуваннями, запитаннями й несподіваними відкриттями. Кожен новий ранок ніби скроплює дівчинку парфумами натхнення й наповнює неабиякою наснагою. У інтернеті Світланця веде свій блог, куди по можливості постить свої чудернацькі багатоколірні зображення, які мама жартома називає постабстрактним живописом. Учора взагалі був особливий день. Коли пополудні Світланя верталась зі школи, вона зауважила, що двоє людей, що йшли попереду й тримались за руки, виписують своїми тілами кириличну літеру ''м'' або латинську ''w'', якщо дивитись на ''м'' згори, з неба, ніби мимоволі кажучи ''ми'' українською й ''we'' англійською мовами. Дівчинка навіть пожалкувала, що її батьки полюбляють  ходити не так гарно, а попідруки. Прийшовши додому, Світлана схопилася за олівці й намалювала два дерева, що взялись за руки ледь піднятими гілками, сфотографувала й виклала світлину в інтернеті..." (Галина Мирослава)

 

Pro-Russian Telegram channel claims  66,000 Russian textbooks have been delivered  to occupied Melitopol — BBC News.

““Our kids keep asking.
Why their schools have been dressed.
With a flag of another state.
What can I say...”
In ‘orcs’-controlled Melitopol.
Her 13-year-old child is getting ready.
To begin the 8th grade.
She is worried...”

(Kurama)

 

Some schools, like this one in Irpin, have visible scars from Russian shelling — BBC News““The most important thing is.
For our children to learn.”
A generation forever moulded.
By this attack on their country.
“I'm more scared of the fact.
I'll have a new teacher.
Than of the war.”
He says with a smile...”

(Kurama)

 

Молодичук Ганна, авторка проєкту  Книга в кишені, вихователька групи продовженого дня, викладачка хімії, громадська активістка, представляє Соколівський опорний заклад загальної середньої освіти Жашківської міської ради Уманського району Черкаської області.

Редакція інтернет-ресурсу "Мала Сторінка" мала чудову нагоду поспілкуватися з пані Ганною Молодичук, яка є авторкою проєкту «Книга в кишені», вихователькою групи продовженого дня, викладачкою хімії, громадською активісткою і мамою пречудової 2-річної дівчинки Меланії (тому наразі пані Ганна перебуває у декретній відпустці, що абсолютно не завадило їй активно займатися шкільними справами). Як результат нашого плідного спілкування — ця інформативна і цікава стаття про проєкти, котрі вже втілені у Соколівській школі Уманського району на Черкащині.

 

Ukrainian children return to school — BBC New"Let’s celebrate your return to the classroom.
For the new school year on 1 September.
The nation's children are also taking important steps.
Today is Knowledge Day.
Let’s celebrate your return to the classroom.
Even if it has felt very different for you.
‘Gandalf the Green’ attends a ceremony in Irpin.
Today is Knowledge Day..."

(Kurama)

 

"Заблудилося маленьке 
динозавренятко —
пролетіло швидкольотом ​
повз маму і татка.
Бо читати ще не вміє.
Не туди натисло.
Але тато і матуся
Біля нього близько!
— Не хвилюйся, наш синочку,
Просто придивляйся.
Ти серйозний, працьовитий,
У татка удався!.."

(Галина Римар)

 

Книга в кишені — проєкт соціальної дії Соколівської школи на Черкащині «Ми раді поділитися з вами хорошою новиною: наші проєкти соціальної дії "Книга в кишені та "Рекреаційна зона "Корисна перерва", які співфінансуються Британською Радою та Європейським Союзом, знаходяться на стадії реалізації.  Уже зроблено косметичний ремонт обох локацій завдяки фінансовій підтримці ПОП «Соколівка» та ФОП «Косенюк В.О. Вже замовлені меблі для рекреаційної зони "Корисна перерва", що створюватимуть затишок та комфорт для малечі. Ініціативна група учнів та вчителів готує матеріали для виготовлення дидактичних ігор для "Корисної перерви". Розпочато художні роботи на локації проєкту "Книга в кишені". Словом, робота кипить!» (Ганна Молодичук)
 

Ольга Лапушена. Безцінні намистини. Казка. Ілюстрації Анатолія Лапушена.

"Колись давно люди навчилися писати і почали занотовувати свої думки, спостереження та вигадки. Саме в ті часи на світ народилася Література. Тоді вона була ще зовсім маленькою дівчинкою, і її все на світі цікавило. Вона пізнавала все більше і більше, зацікавилася релігією, наукою, культурою і творчістю. Але найбільше за все Література полюбила казки. У Літератури була величезна кількість шаф, у яких вона зберігала різноманітне вбрання. Там були і класичні сукні, і комедійні, сумні і радісні, сірі та чорні, білі і навіть строкаті. Кожного разу, коли в світі народжувався новий літературний твір, у Літератури з’являлася нова сукня. І чим популярнішим ставав цей твір, тим довше вона носила ту сукню. З часом гардероб Літератури настільки розрісся, що справжнім спасінням для неї стала поява комп’ютера, в якому вона змогла зберігати частину свого вбрання. Це був розквіт літератури..." (Ольга Лапушена)

 

"Я розшукую одного хлопчика. Скоро буде рік, як намагаюсь його знайти. Це дивна історія. Одного літа ми з батьками гостювали цілісінький тиждень у маминої двоюрідної сестри в Одесі, в центрі Лузанівки*. Я вперше побачила море саме тут і вперше саме тут на великому пляжі спробувала креветки, їх пропонували місцеві люди, що ходили поміж лежаками, матрацами, рушниками, розстеленими просто на піску.  Креветки були надзвичайно привабливі, і ми їх лузали як насіння, ще й сміялись:"От звідки назва Лузанівка''. Щодня на лузанівському пляжі на березі Чорного моря ми бачили худенького хлопчика, який мимоволі ставав центром уваги відпочивальників. Він мав незвично білу шкіру, чимось схожу на вершкове морозиво, від погляду на яку ставало дещо холодно..." (Галина Мирослава)

 

"...Тільки-но жінки піднялись сходами до Славка, під ногами земля пішла ходором – по селу вдарила артилерія. Один за одним посипались будинки, а з їхньої хати залишилась лише половина. 
– Сідайте, – гукнув до них сусід Сергій зі своєї машини, виїжджаючи неподалік на дорогу. 
Усі Сергієнки вскочили до машини. Перестрашені й розгублені. 
–  Слава Богу, що живі, – кинув Сергій, теж Сергієнко, хоча й не родина, і помчав по дорозі, віддаляючи й віддалюючись від страху й небезпеки, – Все буде добре. Головне – живі. Решта  – наживне. Якось наладиться. Нам уже нічого не страшно.
– Слава Україні! – виголосив Славко.
– Героям Слава! – відповіли як один всі разом." (Галина Мирослава)

 

"«Ой, який приємний сюрприз — повні корзини хрумкої моркви!»,   радо промовив зайчик і хутко побіг до столика, на якому були корзинки соковитої моркви. «Як я полюбляю морквинки! Скучив за цими ласощами допоки ми з матусею і сестричкою перебували у сусідньому лісі»,  додав він. А далі з теплою вдячністю згадав ту лісову місцину, де вони гуртом проживали декілька попередніх місяців, бо змушені були залишити свою домівку через нашестя злої вовчої зграї. У тому сусідньому лісі мешкають напрочуд доброзичливі тварини, які щиро піклувалися про них: надавали усіляку допомогу, прагнули зробити усе можливе, щоби заяча родина почувала себе як вдома. Проте рідний ліс  неповторний, бо тут таки особливі ялинки, дивовижно смарагдова трава, солодші ягоди, мелодійніший спів птахів. І ,врешті, хатинка, у якій дружно жила ця заяча сім’я. А ще тут мешкали бабуся-зайчиха й дідусь-заєць. Вони нізащо не захотіли полишати свою норку, а у складні часи хоробрим словом і діями підтримували не лише один одного, але й метеликів, мурашок, слимачків й інших жителів цього лісу. Та найбільше хотілося повернутися зайченятку додому тому, що оборонцем лісу був і його мужній татко..." (Марія Дем'янюк)

 

"Антон біг до хати, переповнений бажанням сповістити мамі про сьогоднішній незабутній урок української мови. І коли неня відчинила двері, він тут же з піднесенням випалив: "Антоніми". 
— Які антоніми? — не второпала матуся.
— Борислава Остапівна пояснювала нам, що таке антоніми. Розумієш? — і продовжив відхекавшись. — Усі в класі розвернулись до мене, а дехто навіть у долоні заплескав. На честь Антона.
— А, — блимнула очима мама. — Вам Борислава Остапівна сказала, що на честь Антона?!.." (Галина Мирослава)

 

"Осінь прийшла, не питаючись. Без запрошення, мов незвана гостя. Лісова миша Люська сиділа на купі хмизу й спостерігала за жовтавим листям, що кружляло в неї над головою, вкриваючи лісову стежку. — Ех! — сумно зітхнула вона, дивлячись довкола. — Оце ще мені ця осінь! Як гарно було влітку: сонечко, зелена травичка. Гуляй, не хочу. А тепер і податися нікуди. Одні калюжі та сухе листя. Та це ще що! Скоро й зима прийде. А Борсук-віщун, лісовий синоптик, передбачив, що зима буде дуже й дуже холодною… Хоча… Якщо згадати, то минулого року він казав те ж саме, а особливого холоду й не було. Тож, може й цього разу минеться… Та все одно, падаюче листя псувало Люсьці настрій, і в неї починалася, як ото кажуть люди, депресія. Про це вона читала в газеті, яку їй приніс дятел Дмитро із села, що поруч з лісом. Люська знала, що люди вміють виготовляти такі газети. Тільки от як вони це робили, вона не могла зрозуміти. У цей час єдине, що її тішило — це ліс..." (Ольга Зубер)

 

"Івасик дуже, ні — дужезно, хотів навчитись читати якнайшвидше. Він наполегливо вчив з мамою від букви до букви українську абетку, а як тільки азбука була подолана, Івась з задоволенням погодився на мамину пропозицію читати по складах, розшукуючи назви міст, у яких є заданий склад. 1 червня, у щорічний День захисту дітей, Іванчик від самісінького ранку мав гарний-прегарний настрій. І, сповнений наснаги, відразу після сніданку витягнув з шухляди вчетверо складену карту України, на якій були позначені всі міста й містечка, розклав і почав шукати українські міста, які б мали у собі склад ''чер''. То правда, що не завжди Іванкові пошуки завершувались успішно, проте цього разу хлопчикові таланило. Першим містом, яке він віднайшов на карті, виявився Чернігів. Мама, що  сиділа поруч, пожвавилась, коли синочок показав пальчиком продруковану назву..." (Галина Мирослава)

 

Painting by Corinne Hartley."Аня, і Антон, й Алінка
Куштували апельсинку.
Антоніна, Анатолій
Ананаси їли вволю.
А Андрій, Аліса й Алла
Абрикоси смакували.
Богданочка, Богдан й Борис
Цукерки їли «Барбарис»
І білий-білий шоколад —
Смачний дарунок для малят."
(Тетяна Строкач)

 

Петриківський розпис. Картина Вікторії Тимошенко."Закликаю сонечко — посвіти! 
А весняну квіточку 
 розцвіти! 
Закликаю дощик я 
 поливай! 
До життя охоти всім додавай! 
Закликаю пташечку 
 прилети! 
Молоду травиченьку 
 прорости! 
Закликаю весноньку в рідний край! 
Пісенько-весняночко! Ввись злітай!"

(Тетяна Строкач)

 


Всього:
940
Поточна сторінка: 1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Мистецтво    Гумор    Тарас Григорович Шевченко    Володимир Винниченко    Василь Шаройко    Василь Сухомлинський    Грицько Бойко    Книжковий огляд   
Топ-теми