Тамара Коломієць
НАЙПЕРША СТЕЖЕЧКА
(збірка віршів для дітей)
Тамара Коломієць
ДБАЙКО
Де на річці рибок зграйка
Підніма піщинки з дна,
Закасав штанята Дбайко,
Із кори човна ладна.
Оченята мружить сині,
Зорить весело кругом.
Як захоче — на стежині
Прикидається грибком:
Як маслюк чи печеричка
Притаїться під листком.
В нього хатка невеличка
Із мережаним дашком.
А круг неї — не горожа —
Цілий день снує сторожа:
На мережаних листках
Ясні сонечка в цятках,
Буйна папороть — стіною.
Ну ж, ходім туди за мною!
ХТО РОЗСИПАВ РОСИ
Хто розсипав роси
В сизі верболози?
Може, Посипайко?
Хто струсив з хмарини
Дощик на долини?
Може, Поливайко?
Хто аж понад лісом
Райдугу повісив?
Може, Політайко?
Хто ж цей невловимчик
Ростом, як мізинчик?
Може, Невидайко?
Годі вже ховаться!
Треба признаваться!
Це, звичайно, Дбайко!
Дбайко-Потішайко,
Часто — Поспішайко,
Часом — Посмішайко.
Он як!
* * *
НА РОБОТУ
Розсипає по гіллі
Сонце позолоту.
Рушив Дбайко по землі
Вранці на роботу.
Голубий одяг берет,
Взув зручні сандалі,
Осідлав велосипед,
Аж мигтять педалі.
Бо завжди робота є —
Всюди і немало.
Що зробив — усе твоє,
Не зробив — пропало.
ХАТКА
Чи це хатка, чи пеньок?
Чи дашок, чи лопушок?
Верболозяні дверцята,
Славний ґаночок зіп'ято.
Грає вітер в димарі.
— Чом ти, хатко, у дворі
Одвернулась од стежини
До колючої ожини —
І хоч як верти-крути,
А до тебе не зайти?
Хатко, хатко, повернися,
Повернися-одчинися!
— Я не вмію повертаться,
Повертаться-одчиняться,
Не навчилася сама,
А господаря нема.
За ставком на повороті
У зеленому гайку
Мій господар на роботі
Од світанку до смерку.
* * *
ДБАЙКОВА ПІСЕНЬКА В ДОРОЗІ
— Далека нині путь моя,
Тож марно час не гаю:
Помічника і друга я —
Велосипеда маю.
Між буйних трав у гущині
Кружля-петля дорога.
Ану кому — гукніть мені! —
Потрібна допомога?
З гніздечка випало пташа
І квилить з переляку.
Велосипеде, поспішай! —
Підсадим на гілляку.
Зламав хтось клена-малюка —
Перебинтуєм туго.
Така робота клопітка —
Ну як мені без друга?
Слухняний руль, зручне сідло,
Тугі надійні скати.
Хоч як далеко б не було —
Зуміємо домчати.
Дзижчить-гука бджола в біді —
Врятуєм з павутини.
І вже зупинимось тоді
Перепочить у тіні...
Велосипед відпочива,
А в Дбайка справа є нова.
ДБАЙКОВА КОЛИСАНКА
Просить Дбайко
Вітерця —
Політайка-молодця:
— Вітеречку мій,
Невтихайку!
Наспівай-навій
Колисанку —
У ряснім гіллі,
Люленьки-люлі,
Люлі...
Похитай квітучу
Калину,
Погойдай співучу
Пташину —
На тонкім гіллі
Люленьки-люлі,
Люлі...
Вже вона ліском
Наліталась,
Срібним голоском
Наспівалась —
У ряснім гіллі
Люленьки-люлі,
Люлі...
ДБАЙКОВА ЛІЧИЛКА
Скаче Дбайко осокою
Із лічилкою дзвінкою:
— І не жарко, І не парко:
Заснувала небо хмарка,
Стала темною ріка,—
У лелеки тінь зника.
Он він шию вигина,
Виглядає: де вона?
Чи у хвилях під містком
Плава човником-листком?
Чи по райдузі-дузі
На одній стриба нозі?
Раптом з лугу:
«Ква-ква-ква!»
Чи не там вона, бува?
Нуте, жабки, утікать,
Бо лелека йде шукать!
* * *
В СОН-ТРАВІ
Бродить
Дбайко по долині,
Не підводить голови,
Він дзвіночки сині-сині
Розкрива у сон-трави:
— Годі спати! Годі спати!
Надивлятись годі снів!
Час нектаром напувати
Бджіл співучих
і джмелів.
* * *
ДБАЙКОВА ЗАГАДКА
— Це, Дбайку, що за грядка?
— А там росте загадка:
В ряснім зеленім листі,
В краплистому намисті.
Коли цвіла — біліла.
Як спіла —
Рум'яніла.
Тепер зачервонілася,
Між листям зачаїлася.
Смачна, хоч невеличка.
— Як звуть її?
— Суничка.
ВОДОГІН
Дерев'яний водогін
Крилами махає.
Знову Дбайко,
Знову він
Діло починає.
Укладає в рядок
Труби з очерету.
Вже позаду струмок,
Грядка попереду.
Йде робота як слід,
Йде як і годиться —
Буде тут водопровід
Поливать суниці!
* * *
ЗВІДКИ КУЗНЯ УЗЯЛАСЬ?
Дзень-брязь! Дзень-брязь!
Звідки кузня узялась?
Дзень-бом! Дзень-бом!
Дбайко стука молотком.
Без утоми, без зупинки
Із малої соломинки
Він виковує святкові
Золоті дзвінкі підкови.
І дзвенять вони, дзвенять
Голосніше дзвоників,—
Підківки для коненят —
Цвіркотливих коників.
ДБАЙКОВА КАЗКА
А як Дбайко наробився —
На ліщині примостився.
Гілочка гойдалася,
Казочка складалася:
— Жив та був скрипаль цвіркун,
Жилки в крильцях замість струн.
Грав колінцями-смичками,
Заховавшись між листками,
Для співучих комарів,
Поки й вечір
Зазорів.
Натомився цвіркунець.
Тут і казочці кінець.
* * *
СЮРЧОК
Упав з акації стручок —
І вже у Дбайка є сюрчок.
Сюрчить тепер на лузі:
— Ану, збирайтесь, друзі!
Зелені жабенята
Прийшли футбол ганяти.
Команда — раз,
Команда — два,
І запасних чимало.
Ото дива, ото дива —
Такого не бувало:
Зелені жабенята
Прийшли футбол ганяти!
А я — суддя.
Я лад даю.
Команду слухайте мою:
Сю-ю-ю-р-р-р!
ПАРАШУТИ
Взявся Дбайко за дива
Парашути розсіва:
— Сійся, родися,
Сонцем засвітися...
Парашути мерехтять,
Понад травами летять:
— Сійся, родися,
Сонцем засвітися...
Будуть сонечка цвісти,
Будем дмухать я і ти:
— Сійся, родися,
Сонцем засвітися...
* * *
ОКРАЄЦЬ
Поспішав у темний бір
Дбайко по стежині.
Стрів його вухатий звір
В сірій одежині.
Попросив:
— Допоможи!
Не скупись для зайця —
На стежині положи
Цілого окрайця.
Ненароком з'їв свого —
Що я дам малятам? —
Каже Дбайко:
— Охо-хо!
Що тут розмовляти...
Не вклоняйся, не проси,
На ось, дітям віддаси.—
Як зрадів тут сірий звір
За дарунка та й у бір...
Чи тепер від зайця
Маєте окрайця?
* * *
НЕСЕ РІКА ФЛОТИЛІЮ
Гуляє хвиля з хвилею.
Несе ріка флотилію.
Вербові та калинові
Листки-човни полинули.
І Дбайко човника ладна —
Туге вітрило напина —
Він одпливає з осінню.
— Вертайсь! — його ми просимо.
— Вертайсь! — йому гукаємо,—
Ми всі тебе чекаємо!..—
А він аж ген за вигоном,
А він зника за вигином,
За вигином, за кручею
Аж до весни квітучої.
За матеріалами: Тамара Коломієць. "Найперша стежечка". Вірші для дітей. Художник Едуард Колесов. Київ, видавництво "Веселка", 1985, стор. 40 - 49.
Більше творів Тамари Коломієць на нашому сайті:
