Публікації за тегом: Природа

Сортувати:    За датою    За назвою

Ірина Михалевич, відома українська писанкарка. Прийшла весна. Бережімо первоцвіти"Скоро в лісах та підлісках проростуть тендітні первістки оновленої землі – первоцвіти. Це перший дарунок весни, її найчарівніша прикраса. Звичайно, коли бачиш такі гарні квіти, хочеться їх зірвати. Ранньовесняні квіти біологи об'єднують однією назвою — первоцвіти. Ця екологічна група, що нараховує приблизно 500 видів, характерна тим, що розпускання квітів у рослин відбувається ще до появи листя на деревах та кущах. Пропоную з'ясувати, які квіти називають первоцвітами та як вберегти ці ніжні створіння від винищення. Білосніжні підсніжники, голубі, як лютневе небо, проліски, ряст, золотий первоцвіт, ведмежа цибуля, шафран, пшінка, медунка і це ще неповний список. Первоцвіти бачать весняний світ одними з перших і годують голодних комах, які тільки прокинулися..." (Ірина Михалевич)

Зірка Мензатюк. Мов спогад про весну (оповідання про пізньоцвіт з книги Зелені чари). Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош."Поїзд віз до Рахова на Закарпатті повні вагони школярів, що зачудовано видивлялися на позолочені осінню гори. "Гляньте, крокуси цвітуть!" - почувся здивований вигук, і діти вкотре поприлипали до вікон. Справді, неподалік від колії, на темно-зеленій, посрібленій інеєм траві, серед мідяного опалого листя ясніли рожевувато-лілові квіти. Вони аж світилися посеред хрусткої паморозі - ніжні, беззахисно тендітні! "Яке диво..." - зворушено шепотіли дівчатка. Якби ось тут, серед листопаду, враз розквітнув яблуневий сад, то й він не вразив би дітей дужче. А дива, власне, й не було. То квітував пізньоцвіт, і квітував саме тоді, коли йому належить. За пізнє цвітіння він називається осінником, зимовником, морозовиком. Це дуже своєрідна рослина, такий собі упертюх, що все робить інакше, ніж інші. У пізньоцвіту свій календар, за яким весна для нього наступає восени. І припізніла бджілка в цю пору прилітає-таки до нього, бо інших квітів уже нема..." (Зірка Мензатюк)

Зірка Мензатюк. Дивина (оповідання зі збірки Зелені чари). Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош.

"За що її так прозвали? Ніби ж нічого дивного в ній 'нема. Висока - так мальва вища; довго й рясно цвіте, але серед рослин це теж не рідкість. І росте по всій Україні, кожен бачив її та знає. На лузі чи в степу над різнотрав’ям, над різнобарв’ям вона стоїть і сяє жовтим цвітом, немов струнка свіча. „Царська свічка”, - кажуть на неї. Один із видів (а їх майже 20) має назву вечерниця - так і повіває від неї вечоровою сутінню. У цього виду, на відміну від інших, квіти жовто-фіолетові, що своєю барвою нагадують теплий літній вечір. Дивину називають коров’яком, ведмежим вухом, адже листя в неї м’яке, повстисте, аж сиве від густого опушення, справді, наче вухо звіра. У дотепній назві „ведмеже вухо” незрівнянна поетеса Ліна Костенко побачила образ радянської імперії, незграбної, справді ведмежої поліційної держави, наскрізь просякнутої підслуховуваннями й доносами..." (Зірка Мензатюк)

Зірка Мензатюк. Незамінний звіробій (зі збірки оповідань Зелені чари). Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош."Чарівна купальська ніч! Папороть творить дива, та й інше зілля стоїть у розповні сили й цвітіння. Тому рано-ранесенько, вдосвіта жінки-знахарки йшли на некошені луки, у далекі звори, де кури не допівають та пси не догавкують, і рвали цілющі трави. Шукали звіробій, або Іванів цвіт, іванок. Збирали кмин, чебрець, деревій, полин, ромашку-рум’янок, інше лікарське зілля - хто яке знав. Це було дуже урочисте дійство, прадавня магія збирання. Плив ранковий туман, будилися птахи, ліс огортав прохолодою й острахом. Зілля зростало не саме собою, його випестовували лісовики та русалки, - а що, як котра підглядає з кущів? Рука вибирала стебла звіробою, він рясний та хороший, жовті пелюстки мокрі від роси, а вуста шепотіли замовляння: „Святий Аврам орав, Ісус Христос насіння давав, а Господь сіяв, а Мати Божа поливала та всім православним на поміч давала...” Рвали зілля до схід сонця, найдалі - поки спаде роса. Врешті, дозволялося збирати його тиждень до Івана і тиждень після, а ще перед святом Трійці та Маковея. Набравши зілля, його несли до церкви святити, а вже свячене брали на лік. Найбільш цілющим був звіробій..." (Зірка Мензатюк)

Зірка Мензатюк. Цвіт папороті (зі збірки оповідань Зелені чари). Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош."Ліс без папороті - не ліс. Внизу, де простелилося мереживо густої тіні й сліпучих сонячних плям, там, дивись, неодмінно й вона: мов панночка на балу, похитує віялом тонко різьбленого листя. І хоч би які нам були милі пахощі суничних місцинок, медовоцвітих галяв, проте запах лісу - це, безперечно, прохолодний вільглий дух прілого листя, грибів і - папороті. Здебільшого чарівними народ вважає рідкісні або й небувалі, вигадані рослини, як едельвейс, аконіт чи казкова розрив-трава. Папороть до рідкісних не належить. А проте саме вона - найвідоміше, найчарівніше зілля нашої землі. Вірніше, її таємничий цвіт, що нібито з’являється в ніч на Івана Купала..." (Зірка Мензатюк)

Проба пера. Перша казочка. Поліна Придибайло. Казочка про дівчинку Лізу та світлячків"В одному лісочку жили-були світлячки. Та не прості, а трьох видів - зелені, сині і червоні. Усі вони були наділені чарами. Зелені - дуже щирі й добрі, тому володіли доброю магією, яка може вилікувати всі хвороби! Сині ж - до всього байдужі, і жили вони лише сьогоднішнім днем. А червоні - то біда, бо чинили скрізь хаос, але зелені та сині цьому заважали. Хоч сині були до всього байдужими, але це, врешті, був їхній обов'язок. Одного дня дівчинка Ліза шукала в лісі чарівні трави для мами, щоб її вилікувати, та проходила цілісінький день - і марно. Та ще й, на горенько, заблукала! І тут побачила синіх і червоних світлячків..." (Поліна Придибайло)

Зірка Мензатюк. Водяна царівна. Оповідання про водяну лілею з книги Зелені чари. Художники Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош. "Місячної ночі з води виходять русалки. Вони гойдаються на гіллі або танцюють на ясних галявах — бліді, тонкорукі, у білих напівпрозорих сорочках, з довгим розпущеним волоссям, у зелених вінках з осоки. Тільки в найстаршої русалки вінок з чудових водяних лілей. Біле латаття, або водяна лілея — то найпринадніша квітка наших озер і тихих заплав. Велика, сліпучо-біла, з золотою, мов сонце, серцевиною, вона далеко видніється серед води, мов царівна на зеленому троні. У різних народах склали чудові легенди про латаття, шанували його і навіть обожнювали. Давні греки вважали, що водяною лілеєю стала прекрасна німфа, і що ця квітка чарівна може наділяти людину красномовством. Німці різьбили її на лицарських гербах. Індіанці вірили, що біле латаття виникло з іскор зірки, яку збив стрілою молодий вождь. А в Україні розповідають печальну легенду, що водяними лілеями стали дівчата, яких гнали в неволю татари. Рятуючись від наруги, полонянки втопилися в глибокому озері, а на ранок виринули над плесом непорочним білим цвітом..." (Зірка Мензатюк)

Зірка Мензатюк. Татарське зілля. Оповідання про аїр зі збірки Зелені чари."Кажуть, що його принесено в Україну на копитах татарських коней. Під час своїх набігів татари, перш ніж брати воду й напувати коней, кидали в озера й річки коріння аїру — для дезінфекції. І вода ставала придатною для пиття. "Літа Божого 1224 зі сходу сонця бігло за татарським копитом зілля татарське аїр", — пише Ігор Калинець, котрий склав багато віршів і казок про квіти. В Україні аїр не родить плодів — шкірястих червоних ягідок, як у себе вдома в Азії. У нас немає комах, що його запилюють. А проте він прижився, розрісся, облямувавши береги тихих озерець довгим і вузьким, мов шаблюки, листям. Його називають татарка, аїр, лепеха, шувар, а то навіть і цар-зілля (таке воно цінне). На Зелену неділю його запашними стеблами й листям застеляють долівку в хаті. Можливо, спочатку таким чином вдавалися до чарів: топтали ординське зілля, жадаючи потоптати й саму лиховісну орду..." (Зірка Мензатюк)

Зірка Мензатюк. Чари-Комиші. Оповідання про рослини водойм зі збірки Зелені чари. Калюжниця."На річку! На річку! Там тепла, прогріта зеленаста вода, там гарячий пісок, сонячні зблиски, веселі бризки, там сміх і гамір! А попід берег, по коліна в воді стоїть зеленою стіною... Що ж там стоїть? Що ти за зілля, як тебе звуть? Шумлива, різуча — авжеж осока! Де вода чи болітце, там і вона. Усі її знають, тільки остерігаються чіпати, бо недовго й порізатися. Тому й осока, що січе своїм гострим листям. Високі стебла, темні качалочки — то рогіз. Хто не ліз у воду, щоб дістати його тугі коричневі суцвіття? Вони гарні у вазі. Але як висохнуть та пустять пух, буде в ньому вся хата. Бо хіба жарт: в одній качалочці 150 тисяч насінин! З рогозу плетуть килимочки, сумки, навіть домашні капці, які іноземці купляють як сувеніри..." (Зірка Мензатюк)

Зірка Мензатюк. Неопалима купина. Оповідання з книги про рослини Зелені чари. Розповідь про ясенець білий"Гарна річка Дністер!.. Над безкінечними поворотами й закрутами здіймаються високі стрімкі береги. Тут простір і широчінь, тут сиве каміння в рудих плямах моху, рідкісні трави й квіти, невимовно мальовничі на цих важкодоступних скелях. Від гирла Золотої Липи до гирла Збруча над Дністром трапляється дивовижна рослина, яку вчені називають ясенець білий. В народі вона відома як неопалима купина, а названа так через свою незвичайну властивість. Коли до розквітлого куща піднести запалений сірник, рослина спалахне й погасне, лишившись неушкодженою. Тичинки, пелюстки, квітконіжки, навіть верхівки стебел містять безліч залозок, що виділяють ефірну олію зі своєрідним запахом, який трохи нагадує аромат лимона. Густі випари скупчуються навколо куща — саме вони й спалахують. Щоправда, для полум’я має стояти зовсім безвітряна й спекотна, до 35 градусів, погода..." (Зірка Мензатюк)

Зірка Мензатюк. Стокротки. Оповідання зі збірки Зелені чари."Щороку, коли з календаря відривали останній лютневий листок, у мене починалися тривалі суперечки з мамою: "Таж мамо! Таж уже весна!" — наполягала я. "Почекай до 21 березня. Весна почнеться з рівнодення," — заперечувала мама. А раз не весна, то не дозволяли перевзуватися в легенькі черевички, не пускали бігати в луг коло Прута. Тому я йшла шукати аргументи, які б переконали маму. І якщо в саду була хоч латка вільної від снігу землі, то таки знаходила їх у вигляді мацюпусіньких біленьких квіточок. "Весна, весна! — мчала я до хати. — Уже цвітуть ці маленькі ромашечки!" То були не ромашки, а стокротки, або ж маргаритки. У них теж білі пелюстки й жовта серединка — достоту філігранна мініатюрна копія ромашки. Щовесни вони біліють у траві, немовби дрібні перли. Від грецького слова „перлина” — „margarites” — і походить їхня назва — маргаритки. А латинню їх називали Beilis perennis — „вічна красуня” за те, що вони цвітуть довго, упродовж кількох місяців..." (Зірка Мензатюк)

Дощик-непосидько. Дитяча пісня. Слова Ірини Мацкової. Музика Миколи Ведмедері (текст, ноти)"Дощик знову розігрався...
Сонце кликати він взявся
І Веселку малювати, 
Щоби радість дарувати."

(Слова Ірини Мацкової
Музика Миколи Ведмедері
)

 

Наталя Карпенко. Добірка поезій про природу та її збереження. Збирайте серцем. Змінився світ."Чи чули ви, як тихо шепче ліс,
Як весело виспівує струмочок?
Чи бачили, як  пагін новий зріс
І як квітує поле і садочок?.."

(Наталя Карпенко)

Інга Квітка. Святий Миколай (зимова казка для дітей)"Це було дуже давно. Прийшла зима. Заблукав грудневий морозець по світу. Тільки-но дихне, як дерева та кущі аж до землі гнуться. Охопились дні густим туманом, й щезло яскраве сонечко. Та ось нарешті розступилися хмарини, і – диво… з’явились у небі крижані коні. Змахнули вони своїми гривами, знову крихітний вогник засяяв. Розправив він свої промінчики. До дерев та річок потягнувся! І тоді білий сніг на гілочки посипався. Поспішили крижані коні на землю, аби усе живе про свято сповістити! Як побачили їх птахи, ох і зраділи ж… Горобці, і сороки, снігурі й голуби змахнули своїми крилами. Закружляли між хмарин, заспівали пісню святкову.." (Інга Квітка)

Зміст першої частини книги Ігоря Калинця "Казки зі Львова":

 

  ДІВЧИНКА І КВІТИ

Розповіді квітів
Про що розповіли черевички
Про що розповіла левина паща
Про що розповів духмяний горошок
Про що розповіла нагідка
Про що розповіла незабудка
Про що хотів розповісти мак

Розповіді про квіти
Лічилка
Про те, як нічна фіалка шукала собі ім’я
Про те, як ромашка стала ворожкою
Про те, як мала золотоквітка тужила за вітриком
Чудернацький віршик
Про те, як дівчинка намалювала портрет рожевої півонії червоним фломастером
Про те, як зірка стала на землі айстрою

 

 Ігор Калинець. Казки зі Львова. Збірка казок. Перша частина книги - Дівчинка і квіти. Художники Ірина Балдина, Олена Шаховська.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

 

Квітка сну і мрій. Легенда про мак. Цікаві факти про мак."Квітам, якими Флора прикрашала землю, були раді всі. І тільки одна ніч не раділа - бродила вона, огорнувши чорною вуаллю голову. Намагалася було зірками та жучками-світлячками розсіяти морок, і все-таки люди не любили її. І Ніч попросила Флору: «Подаруй мені такі квіти, щоб люди, побачивши їх, почали б любити мене...». І тоді Флора подарувала їй маки. А стерегти їх змусила Морфея - бога сну. Коли Морфей хотів кого-небудь приспати, йому варто було тільки доторкнутися до нього голівкою маку, і той засинав, заколисаний солодкими мріями..." (з легенди)

Віктор Терен. Пташина абетка (мініатюри). Художник Євген Попов."Ану, малята, пригадайте, яких ви птахів знаєте? Лелеку, перепілку, шпака... Ну а ще? Соловейка, журавля... А це здогадалися хто? «Біла латка, чорна латка по березі скаче». Так, сорока! А горлицю, дрозда,  мухоловку не забули? Та хіба всіх пригадаєш? Он тільки на Україні птахів 360 видів. А всього на Землі близько 8600! Є птахи, що дуже швидко літають, і є птахи, які люблять ходити пішки. Є дереволази і навіть навіть птахи-водолази. Одні залишаються із нами на зиму, а інші відлітають далеко-далеко... А гадаєте, що пташка так просто щебече? От і ні! Вона не тільки співає, а й водночас говорить. А сьогодні пташки принесли вам, діти, на своїх крилах абетку. В ній вони самі про себе й розказують. А вас абетка навчатиме читати." (Віктор Терен)

Володимир Нагорняк. Чому рак червоний. Вистава для дітей.

 

"На городі цвіте Мак,
 А у річці плава Рак…
...
Це було. Сам бачив як
Розквітав у річці Мак…"

(Володимир Нагорняк)

Карколомні пригоди й чарівні перетворення, загадкові зникнення й несподівані з’яви, сміх, веселощі, сльози, розпач  —  все це химерно переплелося  в  іскрометних  і  вигадливих  повістях-казках Всеволода Нестайка:

Всеволод Нестайко. Книга. Казкові пригоди і таємниці. Повісті-казки (збірка). Передмова Анатолія Костецького. Малюнки Анатолія Василенка. В Країні Cонячних Зайчиків

Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків

В Країні Місячних Зайчиків

Незвичайні пригоди в лісовій школі

Пригоди журавлика

Пригоди близнят-козенят

Ковалі щастя, або новорічний детектив

Тетяна Строкач  Загадки про овочі"На городі урожай!
Що вродило - те й збирай!
Не знести без помочі
Із городу...."
(Тетяна Строкач)


Всього:
368
Поточна сторінка: 1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Микола Трублаїні    Тварини, птахи, риби, комахи   
Топ-теми