"Звечоріло. У присипаній снігом нірці копошилися мишенята. — Мамо! Нам сумно! — Ось, насінинка. Грайтеся! — Не хочемо! — То беріть горошинку! — Ні! Ні! Ні! — понадували щічки мишенята. А найменше почало плакати. — А шишечку? — Хочемо! — закивали вухастики. — То чекайте на мене! — сказала мама мишка й мелькнувши хвостиком, вискочила з нірки. В завірюху, помчала вона аж за село, де росла висока сосна. Знайшла в снігу шишечку й подалася додому.
Аж, раптом, поміж сніжинок, залунав сміх..." (Ольга Зубер)
"А весна вже на порозі,
Он шумить у верболозі.
Ясним сонечком сіяє,
І теплом нас зігріває.
Люба весно, ти чудова,
Неймовірна і казкова!
Принеси нам мир у край,
Щоб тут знову був розмай!
Подаруй нам щастя в дім,
Щоб біди не було в нім!"(Тетяна Прокоф’єва)
"Cвіт довкола тебе сповнений дивами,
Чудеса насправді всюди поруч з нами,
Просто треба диво розгледіти вміти,
Й дивуватись щиро, як маленькі діти!"(Наталія Грегуль)
"Якось сидів Хом’ячок біля своєї нірки, та й мріяв, спостерігаючи за сніговою хмаринкою, що пливла над лісом. Аж раптом, вгорі закружляла Сніжинка, й вмостилася йому прямісінько на носа. — Ой! — аж чхнув Хом’ячок. — Ти хто? — Сніжинка, — відповіла крихітка. — Я й не чув раніше про таке звірятко! — поворушив носиком товстунчик. — Це те саме, що й метелик? — питає. — Ха-ха-ха! Звісно, ні! Я — крапелька замерзлої води. — Ой! Лишенько! То ти замерзла?! Стрибай до мене в нірку, зігрієшся! — Ні-ні! — усміхнулася Сніжинка. — Я гріюся, коли мені холодно! — А я гріюся, коли мені тепло! — чмихнув Хом’ячок. — Хочеш, розкажу таємницю? — спитала Сніжинка й пересіла йому на вушко..." (Ольга Зубер)
"Не поспішаючи, прийшла зима.
Тихенько так у двері стукотіла.
Покрила снігом всі поля
І ковдрою дахи прикрила.
Морозом ріки зупинила,
На вікнах гарний слід лишила,
І з вітром довго гомоніла,
Що кучугур нам наробила.
Тепер картинка в нас нова
Чарівна, біла, снігова."(Тетяна Прокоф’єва)
"У дрімучому лісі під найпишнішою ялинкою заховалася затишна хатинка. Біля хатинки – город. Біля городу – криниця. Біля криниці – лавка. В хатинці разом зі своєю жінкою і діточками живе сірий Зайчик. Живуть вони дружньо і щасливо. Їдять пироги з капустою, п’ють запашний чай з варенням і читають цікаві книжки. Кожен рік на Різдво Заєць згадує історію, яка трапилася з ним багато років тому, і яка поклала початок його майбутньому і щасливому життю. Сталося це, коли Зайчик був ще зовсім маленьким і жив із батьками та братиками у великій клітці в Зоопарку. Кожен день познайомитися з ними приходили люди. Вони посміхалися, весело спілкувалися і фотографували зайчиків. Все було добре. Та згодом їхню клітку вирішили полагодити і тимчасово перевезти родину Зайчика до іншого приміщення. Під час подорожі через ліс, у машини, що їх везла, пробилося колесо. Машину хитнуло і клітка з Зайчиком випала на галявину..." (Ольга Лапушена)
"...Отака пригодонька!
Враз ми вдома опинились.
Славним феєчкам вклонились.
А свічечка ще горить!
Будемо її гасить.
Завтра ждуть нові пригоди.
Хай ніхто не чинить шкоди!!!"(Галина Римар)
"Я зранку сонцю посміхнуся,
Хай і воно веселим стане,
Так міцно обійму матусю —
Найвеселіший день настане..."(Інна Паламарчук)
Інна Паламарчук. Зимові вірші для дітей
"Які красиві сонні дерева,
які мережані в них гілки,
ніби художник не аквареллю,
а чорною тушшю малює думки..."(Інна Паламарчук)
"Був котик один у селі,
Боявся торкатись землі.
Ходив по деревах,
Грав співом по нервах, —
Тепер живе на кораблі."(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)
"Вітаю Вас, друзі! Зима над нами широко розкинула крила. Сподіваймося, під ними нам буде затишно. Образи птахів на українських вишиваних рушниках особливо щемкі, образ птаха в нашому світогляді посідає чільне місце, він таїть в собі стільки важливого, бо промовляє про родину, Батьківщину, свободу, вічну весну..." (Ірина Михалевич)
Вчимося читати: Ольга Зубер. «Веселі склади» — читайлик для дошкільнят та молодших школярів
"Під кущиком самотньо сиділа буква А. Підійшла до неї буква М, та й каже:
— Давай дружити!
— Давай!
Взяла буква М букву А за руку і утворився склад МА. Вийшли вони на вузьку стежку. А пішла першою, а за нею М. І утворився склад АМ..."(Ольга Зубер)
"...Зорі з місяцем танцюють,
Ллється пісня: дзінь-дзінь-дзінь,
Зайчик вийшов погуляти,
Шубка біла, біла тінь."(Інна Паламарчук)
Інна Паламарчук. Вірші про птахів
"...Прилетів гусачок до Настусі,
Ґелґотали удвох без упину,
Позбігались з подвір'я всі гуси
Й посідали співати під тином."(Інна Паламарчук)
"На стелі живе павучок,
Ховається він у куток,
Плете другий день павутину
І цим веселить він Христинку."(Інна Паламарчук)
Яків Жарко. Оповідання «Пташки»
"Як мертво та сумно стає восени, коли пташки покинуть наші степи та гаї і полинуть від нас за море у далекий теплий край — у вирій. Не чути дзвінких їх чарівних пісень, бо найкращі співуни наші покинули свої оселі і подались за море, щоб там у теплому краї перебути тяжку негоду лютої зими. Щасливі!.. Вони не знатимуть того страшного холоду, який буде панувати над нашим краєм замалим не цілого півроку: вони не знатимуть тих страшних завірюх, що засвистять по гаях, що закрутяться по степах широких... А ми?.." (Яків Жарко)
Яків Васильович Жарко (1861—1933) почав друкувати свої твори ще на початку минулого сторіччя. Окремі з них були присвячені знедоленим дітям. Ця ж книжечка створена письменником виключно для дітей (автор так і назвав її: «Діткам»). Вірші — легкі й життєрадісні, нагадують дитячі народні пісеньки, які неважко запам’ятати, а коли б вони насправді були покладені на музику — то й проспівати. Написані й підготовлені до видання ще у 1930-ті роки, вірші, на жаль, так і не побачили своїх читачів. Понад півстоліття вони пролежали серед рукописів письменника до їх публікації у видавництві «Веселка». Читаймо вірші для малят: "Садочок", "Бджілка", "Вишенька", "Горобчики", "Котик", "Жабка", "Півник", "Вовчик".
"О пів на десяту в неділю Лисичка і Єнотик прийшли до хатки Борсучка. А його немає вдома. Бачать: до дверей прикріплена записочка. «Друзі! Мене дуже несподівано запросили у гості. Не сумуйте, ключ знаєте, грійтеся біля каміна, шахи на столику, скоро буду) Борсучок». Звірята обтрушують сніг зі своїх узуванок, торкаються зачинених дверцят і разом промовляють: "Пресмачная паляниця з полуницею!" - і двері самі вмить розчиняються! Друзі входять у вітальню, чистесеньку, затишну, прикрашену різнокольоровими паперовими квітами і пташечками, на стінах - малюнки і світлини господаря в дерев'яних саморобних рамках, а в каміні за прозорою вогнетривкою стінкою враз сам розгорається вогонь. Вони ставлять на столі перед Дідухом принесену вазу з грецькими, ліщиновими горішками, гарбузовими й соняшниковими зернятами, сідають у зручні пуфики і чекають..." (Галина Римар)
Що таке писанка? Це — барви. Та передовсім це таємничі красиві орнаменти. Вони стимулюють уяву, а уява тісно пов'язана з мисленням. Розвинена уява допомагає думати і сприймати життя творчо. У розділі “Думки про писанку” Ви прочитаєте есе та оповідки писанкарки Ірини Михалевич, які стосуються найцікавішого — творчої кухні:
«Про майстер-класи»
"Зібралися якось звірі на нараду, щоб вибрати царя. Довго міркували, сперечалися, але так і не могли дійти спільного рішення. – Треба вибрати не лише сміливого й сильного, але й мудрого та чесного правителя, – виступила першою зебра. – Адже цар повинен не тільки в біді захищати, а й по справедливості судити. – Тоді найкраще для цієї посади підходжу я, – задер хобота слон. – Ніколи нікого не ображу й маю неабияку силу. Якщо оберете – не пошкодуєте. Почув це лев і заперечив..." (з народоної казки)
