Тамара Коломієць. "Хто розсипав роси" — добірка віршів для дітей з книги "Найперша стежечка"


 

Тамара Коломієць. Найперша стежечка. Збірка віршів та загадок для дітей. Хто розсипав роси — розділ книги. Ілюстрації Едуарда Колесова. Вірші для дітей: Дбайко, Хто розсипав роси, Хатка, На роботу, Дбайкова лічилка, Дбайкова пісенька в дорозі, Дбайкова загадка, Водогін, В сон-траві, Звідки кузня узялась, Сюрчок, Парашути, Дбайкова колисанка, Дбайкова казка, Окраєць, Несе ріка флотилію.

 

 

Тамара Коломієць

НАЙПЕРША СТЕЖЕЧКА
(збірка віршів для дітей)

 

 

Тамара Коломієць. Найперша стежечка. Збірка віршів та загадок для дітей. Хто розсипав роси — розділ книги. Ілюстрації Едуарда Колесова. Вірші для дітей: Дбайко, Хто розсипав роси, Хатка, На роботу, Дбайкова лічилка, Дбайкова пісенька в дорозі, Дбайкова загадка, Водогін, В сон-траві, Звідки кузня узялась, Сюрчок, Парашути, Дбайкова колисанка, Дбайкова казка, Окраєць, Несе ріка флотилію.

 

 

Тамара Коломієць

ДБАЙКО 

Де на річці рибок зграйка 
Підніма піщинки з дна, 
Закасав штанята Дбайко, 
Із кори човна ладна. 

Оченята мружить сині, 
Зорить весело кругом. 
Як захоче — на стежині 
Прикидається грибком: 

Як маслюк чи печеричка 
Притаїться під листком. 
В нього хатка невеличка 
Із мережаним дашком. 

А круг неї — не горожа — 
Цілий день снує сторожа: 
На мережаних листках 
Ясні сонечка в цятках, 
Буйна папороть — стіною. 
Ну ж, ходім туди за мною! 

 

 

 

 

ХТО РОЗСИПАВ РОСИ 

Хто розсипав роси 
В сизі верболози? 
Може, Посипайко? 

Хто струсив з хмарини 
Дощик на долини? 
Може, Поливайко? 

Хто аж понад лісом 
Райдугу повісив? 
Може, Політайко? 

Хто ж цей невловимчик 
Ростом, як мізинчик? 
Може, Невидайко? 

Годі вже ховаться! 
Треба признаваться! 
Це, звичайно, Дбайко! 

Дбайко-Потішайко, 
Часто — Поспішайко, 
Часом — Посмішайко. 
Он як! 

 

* * *

 

НА РОБОТУ 

Розсипає по гіллі 
Сонце позолоту. 
Рушив Дбайко по землі 
Вранці на роботу.
 
Голубий одяг берет, 
Взув зручні сандалі, 
Осідлав велосипед, 
Аж мигтять педалі. 

Бо завжди робота є — 
Всюди і немало. 
Що зробив — усе твоє, 
Не зробив — пропало. 

 

 

 

 

ХАТКА 

Чи це хатка, чи пеньок? 
Чи дашок, чи лопушок? 
Верболозяні дверцята, 
Славний ґаночок зіп'ято. 

Грає вітер в димарі. 
— Чом ти, хатко, у дворі 
Одвернулась од стежини 
До колючої ожини — 

І хоч як верти-крути, 
А до тебе не зайти? 
Хатко, хатко, повернися, 
Повернися-одчинися! 

— Я не вмію повертаться, 
Повертаться-одчиняться, 
Не навчилася сама, 
А господаря нема. 

За ставком на повороті 
У зеленому гайку 
Мій господар на роботі 
Од світанку до смерку. 

 

* * *

 

ДБАЙКОВА ПІСЕНЬКА В ДОРОЗІ 

— Далека нині путь моя, 
Тож марно час не гаю: 
Помічника і друга я — 
Велосипеда маю. 

Між буйних трав у гущині 
Кружля-петля дорога. 
Ану кому — гукніть мені! — 
Потрібна допомога? 

З гніздечка випало пташа 
І квилить з переляку. 
Велосипеде, поспішай! — 
Підсадим на гілляку. 

Зламав хтось клена-малюка — 
Перебинтуєм туго. 
Така робота клопітка — 
Ну як мені без друга? 

Слухняний руль, зручне сідло, 
Тугі надійні скати. 
Хоч як далеко б не було — 
Зуміємо домчати. 

Дзижчить-гука бджола в біді — 
Врятуєм з павутини. 
І вже зупинимось тоді 
Перепочить у тіні... 

Велосипед відпочива, 
А в Дбайка справа є нова. 

 

 

 

 

ДБАЙКОВА КОЛИСАНКА 

Просить Дбайко 
Вітерця — 
Політайка-молодця:
 
— Вітеречку мій, 
Невтихайку! 
Наспівай-навій 
Колисанку — 
У ряснім гіллі, 
Люленьки-люлі, 
Люлі... 

Похитай квітучу 
Калину, 
Погойдай співучу 
Пташину — 
На тонкім гіллі 
Люленьки-люлі, 
Люлі... 

Вже вона ліском 
Наліталась, 
Срібним голоском 
Наспівалась — 
У ряснім гіллі 
Люленьки-люлі, 
Люлі... 

 

 

 

 

ДБАЙКОВА ЛІЧИЛКА 

Скаче Дбайко осокою 
Із лічилкою дзвінкою: 
— І не жарко, І не парко: 
Заснувала небо хмарка, 
Стала темною ріка,— 
У лелеки тінь зника. 

Он він шию вигина, 
Виглядає: де вона? 
Чи у хвилях під містком 
Плава човником-листком? 
Чи по райдузі-дузі 
На одній стриба нозі? 

Раптом з лугу: 
«Ква-ква-ква!» 
Чи не там вона, бува? 
Нуте, жабки, утікать, 
Бо лелека йде шукать! 

 

* * *

 

В СОН-ТРАВІ 

Бродить 
Дбайко по долині, 
Не підводить голови, 
Він дзвіночки сині-сині 
Розкрива у сон-трави: 

— Годі спати! Годі спати! 
Надивлятись годі снів! 
Час нектаром напувати 
Бджіл співучих 
і джмелів. 

 

* * *

 

ДБАЙКОВА ЗАГАДКА 

— Це, Дбайку, що за грядка? 
— А там росте загадка: 
В ряснім зеленім листі, 
В краплистому намисті. 

Коли цвіла — біліла. 
Як спіла — 
Рум'яніла. 

Тепер зачервонілася, 
Між листям зачаїлася. 
Смачна, хоч невеличка. 

— Як звуть її? 
— Суничка. 

 

 

 

 

ВОДОГІН 

Дерев'яний водогін 
Крилами махає. 
Знову Дбайко, 
Знову він 
Діло починає. 

Укладає в рядок 
Труби з очерету. 
Вже позаду струмок, 
Грядка попереду. 

Йде робота як слід, 
Йде як і годиться — 
Буде тут водопровід 
Поливать суниці! 

 

* * *

 

ЗВІДКИ КУЗНЯ УЗЯЛАСЬ? 

Дзень-брязь! Дзень-брязь! 
Звідки кузня узялась? 
Дзень-бом! Дзень-бом! 
Дбайко стука молотком. 

Без утоми, без зупинки 
Із малої соломинки 
Він виковує святкові 
Золоті дзвінкі підкови.
 
І дзвенять вони, дзвенять 
Голосніше дзвоників,— 
Підківки для коненят — 
Цвіркотливих коників. 

 

 

 

 

ДБАЙКОВА КАЗКА 

А як Дбайко наробився — 
На ліщині примостився. 

Гілочка гойдалася, 
Казочка складалася: 

— Жив та був скрипаль цвіркун, 
Жилки в крильцях замість струн. 

Грав колінцями-смичками, 
Заховавшись між листками, 
Для співучих комарів, 
Поки й вечір 
Зазорів. 

Натомився цвіркунець. 
Тут і казочці кінець. 

 

* * *

 

 

СЮРЧОК 

Упав з акації стручок — 
І вже у Дбайка є сюрчок. 

Сюрчить тепер на лузі: 
— Ану, збирайтесь, друзі! 

Зелені жабенята 
Прийшли футбол ганяти. 

Команда — раз, 
Команда — два, 
І запасних чимало. 

Ото дива, ото дива — 
Такого не бувало: 

Зелені жабенята 
Прийшли футбол ганяти! 

А я — суддя. 
Я лад даю. 

Команду слухайте мою: 
Сю-ю-ю-р-р-р! 

 

 

ПАРАШУТИ 

Взявся Дбайко за дива 
Парашути розсіва: 
— Сійся, родися, 
Сонцем засвітися... 

Парашути мерехтять, 
Понад травами летять: 
— Сійся, родися, 
Сонцем засвітися... 

Будуть сонечка цвісти, 
Будем дмухать я і ти: 
— Сійся, родися, 
Сонцем засвітися... 

 

* * *

 

ОКРАЄЦЬ 

Поспішав у темний бір 
Дбайко по стежині. 
Стрів його вухатий звір 
В сірій одежині. 

Попросив: 
— Допоможи! 
Не скупись для зайця — 
На стежині положи 
Цілого окрайця. 

Ненароком з'їв свого — 
Що я дам малятам? — 
Каже Дбайко: 
— Охо-хо! 
Що тут розмовляти... 

Не вклоняйся, не проси, 
На ось, дітям віддаси.— 
Як зрадів тут сірий звір 
За дарунка та й у бір... 

Чи тепер від зайця 
Маєте окрайця? 

 

* * *

 

НЕСЕ РІКА ФЛОТИЛІЮ 

Гуляє хвиля з хвилею. 
Несе ріка флотилію. 
Вербові та калинові 
Листки-човни полинули. 

І Дбайко човника ладна — 
Туге вітрило напина — 
Він одпливає з осінню. 

— Вертайсь! — його ми просимо. 
— Вертайсь! — йому гукаємо,— 
Ми всі тебе чекаємо!..— 

А він аж ген за вигоном, 
А він зника за вигином, 
За вигином, за кручею 
Аж до весни квітучої. 

 

За матеріалами: Тамара Коломієць. "Найперша стежечка". Вірші для дітей. Художник Едуард Колесов. Київ, видавництво "Веселка", 1985, стор. 40 - 49.

 

 

Більше творів Тамари Коломієць на нашому сайті:

Тамара Коломієць, вірші для дітей
Понад півсторіччя Тамара Коломієць пише для дітей. Золотий фонд української дитячої літератури поповнився збірками та окремими виданнями її творів. Вірші, казки, загадки, скоромовки, небилиці Тамари Опанасівни ліричні, образні, ритмічні, пізнавальні, без нудного моралізування, актуальні в роки їх написання й донині. Вони — про любов до землі та праці, красу природи, людську доброту, дитячу допитливість і вигадливість. Багато поетичних творів Тамари Опанасівни Коломієць перекладено англійською, угорською, польською, білоруською, російською, словацькою, чеською, казахською, азербайджанською, вірменською та іншими мовами народів світу. ​

Останні коментарі до сторінки
«Тамара Коломієць. "Хто розсипав роси" — добірка віршів для дітей з книги "Найперша стежечка"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми