Публікації за тегом: Тварини, птахи, риби, комахи

"Руденька, прудка,
Хвостиком маха.
Горішки збирає,
До шишок складає."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

 

 

"— Тук-тук, тук-тук! — почулося знадвору. — Що це стукає? — прокинулась Мишка. Зовсім не хотілося їй вилазили з теплого кубельця. Але, цікаво ж. Вона підхопилася й визирнула у віконце. — Ого! — скрикнула мала. Вона наспіх одягнулася й вискочила на вулицю. Надворі вовтузився Борсучок. — А що ти робиш? — Будиночок будую. — А для кого?  — Зима на носі. Мишка звела очі докупи й поглянула на свого носа. — У кого? — В усіх. — У мене немає. — Скоро буде. — То це для Зими будиночок? — То звісно. Прийде вона до лісу стомлена. От і буде їй де відпочити..." (Ольга Зубер)

 

 

"Автобус з першокласниками був у дорозі вже пів години. Діти нудились. Ніби й поговорили, і побавились маленькими іграшками, принесеними з дому, кожен - своєю, але їх тягнуло бігати, скакати, доганяти один одного, задиратись. — Ще година, — з сумом підсумував Вітькó, що сидів біля вікна посередині автобуса. — Яка година?! — гарячково відреагував його сусід по автобусу Адáсь, — Ти ж чув, що нам казали: ''Годинка''. Це менше. Дорослі на задніх рядах усміхнулись, а Адамчик, пришпилений паском безпеки, як всі інші першачки, відкинувся на м'якому сидінні, заклавши ногу за ногу, точнісінько так само, як це робить його тато, вмостившись у фотелі після ситної вечері. Але Вітько не міг заспокоїтись, він би хоч зараз вискочив з автобуса, тільки дай йому волю..." (Галина Мирослава)

 

"Настав вечір. Осінній ліс закутався у туман, наче в ковдру. Тиша. — Фирррр! — почулося з нірки, що сховалася за сосною. То було Лисенятко. І звали його Кусь. — Пора, —  поворушило мале носиком у тумані. Вечір був прохолодний, і тому Кусь одягнув улюблений рудий светр.  В ньому він був ще рудіший, наче вогник. І не аби як цим пишався. Бо бути рудим — це завжди чудово, вважав Кусь. Він взяв кошика з печивом і пострибав на лісову галявину, де його вже мав чекати Їжачок. Авжеж! Вони  щовечора влаштовували вечорниці серед сонного лісу. Їжачок жив у чудовому кубельці, що біля струмочка, і залюбки приходив на зустріч із Лисенятком. Светра він не одягав, хоч і було прохолодно. Бо вважав, що його колючки — то найкраща прикраса. Але, полюбляв носити шкарпетки й пухнастий, наче хмаринка шалик. Звали його Коль. Він грав на баяні, а Лисеня бігало навколо й співало пісень..." (Ольга Зубер)

 

Книга «Котику сіренький» Марії Дем’янюк запрошує дітей у чарівний світ тварин. Вона навчає любити природу, турботливо ставитися до оточуючих, оберігати довкілля. Вірші дуже добрі та подарують читачам радість.

 

 

 

 

 

 

"Hoopoe the bird has a blowerlike hair, 

He waves it around making cold and fresh air, 

Lying like dead when dangers appearing, 

His beak's like a hook to perform insect killing."

(Valentyna Turchyn)

 

 

 

Читаймо з дітками цікавезні нові казочки від Євгена Дмитренка:    

РОЗДІЛЕНЕ ЩАСТЯ
ТРИ ВОВКИ Й ХВОСТАТА РИБАЛКА
ДОРОГА ДОДОМУ
КОЖНОМУ СВОЄ
ЧЕРЕВИЧКИ ДЛЯ ЛИСИЧКИ

 

"Був день. Хоча краще — ніч, щоб дійти до берега. До океану. Коли світло зірок тихіше за твої кроки. Але пінгвіни ловлять рибу вдень. Учора пінгвінчик Ур уперше наблизився до гучного прибою. І вперше доторкнувся до бурхливої хвилі. Лапою, обережно. Яка ж холодна. І стрімка. Ур підняв голову: неподалік, зайшовши трохи вглиб, плескались в океані інші пінгвіни. «Ха-ха, ха-ха-ха-ха-а…», — кружляли над ними й ніби сміялись сріблясті мартини. «Стрімка, як політ мартинів», — подумав Ур. Коли хвиля вкотре наблизилась, він нахилився, щоб уперше скуштувати її..." (Олена Більчук)

 

 

"Сидячи на гілочці,
Нав'язала білочка
Із підпушкою жилетку
І теплесеньку шкарпетку.
Тягне пишну ниточку:
Чи на другу вистачить?
Бо якщо замерзне ніжка,
Як піду я по горішки,
Чи з ялинки звишечка 
Як дістану шишечку."

(Тетяна Денисенко)

 

"Ангел морський досить дивний хижак,
Йому до смаку лише родич-слимак,
Собі відростив два «крила» біля рота,
Хизується гордо підводним польотом."

(Валентина Турчин)

 

 

 

"У реклами справді є сила. Не та сила, яку Ромко щодня демонструє дзеркалу, підіймаючи свою гантелю по черзі спершу лівою, а тоді правою рукою, звісно, що ні. А зрозумів він по-справжньому силу реклами тоді, коли до його класу якось на заміну прийшла нова, але стара, вчителька. Іванна Степанівна, значно молодша вчителька, до якої він давно звик, навіть з нею подружився, на той час взяла й захворіла. За давньою, виробленою за цілих два роки школи, звичкою Ромко слухав п'яте через десяте, чи шосте через одинадцяте, а то й зовсім не прислухався. Адже стільки цікавого навколо. От сьогодні Аліна зі своїх тонесеньких кісок кошик на голові виклала, туди ж треба якийсь папірець закинути. Як без того?! То лише через дві парти. Ромчик вправний, має вцілити..." (Галина Мирослава)

 

"Кошеня — смугастий хвостик,
У сметанці лапки й носик,
Залишив сліди по хаті,
Можна ситому й поспати..."

(Валентина Турчин)

 

 

"Ви коли небудь чули, як зітхає  закоханий пацюк? Ні? Скажу вам чесно, ви багато втратили. А от Макс, почувши дивні звуки, відірвався від роботи й ставши навкарачки, заглянув під ліжко. Бо саме звідти чулося оте зітхання. — Що сталося, Ельф? — спитав Макс у величезного сірого пацюка, що зарився з головою у горі шкарпеток і тяжко схлипував.  — Я закохався! — долинуло з-під ліжка.  — Ну, й дурень! — з пересердя вигукнув Макс. — Скільки тобі казати, справжнє кохання буває лише в романах!.." (Ольга Зубер)

 

 

 

"— Мурчику! — погукала бабуся ведмежа, що вовтузилося в снігу. Малий кілька разів перекинувся через голову й поспішив додому. — Я зліпив сніговика! — Молодець! Сідай вечеряти! — похвалила бабуся. Пустунчик залюбки вмостився за стіл. Зараз вони жили вдвох. — В нас із татком річниця весілля. І нам треба святкувати! — сказала мама і вони з татком попливли на крижині в романтичну подорож. Бабуся дуже любила онука та тільки те й робила, що його пестила. А що ще треба малому ведмежаті? Вдень він ласував смаколиками. А на ніч Бабуся читала йому казки, які полюбляла не менше за Мурчика. І після другої казки вже солодко спала. А в Мурчика був час помріяти. Він любив фантазувати перед сном..." (Ольга Зубер)

 

"Купила лисичка папір і чорнила.
З пенька вона столик чудовий зробила,
Задумала лиска роман написати,
Бо дуже хотіла відомою стати.
Хотіла найкращою бути з писак.
Роман починався в письменниці так:
«Купила лисичка папір і чорнила…»"

(Наталія Погребняк)

 

"Вміє уміло ховати горіхи,
З гілки на гілку стрибає для втіхи,
В дуплі зберігає насіння й гриби,
Взимку це будуть справжні скарби!"

(Валентина Турчин)

 

 

 

 

"Дві лисички-коляднички
Хутряні вдягли спіднички,
Вбралися у свитки,
Чобітки — на литки.
Теплі капелюшки
Добре гріють вушка.
Лапки — в рукавички,
Морозець-бо свище!.."

(Аліса Коломієць)

 

 

Читаймо нашим малючкам цікаві віршовані казочки від Наталії Погребняк: МИШКА І КИЦЯ МИШКИ-БУДІВЕЛЬНИКИ ПРАЦЬОВИТИЙ БЕГЕМОТ ЖИРАФ ЖАБКА ТА ЇЖАЧОК ХВОРИЙ БЕГЕМОТИК

"В небі сонечко немов перекотиполе,
Покотилося як м'яч, пірнуло у море,
Було сонечко всю нічку у полоні,
Стало видно все удень як на долоні..."

(Наталія Грегуль)

 

 

 

 

 

"Три вовки пасли телят
І зустріли козенят:
- Йдіть із нами  на лужок,
Там травички є стіжок.
Смакувати будете,
Рідний дім забудете..."

(Наталія Погребняк)