Публікації за тегом: Тварини, птахи, риби, комахи

Сортувати:    За датою    За назвою

Всеволод Нестайко. Ковалі щастя, або новорічний детектив​. Повість-казка. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка."Біжить зимовим лісом Дід Мороз. За спиною — здоровенницький мішок з новорічними подарунками для дітей. Аж тут із-за куща несподівано вистромилася довга палиця, схожа на держак від мітли. Дід Мороз перечепився через неї і бебехнувся на землю, боляче вдарившись коліном об пеньок. Мішок покотився, розв’язався, подарунки посипались у сніг. Ох! Що ж це таке? Так болить коліно!.. Тепер клопіт матиму, бо тепер кульгатиму! А мені ж треба поспішати… І подарунки розсипалися, збирати треба… Ох, запізнююсь я, запізнююсь!.. А з-за куща почувся тихий сміх, потім свист. Враз знялася завірюха, і той, хто свистів і сміявся, умить зник…" (Всеволод Нестайко)

Світлана Пасенюк. Віршовані казки для дітей."Сідайте, діти, круг мене. 
Умощуйтесь, будь-ласка, 
І вже за хвильку, що мине, 
Я розповім вам казку..."

(Світлана Пасенюк)

Всеволод Нестайко. Енелолик, Уфа і Жахоб’як​. Казка. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Казковий серіал. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка."Пантера Ягуарівна саме пояснювала новий матеріал — віднімання. Вона стояла біля дошки й писала крейдою умову задачі: "У зайчика було п’ять морквин, дві він з’їв. Скільки лишилося?". "Віднімання — це я люблю!" — потираючи лапи, вищирився Вовчик Вовченко. "І я!" — клацнув зубами Рудик Лисовенко. "Щось у когось віднімати — це…" — Вовчик не доказав, бо у цю мить Раїска Мняу несподівано вереснула: "Ой! Дивіться! Диві-іться! Летить!" Усі глянули на небо і завмерли, пороззявлявши роти. Над лісовою школою летіло щось незвичайне..." (Всеволод Нестайко)

Всеволод Нестайко. Загадковий Яшка. Казка. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Казковий серіал. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка."У Казковому Лісі на Великій Галявині відкрилася спеціалізована лісова музична школа з ведмежою мовою викладання. Директором школи був Бурмило Михайлович Ведмідь. Учителями — Пантера Ягуарівна (математика), Лисавета Патрикіївна (лісознавство), Мамонт Африканович (лісова історія), Жирафа Жирафіївна (лісова географія), Макак Макакович (фізкультура), Бегемот Гіпопотамович (співи і сольфеджіо). Вчилися в школі зайчик Кося Вухань, їжачок Колько Колючка, ведмежа Михайлик Ведмеденко, вовченя Вовчик Вовченко, лисеня Рудик Лисовенко, рисеня Раїска Мняу, козеня Зіна Бебешко, борсученя Боря Сук та інші звірятка…" (Всеволод Нестайко)

Всеволод Нестайко. Сонячний зайчик і сонячний вовк. Казка. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Казковий серіал. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка.

"У похмурому підземному палаці перед каміном, де ледь жевріло темно-синє вогнище, сидів Начальник Канцелярії Нічних Кошмарів Пан Морок. На ньому був чорний оксамитовий плащ з каптуром, що закривав обличчя. Якби не плащ і не синє полум’я в каміні, ми б з вами пана Морока просто не побачили. Бо весь він був із темряви. Саме про це він і співав, перебираючи струни чорної гітари. Коли у пана Морока був гарний настрій, він любив поспівати під гітару. Аж тут згори до палацу провалилися схвильовані Баба Яга та її молодший брат Бабай..." (Всеволод Нестайко)

Всеволод Нестайко. Таємний агент Порча і козак Морозенко. Казка. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Казковий серіал. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка."Весною у лісовій школі почалися заняття. Зібралися у перший день учні на Великій Галявині біля школи. І раптом бачать — у них незвичайний новачок, сонячний зайчик Терентій. З сонячним ранцем за плечима, у картузику — все як слід. "Ой! Який гарненький!" — скрикнуло рисеня Раїска Мняу. І лісові дівчатка: білочка Вірочка Вивірчук, свинка Хрюша Кабанюк, козеня Зіна Бебешко, лосеня Соня Лось — одразу обступили Терентія і почали радісно ойкати та айкати… А от шкільні забіяки Вовчик Вовченко та Рудик Лисовенко радості не виявили. "Мало нам зайчика Косі Вуханя було! Так ще сонячного Терентія підкинули!" — пхикнув Вовчик. "Точно!" — підтакнув Рудик..." (Всеволод Нестайко)

Марія Деленко. Оповідки кота Воркота. Збірка віршів.

Зміст книги:

Дід Муркіт і дід Воркіт
Киця Миця і котик Муркотик
Запрошення
Де два б’ються - третій користає
У нашого кота
Лиже котик лапку
Хитрий кіт
Котик Воркотик
Кицуня Воркотуня
Музикант коточок
Іхав  котик на базар
Нявчик і Гавчик
Грицик, Мурчик, Мицик
В'яже Мурка рукавички
Балабушка

 

Юлія Хандожинська. Новорічний сценарій для дошколяриків (2020 рік)

"А у нашому дворі є ялиночка святкова.
На ялиночці вгорі горить зірочка лилова.
І багато ще прикрас лісова красуня має
І на свято новорічне біля себе всіх збирає.

Хороводи поведемо круг ялиночки скоріш,
Гарну пісню заспіваєм, щоб ще стало веселіш,
Щоб здійснилися бажання, щоб лунали привітання,
Щоб ялинка лісова дарувала всім дива!"

(Юлія Хандожинська)

Тамара Швець. Бусінка допомогла (оповідання)"Оточуюча нас природа і тварини - це непізнані і загадкові явища та істоти, які можуть впливати на нас, людей, в залежності від того, як ми ставимося до них!"

(Тамара Швець)

Софія Мельник. Радість польоту. КазкаОповідання «Радість польоту» було написано у 2017-му році та опубліковано вперше у альманаху літературної школи «litosvita». В 2018-му році на конкурсі «Фант-фест» авторка отримала за твір приз глядацьких симпатій та була нагороджена дипломом третього ступеня.  

Юлія Хандожинська. Марійчина турбота. Оповідання для дітей"Маленька Марійка вибігла на подвір'ячко і почала гратися своїми улюбленими іграшками. Найбільше вона полюбляла ляльку Орисю і руду пухнасту білку з рожевим бантом. Аж тут прийшла бабуся, принесла квочку з курчатами і каже Марійці: "Будеш гратися іграшками і наглядати за курчатками, щоб їх ворони не покрали. До квочки і курчаток не лізь, я квочку прив'яжу за сливку, а курчатка будуть бігати біля своєї мами." "Добре, бабусю," - мовила Марійка. У мене є чим гратися, тож я до твоєї квочки не полізу. Тільки бабуся пішла, Марійка одразу ж захотіла погладити курчаток. Вони ж такі жовтенькі, як сонечка чи як маленькі кульбабки. - Орисю, лягай спатки з білкою поруч, а я піду погляну на курчаток. Дівчинка підійшла до квочки. Квочка вела себе спокійно, бо не вперше бачила дівчинку. А Марійка - ближче, ближче... І - до курчат... Взяла саме найменше - те, що не могло втекти..." (Юлія Хандожинська)

Галина Мирослава. Віршики маляткам: вчимося говорити. Вірші для Маркуші"Про́шу я папугу Про́шу
Не літати, де не про́шу.
А папуга мені: "Про́ша
Прехоро́ша. Прехоро́ша!"" 

(Галина Мирослава)

Галина Мирослава. Хоч там що, а я росту. Збірка віршів для дітей."Тосі-тосі рученята,
Тупу-тупу ноженята
Тішать маму, тішать тата.
- Чиї ручки й ніжки?
- Злати. 
Золотого дитяти!"

(Галина Мирослава)

Галина Мирослава. Товариство. Казка для малят"Коли метелик Фур, якого вітром занесло на довжезну зелену фуру і без його волі спершу понесло в подорож, а потім з такою ж легкістю викинуло з машини в якомусь тихому селі, отямився, то побачив поруч дивне на перший погляд товариство майбутніх мам: велику рум’яну поросну свиню, тільну красу корову, суягну тонкорунну вівцю, лошатну пишнохвосту кобилу та цуцняву чорненьку з рудизною собаку. Збідований, геть знесилений метелик, зачувши їхню розмову, таку теплу і спокійну, враз відчув, що оживає. Йому стало так легко на душі – крильця залопотіли, лапки зашаруділи, а очка заблищали. Вагітні мами мило лежали на зелененькій травичці, час від часу погладжуючи свої пукаті животики. „Куцю, куцю, поросятонька, як ви там, рибоньки?” – похропувала свинка. А кобилиця вела своєї легким іржанням: „Лошаточко моє, зозулько моя, я тебе кумисом частуватиму, щонайкращим у світі, тільки-но народишся”. Метелик дивився на них і відчував у повітрі випромінювання радості..."  (Галина Мирослава)

Галина Мирослава. Гавкіт (казка)"Якось кошенятко без імені зауважило, що слово гавкіт ховає в собі кота, тобто воно після гав має ще кіт. Це його страшенно здивувало. "Як таке може бути? — не вгавало воно. — Може, слово гавкіт — це привітання, щось на зразок: „Гав, кицю (котику)!”?" Розмисливши трохи, вело своєї: "Але що ж тоді змушує собак ганятися за котами, не давати їм жити спокійно, як душі того треба? Парадокс. Чому ж тоді такі біди тяжіють над котами через собак, які мали б нас любити, адже ми, майже всі з нас, того насправді варті? Ми ж такі м’якенькі, лагідненькі, особливо до тих, хто нас любить. Чому?"..." (Галина Мирослава)

Ольга Зубер. Подорож на Край Світу. Повість-казка для дітей.Читаймо надзвичайно цікаву казкову повість молодої письменниці Ольги Зубер "Подорож на Край Світу".

Юлія Хандожинська. П'єси та інсценівки на свята у дитячих садочках. Казки-п'єси для малят.Українська письменниця Юлія Хандожинська пропонує вихователям дитячих садочків, керівникам гуртків, вчителям початкових класів веселі і цікаві казки-п'єси та інсценівки на різні свята.

Людмила Кибалка. Білогрудка. Оповідання для дітей. Фото автора."Що це? Жалібне нявчання розітнуло тишу в кімнаті. "Катерино, тобі не здається, що десь нявчить кошеня?" – запитала матуся. "Це в мене з портфеля. Воно таке беззахисне й маленьке. Мамо, так настирливо просилося на руки, то я сховала його." "Донечко, у нас вже є кішка. Зараз почує, але краще не дратувати її. Що ж робити? Показуй того, хто так скиглить, аж за серце бере." Катерина дістала справді кошеня, як  клубочок, біленьке й пухнасте, яке трусилося чи то від холоду, чи то від страху. Зачувши журливе скиглення, кішка Багіра почала бігати навколо них. Дівчинка притулила крихітку  сильніше до себе, ховаючи від неї, бо думала, чи не образить випадково..." (Людмила Кибалка)

Галина Мирослава. Навскоки. Збірка віршів для дітей. Пострибунчики."Будить сонечко:
- Та вставай уже.
Хутко ліжечко застеляй.
А ще
До водички спіши вмиватися,
До дзеркал своїх усміхатися.
Добрий ранок бажай всім, серде́нько.
Починається день твій новенький."

(Галина Мирослава)

Софія Мельник. Різдвяне диво. Оповідання для дітей та дорослих"– Редберде, до мене!
Щойно пролунала команда, до темноволосого кучерявого хлопчика підбіг золотистий фокстер’єр. В зубах щасливий пес тримав червоний м’ячик.
– Мій ти розумник! Я тебе так люблю!
Стрибнувши на хлопчика, собака повалив його на землю і радісно почав облизувати обличчя свого хазяїна.
– Досить, досить! – сміялося хлопча, відбиваючись від свого улюбленця..."
– Чарлі, додому! – покликала сина мама.
– Ходімо обідати, Редберде? Давай хто перший!
Хлопчик і його пес побігли навперегони через сад до будинку. Мама і тато з посмішкою спостерігали за своїм сином з кухонного вікна.
– Я надзвичайно щасливий бачити нашого хлопчика таким безтурботним, таким відкритим і щирим.
– Я так само, любий…" (Софія Мельник)


Всього:
200
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 4
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Природа   
Топ-теми