Олена Більчук. Оповідання «Пір'їнка»
"Був день. Хоча краще — ніч, щоб дійти до берега. До океану. Коли світло зірок тихіше за твої кроки. Але пінгвіни ловлять рибу вдень. Учора пінгвінчик Ур уперше наблизився до гучного прибою. І вперше доторкнувся до бурхливої хвилі. Лапою, обережно. Яка ж холодна. І стрімка. Ур підняв голову: неподалік, зайшовши трохи вглиб, плескались в океані інші пінгвіни. «Ха-ха, ха-ха-ха-ха-а…», — кружляли над ними й ніби сміялись сріблясті мартини. «Стрімка, як політ мартинів», — подумав Ур. Коли хвиля вкотре наблизилась, він нахилився, щоб уперше скуштувати її..." (Олена Більчук)
"Сидячи на гілочці,
Нав'язала білочка
Із підпушкою жилетку
І теплесеньку шкарпетку.
Тягне пишну ниточку:
Чи на другу вистачить?
Бо якщо замерзне ніжка,
Як піду я по горішки,
Чи з ялинки звишечка
Як дістану шишечку."(Тетяна Денисенко)
Валентина Турчин. «Абетка про тварин»
"Ангел морський досить дивний хижак,
Йому до смаку лише родич-слимак,
Собі відростив два «крила» біля рота,
Хизується гордо підводним польотом."(Валентина Турчин)
"У реклами справді є сила. Не та сила, яку Ромко щодня демонструє дзеркалу, підіймаючи свою гантелю по черзі спершу лівою, а тоді правою рукою, звісно, що ні. А зрозумів він по-справжньому силу реклами тоді, коли до його класу якось на заміну прийшла нова, але стара, вчителька. Іванна Степанівна, значно молодша вчителька, до якої він давно звик, навіть з нею подружився, на той час взяла й захворіла. За давньою, виробленою за цілих два роки школи, звичкою Ромко слухав п'яте через десяте, чи шосте через одинадцяте, а то й зовсім не прислухався. Адже стільки цікавого навколо. От сьогодні Аліна зі своїх тонесеньких кісок кошик на голові виклала, туди ж треба якийсь папірець закинути. Як без того?! То лише через дві парти. Ромчик вправний, має вцілити..." (Галина Мирослава)
"Кошеня — смугастий хвостик,
У сметанці лапки й носик,
Залишив сліди по хаті,
Можна ситому й поспати..."(Валентина Турчин)
"Ви коли небудь чули, як зітхає закоханий пацюк? Ні? Скажу вам чесно, ви багато втратили. А от Макс, почувши дивні звуки, відірвався від роботи й ставши навкарачки, заглянув під ліжко. Бо саме звідти чулося оте зітхання. — Що сталося, Ельф? — спитав Макс у величезного сірого пацюка, що зарився з головою у горі шкарпеток і тяжко схлипував. — Я закохався! — долинуло з-під ліжка. — Ну, й дурень! — з пересердя вигукнув Макс. — Скільки тобі казати, справжнє кохання буває лише в романах!.." (Ольга Зубер)
"— Мурчику! — погукала бабуся ведмежа, що вовтузилося в снігу. Малий кілька разів перекинувся через голову й поспішив додому. — Я зліпив сніговика! — Молодець! Сідай вечеряти! — похвалила бабуся. Пустунчик залюбки вмостився за стіл. Зараз вони жили вдвох. — В нас із татком річниця весілля. І нам треба святкувати! — сказала мама і вони з татком попливли на крижині в романтичну подорож. Бабуся дуже любила онука та тільки те й робила, що його пестила. А що ще треба малому ведмежаті? Вдень він ласував смаколиками. А на ніч Бабуся читала йому казки, які полюбляла не менше за Мурчика. І після другої казки вже солодко спала. А в Мурчика був час помріяти. Він любив фантазувати перед сном..." (Ольга Зубер)
Наталія Погребняк. Вірші-безкінечники
"Купила лисичка папір і чорнила.
З пенька вона столик чудовий зробила,
Задумала лиска роман написати,
Бо дуже хотіла відомою стати.
Хотіла найкращою бути з писак.
Роман починався в письменниці так:
«Купила лисичка папір і чорнила…»"(Наталія Погребняк)
Валентина Турчин. Загадки про тваринок
"Вміє уміло ховати горіхи,
З гілки на гілку стрибає для втіхи,
В дуплі зберігає насіння й гриби,
Взимку це будуть справжні скарби!"(Валентина Турчин)
"Дві лисички-коляднички
Хутряні вдягли спіднички,
Вбралися у свитки,
Чобітки — на литки.
Теплі капелюшки
Добре гріють вушка.
Лапки — в рукавички,
Морозець-бо свище!.."(Аліса Коломієць)
Читаймо нашим малючкам цікаві віршовані казочки від Наталії Погребняк:
МИШКА І КИЦЯ
МИШКИ-БУДІВЕЛЬНИКИ
ПРАЦЬОВИТИЙ БЕГЕМОТ
ЖИРАФ
ЖАБКА ТА ЇЖАЧОК
ХВОРИЙ БЕГЕМОТИК
"В небі сонечко немов перекотиполе,
Покотилося як м'яч, пірнуло у море,
Було сонечко всю нічку у полоні,
Стало видно все удень як на долоні..."(Наталія Грегуль)
"Три вовки пасли телят
І зустріли козенят:
- Йдіть із нами на лужок,
Там травички є стіжок.
Смакувати будете,
Рідний дім забудете..."(Наталія Погребняк)
Наталія Погребняк. Скоромовки
"Мавпочка Мімі
премила дитина.
В мавпочки іграшок
повна торбина.
Є у торбині багато авто,
Марки машин тих
не знає ніхто."(Наталія Погребняк)
"На казковому острові, оточеному глибоким морем, стоїть чарівний будинок. Він нагадує старовинний ліхтар. Величезний, з вікнами від стелі до підлоги та дров'яною піччю. Дах прикрашений різнокольоровими вогниками. В цьому будинку мешкає Старий рік. Напередодні свята він вирішив нарубати дров, щоб розтопити піч, але зігнувся навпіл та застогнав. Спину так прихопило, що не міг розігнутися. Це для людей дванадцять місяців – лише рік, у Старого року все інакше. Кожен місяць прирівнюється до десяти років людського життя. У грудні Старому рокові виповнилося аж сто двадцять років. А це чималенько..." (Вікторія Златкіна)
«− Ой-ой-ой! — аж підстрибувала Мишка, так поспішала на лісову галявину. Авжеж! Лісова віщунка тітонька Сова ще місяць тому передбачила, що цієї ночі буде зорепад! А значить, можна буде загадати бажання! Аж ось і галявина. А тут вже зібралися і Їжачок з Білочкою, і Ведмідь з Лисичкою. Сидять, очей з неба не зводять. Мишка притулилася до Їжачка й заплющила очі. − Не спи! Прогавиш, як зірка падатиме! — чмихнув Колючий. − Я не сплю. Я мрію, − посміхнулась Мишка...» (Ольга Зубер)
Ольга та Тетяна Денисенко. Дитячі вірші з різних збірок та журналів (читати та слухати, відео)
«...Так... ворона і лисиця,
Ну що може буть простіш,
Нам той сир вже буде снитись,
Ну, а вивчено на шиш.
Все, лягаймо спать – на ранок
Все ж світліше голова...
Після школи: «Мамо, мамо!
Нам тепер таке завдання:
Вірш у прозі! Ти жива?»»(Тетяна Денисенко)
"Просить котик Соломію
Почитати
(Сам не вміє)
Казку чи якого вірша,
Де прийшла у гості миша,
Як пили какао лялі,
Разом у квача гуляли,
А пішовши до альтанки,
Малювали сир, сметанку..."
(Міла Сонячна)
"Одного щедро зігрітого сонечком дня пухнасте звірятко з пурпуровою панамою на голові сумувало в маленькому басейні. Зненацька хтось шубовснув поруч. Звірятко від несподіванки закричало та випустило з лапок склянку з фруктово-горіховим смузі. – Привіт, руденька! Ой, як тут тісно. Ґоу на ставок, влаштуємо водні змагання, – запропонував гість. Білочка зробилася схожа на дощову хмаринку: – Сіровушко, я не вмію плавати… Тато обіцяв навчити, але зараз він далеко захищає кордони нашого чарівного лісу. – Тоді я тебе навчу, тільки злітаю джмеликом за плавальною дошкою. За мить зайченя Сіровушко повернулося, і вони наввипередки побігли на ставок..." (Ніна Колодяжна)
"В одному східному королівстві було дуже багато змій. Але люди їх не боялися, а поважали. Адже змії винищували шкідників на полях. А ще вони давали цінну отруту, з якої аптекарі робили корисні для суглобів мазі. У принцеси теж була улюблена незвичайної краси змія – ніжно-рожева зі срібним візерунком. Коли принцеса грала на фортепіано, змія розтягувалася на ньому та релаксувала під музику. А під час подорожей в автомобілі скручена кільцями рептилія безтурботно спала на принцесиних колінах. Якось в королівський замок завітав принц із сусідньої держави. Він прагнув якнайшвидше завоювати серце чарівної принцеси..." (Ніна Колодяжна)
