Марія Дем’янюк
КОТИКУ СІРЕНЬКИЙ
Книга «Котику сіренький» Марії Дем’янюк запрошує дітей у чарівний світ тварин. Вона навчає любити природу, турботливо ставитися до оточуючих, оберігати довкілля. Вірші дуже добрі та подарують читачам радість.
Супчику
мiй котик хоче
Покладу рибку в каструльку,
І додам туди цибульку,
А ще моркву та петрушку.
Ой, яка смачненька юшка!
Хто так голосно нявкоче?
Це мій котик. Супу хоче.
* * *
Котику сiренький
Зазирає в очі,
Щось мені муркоче,
Дивиться зелено,
Тулиться до мене.
Котику сіренький,
Ти такий гарненький,
Доки не погладжу,
Спатоньки не ляжу.
Мур-мур-мур муркочеш,
На рученьки хочеш,
Маєш довгі вуса,
Пальчики лоскочиш.
Котику сіренький,
Ти такий гарненький,
Доки не погладжу,
Спатоньки не ляжу.
Листя шурхотливе,
Вже побіг квапливо,
Вітер розсміявся,
Довго з ним ще грався.
Котику сіренький,
Ти такий гарненький,
Доки не погладжу,
Спатоньки не ляжу.
* * *
Рибка й киця
Є у мене рибка й киця,
Про них дбаю, як годиться.
Моя рибка хоч маленька,
Зате плаває гарненько.
Киця дивиться й муркоче,
Упіймати рибку хоче.
Мокрий носик й вуса киці –
Жадібно пила водицю,
Та до рибки не дістатись,
Буде рибка далі гратись.
* * *
Хоче м'яска вiн
шматочок
Якось мама крокодила
Сину їсточки варила:
Торт вишневий і компотик
Так і просяться у ротик,
Вишеньки смачненькі
Дуже солоденькі,
Тістечко бісквітне
Дивиться привітно,
Муси із чорниці,
Стигла полуниця...
Крутить носиком синочок –
Хоче м'яска він шматочок.
* * *
Рано вранцi
Рано-вранці сіра мишка
Миттю скочила із ліжка,
Бо не хоче більше спати:
Котик бродить біля хати.
* * *
Шарудiла мишка
Шурх-шурх-шурх,
Шурх-шурх-шурх,
Шаруділа мишка:
Розстеляла мишенятку
Мишеняче ліжко.
"Треба спати, мій синочок, –
Говорила тихо, –
Бо прийде вусатий котик
І накоїть лиха".
"Мур-мур-мур,
Мур-мур-мур, –
Котичок муркоче, –
Мишенятко мої пісні
Слухає охоче".
* * *
Муркоче котик
І муркоче котик –
Лагідний Муркотик.
Муркотить тихенько
Пісеньку гарненьку:
"Мур-мур-мур, дитятко,
Треба міцно спатки,
Щоб раненько встати,
Мишку вполювати,
Їй замуркотіти
Й потім відпустити.
* * *
Зимове
Сніг під ніжками хрустить,
Зайчик морквою хрумтить,
А малому ведмежаті
Сняться сни в барлозі-хаті.
Бачить повну діжку меду,
Бджілок рій посеред степу,
Темний ліс, плоди малини
І грибів цілі корзини!
Яблука такі духмяні,
Ягоди солодко-пряні,
Жовту та пахучу грушку,
Схожу на пухку пампушку!
Білка прямо із ялинки
Шишки кидає в корзинки!
В сні подумав: як проснуся –
З усіма я поділюся!
* * *
Зайчик радiсно гуля
А у лісі рано-вранці
Вовчик полював на зайця.
Той вдягнув біленьку шубку,
Хай у вовка гострі зубки –
Він його не відшукає,
Вухань радісно гуляє.
Куцохвостий, косоокий,
Плигає у різні боки.
Вовчик дивиться похмуро:
Під сосною кучугура.
* * *
Де зиму
бiлочка
Де зимує білочка?
На грушевій гілочці?
На високім клені?
Ялинці зеленій?
У гнізді на стрісі?
В хаті на узліссі?
Може, у садочку
Спить десь на пеньочку?
Білочка втомилася –
Старанно трудилася,
Дупло відшукала –
До зими ладнала.
Як зима білесенька
Холодом повіє,
Буде їй теплесенько
Розглядати мрії!
* * *
Бiло-бiло
Небо вилило білило
І навколо стало біло:
Білосніжне видноколо —
Побілилось все довкола.
Білі падають сніжинки,
В білих шубках всі ялинки,
Білі килими на стежках,
А кущі в білих сережках.
Білий зайчик на узліссі
Відгрібав сніжок на стрісі,
Що насипала хмаринка,
Глянув – унизу морквинка.
Білий сніговик раденький –
Носик має червоненький!
* * *
Натомився
«Дуже-дуже хочу спатки, –
Каже тату ведмежатко, –
Я сьогодні геть втомився,
Бо я вправно потрудився:
Застелив в оселі ліжка,
Змайстрував новенькі діжки,
Вимив вікна у барлозі,
Брудні плями на порозі.
А солодкої малини
Назбирав аж дві корзини!
Я зробити все зумів,
Бо медок раненько з’їв!»
* * *
Слоник-бешкетник
Вночі слоник мандрував,
Зірки хоботом знімав,
Потім гарно позіхнув –
круглий місяць проковтнув.
Далі стало всюди темно,
і заплакав слоник щемно.
Миттю зорі відшукав,
їх до неба лаштував!
Ротик старанно відкрився –
місяць колобком скотився.
* * *
Про кицю
А мені тому не спиться,
Бо муркоче сіра киця!
М’які лапки, довгі вуса...
Теж я муркотіти вчуся:
Кицю я перемуркочу,
Бо пухнастою бути хочу!
* * *
Казка для мишеняти
Тишком-нишком взяло книжку сіре мишенятко.
"Почитай мені, будь ласка", – каже мишотатку.
"Як читаєш мені книжку – кота не боюся,
Теплу ковдру дістаю й до тебе горнуся".
Вже солодкий дивосон в нірку заглядає.
Він також почути хоче, як тато читає.
Кольорові добрі сни наснились полівці,
Тато казочку читав й гладив по голівці.
* * *
Слоненятковi сни
Коли слоненятко лягає спати,
То сниться йому пісня мами і тата,
І лагідно-ніжне слово "син" –
Солодке й духмяне, немов апельсин.
Ще сниться йому знайома папужка,
Та пальма зелена, жирафа-подружка,
І як граційно ступає фламінго,
І як завиває засмучений дінго.
Як стадом пробігли великі бізони,
І всі африканські легенди й закони,
І як задивилося сонце у Ніл,
А сяйво його упіймав крокодил...
А потім на ранок, розплющивши очі,
Мале слоненятко благає ще ночі:
Там клітки немає...і слова, де арка,
Страшного й пекучого –
"До зоопарку"...
* * *
Певне,
треба прокидатись
Білка хвостиком накрилась
Й кольорові сни дивилась:
Он горішок, он малинка
І солодких слив корзинка,
Груша дуже солоденька,
Абрикоса золотенька,
В яблучка червоні щічки,
Ще є ягоди, сунички.
Листям всипана стежинка,
Он Петрусь і он Даринка,
Радо сяють оченята,
Будуть зараз ласувати.
Певне, треба прокидатись,
Щоби першою дістатись!
* * *
Ранок
Ранок умостився на волошку
І в рожеве небо поглядав,
Прокидається Земля потрошку,
Сонцепромінь зазира у став.
Вербонька дивилась у озерце:
Довгокоса, човники-листки...
Сонечко торкнулось її серця –
Стала птахам кубельця плести.
До лелек лелека прилетіла,
Їм малечі стільки принесла!
І ростуть в лелеченяток крила,
І клекочуть радо із гілля.
Небеса, проміння, ніжний ранок,
І краплини щастя на траві...
Бог малює трепетно світанок,
Вербам лелечат на рукаві...
* * *
Сестричка лисички
У маленької лисички
Народилася сестричка.
Червоненька, мов суничка,
Ця найменшенька лисичка.
І хоча вона маленька,
Але вже така хитренька,
На сестричку поглядає,
Чи вона старанно дбає.
Чи прибрала чисто хатку,
Супчик налила в горнятко,
Чи купила черевички
Для молодшої лисички.
Он, як радісно сміється,
Бо сестричці все вдається!
* * *
Про ведмедика
А ведмедик Косолапко
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду –
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!
* * *
Бо горiх
дiстався бiлцi
Засміялась дзвінко-лунко
руда білочка ласунка,
бо побачила горішок
і ватагу сірих мишок,
що горішок той котили:
смакувати ним хотіли.
Стриб-скок, стриб-скок,
горіх білці на зубок!
Сумно мишкам в темній нірці,
Бо горіх дістався білці.
* * *
Лисунчикова мама
А у лісі жив Лисунчик,
Був він ой який ласунчик,
Його мама, хитра лиска,
Клала м'яско йому в миску.
Полювала на курчаток,
І на сірих зайченяток,
Їв Лисунчик в дві щоки
Індичаток залюбки.
Он вже став великим лисом,
Вправно бігає він лісом,
Дичину несе до хати –
Маму треба годувати.
* * *
Кря-кря
Гарні лапки в каченятка
І червоні капчики, –
Розмірковував Богданчик, –
Є у качки пальчики?
До ставка йде по доріжці,
Туфельки завжди на ніжці?
А узимку чобітки
Качка носить залюбки?
Щоби це мені пізнати,
Треба в неї запитати.
Довго-довго він старався,
Та нічого не дізнався:
Вже на небочку зоря,
А у відповідь – "Кря-кря"!
* * *
Бедрикова доня
Бедрик, бедрик, сонечко –
Бедрикова донечка,
Одягнула платтячко
Червоне у цяточку,
Прилетіла на кульбабку
Робить крильцями зарядку.
Ой, як радісно сміється,
Бо їй руханка вдається!
* * *
Про метелика
Сів метелик на кульбабку,
у пилку сховались лапки:
"Гарно пахнуть мої ніжки,
я посиджу тут ще трішки,
може, й крильцем притулюся
і умить позолочуся.
Мов прикраса, що кульбабка
одягла собі на шляпку,
наче сонячна пелюстка,
убрана у жовту хустку,
буду радістю пашіти,
квіти й трави золотити".
* * *
Оселилась
у дзвiночку
Оселилась у дзвіночку
Доня гнома у віночку,
І коли вона не спить –
Квітка радістю бринить.
Закликає на гостину,
Білу стелить скатертину,
І готує залюбки
Бджоленятам пиріжки.
Дуже зморені мурашки
Покуштують чай з ромашки,
Солодесенький пилок
Бабочкам додасть в медок.
Як метелик прилетить,
То зефір зготує вмить.
Смакотортик випікає –
Ласунів всіх пригощає.
Сонце дівчинці сміється,
Бо добро завжди озветься.
* * *
Лiтечко
Крила у метеликів з чистого кришталю,
Довго милувалася – крапелини раю.
Павутиння в золоті – сонцева хустина:
Чепуриться сонечко, сяє ластовинно.
Ясноранок літечка трави прикрашає –
В намистини сріблечка старанно вбирає.
І метелик радісно дбає про кульбабку –
Робить їй під зачіску найгарнішу шляпку.
Вийду я на ґаночок, пригорнусь до літа –
Засміявся раночок різноцвіттям квіту.
* * *
Причепурився
Наколов на піджачок
Їжачок боровичок,
На кишені – грушки-дички:
Впали з дерева в цю нічку.
Замість ґудзиків – ожина,
Гарна вийшла одежина.
Капелюх із листя м'яти,
І мерщій біжить до хати.
Дуже-дуже поспішає:
Їжачиха ж бо чекає!
* * *
Зайчикова мрiя
Вітер водить хмару на шнурочку,
Сонце золотить її боки,
Зайчик в темнім лісі на пеньочку
Дивиться у небо залюбки.
І сміялась радісно хмарина,
Прикидалась песиком кудлатим,
А небесна синя скатертина
Дивувала відблиском строкатим.
Зайченя у небеса гляділо,
Стати сонцезайчиком кортіло.
* * *
Воронятко говорило
Воронятко говорило:
"Маю гарні чорні крила,
Буду високо літати
Та подвір'я розглядати".
Воронятко говорило,
Що голубка сизокрила
Всі зернятка вмить з'їдає,
І нікому не лишає.
Воронятко говорило:
"Можу дзьобом спритно, вміло
Ту голубку відігнати
Й зерно порівну роздати.
А як щедро всім ділитись –
Будеш сонечком світитись".
Золотіє воронятко! А чому?
Ось вам загадка.
* * *
Вправний ïжачок
Так багато голочок
Має вправний їжачок!
Захотів кожух пошити,
Щоби взимку не хворіти.
Довго-довго він трудився
І добряче натомився:
Кожушок такий гарненький,
Йому впору, і тепленький!
Але ж як його вдягнути,
Щоби дірок не проткнути?
Їжачок не сумував̵
Білочці подарував,
А на ранок, на пеньочку,
В кошику знайшов грибочки!
* * *
Бiля мене
зайчик-татко
Я – маленьке зайченятко.
Біля мене зайчик-татко.
Він дає мені морквинку,
Я ж дивлюся на хмаринку.
В небі кращої немає,
Бо хмаринкин тато дбає,
Щоби донечка-хмаринка
Не журилась ні хвилинки,
Щоби радісно всміхалась
Та із зайчиком віталась.
Наші любі татусі
Про малечу дбають всі.
* * *
Лелеча радiсть
Маленька лелека
до тата лепече:
"В чім щастя лелече?" –
питає малеча.
"В тім щастя лелеки,
що в кожній хатині
І в холод і в спеку ,
від віку й до нині
чекають лелеку.
Сміється малеча –
ось радість лелеча".
* * *
У лiсi
Якось заєць восени,
Під шатром ялини
Бачив, як фарбує осінь
Кетягом калини.
Зарум’янились дуби,
Багряніють клени,
На березі жовте листя,
І стрічки зелені.
Та втомилася украй
Осінь-чарівниця,
Вирішила не чіпати
Сосни і ялицю.
Зайченя цьому зраділо:
Трохи літа зеленіло!
* * *
Про ïжачка
На грибочку слимачок
ріжки виставляє.
Бачить – поруч їжачок,
той гриби збирає.
Забоявся слимачок
їжакових голочок,
голосно заплакав –
з гриба дощ покапав!
Здивувався їжачок:
слізки ллє боровичок...
Білий морок насувався,
і їжак в туман подався...
* * *
Сяють краплi
Задивилася Марічка:
сині очі має річка,
а волосся – довгі хвилі,
в них лілеї серцю милі,
скачуть сонячні яскринки,
наче золоті рибинки,
відображення хмарин –
справжнє диво із дивин,
а на березі вербички
заплели тонкі косички,
темноокий очерет
одягнув новий берет,
лиш поважна чапля пані
знову в сірому жупані...
Сяде дівчинка у човник
і яскравий сонця вогник
принесе в дарунок цаплі –
хай на дзьобі сяють краплі!
* * *
Я годую голубiв
Я годую голубів крихтами й зернятком,
Щоби стукали щоранку у віконце хатки,
Щоби птахи воркували під вікном тихенько,
І летіли в небочко блакитне, ясненьке,
І хмаринок цілували у щічку та скроню,
І мостились в небесах на Божу долоню.
Я годую голубів крихтами й зернятком,
Прилітають радісно до моєї хатки!
* * *
Жу-жу!
Жорж жоржиною милувався,
Жорж в жоржинах добре знався.
У жоржині джміль сховався,
Задзижчав – і Жорж злякався.
* * *
Павучок
Я великий павучисько,
Налякаю це дівчисько:
Оселюсь в поштовій скриньці,
Зачекаю наодинці,
Поки дівчинка загляне,
І тоді лякати стану.
Укушу її за пальчик –
Налякається мов зайчик,
Умощуся на долоні,
Потім доберусь до скроні,
Нехай дівчинка заплаче,
Ось тоді сховаюсь наче.
Та Наталка не злякалась,
Чемно з павуком віталась:
Той, хто в скриньці буде жити,
Має пошту сторожити!
І журнали, і газети
Павучок оберігає,
І тепер він дуже милий
Та у вільний час читає.
За матеріалами: Марія Дем’янюк. Котику сіренький: поезія. — Дніпро: ЛІРА, 2025, – 80 с.
Автор цифрових малюнків — Ігор Чучуменко (IGOR CH).
Більше творів Марії Дем'янюк на "Малій Сторінці":
