Заклички та примовки: велика добірка з книги "Дитячий фольклор"


Дитячий фольклор, заклички та примовки. Художник Юлій Крига

Заклички й примовки пов’язані з вірою давньої людини в магічну силу слова. Розвиваючись, народ поступово втрачав цю віру, одначе рудименти таких уявлень лишалися жити серед дітей. 
Заклички до дощу, сонця, хмар пов’язані із землеробською працею наших далеких предків. У далекому минулому вони, вірогідно, супроводжувалися й певними магічними діями, невиразні відгомони яких можна помітити у деяких текстах. Безперечно, заклички змінилися від тих прадавніх часів, але лишилася їхня суть — прохання, щоб пішов чи припинився дощ, вийшло сонце чи розійшлися хмари.
Тривале життя цього жанру серед дітей викликало й появу зразків, створених ними самими і вже позбавлених стародавніх мотивів.
Різновидом закличок є звертання до комах, птахів, рослин, води, лісу тощо. Об’єкти звертання дуже різноманітні, і можна гадати, що свого часу такі заклички були поширені серед дітей.
Характер звертань, їхній зміст, значення для виконавця висловленого прохання не рівнозначні в цих творах. Одні з них — просто розвага (до слимака, метелика), інші вимагають певної відповіді і в своєрідним ворожінням, пророцтвом майбутнього (до зозулі, до комахи «сонечка»). Ще інші мусять у чомусь посприяти — щоб вилилася вода з вуха після купання; щоб зникли веснівки на обличчі; щоб вийшла порошинка з ока; щоб не схопив у воді «чорток» під час купання в неурочний час. Діти звертаються до миші, щоб «дала» новий зуб; до гикавки, щоб перейшла на когось іншого; до мурашок, щоб доїли крихти хліба або випустили квасок (його діти люблять злизувати із стеблин); до шуліки, щоб не хапав курчат; до гайка, щоб показав гриб; до грибів, щоб сходилися докупи; до води, щоб швидше стікала після купання.
Зміст деяких закличок досить невиразний. Так, наприклад, діти зверталися з пісеньками до журавлів, які при цьому мали змінити свій шлях або закрутитися на місці. Зараз важко зрозуміти, яке це могло мати значення для виконавців. Можливо, це було якесь ворожіння, бо в деяких закличках збереглися згадки про певні, очевидно, магічні дії (зав’язування й простилання червоного пояса).
Поважний тон, властивий закличкам в цілому, в окремих творах зникав, з’являлася задерикуватість із погрозами, що напрочуд мирно співіснує в дитячому серці з жалісливістю. Такі твори е чимось середнім між закличкою та прозивалкою, дражнінням, звернутим до птаха чи тварини:
 

Киги, чайка!
Де твої яйка?
На горбочку
В черепочку.
Хлопці орали,
Яйка забрали.

 

Примовки за своєю суттю споріднені із закличками, але не мають звертання з безпосередньо висловленим проханням. Вони виражають почуття, викликані якимось явищем (напр., «сліпим» дощем), а можуть, як і заклички, «сприяти» у якихось діях, тобто е своєрідним дитячим заклинанням. Часом примовка не згадує ні самої дії, ні її об’єкта, але є зв’язок між реальним зоровим та художнім образом.

(Галина Довженок)

За матеріалами: Дитячий фольклор. Упорядник Галина Довженок. Художник Юлій Крига. Київ, видавництво "Дніпро", 1986 рік, стор. 11 - 12.

 

 

Тетяна Строкач  Закличка до квітів

 

 

 

ЗАКЛИЧКИ ТА ПРИМОВКИ

ВИЙДИ, ВИЙДИ, СОНЕЧКО

Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір'ячко,
На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
Тут вони граються,
Тебе дожидаються.  
  

 

* * *

 

ОЙ ДОЩИКУ, ПОЛИВАЙЧИКУ

Ой дощику, поливайчику,
Поливай, поливай,
Поливай, поливай
Та і нас не минай.


* * *

 

ДОЩИКУ, ДОЩИКУ, ПОЛИНИ, ПОЛИНИ 

Дощику, дощику, полини, полини,
Щоб калюжі були.
Дощику, дощику, перестань, перестань,
Та поїдемо на Вордань.
Дощику, дощику, я наварю борщику
У синьому горщику,
Та поставим на дубочку,
Будем стріляти, дощик спиняти.
Сонце блисне, яйце трісне,
Дубочок хитнувся, дощик минувся.


* * *


ДОЩИКУ, ДОЩИКУ

Дощику, дощику,
Перестань, перестань,
Я поїду
В Берестань, в Берестань,
Куплю горщика,
Зварю борщику,
Яйце вкину.
Яйце трісне,
Сонце блисне.


* * *


ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ 

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В зеленому горщику,
Поставлю на вербі,
Щоб випили горобці.
Я яєчком забілю,
А яєчко прісне,
А сонечко блисне.


* * *

 
ДОЩИКУ, ДОЩИКУ

Дощику, дощику,
Наваримо борщику
У зеленому горщику;
Яйце вкину,
Яйце трісне,
Сонце блисне.
Ключик, замочок,
Шовковий платочок.


* * *


НЕ ЙДИ, НЕ ЙДИ, ДОЩИКУ 

Не йди, не йди, дощику,
Зварю тобі борщику
Та поставлю на горі,
Щоб не їли комарі.


* * *


ДОЩИКУ, ДОЩИКУ

Дощику, дощику,
Наваримо борщику
У зеленому горщику,
Поставимо на горі —
Виїдять комарі;
Останеться трошки —
Виїдять мошки;
Останеться капля —
Виїсть цашія;
Останеться кришка —
Виїсть мишка.


* * *


ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ 

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
Поставлю ти в кутику
На зеленім прутику,
Поставлю ти на горі,
Щоб не з’їли комарі.
Дощик іде,
Рутка цвіте.


* * *


ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ 

Іди, іди, дощику,
Наварю я тобі борщику
У новому горщику
Та поставлю на вербі,
Щоб не з’їли комарі.
Буде вам, буде й нам,
Буде всім комарам.


* * *


НЕ ЙДИ, НЕ ЙДИ, ДОЩИКУ

Не йди, не йди, дощику,
Наварю я борщику
І поставлю на вербі,
Щоб випили гороб’ї.
А я тому гороб’ю
Кийком ніжки переб’ю.
Додому не зайде,
Місця собі не найде.


* * *


ДОЩИКУ, ДОЩИКУ

Дощику, дощику,
Зварю тобі борщику
В зеленому горщику,
Горщик повернеться,
Дощик полинеться.


* * *


НЕ ЙДИ, НЕ ЙДИ, ДОЩИКУ

Не йди, не йди, дощику,
Дам тобі борщику
У глинянім горщику.
Поставлю на дуба;
Дуб повалився,
Горщик розбився,
Дощик полився.


* * *


ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
На дубі поставлю.
Дуб ізворухнеться,
Горщечок розіб’ється,
Тобі поросятко,
А мені гусятко.


* * *


ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В полив’янім горщику.
Іди, іди, дощику,
Цебром, відром, дійницею
Над нашою пашницею.
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику.


* * *


ДОЩИКУ, ДОЩИКУ

Дощику, дощику,
Зварю тобі борщику
В новенькому горщику,
Поставлю на дубочку.
Дубочок схитнувся,
А дощик линувся —
Цебром, відром, дійницею
Над нашою пашницею.


* * *

 
ДОЩИКУ, ДОЩИКУ

Дощику, дощику,
Припусти, припусти
На колгоспні капусти,
На Галине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На весняні квіти,
Па маленькі діти,
На колгоспні жита,
Щоб нас звеселити.


* * *


ДОЩИКУ, ДОЩИКУ

Дощику, дощику,
Припусти, припусти
Та на наші капусти,
Відром, цебром,
Відерцем, цеберцем!


* * *


НЕ ЙДИ, ДОЩИКУ

Не йди, дощику,
Дам ти борщику,
Поставлю на дубоньці,
Прилетить три голубоньці
Та візьмуть тя на крилонька,
Занесуть тя в чужиноньку.


* * *


ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
У новому горщику,
Винесу на дуба,
Прикличу голуба.
Голуб буде пити,
Дощик буде лити.
Поки голуб прилетить,
То голубка відлетить.
Тобі каша, а нам борщ,
Щоб ішов густенький дощ.


* * *


ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ 

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
Залізу на дуба,
Прикличу голуба.
А голуб загуде,
Дрібен дощик піде!


* * *


НЕ ЙДИ, НЕ ЙДИ, ДОЩИКУ 

Не йди, не йди, дощику,
Зварю тобі борщику
У новому горщику,
Вилізу на дуба,
Спіймаю голуба.


* * *


ІДИ, ІДИ, ДОЩИКУ

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В полив’янім горщику,
А собі то кашки —
Стрибати гопашки.
Гопа, гопа, гопашечки,
Наївшися вже кашечки.


* * *


НЕ ЙДИ, НЕ ЙДИ, ДОЩИКУ 

Не йди, не йди, дощику,
Наварю ті борщику,
Поставлю ті під вікном,
Накормлю ті молоком.
 
 
* * *


ХОДИ, ХОДИ, ДОЩИКУ 

Ходи, ходи, дощику,
Зварим тобі борщику,
Зварим тобі галушок
Та виллємо на пісок.


* * *


НЕ ЙДИ, НЕ ЙДИ, ДОЩИКУ 

Не йди, не йди, дощику,
Наварю ті борщику,
Поставлю на вербі,
Прилетять журавлі,
Вип’ють, вип’ють,
Тобі ніц не зоставлять.


* * *


ДОЩИКУ, ДОЩИКУ

Дощику, дощику, перестань, перестань,
Та поїдем на баштан, на баштан,
Та вирвемо диньку.
Богові половинку,
А тобі скибочку,
А ти, менший, іди!


* * *


ДОЩИКУ, ДОЩИКУ! 

Дощику, дощику!
Припусти, припусти
На бабині капусти,
На дідові дині,
Щоб поїли свині.


* * *


ДОЩИКУ, ДОЩИКУ 

Дощику, дощику,
Полини, полини,
Щоб калюжки були,
Щоб радюжки попрать.
І на пліт почіплять.


* * *


ДОЩИКУ, ДОЩИКУ

Дощику, дощику,
Припечи, припечи,
А я буду у куточку
На печі, на печі.


* * *


ДОЩИКУ, ПРИПЕЧИ, ПРИПЕЧИ 

Дощику, припечи, припечи,
А нам хліба напечи, напечи.


* * *


ДОЩИКУ, ДОЩИКУ 

Дощику, дощику,
Не мани, не мани
Та ще лучче сипони, сипони.


* * *


ДОЩИКУ, ДОЩИКУ

Дощику, дощику,
Звари мені борщику,
А я тобі кашки,
Підем до Мелашки.


* * *


ОЙ ДОЩИКУ, ПОЛИВАЙЩИКУ 

Ой дощику, поливайщику,
Поливай, поливай,
Поливай, поливай,
Ти, пареньок, до дівчиноньки
Прибувай, прибувай.


* * *

 
ВИЙДИ, ВИЙДИ, СОНЕЧКО 

Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко.


* * *


ВИГРІЙ, ВИГРІЙ, СОНЕЧКО 

Вигрій, вигрій, сонечко,
На широке полечко,
На наше подвір’ячко,
На бабине зіллячко.
Там дід косить,
Сонця просить,
Хмару розбиває,
Сонця добуває.
Бий, дзвоне, бий!
Хмару розбий.


* * *


ВИЙДИ, ВИЙДИ, СОНЕЧКО 

Вийди, вийди, сонечко,
На попове полечко,
З попового полечка
На бабине зіллячко,
З бабиного зіллячка
На моє подвір’ячко.
А ти, хмара,— під татара,
А ти, сонце,— під віконце.


* * *


ПРИЙДИ, ПРИЙДИ, СОНЕЧКО

Прийди, прийди, сонечко,
Під моє віконечко,
Будемо ся гріти,
Як маленькі діти.


* * *

 
СОНЕЧКО, СОНЕЧКО 

Сонечко, сонечко,
Виглянь у віконечко,
Дітки гуляють,
Тебе виглядають.


* * *


ВОДА, ВОДА ХОЛОДНАЯ 

Приказують після купання:

Вода, вода холодная,
Стечи з мене,
Нагрій мене.
А з кого не стече,
Того сонце спече.


* * *


ТЕЧИ, ТЕЧИ, ВОДО, З МЕНЕ 

Течи, течи, водо, з мене,
А я буду рости з тебе,
А ти будеш витікати,
А я буду виростати.


* * *


ВИДЬ МІ, ВОДА, З УХА

Діти стрибають на одній нозі, і, приклавши долоні до вух, хитають головою то в один бік, то в другий, щоб витікала вода, й приказують:

Видь мі, вода, з уха,
Дам ті корець бруха,
Видь мі, вода, з голови,
Дам ті корець полови.


* * *
 
 
ВИЛИЙ ВОДУ НА КОЛОДУ 

Вилий воду на колоду —
Чи на грім, чи на дощ,
Чи на блискавицю.


* * *


КОТЕ, КОТЕ!

Коте, коте! Вилий воду на колоду —
Чи на грім, чи на дощ, чи на блискавку,
Чи на мене, молодую, як на ластівку.


При цьому дивляться на долоні: якщо сухо, то — на блискавку чи зірницю, а якщо вийшла вода, то — на дощ і грозу.


* * *


КОДУ, КОДУ 

Коду, коду,
Вилий воду на колоду —
Чи на дощ, чи на сонце,
Чи на боже віконце.


* * *


ДОДУ, ДОДУ

Доду, доду,
Вилий воду —
Чи на дощ,
Чи на погоду?

 

* * *


КОТИ, КОТИ 

Коти, коти,
Вилийте води,
Щоб у вухах не лящіло,
Щоб голова не боліла!


* * *

 
ПАВЛЕ-РАВЛЕ

Павле-равле,
Вилий воду
На колоду.
Як не виллєш,
То сам вип’єш.


* * *


ЖУРАВЛІ, ЖУРАВЛІ

Щоб журавлі закрутилися в повітрі колесом, примовляють:

Журавлі, журавлі,
Колесом, колесом!
Ваші діти
За лісом, за лісом.


* * *


КРУЦЮ, КРУЦЮ, ЖУРАВЛІ

Круцю, круцю, журавлі,
Як колесо на воді;
Колесо сі обертає,
Журав голов завертав. 


* * *


ЖУРАВЕЛЬ, ЖУРАВЕЛЬ

Журавель, журавель,
Колесом, колесом!
Зав’яжем тобі очі
Красним поясом, поясом.
Журавель, журавель,
Кругом дороги!..
Як не скажеш: «Помагайбі»,—
Зв’яжем тобі ноги.


* * *


ЖУРАВЛИКИ-ЖУРАВЛІ

Журавлики-журавлі
Закрутились на ріллі,
Ваша мать під лісом
Прив’язана красним поясом.
Путь вам, дорожка!
Ви летіть від вас,
Та не забувайте нас!
Ми вас будем дожидати,
В віконечко виглядати;
Не барітеся ви ж там,
А мерщій летіть ви к нам.


* * *


ЗОЗУЛЕ РЯБЕНЬКА

Просячи зозулю вгадати тривалість життя:

Зозуле рябенька,
Пташино маленька!
Закуй мені по звичаю,
Доки жити в світі маю?


* * *


ЗОЗУЛЕ, ЗОЗУЛЕ, ГОЛУБОЧКО

Зозуле, зозуле, голубочко,
Скажи мені, зозуленько,
Скільки років я буду жити?


* * *


ЗОЗУЛЕ РЯБАЯ 

Зозуле рябая,
Сім літ не кувала,
Закуй мені в цьому літі,
Скільки житиму на світі.


* * *


ЛАСТІВКО, ЛАСТІВКО

Щоб позбутися веснянок, кидають камінцями услід за першими ластівками й промовляють:

Ластівко, ластівко!
На тобі веснянки,
Дай мені білянки!


* * *

 
ЛАСТІВКИ, ЛАСТІВКИ

Ластівки, ластівки,
Візьміть собі веснівки,
Нате вам камінці,
Дайте мені рум’янці.


* * *


КОМАШКИ, КОМАШКИ

Лякаючи мурашок, приспівують:

Комашки, комашки,
Ховайте подушки,
Татари йдуть
Й вас поберуть.


* * *


КОМАШКИ, КОМАШКИ 

Приспівують, висипаючи крихти у мурашник:

Комашки, комашки,
Визбирайте кришечки!
Як не визбираєте,
То виздихаєте.


* * *


МУРАШКА, МУРАШКА

Встромляючи послинену паличку у мурашник, діти приказують:

Мурашка, мурашка,
Садовая кашка,
Дай мені кваску,
А я тобі — медку.


* * *

 
ПАВЛИКУ-РАВЛИКУ 

Побачивши слимака, діти штовхають його паличкою. Коли він сховає ріжки, приказують:

Павлику-равлику,
Вистав свої рішки,
Тобі два, мені два,
Поділимось обидва.

 

* * *


ПАВЛЕ-РАВЛЕ

Павле-равле,
Вистав роги
На всі штири стоги!
Тобі два, мені два,
Поділимся обидва.


* * *


СЛИМАК, СЛИМАК

Слимак, слимак, укажи рожки.
Дам ті муки на пирожки.


* * *


РАВЛЕ-ПАВЛЕ

Равле-павле, вистав роги,
Дам ти крейцер на пироги.
Тобі два, мені два,
Поділимся обидва.


* * *


МИШКО, МИШКО

Коли в дитини випадає зуб, його викидають через грядки й примовляють:

Мишко, мишко,
На тобі кістяний зубок,
А мені дай залізний!


* * *

 
МИШКО, МИШКО 

Мишко, мишко,
На тобі мій зуб старий,
А дай мені свій новий.


* * *


БОБРУНА, БОБРУНА

Співають до комахи «сонечка» («зозульки»), посадивши її на долоню або палець і підстрибуючи на місці:

Бобруна, бобруна,
Божая коруна,
Розпустила крильця
На всі штири бильця.
Чи звідтам я,
Чи звідтам візьму жінку?


* * *


СОНЕЧКО, СОНЕЧКО

Сонечко, сонечко,
Одсунь віконечко
Та скажи мені,
Куди заміж іти?


* * *


БОБРУН, БОБРУН, БОБРУНЕЧКО

Бобрун, бобрун,бобрунечко,
Покажи ми доріжечку:
Чи вгору, чи в долину,
Чи в середню кватирину.


* * *


БОБРУНОЧКО РЯБА

— Бобруночко ряба,
Де твоя мама?
— За горами,
За долами.
— Що там робить?
— Пиво варить.
— Бзи аж до ний!*
(*Бзи аж до ний! — Лети до неї! (Діалект))


* * *


ЛЕТИ, ЛЕТИ, ЗОЗУЛЕНЬКО

Лети, лети, зозуленько,
Покажи ми доріженьку:
Чи угору, чи в долину,
Чи в попову муравину.


* * *


ЗОЗУЛЕНЬКО-ВОРОЖЕНЬКО

Зозуленько-вороженько,
Скажи мені правдоньку,
Куди я піду:
Чи в тую сторононьку,
Чи в тую,
Чи в землю святую.


* * *


ОЙ ЗОЗУЛЬКО ЗОЛОТА

Ой зозулько золота,
Покажи ми ворота:
Чи я вмру, чи віддамся,
Чи я свої мамці здамся?


* * *


ЗОЗУЛЕНЬКО ЗОЛОТА 

Зозуленько золота,
Покажи мні ворота,
Куди милий надійде,
Черевички наднесе.


* * *

 
ВОРОЖКА, ВОРОЖКА

Ворожка, ворожка,
Де твоя дорожка?
Чи до пекла,
Чи до неба?


* * *


ГАЙКУ, ГАЙКУ

Шукаючи гриби, діти примовляють:

Гайку, гайку,
Дай гриба і бабку,
Сироїжку з добру діжку,
Красноголовця з доброго молодця.


* * *


ПОМАГАЙБІ, ГАЄЧКУ!

Помагайбі, гаєчку!
Дай гриба й бабочку,
Сироїжку з діжку,
Хрящика з ящика,
Красноголовця з хлопця!


* * *


ГУБИ, ГУБИ 

Губи, губи,
Сходіться докупи.
Маремушки, ковпачки,
Взувайтеся в ходачки,
Чобітки зелені,
Сходіться до мене.


* * *


БАБОЧКА, БАБОЧКА

Бабочка, бабочка,
Сядь на тину,
А я тебе уловлю,
Та побачу,
Та й пущу.


* * *

 
МОТИЛЮ, МОТИЛЮ 

Мотилю, мотилю,
Не лети високо!
Ой не лети, не лети
Від мене далеко.


* * *


ГЕДЗЬ, ГЕДЗЬ, ТАРАЛАЙ

Коли худоба у літню спеку «гедзиться», приспівують:

Гедзь, гедзь, таралай,
Задри хвоста та й бігай!
Попоїв лободи
Та й бігай до води!


* * *


ПІРНИКОЗА, ПОДАЙ НОЖА

Пірникоза, подай ножа —
Свої дітки порізати,
На кілочок повішати.
Сама коза бовть в воду!


* * *


КІБЧИКУ, КІБЧИКУ

Бажаючи, щоб кібець завмер у повітрі, виглядаючи здобич, співають.

Кібчику, кібчику,
Сплети мені лапті —
Не великі, не малі,
Щоб були од неба до землі.


* * *

 
КІБЧИКУ, КІБЧИКУ

Кібчику, кібчику,
Виплети мені рукавички,
А я тобі — батіжок.

 

* * *


КИГИ, ЧАЙКА! 

Киги, чайка!
Де твої яйка?
На горбочку
В черепочку.
Хлопці орали,
Яйка забрали.


* * *


ВУД-ВУД, ВУД-ВУД, ВУД-ВУДЕ

Вуд-вуд, вуд-вуд, вуд-вуде,
Чом не робиш, як люди?
Люди роблять вдень, вночі,
А ти сидиш на корчі.


* * *


ГУ! ГА! ПОЛОВИК!

Гу! Га! Половик!
Злапав курку за язик.
Я його буду ловити
Та йому голову крутити.


* * *


ШУЛЯК, ШУЛЯК, КОЛЕСОМ! 

Шуляк, шуляк, колесом!
Твої діти під лісом,
А я піду поберу,
Та в юшечці поварю,
І в криниці потоплю.


* * *


ГАЙ, ГАЙ, НА ЧУЖИЙ КРАЙ

Відганяючи від курчат шуліку, примовляють:

Гай, гай, на чужий край,
Там по четверо хватай,
А у мене не займай!


* * *


ШУГИ, НА ПАНОВІ КУРИ 

Шуги, на панові кури,
А на наші не лети,
Тобі очі засліпи.


* * *


БУСЕЛ, БУСЕЛ

Улітку, як бусли летять, діти проказують:

—    Бусел, бусел,
Де твої яйця?
—    На бору, на бору...
—    Я яєчка заберу, заберу.


* * *


ЧОРНОГУЗЕ, ДЯДЬКУ

Чорногузе, дядьку,
Зроби мені хатку,
І ставок, і млинок,
І цибулі грядку!


* * *


БУЗЬОК-ЧАПЛЯ

Приспівують діти, як бачать бузька:

Бузьок-чапля,
Молока крапля
І в горнець, і в скопець,
А сам бузьок молодець.


* * *

 
ЧОРТОК, ЧОРТОК

Малі діти, входячи в воду, приговорюють:

Чорток, чорток,
Не ламай кісток.
Ти з води, а я в воду!


* * *


МАВКО, МАВКО 

Заклинають, як лізуть у воду купатися на Мавчин Великдень* (*Мавчин Великдень — четвер у тиждень зелених свят, коли, за народними повір’ями, Мавки святкують свій Великдень):

Мавко, мавко,
На тобі полинь,
А мене покинь.


* * *


ГИКАВКА, ГИКАВКА

Щоб припинити гикавку після купання:

Гикавка, гикавка,
Біжи до води,
Кого стрінеш там,
Того й напади:
Хоч коня, хоч кобилу,
Хоч дівчину чорнобриву.


* * *


ГИКАВКО, ГИКАВКО 

Гикавко, гикавко,
Іди собі до води,
Кого хоч напади:
Чи коня,
Чи вола,
Чи корову,
Чи кобилу здорову.


* * *

 
ГИКАВКО, ГИКАВКО 

Гикавко, гикавко,
Піди на кладку
Та напади Ганку.
Піди на дошку
Напади Явдошку,
Піди на могилу
Та напади хоч коня, хоч кобилу,
Хоч панську дитину. Тьфу, тьфу!


* * *


ЩИКАВКО, ГИКАВКО

Щикавко, гикавко,
Відійди від мене,
А з мене на пліт,
А з плота Галі в живіт.


* * *


ГИКАВКО, ГИКАВКО

—    Гикавко, гикавко, де була?
—    У Києві!
—    Що їла?
—    Кобилину!
—    Де діла?
—    Покинула!
—    Покинь і мене!


* * *


ЩИКАВОЧКО, ГИКАВОЧКО

—    Щикавочко, гикавочко, де-с була?
—    У млині.
—    Що-с їла?
—    Забула.
—    Забудь і о мні.


* * *

 
ВИПЛИНЬ, БАБКО

Як попаде щось в око, примовляють:

Виплинь, бабко,
Дам тобі ябко.


* * *


СОРОКО, СОРОКО

Сороко, сороко,
Вичисти мені око!


* * *


ДІДКУ, ДІДКУ

Дідку, дідку,
Полізь на драбинку
Та вийми запорошинку.


* * *


ПОРОШКО, ПОРОШКО

Порошко, порошко,
Вийди на дорожку,
Дам тобі горошку!


* * *


СОЛОМИНА ВІЧКА 

Соломина вічка,
Вилинь чоловічка.
Хто йшов? — Крадивон.
Пішла, дівко, звідси вон.


* * *


СОНЦЕ СВІТИТЬ

Проказують під час «сліпого» дощу:

Сонце світить,
Дощик кропить,
Чарівниця масло робить.

 

За матеріалами: Дитячий фольклор. Упорядник і передмова Галини Довженок. Художник Юлій Крига. Київ, видавництво "Дніпро", 1986 рік, стор. 134 - 158.

 

Дитячий фольклор, заклички та примовки. Художник Юлій Крига

 

 

 Дивіться також на нашому сайті:

Петриківський розпис. Картина Вікторії Тимошенко."Закликаю сонечко — посвіти! 
А весняну квіточку 
 розцвіти! 
Закликаю дощик я 
 поливай! 
До життя охоти всім додавай! 
Закликаю пташечку 
 прилети! 
Молоду травиченьку 
 прорости! 
Закликаю весноньку в рідний край! 
Пісенько-весняночко! Ввись злітай!"

(Тетяна Строкач)

 

Дитячий фольклор
Дитячий фольклор — це, перш за все, ті зразки усної творчості народу, що призначені для дітей. Інша гілка — це твори, які існують у дитячому середовищі, але так само побутують і як окремі зразки певного фольклорного жанру (наприклад, загадки). Дитячий фольклор містить і таке явище, як усна дитяча творчість, що виникає у процесі гри та спілкування. Зразки цієї творчості живуть лише в дитячому середовищі.

До цього розділу ввійшли кращі зразки українського дитячого фольклору: колискові пісні, забавлянки, заклички, лічилки, дражнилки, мирилки, скоромовки. 


Останні коментарі до сторінки
«Заклички та примовки: велика добірка з книги "Дитячий фольклор"»:
Ліза , 2016-09-20 13:55:22, #
МИХАЙЛІВ ІННА , 2017-02-16 23:31:18, #
Катерина , 2017-11-17 09:39:54, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 3     + Додати коментар
Топ-теми