Людмила Кибалка. Весняні поезії

.

Людмила Кибалка

СКРЕСАЄ КРИГА

Скресає крига повесні,
А квітень журавлиними ключами
Відкриває усміхнено-сонячні дні,
Де виднокіл зелений розіллється
Неокраїми полями…
І оживає сад душі,
Хоча ще здріє
Дивні сни в тумані.

* * *

ВЕСНА

Весела і ясна…
Експресивна...
Сповнена чарівної краси...
Не відступає зима,
А в небі вже перелітні птахи.

* * *

ВОНА ПРИЙШЛА...

Вона прийшла, як кохання...
Еос* на крилатих конях мчить;
Сюїта Весни дзвенить
На блакитному небокраї...
А може, Серця світле поривання.

(*Еос — у давньогрецькій міфології — богиня світанку).

* * *

БЕРЕЗЕНЬ

Дощик березневий
Землю поливає,
Зиму проганяє.
Мати-природа відчуває
Лагідний дотик весни.

* * *

КВІТЕНЬ

Квітень уквітчує землю
Пролісками, нарцисами,
Братками…
Цвітень із дощами –
Усі з парасолями.

* * *

ТРАВЕНЬ

Барвно травень одягає
Сади, парки, ліси;
Ніжно розчісує
Вербам довгі коси;
Яблуням дарує
Білі хустки;
Щоранку розсипає
Блискітки роси.

***

ВЕСНІЄ

Весніє Весна.
Як квітучий барвінок,
Цвіте блакить небесна.
Мов дзвіночок,
У серці пісня
Бринить про Кохання,
Про барвисте мріяння,
Про палке зітхання…