Галина Мирослава
ЗАКОДОВАНЕ "КО"
Інформація від ШІ:
1. В основному реєстрі Словника Грінченка на буквосполучення «ко» міститься приблизно 2 100 – 2 300 словникових статей (від вигуку «Ко!» до іменника «Кощуняка»). Сюди вже входять усі вигуки (ко!, ковть!, когут-когу!, коко!, кось! тощо), звуконаслідування, діалектизми та омоніми з номерами (Ко́бза 1, Ко́бза2).
2. СУМ-20 (Словник української мови у 20 томах). Новий академічний словник від Українського мовно-інформаційного фонду НАН України розширює реєстр на 25–30 % порівняно з попереднім виданням. У відповідних томах на літеру «К» (томи 6–7) кількість слів на «ко-» зростає орієнтовно до 4 300 – 4 800 одиниць за рахунок новотворів, запозичень (наприклад, контент, коворкінг) та раніше вилученої лексики.
3. Спеціалізовані електронні бази. У великих граматичних та орфографічних базах НАН України (наприклад, ВЕСУМ чи інтегрованих словикових системах) кількість початкових форм на «ко-» може перевищувати 5 000 – 6 000 слів через включення вузькоспеціальних термінів і власних назв.
|
|
Колекція кочівника з відчутого та дочутого
Ко (колекція відчуттів, Подільські Товтри)
Подільські товтри В зелених ковдрах. А над травою махи та махи Крилами. То комахи. Кажу їм: — Будьмо знайомі. Приємно у вашому домі. Маленькі ви й схожі на коми. Літаєте без утоми. Ми трошки тут землю орали І, бачте, знайшли корали. Колись тут шуміло море, Тепер височіють гори, Корови та коні, і кози Ходять тут між верболозів. Пахнуть врочисто конвалії. І йдемо все далі ми далями. |
|
Карпатський біосферний заповідник.
|
|
Ко ( колекція відчуттів, Карпатський біосферний заповідник)
Чи тобі сниться Шовкова косиця? Сниться? Не сниться? І незайманий буковий ліс? А мені сниться ягідний тис, Що століттями в тиші ріс. Уяви: там козулі й ведмеді. Чорні вивірки. Бачиш? Угледів? Дикорослий нарцис вузьколистий Нас вітає гордо, врочисто. А над ним костогриз пролітає Той, що спинку коричневу має, Кольоровий, смішний, робить кола. Не забути тих гір ніколи. |
|
|
|
Ко (колекція відчуттів, Шацький національний парк)
Як до озера завжди йду, Корму коропу в короб беру І триголковій колючці, Хоча й агресивній злючці. Пам'ятаю теж про миня Річкового покоління. Про карасика, ляща, Краснопірку та йоржа. А птахам, що водоплавні, Корм лишаю біля плавнів. Та чому сорокопуд, Той, що сірий, тут як тут?! |
|
Вірші люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
"А з долини на вершечок
Сонце усмішок мішечок
Вище й вище несе з долу,
Їх шнурочки все навколо
Обплітають,
День вітають -
З головою накривають.
Ти смієшся.
Я сміюся
І теплом навдзвін ділюся."
(Галина Мирослава)
