Галина Мирослава
РОЗКЛАД
(оповідання)
На стіні кухні п'ятирічний Ростик зауважив календар. Він уже вмів читати великі друковані букви абетки, тож взявся до роботи. Текст, який починався з червоної буквиці ''К'', що займала три рядки, вирішив оминути. Не дивно, адже він був записаний низенькими літерками, які не надавалися до читання.
— Тут потрібні окуляри, — подумав, а тоді потягнувся до таблички під текстом.
Йому кортіло скласти розклад завдань на цілий тиждень. Перше, що він прочитав, — це дві великі буквочки: ''Ч'' та ''Т'', тобто четвер. Усі дні тижня Ростик знав. Міг поплутати хіба порядок.
— А який буде план на четвер? — пронеслось у голові.
Літери ''Ч'' і ''Т'' неоднозначно спостерігали за ним.
— Отож, — піймав себе на думці хлопчик. — Вони повинні бути в завданні.
Зрештою, Ростик дуже швидко здогадався, що в четвер має читати. Усміхнувся й продовжив розшифровувати наступну пару: ''П'' та ''Т''. Невдовзі вирішив, що у п'ятницю буде пити улюблений ним виноградно-яблучний сочок. За п'ятницею у рядочку чітко виділялись ''С'' та ''Б''.
— Ага, субота, — радісно вигукнув хлопчик, — Тільки суботу записують буквами ''С'' та ''Б''.
І застановився:
— Що б то на суботішній день придумати?
Відповідь не змусила чекати. Ростик знає, що дитсадок у суботу не працює, і ходити туди не треба. Субота для себе.
За суботою відповідно йшла неділя, на яку можна нічого не планувати, бо вона ще більший вихідний, який так і називається — не діло.
Залишалось розпланувати ще три дні.
''П'' і ''Н'' викликали думку про пінгвінів, та як реалізувати таке бажання. І тоді Ростика осяйнула думка:
— На понеділок якийсь мультик про пінгвінів.
Наступні літери, а саме: ''В'' та ''Т'' нагадували слово ''вітати''.
— Але кого та з чим вітати?
Спершу варто поговорити з мамою, а потім вже вирішувати.
Останнім днем, який треба було спланувати, була середа. Хлопчина зауважив, що середа — дівчинка. Загалом він нарахував аж чотири дівчинки в тижні, хлопчиків, на жаль, було лише троє.
— У середу, без сумніву!, треба їсти сир, — виснував Ростик.
Щоправда, записувати свій розклад на тиждень не став, оскільки й так все видно, коли уважно дивитися на буквочки. А писати йому важко. Залишилось лише розпитати маму, кого слід привітати у вівторок.
— Може, якогось дядька Віктора?! Але якого?! Він жодного не знає.
Оповідання люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
