Вірші про весну

Марія Познанська

* * *

Сипнула зима наостанку 
Сніжинки свої крижані...
Раніше приходять світанки, 
Зробилися довшими дні.
А сонечко дужче пригріло,— 
Сніжинки розтанули вмить. 
...Надворі уже потепліло.
І зимонька стала тужить: 
Прийшла їй пора нас лишати — 
Іде вона в інші краї...
Тож будемо весну стрічати,— 
Чекати у гості її!

Людмила Кибалка

Скресає крига

Скресає крига повесні,
А квітень журавлиними ключами
Відкриває усміхнено-сонячні дні,
Де виднокіл зелений розіллється
Неокраїми полями...
І оживає сад душі,
Хоча ще здріє
Дивні сни в тумані.

* * *

П. Гавриш

Розтанув сніг...

Розтанув сніг і сохнуь стежки,
Сміється даль рожева:
Уже в рубінові сережки
Вбираються дерева...
Іде весна до нас барвиста
З своїми чудесами:
Ось проліски торішнє листя
Блакитними списами
Пронизують і пнуться вгору
І радість в серці множать,
А пахощі, що ллються з бору,
П'янять нас і тривожать.

* * *

П. Кізько

Пурхнула ластівка

Пурхнула ластівка вгору он там,
Ген над бузком синюватим,
Хочеться в весну цю пурхнути й нам, 
Пташкою вільно кружляти.

Ми б полетіли на землю свою,
В рідні краї тополині.
Там, де рясніють фіалки в гаю, 
Жаром палає калина.

Ми б уклонилися білим хаткам, 
Гралися б в сонячнім цвіті.
Хочеться, хочеться пурхнути й нам, 
Пташкою вільно летіти.

* * *

Лідія Козар

Весна

Квітневий, теплий, свіжий ранок, 
Вже вийшло сонце зза гори 
І шле проміння життєдайне — 
Всесвіту щедрії дари.

І бризки сонця золотого 
Зі сну збудили все живе,
А ось в безмежному просторі 
Хмаринка лебедем пливе.

Весна співає, животворить 
І щастям серце наповня, 
Весна нам стеле шовком трави 
І сипле квітом навмання.

         ВЕСНА

Ми порою ранньою
Вдвох з малою Ганею
В ліс густий пішли.

Зразу ж під великою
Сизою осикою
Квіти ми знайшли.

Геть зима забралася —
І земля прибралася
В синій цвіт рясний.

То, мов сонця полиски,
Піднялися проліски —
Вісники весни.

(автор невідомий)

Петро Король

НАВЕСНІ

Навесні в гайок піду,
Першу квіточку знайду,
Біля квіточки помрію,
Разом з нею порадію,
І вона всміхнеться
До мойого серця.

Всеволод Біленко

ПЕРШИЙ ДОЩИК

Перший дощик, весняний, 
Довгожданий, дорогий... 
Над полями пробіжи, 
Дружні сходи освіжи.

Дощику, припусти! 
На зелені капусти, 
Голубою зливою, 
Над рясною нивою.

По просторах світлих,
По садах розквітлих. 
В’ються хмари грозові, 
Скачуть краплі, мов живі.

Легко, сонячно кругом, 
І веселка над Дніпром. 
Покотивсь далеко грім, 
Дуже радісно усім!..

Наталя Забіла

КВІТЕНЬ

Весно, весно! Перші квіти
Розцвітають на землі.
Сині проліски привітно
Зводять вінчики малі.

І хоч, може, буде влітку
Більше квітів запашних,
Та для нас найперша квітка
Наймиліша від усіх.

Ми завжди її помітим,
Весну в дім принесемо.
І тому цей місяць Квітнем 
По заслузі ми звемо.

Панько Шквал

ДО ЛАСТІВКИ

Як промінь сонечка ясний,
Ти знову, пташко Божа,
Вернулась в край наш степовий,
У сад, де квітнуть рожі.

Ти завітала знов до нас,
В своє гніздо стареньке,
Де вже виводила не раз
Ластівенят маленьких.

Іди, живи, гніздо твоє
Ми цілим зберігаєм.
Привіт тобі ласкавий шлем
І щебіт твій вітаєм!

Тепер, весною, ми щодень
Працюємо на нивах.
Ти будеш нам співать пісень
Безжурних і щасливих.

Дерева сповнені снаги,
Сміються всюди квіти,
Літають мушки навкруги —
Ти вмієш їх ловити...

Цілує сонце цілий світ,
Шумлять шовкові трави.
Привіт від нас тобі, привіт,
Весни дитя ласкаве!

Кость Дрок

ЛАСТІВКА

Якось в ранній час 
Ластівка до нас, 
Голосиста, хуткокрила,
В сіни залетіла.

Вдарила крилом,
Сіла над вікном.
Потім щось ліпити стала 
Й без кінця співала.

Їй по серцю труд.
І з’явилась тут,
Над віконцем, невеличка 
Чорна рукавичка.

Весь наш дім за рік
До гніздечка звик.
Скільки в нім зросло маляток —
Гарних ластів’яток.

Осінь швидко мчить.
Вже зима сичить,
А прилине щебетуха,
Стане тепло й сухо.

Ми їй шлем привіт —
Хай не знає бід!
То ж вона весну на крилах
Нам приносить, мила!

* * *

Марійка Підгірянка

ДІТИ Й ЛАСТІВКА

Ластівочка чорно-біла
під стріхою гніздо вила,
над подвір’ям кружеляла
і на діток поглядала.

І питалася сердечно:
— Чи гніздитись тут
                              безпечно?
— Люба, мила ластівочко,
ти не бійся за гніздечко.

Ми і киці накажемо,
і песика прив’яжемо,
відженем лихого хлопчика
і недоброго горобчика.

Олександр Олесь

А ВЖЕ КРАСНЕ СОНЕЧКО

А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Ясно щире золото
Розлило, розлило.

На вулиці струмені
Воркотять, воркотять,
Журавлі курликають
Та летять, та летять.

Засиніли проліски
У ліску, у ліску.
Швидко буде земленька
Вся в вінку, вся в вінку.

Ой сонечко-батечку,
Догоди, догоди!
А ти, земле-матінко,
УродИ, уродИ!

* * *

Олександр Олесь

ПТАШКА

«Про що, пташко,
Нам співаєш 
Пісню голосну?»
«Я співаю всьому світу 
Пісню про весну.
Про її квітки пахучі, 
Про сади, гаї...
Раджу я і вам співати, 
Дітоньки мої...»