Володимир Нагорняк. «Українські фрашки для дітей»

СОНЦЕ В КАВУНАХ

– Тітко Фрашко, що це?
– Мамо-тату, як?
– Синку, це херсонське сонце –
Наше, в кавунах.

* * *

ДИНЯ

Придумав я загадку Тані:
«Кавун – господар на баштані,
А хто у нього господиня?»
- Госпо-диня?.. Диня!

* * *

АСЯ-ПЕРУКАР

Ася, правда, молодець:
Несе саду гребінець. 
(Граблі)

* * *

ГОЛУБИ ТА ЯКБИ

Гулі-гулі-голуби,
З вами полетіть якби.

* * *

РОЗПОВІДАЙТЕ ЯК!

Розкажіть мені толком
Заселять як нитку в голку.

* * *

АРИФМЕТИКА

Головою гол забив –
Арифметику любив! 

* * *

ЗРОЗУМІВ?

Навіщо гребля?.. Для води –
Щоб не текла туди-сюди.

* * *

ДОДОМУ!

З усіх куточків величезної Землі
Йдуть крізь моря у гавань кораблі.
Навіть у кругосвітньому плаванні
Йдуть кораблі куди? До гавані!
Як ми, долаючи утому,
Куди завжди йдемо? Додому!

* * *

ДЗЕРКАЛО

Щось ваше дзеркало 
показує не так:
навіщо цей мені синяк?!

* * *

ДЕТАЛІ

Для ляльки сестрички Тані
Татко виточив деталі.
Витратив часу немало.
Тані лялька каже: «Мамо!»

* * *

ДЗЮДОЇСТ

Я – сміливий! Від  і  до:
Знаю віршик про дзюдо.

* * *

ТАКОЖ ЛЮДИ!

– Ти, Марися,
Не барися:
Дзюдоїсти
Хочуть їсти!

* * *

ЯК НАШ ДЕПУТАТ!

В тому домі, що в альбомі,
Обіцяв квартиру Томі.

* * *

ГОЛОДНИЙ ГІСТЬ

На нашім полі дивний гість:
Трьома зубами сіно їсть. 
(Вила)

* * *

АДРЕСА АДРЕСА

Адрес-привітання
Пишемо для Тані
Я, Василько та Іннеса:
– Адрес ось, а де адреса?

* * *

РОЗУМНА ВИШНЯ

– Вишня росте високо,
Мені не дістати…
– Росла б вона низько,
Став би ти виростати?

* * *

ВІНИК

Віник
задля сміття
виник,
а я –
підмітаю я –
також
задля сміття
виник,
як віник?

* * *

ЖИТТЯ

Жде за розірване взуття,
Можливо, й ременем биття –
Життя…

* * *

ВИГУК

– Ой, а як ти вимок!..
– Мамо, ой – це вигук.

* * *

ЗАБІЯКА-ГРАД

Побив град
виноград;
тепер нам,
після граду –
ні вина,
ні винограду.

* * *

НОГА

– Га? – болить нога…
– Ну, що ж, Миколо,
не йди до школи…
– Гіх! – згадав, як на гріх,
тітка Галя вторік,
як збивала горіх…
– Ти куди це побіг,
Миколо?
– До школи!

* * *

ГРА

…задзвеніла шибка –
Утікали швидко!

* * *

БРА ДЛЯ БРАТИКА

– Братику, кричи «Ура!» –
В нас в кімнаті нове бра.

* * *

ТАХТА

Тахта –
це та хта,
а не та хта –
що завгодно,
але не тахта,
бо тільки тахта –
це та хта…
Зрозуміли?
– Та-а…

* * *

ОСЬ ЧИМ!

– Чим багата ваша хата? –
Запитали ми у Гната.
– Дідусем та бабусею,
Сестричкою Марусею,
Мною, мамою й татом
Та Миколкою братом;
Ось чим багата наша хата.

* * *

ВРЕДНА МУХА

Столяр Вася  –  молодець –
Цілий день збивав стілець.
Але віршику кінець –
Сіла муха на стілець.

* * *

СПІДНИЦЯ, ЩО ЗАПІЗНИЛАСЯ

– Я й не думала спізниться –
Забарилася спідниця.

* * *

ГРОШІ У ГОШІ

– Гошо, гроші економ –
Не гуляй у гастроном!

* * *

НЕЛЕТЮЧИЙ ДИМАР

Знов чіпляється до хмар
Хати нашої димар.

* * *

ПАНІ ТА ПАННО

На панно дивилась пані,
І сказала пані «Гарні!».
Те панно 
В нас давно.

* * *

МАРКЕ ПОВИДЛО

По мені видно
Яке повидло!

* * *

ВИБРИКИ ДОЩУ

Ми на вибрики дощу
Надивились досхочу.

* * *

ВАЖКА ХВОРОБА

Важка його хвороба –
Нероба!

* * *

СТІЙКА

– А ти, як я, стоять навчись! –
Повчає хлопчика нарциз.

* * *

МОЛОЗИВО

Молозиво –
це те ж морозиво,
тільки тепле-тепле,
і пахне степом.

* * *

ТАКЕ ЛЕКАЛО

Мале-малюсіньке лекало
Велику геометрію злякало.

* * *

КАНОЕ-ДВІЙКА

На каное-двійці
Брат мій чемпіон.
Брата зустрічає
Радісно Херсон.
А у мене двійок
Більше всіх у школі.
Стану чемпіоном –
Купляйте каное.

* * *

БЕЛЛИН БИК

Белла, бачите, яка:
пасти вигнала бика!
бик ?... Телятко це – не бик:
він і битися не звик…
підійди – побачиш зразу!
Я?! Спішу…немає часу…
А  мене  
не буцне?!

* * *

ОСЕЛ
    
Ледве-ледве донесла... 
Та кого ж?! 
Його. Осла! 
Тільки вийшла на дорогу, 
Подивись на ліву ногу, 
Не дитина – маята... 
Мамі напишу листа: 
Не осел я! I не ослик...
Твій синок, невдаха-Костик...
А осла я бачив, знаю:
Де покажеш – відгадаю!

* * *

ГАВЧИК  

Гавчик наш все «гав!» та «гав!» –
Ну, не терпить Гавчик гав! 
А до чого вперта ж ґава:
Гарна я, дивися, гарна! 

* * *

БОГАТИР

– Богатир – я! Знайте скрізь:
Скільки я, ніхто не з'їсть!

* * *

В ХЕРСОН ПО БАТОН

– Куди їдеш ти?
– В Херсон.
–  І що купиш ти?
– Батон.
– Лише батон… так мало-мало…
– А інше все купляє мама.

* * *

ВИЯСНИМО

Землю покрила пітьма: 
Я тут є чи нема?!

* * *

ВІРТУОЗ БІЛЯ ОС

– Біля дуба, біля ос 
Грав на скрипці віртуоз.
– Біля дуба?
– Біля ос?
– Танцював хто?
– Віртуоз.
– Не зрозуміли оси 
Гру віртуози.

* * *

ГАК, ГРАК ТА ГРАЧИХА

Сів на гак грак.
Не страшно граку
Сидить на гаку,
А грачиха
Ходить тихо.
Не хоче, як грак,
Сідати на гак…
– Не хоче?
– Ні, не хоче!
Запам’ятай, хлопче:
На гак сів грак.
Не страшно граку
Сидіть на гаку,
А грачиха…

* * *

СОННИЙ СОМ

– У Дніпрі, 
біля Херсона,
я ловив 
на вудку сома.
– Сома?.. Точно?..
– Точно – сом?!
– Задивився 
у свій сон,
спав…
– Не став клювати?
– Навіть я  
хотів ще спати!    

* * *

ХЕРСОНСЬКИЙ СЛОН

- У Херсон
приїхав слон.
- Й залишився
- У Херсоні…
- На пероні!
- Й досі там!
Не знає як
добираться
в Гідропарк.  

* * *

ПЕРСОНА ІЗ ХЕРСОНА

Ця персона
Не з Херсона?
Величава,
Наче пава…
Що, Полтава?
Ні, Лубни.
Не вини,
Не вони…
Каховка? 
Замовкла!
Із Херсона
Ця персона. 

* * *

ЯК НАЗИВАЄТЬСЯ?

Сороко-сороко,
Летиш ти високо,
Запитай в лелеки,
Летить він далеко,
Як той хлопчик називається,
Що не умивається?!
Коля, Федя, Толя, Миша – 
Я йому листа напишу:   
– Ах ти ж Юра,                                                                                                                                          
Юра-замазура!   

* * *

ПОДОРОСЛІШАЛИ

– Горошинки ці уже
Називаються драже!

* * *

СВИНСТВО

Які чудесні поросята...
Чому ж дітей навчає мати? 
Якщо й надалі буде так, як нині, 
Повиростають... свині!

* * *

СОЛОДКЕ МІСТО

Є місто-мрія – там я ще не був –
Із назвою солодкою Ізюм. 
А бути там я стільки мріяв-думав: 
Пройтися і… наїстися ізюму 
 
 
* * *

СОРОМ’ЯЗЛИВА БІЛОЧКА

Білий сніг. І світ весь білий.
А ось білочка прибігла.
Засоромилась – не біла,
І... пробігла.

* * *

ФРАШКА ВІДНОСНОСТІ 

Ось і автобус. 
Повезу глобус. 
Величезний автобус; 
Крихітний глобус;     
І я...
Глобус – це Земля! 
Величезний глобус; 
Крихітний автобус; 
А я?                           
Ой-ля!

* * *

ФРАШКА ЗНАЙОМСТВА

—   Катерина ... Катря... Катя...
—    Катерина — це котра? 
—    Очі сірі та булькаті,
—    Як у нашого кота!
—    А-а-а...
—    Знаєте котра?
—    Знаємо кота.

* * *

ФРАШКА НЕЩАСНОСТІ

—    У кошарах —
овець хмари
—    Сплять на долівці 
нещасні вівці...
—    І чим же 
нещасні вони?
—    Чоловіки у них — барани!

* * *

ФРАШКА СПІЛЬНОГО ГАРТУ

—    Гарик, 
зразу видно гарт!
—    А без тебе 
що він варт?     
—  Він зі мною
Обливається водою. 
Він — холодною, 
А я — такою...

* * *

ХРИСТИНКА  Й  ХУСТИНКА

– Христинко-Христинко,
ти зняла б хустинку –
вже вітер не свище
– Казала Оленка,
що я ще маленька,
а  так на  хустинку  аж  
вища!

* * *

БАРАНЧИК БЕ

– Баранчику як звать тебе?
– Бе-е…                                                                                                                                                                                                     
– Бе?..
– Бе-е!!!

* * *

КУДИ-КУДИ?

- Ди-ди-ди!
- Не туди!
- А куди?
- Длаг-длаг-длаг!
- Що, на дах?
- Що на  даху?
- Кук-ку-рі-ку!!!
- Кук-ку-рі-ку!!!

* * *

ВДЯЧНИЙ ЦАП

За сорочку мене – цап!
Хто такий? Сусідський цап.
Почастую цапа хлібом:
– М-ме-е! – подякує – спасибі!

* * *

ЦІВ-ЦІВ ЧУВ СПІВ

- Горобчику-хлопчику,
де ти був?
- Горобчику-хлопчику, 
що ти чув?
- Був я в лісі, був я в полі,
був-
був-
був;
заспівала пісню Оля –
чув-
чув-
чув;
ців-
ців-
ців -
прилетів!

* * *

ТАРАС  І  ТІНЬ

– Ти за мною не ходи!!!
Я – туди, й вона – туди…
Що ти скачеш, наче кінь!!! –
За Тарасом біга… тінь.

* * *

ХРУМКА

Хрумка-хрумка-хрумкотів: 
Що давали, все поїв. 
Не давали – також хопнув! 
Все ж дивіться, щоб не лопнув, 
Бо, якщо він лопне, діти, 
Хто тут буде хрумкотіти? 

* * *

КРИВУЛЯ  КАЧКА

Кривуля качка,
А в неї тачка. 
Качка, як качка.
Тачка, як тачка.
Але, всерівно,
Везе не рівно.
Винна не тачка:
Кривуля – качка.

* * *

ЗДОРОВА ДО ПЛОВА

– Я не хвора, я здорова; 
Дайте ще тарілку плова!
– Це не ти, це він здоров –
Наш плов!

* * *

ШУМИТЬ  ШУ-ШУ…

Шумить Шу-шу,
Шумить Шу-шу,
А хто Шу-шу
Вам не скажу
Я ні за що на світі…
Віталька знає…
– Вітер! 
    
    
* * *

УЧЕНИЙ КІТ

Я усю науку ту
Намотав на вус коту.
Мій, уже учений, кіт
Посилає вам привіт.

* * *

СТРАШИЛКА

- Геп-гоп, пісок сію 
Ти куди ідеш, Андрію?
- Іду погуляти.
- Сиди коло хати!
Теж мені гуляка:
Глянь, чужа собака
Скаже тобі «гав!»,
Щоб ти не гуляв. 

* * *

ЙДІМО РАЗОМ!

Дощик йде, дощик йде –
Всівсь на хмарку вітер;
Я біжу, а дощик йде –
Дощик йде бистріше;
І сміється з неба…
- Чого тобі треба?!

* * *

ОДНА НА ВЕСЬ СВІТ 

Ковдра біла вкрила світ.
Як та ковдра зветься?   
(сніг)

* * *

СПІВАК

– Що за пісня 
в молодця –
Ні початку, 
ні кінця;
Цілий день, 
і не лінь:
«Цінь-знецінь!; 
цінь-знецінь!»;
(горобець)

* * *
 

ЦУЦЕНЯТКО СПИТЬ! 

Цуценя цукерку з’їло
І у будці засопіло.
Снилась цуцику цукерка,
Снився Петрик і Валерка...
– Та вгамуйся ти там, цить,
Цуценятко спить!

* * *

НІ, НЕ ІГРАШКА

Наче іграшка-машинка,
Крутиться Іринка. 
Закінчилася пружинка, 
Зупинилася машинка. 
Але крутиться Іринка. 
Бо у неї не пружинка,
Бо вона вам не машинка, 
Бо Іринка – це Іринка!

* * *
    

РІДНЯ

Горобець–молодець
Літав до синички.
Горобець-молодець
Носив їй пшеничку.
Бо синичка – то сестричка,
Й горобчиха–мати
Говорила сину: «Треба
Рідню поважати!»

* * *

МАНДРІВНИЦЯ

– Я – дівчинка невеличка,
У мене косичка,
У косичці стрічка,
– Звати як?
– Марічка,
– Йдеш куди, кирпата?
– Гулять по Карпатах!..
– Ти – дівчинка невеличка…
– У мене косичка,
У косичці стрічка – 
Видно далеко-далеко
Як того лелеку.

* * *

РІЧКА МАРІЧКА

– Івано-франківська Марічка 
говорить, наче тече річка. 
– Біля Івано-Франківська, знаю, 
річка якась протікає
– Не якась-такась  річка!..
– А річка Марічка! 

* * *

ХУДОЖНИЦЯ

З олівцевих сірих ліній
Намалюю білий іній.

* * *

ЇЖАК-ЇЗДОВИЙ

Їхав на возі Їжак, 
Яблука віз він.
Ось так  він  нахилився – 
Віз зупинився
– Треба, – сказав на тому, –
На хвилинку додому.
Їхав на возі Їжак,
Яблука віз він.
Ось так він нахилився – 
Віз зупинився…
Жарти такі їжачі
Нам непотрібні, й дива:
Руки пусті, я ж бачив,
А яблук нема…

* * *

ЙОСИП ТА ОСИ

Йшов по лісу Йосип,
Налетіли оси:
– Йосипе-Йосипе,
Дуже злі оси ті!..
Накусались досита
Оси Йосипа.

* * *

МАКАКА ТА МИШКО

Маленька макака 
О сьомій годині
Мамі сказала: 
– А я вже – людина!..
А  я вже  працюю, 
А я, щоб ти знала,
Сьогодні аж вісім
 Бананів зірвала.
…Мишка ж не примусим
Іграшок навіть зібрати…
– Давайте Мишка
На макаку міняти!

* * *

ОЛЕСЕВІ ОЖИНИ

Олесь один
Об’ївсь ожин –
Обсипало прищами.
Недавно сам казав:
«Пробачте, я не знав,
Ділитись буду з вами…»
«Ожиною, Олесику,
будь ласка, 
не прищами!»

* * *

ПИЛИП НА ЖУВАЧЦІ

Пилип прилип…
Ось, на підлозі, і не відірвати…
Жувачку їв, й на неї сів –
Не буде розкидати!

* * *

БАРАНИ

Баран біжить по берегу ставка.
Богдан і Боря дали драпака.
Баран біжить не битись –
Баран біжить напитись
Води; а хлопчики – вони,
Баран подумав – ба-ра-ни!

* * *

НЕ ТА ВОДА   

Сказали Єноти: «Є  ноти,
Є інструменти – то ж до роботи!..»                                                                                                                                                
Але  мелодія – не та:
Не втихомириться вода…

* * *

ХА-ХА-УХА!

Юля-Юля, еге-гей,
Завтра в Юлі ювілей,    
Мамо їй купила юбку,
Поздоровить хоче Юльку
        Юля-Юлечка — юннат,
Я її молодший брат.
        В Юльки — рибки золоті.
Маю, друзі, на меті
Для своєї Юльки
Наварить з них юшки.
Юшка-юшечка-уха,
Буде радості, ха-ха!
       А які приправи?
Запитаю в мами.                  

* * *

БЯКА ТА БУКА 

Як зустріла Бяка Буку
Та як хвать її за руку,
Аж рука та стала синя;
Але Бука була сильна –
Утікала,
Аж скавчала
Бідна Бяка,
Як собака.
Більш ніколи Бяка Буку
Не хвататиме за руку.

* * *

ПРОДЗВЕНЮ ПО АВЕНЮ

По французькій авеню
каблучками продзвеню.
Це не наша вулиця —
горбиться, сутулиться,
Звісно, наша краща
тим хоча б, що наша,
Але там так чисто, 
що аж урочисто. 
Ні, французькі авеню 
я ні в чому не виню –
каблучками ж продзвеню!

* * *

БОРУЛЬКА ТА БУРУЛЬКА 

На Бориса, на Борульку,
З даху кинув хтось бурульку.
Як бурулька плаче:
- Нікого ж не було неначе!..-
Ми сказали Борі:
- Глянь, весна надворі!
То ж виходить: на Борульку
Весна кинула бурульку!

* * *

БАЧИЛИ, І ДАВНО, АЛЕ НЕ ДАМО!

– Ой, гаю, мій гаю:
Дівчинку шукаю.
З чорними очима,
Коса за плечима,
А що вже вродлива:
Не дівчинка - диво…
У вашому дитсадку
Ви не бачили таку?
– Бачили-бачили,
І давно:
Тобі нашу Галю
Не дамо!

* * *

ТАКА – НЕ ТАКА!

– В тебе, Зою, завиток,
Наче проводу шматок!
– А без цього завитка
Ти, Зою, інша – не така.

* * *

НАША НІНКА – ЖІНКА?

– Хто сказав, що Нінка,
Наша Нінка – жінка?
Може, вийде в люди,
Виросте та буде,
На сьогодні ж Нінка –
Плакса, а не жінка!

* * *

ШАПКА З ЗАКОВИКОЮ

– Чудесна шапка! – 
Радіє Славка.
– Але заковика…
– Завелика.

* * *

І НЕ РОЗЛИВАЄТЬСЯ!

Взимку можу принести
Без відра… відро води;
І не розливається.
Як та вода називається?  
(лід)

* * *

ОЦЕ КОНЯКА! 

Кінь заіржав –
Світ задрижав,
Буря здіймається…
Як той кінь називається? 
(Грім) 

* * *

ЗУСТРІЧАЙТЕ!

– Зима вже не йде…
А що там цвіте
Так радісно й ніжно?
– Підсніжник.
– І синіх краплин,
Як влітку ожин,
Беріть – нам не жалко…
– Фіалка.
– А сонячний день
У шибку – «дзелень!» –
Глянь, сонячна крапка…
Кульбабка.

* * *

ЗАВСКЛАДОМ  

Хвіст трубою,
Спритні ніжки,
Вушка гострі,
Наче ріжки;
У дупло хова
Горішки;
Не боїться нас
Нітрішки,
Але в руки 
Не дається…
Як завскладом цей
Зоветься?
(Білка)

* * *

ЗИМА? – НЕМА!

– Хома-Хома,
Холод-зима,
Хурделиця – х-ху-ух-х!..
– У Хоми – (кожух).

* * *

ЗАГАДКА ДЛЯ ТАТКА 

– Хтось на нашому горищі
Уночі сопе та свище –
Трішки навіть страшнуватко…
– Це загадка для татка!..

* * *

НАВІЖЕНА ВІХОЛА
 
В хату нашу в’їхала
Навіжена віхола.
Аж по вікна намела,
І втекла на край села.

* * *

БАРВІНОК

Барвінок стелиться при хаті. 
Тут люди добрі, непихаті: 
Барвінок — символ доброти. 
Рости,
Малесенький мій синку, 
Своєю добротою до барвінку.

* * *

ТИ З ЦИХ КРАЇВ...
 
– Ти з цих країв, де сонце сходить в полі,
А вітер пестить яблунь пелюстки.
Постій-дивись: засоняшнилась доля,
І хлопчиком побігла до ріки.

– Ти з цих країв, де в небо щохвилинно
Надривно лине жайворонка спів,
Де соловей не спить…                                                                                                                                                                                                           

– Це ж – Україна!
– Ти з цих країв…

* * *

ТАТКІВ КОМБАЙНЕР

– Удалась пшениця славна! – 
Йдемо з батьком до комбайна.
Покатає. Відтепер:
Я, як татко – комбайнер!

* * *

КРИЛАТА  ПОШТА 

– Листоноша-ластів’я,
Ти куди летиш – ось я!
Облетіло цілий світ – 
Ну, неси мені привіт
З тих країв, де тепло-тепло,
Джунглі  де, немає  степу.
Де від сонця люди чорні…
Ти куди, таке моторне?
Ти куди, таке крилате?
Ти шукаєш адресата –
Я ж гукаю неспроста,
Бо чекаю я листа
З тих країв, де тепло-тепло,
Джунглі  де, немає степу,
Де від сонця люди чорні…
Приземляйся, невгамовне
Листоноша-ластів’я:
Я – Володька; ось він я!  

* * *

СЬОМЕ БЕРЕЗНЯ 

Мамо, я, правда, великий:
Вмію читати вже я;
Знаю, по карті, де ріки,
Де острови, де моря…
Мамо, помив сам підлогу;
Ма, і книжки поскладав;
Мамо, я, правда, підмога – 
Татко так вчора сказав…
Я – не береза при березі:
Не розтранжирюю гроші…
Напередодні Восьмого Березня,
Мамо, я, правда, хороший?!  

* * *

НЕБИЛИЦІ  

Горобець на хату сів –
Провалився дах;
Пес загавкав:«Ців-ців-ців!»;
Свині: «Куд-куд-дах!»;
Кіт танцює гопака;
Проліта корова;
З’їли мухи павука,
І про це ні слова;
Черепаха, як літак,
Мчить між деревами…

Це було, сам бачив як,
Добре, що не з вами.

* * *

КУХАРІ 

Рано-вранці, до зорі,
Встали наші кухарі.
Сказав Кіндрат:
– Іду я в сад –
Зроблю салат.
А два Володі
Хай на городі,
А в нас величезний город,
Нарвуть на компот, от!

Що за жарти?
Що за жарти?
Скільки ждати?
Скільки ждати?
Ходимо навколо хати.
Ви не бачили Кіндрата,
Що з розкосими очима?
В чім причина?
В чім причина?
Ні Кіндрата, ні Володь:
Їсти хочеш – не заходь!

Бо ще вранці, до зорі,
Встали наші кухарі.
Сказав Кіндрат:
– Іду я в сад – 
Зроблю салат.
А два Володі
Хай на городі,
А в нас величезний город,
Нарвуть на компот, от!

Що за жарти?
Що за жарти?
Скільки ждати?
Скільки ждати?
Ходимо навколо хати.
Ви не бачили Кіндрата,
Що з розкосими очима?
В чім причина?
В чім причина?  …і т.д.

* * *

НАША  ШКОЛА  

Моя сусідка Аня –
Учитель виховання;
По піскописанню
Запитуйте Таню;
В Авраменка Петрика –
Предмет арифметика;
По історії у нас 
Вараниця Тарас;
Голубець Оксанці
Викладати танці;
Оберемок Юра –
Це фізкультура…
Вчаться в нашій школі
Вася, я й дві Олі.

* * *

НА БАШТАНІ

- На баштані в дядьки Вані…
- В дядьки Вані? 
- На баштані! 
Там вони - кавуни, 
Отакі горбки зелені! 
Там і я, зайдіть до мене...
- А всередині — червоні!
- Сік стікає по долоні, 
Сік, як мед. Цілющий сік...
- Кавуни ці знає світ, 
Всюди славляться вони,
- Із Херсона?! Кавуни?!
- Кавуни – кабани...
- А багато?
- Табуни!
- Виростаємо на сонці 
Кавуни і я, 
Херсонці!

* * *

ІКСИ ТА ІГРЕКИ 

Ікс-цукерку,
Ігрек-печиво
Та солодкого ще дечого
Інна в «школі» додавала…
Ігор – з’їв!..
Усе. Пропало.
–  І навіщо ти? Один?!
–  Оголошуй карантин…

* * *

ПОМСТА 

Надя малювала
З самого світанку,
І намалювала:
– Глянь, це ти Іванку!
Чуб на землю вився,
Підборідок впав –
На себе дивився,
Я себе не взнав;
Але промовчав.
Жаль що вітер дує,
Хай він стихне тільки –
Бабу зліплю сніговую:
– А це ти, Надійко!

* * *

РУДОЛЯ ТА РУДОЛЯТКО

Корова – перша буква Ка – 
Дає багато молока,
А роги в неї, мов корона.
Рудоля, – наша це корова, –
Що народила нам телятко – 
Смішне, веселе Рудолятко.
Корово – перша буква Ка – 
Телятко хоче молока.

* * *

НА ВИГОНІ

Залетів на вигін гедзь,
Та такий здоровий,
Я йому сказала: “Геть!”,
Щоб паслись корови,
Щоб давали молока…
Я – Ганнуся, я така!

* * *

ВОРКІТ-ВОВКОДАВ

- Нам казав учора Вовка…
- Що казав?
- Що бачив вовка.
- А прийшов сусідський Миша
І казав…
- Сказав що?
- Миша!
- Кіт Воркіт…
- Ось він, присів…
- Вовка того вчора з´їв.
- Вовк…
- Нещасний вовк не знав,
Що Воркіт наш – вовкодав!

* * *

ЖАБИ ТА ЯКБИ

Жаба-мати й жабеня
Раз угледіли коня:
До ставка придибав кінь;
І з коня упала тінь.
Жабеню сказала жаба,  
Жабеню сказала: “Слабо!
Якби я була б, як кінь,
Не такого була б тінь!”

* * *

    
ТРИ КРАПКИ

Впала думка з шапки – 
Ставимо три крапки.
Тоді  думку ти лови,
Коли думка з голови, – 
А не з шапки –
Оглянися на три крапки.

* * *

    
ТРЕБА ВЧИТИ

Ось батон,
А ось бутон,
Ось бізон,
А ось бідон…
На батон дивитися, 
Бутоном живитися,
В бізон зливати,
Від бідона втікати.
Чи, все ж таки,
Ой, навпаки?!
Ось батон,
А ось бутон,
Ось бізон,
А ось бідон…
Батоном живитися, 
На бутон дивитися,
В бідон зливати,
Від бізона втікати.
Треба, діти, вчити
Щоб в синяках не ходити.

* * *

ДІДСАДОК

Веде Валя Ваню в дитсадок,
Ваня виє: “Хочу в дідсадок,
Що у діда, у Вадима!
Ти давно туди водила, 
Там – весна, та все в цвіту…
А у цей я не піду!”

* * *

ХТО Ж ТАК ДЯКУЄ?!

– Ва! –
Які гарні слова.
– Вав! –
Ваня написав.
Писав слова ці на дивані.
Батьки “подякували” Вані…
Та хто ж так дякує?!

* * *

ВІД’ЇЗД

Ось квитки. Батьків й себе                                                                                                         
Заселяю у купе
Поїзд рушив. Не боюся.
Ви ж чекаєте, бабусю?

* * *

ЧЕСНИЙ БОРЯ

У бабусі 
в Білорусі
дві Олесі 
й дві Настусі.
Боря їде 
в Білорусь
до Олесь 
і до Настусь.
- Хто ж у тебе 
в Білорусі?
- Дві… 
Бабуся!

* * *

   
В АФРИКУ!

– Ігорю скажи, і Павлику:
Прямо завтра їдем в Африку.
– В Африку?..
– В Африку!
Тільки Ігорю і Павлику.
– Там росте – не дуб, не граб –
Величезний баобаб.
– А дупло таке – якраз
Помістився б весь наш клас.
– Будуть діти раді-раді
Вчитися у баобабі!
– Тільки Ігорю і Павлику!
– В Африку?..
– В Африку!

* * *
  

ОХТИРСЬКИЙ ВІТЕР

– Вітер… Як? Через кватирку
Залетів сюди, в Охтирку.
В хаті все перевернув…
Я? Не я! Я там не був.

* * *

ВІТЯ-ЄНІСЕЙ

– Хлопчик цей   
Жив на річці Єнісей –
На одній з найбільших в світі.
– А зовуть його як?
– Вітя.
– Еге-гей, Єнісей!

* * *

ШВИДКА ДОПОМОГА

– До лікарні біжить Клим,
А ви, дітки, чого з ним?
– Буде зуби лікувати – 
Допоможемо кричати.

* * *

МЕДБРАТ НА МЕДУ

– Халат білий і косичка:
Ваша Галя – медсестричка?
– Згоден. Стану й я медбратом,
Якщо будуть мед давати.

* * *

БАТЬКО МІЙ ЛЕЖИТЬ В ЛІКАРНІ

1.
Батько мій лежить в лікарні:
Там такі медсестри гарні;
В коридорі справжня пальма;
Не встиг натиснути на гальма.
На ногах у батька гирі –
Дві та дві – всього чотири.
Це, казав, лежачий спорт;
Перебіг дорогу стовб;
Задивився на ходячу пальму;
Не встиг натиснути на гальма.

2.
Охайна лікарська палата –
Туди іду провідать тата.
Та там не хоче бути тато –
Додому хоче, в нашу хату,
Ось приберу, і стане хата –
Куди та лікарська палата.
Побаче цю охайність тато,
Аж скрикне: «Хочу у палату!»

* * *

ГІПС 

– Гіпс не знає… От людина!
Гіпс – звичайна біла глина
– Ще яка буває глина?
– От людина!
– Руки-ноги поламаєш 
І все-все про гіпс узнаєш.

* * *

ЧОГО РЕВУТЬ?

– Ревуть зубри…
– Болять зуби!

* * *

ПРАВИЛЬНІ УКОЛИ

– Лікувати прийшли Женю,
Принесли уколів жменю.
Наш це бачив молодець,
І побіг, як жеребець,
Не куди-небудь – до школи…
–  Мабуть, правильні уколи!

* * *

ВОВК, КОЗА, КАПУСТА

У кімнаті Петрик сам,
Сам – і все в прядку.
Татко вийшов, але дав
Петрику загадку:
– Човен ось, – намалював, –
Річка у тривозі;
Перевізник ти; щоб знав:
Ти – на перевозі.
В тебе що? Не густо:
Вовк, коза й капуста.
Як загадочка? – не мед…
– Відгадай – велосипед!
Перевозить по одному… –
І пішов на тому.
– Голова не хрусне?
Думка ж, наче гість..
З’їсть коза капусту,
А козу – вовк з’їсть…
Рейсом першим же козу
На той берег відвезу.
Потім вовк… приїду в гості 
Позбирать козячі кості …
Ні, візьму тоді капусту..
З’їсть коза… Приїду – пусто…
О, загадочка – не мед!
А який велосипед?
Хто загадку Петі
Цю ось відгадає,
На велосипеді
Того покатає.