Тамара Коломієць
НАЙПЕРША СТЕЖЕЧКА
(збірка віршів для дітей)
Тамара Коломієць
ЗАДЗВОНИВ СИНЕНЬКИЙ ДЗВОНИК
Задзвонив синенький дзвоник
На стеблі.
Поскакав зелений коник
По землі.
Розправляв малі крилята,
Наче птах,
Він казки поніс малятам
По світах.
Копитами по стежинах
Дзвінко бив
І казки по всіх долинах
Розгубив.
Тож на кожній пелюстинці
Між квіток,
Мов у шапці-невидимці,
Сто казок.
Той, хто піде, не вбоїться
По росі,
Відшукає у травиці їх усі.
РАНОК
Світлий ранок
В темний ліс
На сніданок
Роси ніс.
По бадиллі,
По корчах
У барилі
На плечах.
Клен у ранку
Роси пив,
Вишиванку
Покропив.
Горобинки
Пригостились,
Хвартушинки
Заросились.
Допивали
Берестки,
Повливали
Сорочки.
Вибіг вітер
Із ярів,
Доки витер —
Сам змокрів.
* * *
ПРОМЕНЯТА
Заглядає сонце в сад
Між зелене листя.
Розсипає променят —
Спритних танцюристів.
Простеляє по землі
Золоті доріжки,
Щоб промінчики малі
Не бруднили ніжки.
Як загра музика-джміль
Золотоголосий —
Витанцьовують довкіл
Променята босі.
ВІТРИСЬКО
— Чом, вітриську, розходився,
Хазяйнуєш у саду?
— Це я в листі заблудився
І дороги не знайду.
— А навіщо трусиш сливи
У некошену траву?
— Бо удався нелінивим,
Без роботи не живу!
— Ой вітриську, робиш шкоду!
Угамуйся хоч на мить!
— Краще геть піду з городу,
В чистім полі буду жить! —
Звісив з тину босі ноги,
Свиснув — листя полягло.
І за мить вподовж дороги
Покурівся за село.
* * *
ГРІМ-ВІВЧАР
Вибіг вітер із-за лісу,
Крикнув громові:
— Гульвісо!
Подивися, де отари,
Де отари, сиві хмари! —
Грім насунув шапку-бирку,
Грім на вітра люто зиркнув:
— Що тобі до тих отар,
Як над ними я вівчар!
Захотів — держу в правиці
Білі ярки-хмаровиці,
А в лівиці — хмарунців,
Кучерявих баранців.
Захотів — пустив до яру,
Хоч і маю з ними кару:
Попобігаю кругом,
Намахаюсь батогом!
Поки всіх зберу додому,
Нароблю багато грому!
* * *
КОЛИСАНКА
Хто це з вечора до ранку
Грає зорям колисанку
Цілу ніч?
То вітрисько на горищі
В бузинову дудку свище
Цілу ніч.
Тільки зорі не дрімають,
З ним у піжмурки гуляють
Цілу ніч.
От якби ми не стомились,
То із ним би веселились
Цілу ніч.
ЇЖАКИ
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки
І сказали:
— Ми — грудки...
Ну, а може,— будяки...
Ну, а може,— їжаки
Все-таки?..
* * *
ЗАЙЧИСЬКОВА ЧЕРЕДА
Є в зайчиська череда,
Він за нею нагляда.
Що корови, що бики —
То рогаті все жуки.
Розбредуться хто куди:
Той — сюди, а цей — туди...
Біга заєць, перейма —
Тут нема і там нема,
Як заґавиться — біда:
Розлетиться череда!
* * *
ВІДЕРЦЕ
— Відерце, відерце,
Посріблене денце,
Скажи, де бувало,
Кого напувало?
— Напувало городину,
Напувало смородину,
І вербу пелехату,
І козу бородату.
І тепер не гуляю —
Горобців напуваю.
КАПЕЛЮШНИК БОРОВИК
Капелюшник Боровик
Взув новенький черевик
На єдину ногу
І гайда в дорогу.
Закликав-гукав щодуху:
— Поспішайте по красу!
Наймодніші капелюхи
В саквояжі я несу.
Ці, оранжеві, — лисичкам,
Ці, крислаті, — для груздів,
А прим'яті, невеличкі —
Це для зморшків, для дідів.
Шив їх власними руками,
Наділяю задарма.
Хоч шукайте за морями,
А доладніших нема.
Поспішайте по красу —
Капелюхи я несу!
Найновіші, найгарніші
Капелюхи я несу!
* * *
НАГІДКА
Що ромашки — білявенькі,
Чорнобривці — чорнявенькі.
А в нагідки така біда,
Така біда — коса руда.
Стоїть вона, сиротина,
Одним-одна коло тину.
А ромашки дивуються,
Чорнобривці чудуються:
— Звідкіля ти, гарнесенька,
Як сонечко, яснесенька?
* * *
ПРО НАЙКРАЩИХ
Найкращі пташенята
В сонливої сови.
Найкращі травенята
В шумливої трави.
У вітра — найспритніші
Веселі вихорці.
У сонця — найясніші
Гарячі промінці.
У річки голубої —
Струмочки гомінкі.
В дороги степової —
Стежиночки в'юнкі.
Лиш райдуга у небі
Не вихваля синів —
Такі вони у неї,
Що не потрібно слів:
Аж сім найяскравіших,
Аж сім найвеселіших,
Аж сім найкрасивіших
На світі кольорів!
ЛУГОВИЙ АЕРОДРОМ
За селом, За селом
Луговий аеродром —
Величезний чорний пень.
А на ньому цілий день
Не вщуха робота:
Вирушають в білий світ
У небачений політ
Джмеляки-Літаки,
Бабки-вертольоти.
Облітавши все навкруг,
Приземляються на луг.
Лиш під вечір стихне гам
Тихо-тихо стане там.
Вертольоти й літаки
Міцно засинають.
Ліхтарчата-світляки
На пеньку засяють.
Світять,
Світять поміж трав,
Скільки мають змоги —
Може, хтось заблукав,
Не знайде дороги:
— Ось він,
Ось він, за селом,
Луговий аеродром!
* * *
БУДУ Я ТЕБЕ ШУКАТЬ!
Довгі ноги у бузька,
Куці в жабеняти.
В'ється стежечка вузька —
Легко доганяти.
Раптом ліс -
Верболіз
Буслу став напереріз.
Жабеня — навпрошки
В лозняки
Та до ріки.
Та по дну —
На глибину.
Бродить бусел по ріці
На мілкому в осоці.
Каже бусел:
— Не журюсь!
Ти сховалось, я жмурюсь!
Раз, два, три, чотири, п'ять
Буду я тебе шукать!
* * *
ЖМУРКИ
Що за лісом-перелісом
Зустрілася курка з лисом.
— Здрастуй, лисе,— каже курка.—
Нумо гратися у жмурки!
Навчилась я лічилочки —
Ховалочки-жмурилочки.
Мені, курці, сокорити,
Лічилочку говорити.
Тобі, лису-лисовину,
Ховатися у ліщину.
А Рябкові — йти шукати.
Ну ж бо, лисе, утікати!
Лічилочка не проста —
Залишишся без хвоста!
КРОТІВ БОРЩ
Кріт наловить дощику
В решето на горбку
І наварить борщику
Сам собі до смаку:
— Варись, варись, борщику
В рогозянім кошику —
Без цибулі і без солі,
Без ботвини, без квасолі,
Без картоплі і без квасу,
Без ніякого припасу.
Така страва небувала —
Без полум'я парувала,
А клекоче! А булькоче!
Пригощайтеся, хто хоче!
* * *
ВЕДМЕДІВ ТАНОК
Як зібралися музики,
Взувсь ведмідь у черевики,
Туго підв'язався
Ще й у боки взявся.
А цвіркун і дві бджоли
Гопака йому втяли —
Музика ж троїста!..
Глянь на танцюриста!
Як він колесо крутив,
Як навприсідки ходив —
Аж земля вгиналася!
І найменша комашня,
І звірина дітлашня
За боки хапалися.
Ну й нареготалися!
* * *
БУСЕЛ
По мочару, по болоту
Іде бусел на роботу,
Із купини на купину,
З трясовини в баговину
Чалапає, не минає —
Такі зручні ноги має.
БІБ-БОБИЩЕ
Жив у торбі на стіні,
На самісінькому дні,
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
Потім з чашки воду пив,
Білий пагінець пустив
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
У пухку ріллю упав —
Стебельцем зеленим став
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
Колихав рясні квітки,
Пов'язав тугі стручки
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
Недарма його садив —
Сто бобів мені вродив
Біб, біб, бобище,
Мідяний лобище.
* * *
БІЖИТЬ ПІВЕНЬ
Біжить півень з причілку,
Нагукує лічилку:
— Раз, два — курчата,
Три, чотири — зайчата,
П'ять, шість — гусаки,
Сім, вісім — їжаки,
Дев'ять, десять — йде лисиця,
Нам — ховаться,
їй — жмуриться.
* * *
УЗЯЛАСЬ ЛОЗИНА БИТЬСЯ
Це не казка, а билиця —
Узялась лозина биться.
Воювала з кропивою,
Із жалючою і злою,
Задиралась з будяками,
Із рогатими жуками,
З білим цапом бородатим,
З гусаком старим, цибатим.
Билась, билась — притомилась,
Коло тину прихилилась
Та й питається у Гриця:
— А коли іще нам биться?
ЗИМА НА ВОЗІ
Подивіться — по дорозі
Торохтить зима на возі.
Мотузяні віжки смиче,
Хуртовину в поміч кличе.
А тим часом хуртовині
Славно спиться на перині,
Нагулялась на весіллі
В молодої заметілі.
Нагулялась, натомилась,
Спать надовго завалилась.
Що тут вдієш! По дорозі
Торохтить зима на возі.
Мотузяні віжки смиче,
Хуртовину в поміч кличе.
* * *
БІЛЕ ПОЛЕ ПОЛОТНЯНЕ
Біле поле полотняне,
Рівно ткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
За собою нитку водить.
Покрутнеться так і сяк —
Зацвіте червоний мак.
Зазирне і там, і тут —
Василечки зацвітуть.
Застрибає навпрошки —
Зажовтіють колоски.
А як пройдеться поволі —
Заряхтять листочки в полі.
Біле поле полотняне
Рушником барвистим стане.
* * *
ПРО СНІГОВИКА
У Дідка Сніговика
Кочерга замість ціпка,
Замість носа — бурячок,
Замість шапки — банячок.
Сперся він на кочергу
І ні кроку по снігу.
А в одлигу позіхнув,
Кочергою ворухнув,
Бороду розпушив
І по стежці рушив.
— Ти куди оце, куди?
— А туди, де холоди,
Де снігів по пояс —
На Північний полюс.
Буду жить і поживать,
Дім із криги мурувать,
Кочергою у хокей
На крижині грати
І морозивом гостей
Буду частувати.
ПАДАВ СНІГ
Падав сніг,
Сипав сніг.
Раптом перестав.
— Чим ти, сніжку-
Перебіжку,
На землиці став?
— Для озимки —
Периною Пухнастою.
Для ялинки —
Хустиною
Зірчастою.
У затишку —
Подушкою-
Минушкою
Для зайчат.
На узвишку —
Ковзанкою-
Падалкою
Для хлоп'ят.
* * *
ВЕСНЯНКА
Ішла весна-красна
У синій хустинці.
Несла весна-красна
У скриньці Гостинці.
Ягнятам — травицю,
Гусятам — водицю,
Каченятам — ряску,
А малятам — ласку.
* * *
НА ГАЛЯВІ
На галяві озерце —
Кришталеве люстерце.
Туди гриби заглядають,
Капелюхи приміряють.
Приміряли, милувались,
Раптом шурх — і поховались.
Сироїжки — під листочки,
Опеньочки — під пеньочки.
А опецьок-боровик
Забарився та у крик:
— Сосоночки-красуні,
Ялиночки манюні,
Куди хочте сховайте,
А в козубок не дайте!
За матеріалами: Тамара Коломієць. "Найперша стежечка". Вірші. Художник Едуард Колесов. Київ, видавництво "Веселка", 1985, стор. 26 - 39.
Більше творів Тамари Коломієць на нашому сайті:
