На відео: Ірина Михалевич. Школа писанкарства "Ряст". Де могли брати непочату воду?
Ірина Михалевич
ДЕ МОГЛИ БРАТИ НЕПОЧАТУ ВОДУ ДЛЯ ФАРБУВАННЯ ПИСАНОК
Професор, етнолог і дослідник писанки Микола Сумцов (1854-1922) зазначає, що воду для писанок брали особливу, непочату. Так, на Харківщині, іноді жінки могли діставати воду, в якій потім яйця мили і з якої готували барвники, у вельми особливий спосіб —
ішли рано-вранці у долину, де лежав сніг. Робили це мовчки, ні до кого не обзиваючись і не озираючись.
Була я 2 березня (2026 року) на дні байраку і чула дзюмкотіння струмків, бачила, як збігаються вони докупи, кожен зі свого схилу, аж поки втраплять до шумного потоку. Вода нуртувала так, що важко було розчути щебет птаства, яке засіло у кроні найвищої тополі.
Води я не набрала. Ліщини і вільхи не знайшла. Зате вгледіла поруділі стебла волошки, парила та інших трав. В байраку вогко навіть серед літа. Тому надумала повернутися туди теплішої пори, аби назбирати трав для приготування писанкарських барвників.
Матеріали люб'язно надіслані авторкою спеціально для "Малої Сторінки".
Більше про писанку та писанкарство у блозі Ірини Михалевич на "Малій Сторінці":
Історія та символіка писанки. Дослідження, оповідки та майстер-класи писанкарки Ірини Михалевич
