"Марина прислухалася як дзижчить муха. Крім цього дзижчання чулося лише старанне сопіння сусіда по парті. Він намагався дописати нарешті ту самостійну. Марина зітхнула і також взялася за ручку. «Мар’яно Олегівно! – Гукнула красунечка Віталіна. – А можна мені вийти? Я вже все дописала!» Вона насправді тільки про косметику та хлопців і думала. Тому й всі контрольні-самостійні писала будь-як, аби швидше. Віталіна вискочила з класу, а Марина знову взялася за ту задачу. Шурх! – на парту впав папірець. Точно! Це Маринина подружка – Женя. Знову просить написати, як вирішити задачу. Марина взялася переписувати рішення, відправила папірець назад, знову взялася за свою самостійну та дописати не встигла – пролунав дзвоник і Мар’яна Олегівна своїм пискучим голосом почала гукати, щоб всі припиняли писати. В класі здійнялася штовханина. Ті, хто все встиг, або нічого не знав йшли швидше здавати зошити, а ті, хто не встиг, як Марина, намагалися ще щось дописати. Та зошит вихопила вчителька і, цокаючи підборами, вийшла з класу..." (Оксана Давидова)
"Кажуть, що третя чверть найважча – вона тягнеться так до-о-вго. Вдень майже немає сонця, а вечір настає так швидко, що цьому радіють тільки закохані, які можуть гуляти вулицями не ризикуючи, що їх здалека побачать насмішники-однокласники. А що робити самотнім, отаким як Марина? Ще й скільки свят тут! Один День Валентина чого вартує! А свято Весни, коли хлопці вітають дівчат?! Марина могла цього року залишитися взагалі без привітань… А класом так і шурхотять записки… Вчителька он назбирала вже цілу торбу – якщо перепише, – справжній роман буде, товстелезний! І все про кохання, бо кому ж хочеться на святі Закоханих самому під стіночкою стояти, поки парочки танцюватимуть? Двері тихенько прочинилися і в клас спробувала непомітно просковзнути Женька. Та їй це не вдалося б за будь-яких обставин! Широкі штани, майка, величезний мабуть, батьків, піджак, кепка ще й купа усіляких сяючих ніби, справжнє золото, ланцюгів. Ці ланцюги дзвеніли як дзвоники цілого стада корів, що повертаються додому..." (Оксана Давидова)
Герої цієї історії – звичайні хлопці Сашко та Петрик – з волі зовсім не звичайного інтернетного віруса потрапляють у віртуальний світ, де їм доведеться зустрітися з жорстокими піратами, дикими людожерами, голодними крокодилами та потворними чудовиськами. Побачити таких ворогів на екрані – далеко не те саме, що зіткнутися з ними віч на віч. Отож, чи зможуть хлопці подолати усі перешкоди і повернутися додому, а головне – чи зуміють вони зберегти свою дружбу в таких непростих випробуваннях?
"Сьогодні Гонта ходив якийсь не такий… Замріяний, зітхає… Взагалі, його звати Дмитро, а Гонта – прізвище. Але Дмитриків у нашому класі аж чотири! Спочатку, коли вчителька Олена Станіславівна казала: «Дмитре, до дошки!», вставали відразу четверо хлопців. А вже за тиждень – жоден. Бо кожний сподівався, що то не його викликають. Тоді вона стала називати їх на прізвища. І тепер вже ніхто не міг сказати: «А я думав, що то батьків Дмитра Скальського до школи викликають!» Так і приліпилося: Гонта і Гонта. Його навіть мама тепер так іноді називає. А ще, буває, перекручують і звуть Гонкою. Це через те, що він на перервах ганяє, як болід на «Формулі-1». Та сьогодні мій друг чомусь став тихим і непомітним. Я не дуже й переймався, може, у нього просто живіт болить. Але коли весь останній урок він не зводив очей з кирпатої Ольки Синиці, я зрозумів: все, пропав хлопець – закохався! Це ж тепер ні кіно з ним не подивишся, ні в комп’ютер не пограєш. Лише про неї думатиме. Ні! Товариша треба негайно рятувати..." (Оксана Давидова)
"Я дуже люблю гуляти надворі. Особливо з Квасолею. Що, ви подумали, що я полюбляю гуляти з повними кишенями гладеньких квасолинок? Ні! Квасоля – то мій друг. Це його прізвище, а звати його Сашко. А я – Дмитро Гонта. Ми – найкращі друзяки. І, як і в усіх друзів, у нас є секрети. А найбільше усілякі таємниці любить Сашко. Йому просто необхідно, аби щодня з’являлася нова таємниця. Іноді навіть вигадує щось, тільки би був секрет: "Придумав! А давай нашим секретом буде, – чим ми обідали в школі!" "Хіба ж то таємниця! З нами ж увесь клас у їдальні був!" – відказую я. "Твоя правда. Тоді давай по секрету уроки робитимемо!" "Це як? Самі вивчимо, а вчительці скажемо, що нічого не знаємо? Мені за такі секрети, знаєш, що батьки скажуть?!" Так і страждає, поки щось не вигадає..." (Оксана Давидова)
"Тітку Альберта, тету, всі родичі кликали тільки Анкою. А сьогодні Аль слухав розповідь про Єгипет у школі й почув, що єгипетський хрест, символ безсмертя й мудрості в Стародавньому Єгипті, називали анком або анкхом. Він аж здригнувся. "Ім'я Анка містить анк – єгипетський ієрогліф "життя"'', – подумав Альбертик і став розглядати на плакаті над дошкою зображення знака біля фараона, угорі він побачив коло, під яким своєрідний хрест. "Такий знак, – сказала Марія Іванівна, класний керівник хлопчика, – використовували також мая і скандинави, тільки вони не називали його анком". Отож, є якийсь зв'язок між анком і Анкою. Спершу Аль подумав, що ім'я Анк пасувало б до якогось чоловіка, хоча такого імені Альберт ніколи не чув. І чоловіка в Анки нема, вона живе сама, хоча поруч з їхньою квартирою. "Треба шукати інший розв'язок", – змикитив хлопець..." (Галина Мирослава)
Пісні про школу, випускників та останній дзвоник на слова Юлії Хандожинської (тексти та ноти)
"Школа нас навчила усього багато.
Кожен день у школі – це подвійне свято.
Як же буде сумно залишати школу,
Де дзвінок не буде вже гукати знову!.."(слова Юлії Хандожинської)
Мета уроку: розвинути в учнів уміння застосовувати абстрактні фізико-математичні поняття до літературного аналізу твору.
"Днями в Україні презентували відкриття онлайн бібліотеки аудіо-книжок, записаної українською мовою. Йдеться про освітній проект "Слухай", реалізований за допомоги програми EGAP, що фінансується Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва та реалізується Фондом "Східна Європа" й Innovabridge. Це добірка з 60 аудіо-книжок за творами української літератури, що були озвучені іменитими виконавцями, на кшталт Нати Жижченко, Лілії Ребрик, Даши Астаф'євої, Гаріка Корогодського та інших. Корисний ресурс, за задумом його ініціаторів, має допомогти школярам в умовах карантина успішніше освоїти шкільну програму та підготуватися до іспитів ЗНО..." (Юлія Валова)
Вірш Анатолія Костецького «Дивна звичка»
"Що б мені не говорили
хтось з батьків чи вчителів,—
я на все шукаю рими,
ніби хтось мене завів...
Скаже тато: — Як уроки? —
Я йому: — Летять сороки!
Скаже мама: — Ти поїв? —
Я їй тут же: — Сто корів!!
(Анатолій Костецький)
"Є у нашій Україні
дуже дружная сім'я:
мама дбає-доглядає
тридцятьох і трьох малят!
Має клопотів доволі!
Її можна зрозуміть —
кожну крихітку-дитину
треба доброму навчить!"(Галина Римар)
«Музею паперу» Зміївської паперової фабрики продовжує партнерство з Всеукраїнською віртуальною школою «Ранок». На платформі онлайн школи розміщуватиметься цикл пізнавальних лекцій та майстер-класів для школярів, які організовують фахівці «Музею паперу». Події розраховані на учнів 6-9 класів та транслюватимуть для всіх школярів України абсолютно безкоштовно. Програма розділена на 4 змістові блоки: історія паперу, технології виготовлення, екотехнології та особливості виготовлення книги. Лекції та майстер-класи покликані допомогти дітям більше дізнатися про цікавий та складний процес виготовлення паперової продукції, розвинути екологічне та дбайливе ставлення до паперу, розповісти про сортування та про стиль життя в стилі «еко».
Дитячий канал «Хмаринка»: вивчаємо цифри, рахуємо до десяти (текст та відео українською для малят)
"Любов до своєї Батьківщини — чи не найголовніший аспект виховання дітей. Людина, яка поважає державні символи та знає історію рідного краю, пишається національними героями та величними містами, має велику внутрішню силу. Саме такі люди здатні змінювати життя на краще. Дитячий канал "Хмаринка" створив цей розділ для загального сприйняття дитиною себе у державі, для надання інформації про країну, в якій вона живе." (Сергій Тученко)
"Основна місія дитячого каналу "Хмаринка", це навчання та виховання маленьких українців. Цей розділ створений саме з метою веселого та цікавого навчання. Разом з маленькою "Хмаринкою" ми можемо легко вивчити абетку, навчитися рахувати та розрізняти кольори, а головне — пізнавати світ навколо нас. Зібрані у цій добірці відео познайомлять дітей з комахами, птахами та тваринами, допоможуть більше дізнатися про зміну дня і ночі, а також зими та літа, розкриють таємницю виникнення різних природних явищ." (Сергій Тученко)
У цьому розділі наші любі читачі дізнаються про різні цікавинки від творців мультиплікаційних пізнавальних фільмів для малят українською мовою Сергія та Альони Тученків.
"У садочку, що повниться пташиними піснями від самого світання, сивий дідуньо майструє колисоньку. У білій сорочці, з добрим настроєм, як і годиться. Не снідаючи, після ревної Молитви. Йому підсобляє тато. Малому Сергійкові це так цікаво! То він хутенько вніс дрівцят до печі - мама з бабунею попросили, і біжить до татка з дідусем. А дід Андрій усміхається..." (Галина Римар)
"Десь високо-високо в горах, де зелені полонини, де, мов звивисті стрічки, плаї, де беруть початок чисті джерельця, де і сонечко, здавалось, ближче до землі, жив собі хлопчик Данилко – малий пастушок. Мав він білявого чубчика, сині, мов погідне літнє небо, оченята, рум'яні щоки та прудкі ноженята, які не знали втоми, бігаючи по гірських стежинах. Разом із дорослими вівчарями випасав хлопчик овечок на полонині. От пасе собі Данилко овечки, а рученята все щось майструють та майструють. То сопілочку голосисту, то топірець узорчастий, то тайстрину. Та ще багато чого умів робити хлопчик, усього і не перелічиш. І знали малого майстрика усі люди в довколишніх селах. Любили його, поважали. Та не тільки за рученята умілі, а й за серденько добре та щире. Бо ніколи нікого не кривдив, усім допомагав: чи то пораненій пташці, чи скривдженому дереву, ба, навіть дощовому струмкові, який збився з дороги, зачепився за велику каменюку і кружляв довкола неї, бо ніяк не міг потрапити у русло мами Річки..." (Марія Деленко)
