Галина Мирослава
УРОК ФІЗКУЛЬТУРИ
Макар біг униз сходами, зачіпаючи однією своєю ногою іншу в ділянці щиколоток. Старенький вчитель фізкультури, Прокіп Сильвестрович, йшов ззаду. Він своєю сильною рукою стримав Макара та, напоумлюючи, строго звернувся до хлопця:
— Ти можеш впасти. Спускайся повільно.
Макар послухався й перестав бігти, але ніжки все одно зачіпали одна одну. Прокіп Сильвестрович уважно спостерігав за хлопчиком. Йому не подобалась така хода, він мимоволі згадав, як його самого у дитинстві дітлахи за таку перехресну ходу обзивали клишоногим. Як би він хотів, аби нікому з дітей не лунало услід:
— Клиша.
Учитель фізкультури щиро бажав допомогти Макарові, тож знову зачепив хлопця:
— Ти в якому класі вчишся?
Макар затріпотів, як осінній листочок від пориву вітру, й з очима, на які вже накочувались сльози, видушив з себе:
— У другому Б.
— Та не хвилюйся, — заспокійливо продовжив Прокіп Сильвестрович. — Що любиш: бігати, стрибати, грати у футбол?
— Стрибати, — витираючи сльози, трохи веселішим голосом відповів Макар.
— Гаразд. Завтра на уроці пострибаємо. До завтра!
Макар побіг. Тим часом Прокіп Сильвестрович вирішив позбирати короткі документальні фільми про те, як ходять тварини, щоб продемонструвати дітям на наступному уроці.
Через день, у п'ятницю, коли у дітей закінчувався урок математики, до класу постукав Прокіп Сильвестрович. Іванна Ігорівна вийшла за двері. Вони про щось перемовились. Після цього вчителька повідомила, що їм не треба йти до спортзалу, бо цього разу урок фізкультури відбудеться у класі. Діти так здивувались, що навіть не поставили жодного запитання Іванні Ігорівні.
На наступному уроці Прокіп Сильвестрович крутив їм фільми про різні типи ходьби у тварин. Діти з блиском в очах уважно спостерігали та теплими усмішками на обличчях, як ходять коти, стаючи на подушечки пальців, як вони рухаються по діагоналі, як за задньою лівою ногою йде передня ліва нога, яку змінює задня права нога, аж тоді передня права нога, а потім все повторюється. Дружно сміялись, коли на екрані з'явились відомі усім стрибуни — зайці, які рухались, спираючись лише на пальці ніг. Вони ставили спочатку передні лапки, а потім через них вперед виносили задні лапи, довші та значно потужніші, залишаючи сліди, на яких передні відбитки були слідами задніх лап.
Перед сюжетом про собак Прокіп Сильвестрович попросив звернути увагу на чотири способи руху, так звані алюри, у собак. Особливо Макарові сподобалось, коли собака біг риссю, і його лапи рухались діагональними парами: одночасно вперед права передня і ліва задня, а потім ліва передня та права задня.
Було також і про ведмедя, який ходить перевальцем, переставляючи одночасно по дві лапи: то дві праві, то дві ліві, при цьому викривляє задні лапи всередину.
Діти уважно дивились на тварин, слухали. Щодо ведмедя, диктор сказав:
— Ведмеді, коли йдуть, спираються на всю підошву, а не лише на пальці. Їхні великі пальці розгорнуті всередину, що візуально створює ефект «клишоногості». Завдяки такому положенню лап ведмеді легко лазять по деревах, вміють рити землю та утримувати велику здобич.
Фільми розрухали дітей, усі пожвавішали, а вчитель почав викликати по черзі охочих до дошки, щоб вони могли продемонструвати за бажанням, як рухається якась тварина. Наприкінці уроку Прокіп Сильвестрович написав на дошці домашнє завдання та прочитав його вголос:
— Підготувати власну розповідь, як правильно має ходити людина, та чому. Бажано також показати, як потрібно ходити.
Не встиг учитель відвести руку з крейдою між пальцями від дошки, як посипались запитання:
— А якщо людина лазить по деревах?
— А якщо треба проповзти, щоб людину не помітили?
— А якщо я люблю стрибати?
Прокіп Сильвестрович лише усміхався. За якусь мить задзеленчав дзвінок. Учитель ледь встиг додати:
— От і приготуйте свої версії. Тільки вдома попрактикуйтесь.
Тим часом рухливі школярики вже вистрибували зі своїх місць, як курочки з гніздечок. І з дозволу вчителя кожен своєї неповторною ходою мчали з класу. Серед них був і Макар.
До речі, через кілька тижнів він почав займатись у Прокопа Сильвестровича у класі атлетики. Ви б знали, наскільки гарніше він зараз ходить!
Оповідання люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
