|
Тетяна Строкач
ВЕСНЯНИЙ ЛЕГІТ
Весняний ЛЕГІТ стрів БОРОДІЯ,
Ось так, ПРОСТОЛИЦЬ, й дуже здивувався,
Бо НЕВТЯМКИ, чому це він зрання
У дощовик із листя вправно вбрався.
— Мені Сорока звістку принесла,
Що нині ЛЯПАВИЦЮ слід чекати.
Тож в ЖУЖМІ одягу знайшлася ця нова
Накидочка, щоб від дощу мені сховатись.
— Яка краса! Зроби таку й мені!
Хоча, облиш, вона не дуже й треба!
І полетів. Лиш МАЙВО серед віт
Залишив по собі пустун веселий.
ЗАГРАВА в небі спалахнула вмить,
Вже вечоріє, спати ліс лягає...
Лиш сивий БОРОДІЙ чомусь не спить,
Сорочиних новин мабуть чекає.
* * *
БІЛОПІННО КВІТУЄ СЕЛО
Білопінно квітує село,
Замітає стежки хуртовина.
А минуле — було — не було?
Та лечу у думках на хвилину
У той сад, там де вишні в цвіту,
Де бджолиних роїв пісня лине,
Де хрущі так невпинно гудуть
І де пісня дзвенить соловїна...
Білопінно квітує село...
Замітає стежки хуртовина...
І веселкою щастя зійшло
Великодньої світлої днини...
* * *
Весна! Сніжить... Краплиночки злітають з висоти.
У небі між хмаринками пташиний ключ летить.
Вітаються із сонечком підсніжники малі,
У небі на галявинках зросли і на землі.
І всі звірята радісно спішать мерщій у двір-
Помилуватись квітами!
Весніє... Вір-не-вір...
* * *
ПРИМХИ ПОГОДИ
Маленьке кошенятко
Збиралося гуляти.
Та крапельками дощик
Постукав гучно в хату.
— Є чобітки у мене,
І парасолька, й плащик!
Зберуся я швиденько!
Гуляти в дощ ще краще!
Та поки одягалось,
Скінчився дощ весняний.
І сонечко яскраве
Заграло промінцями.
— Не треба парасольки,
Ні чобітків, ні шапки!
Під сонечком тепленьким
І так можна гуляти!
Та поки роздягалось,
Сховалося десь сонце!
Сніжиночки холодні
Присіли на віконці.
— Вдягати треба шубу
Й тепленькі рукавиці.
Знов замело доріжки!
Куди все це годиться?!
Вже нічка ясні зорі
Розвішує завзято.
Весняний день скінчився,
І час лягати спати...
— Хоч веснонька примхлива,
Не буду сумувати!
Посплю і вранці знову
Збиратимусь гуляти!
* * *
КОТИКИ ВЕРБОВІ
Котики вербові! Ніжні та пухнасті...
Личка доторкнулись... Ой, яке то щастя!
Гілкою вербиці вдарю я злегенька,
Щоб були здорові всі мої рідненькі...
Бо не я б'ю, кажуть, а свята вербиця!
Скоро вже Великдень! Будем веселиться!
Зовсім недалечко червоне яєчко!
Син Божий воскресне! А все лихо щезне!
* * *
ГАЇВОЧКА
Заведем гаївочку,
Заквітчаєм дівчинку.
— У вінку вербовім.
У вбранні святковім
Покружляй у колі
З друзями уволю!
* * *
ПисанкИ розПисували Писачком
Павлик і Поліночка із Петром.
Покотились Пагорбом Писанки,
НавПерейми Покотом хлоПчаки.
Писаночки сПритнії та Прудкі,
Прикотились Перші за хлоПчаків!
* * *
Дивувалась курочка у свято:
— Чом яєць розписаних багато?
Чи знесли їх кури незвичайні,
Різнокольорові й дуже гарні?
— Не дивуйся, курочко рябенька!
Бо я постаралася гарненько,
Щоб яєчка стали писанкАми,
А допомагала мені мама!
* * *
Передам я пасочку для солдата.
В ній тепла родинного так багато,
Бо молилась матінка, як місила.
І солодка пасочка, і красива.
Подарує воїну ласку Божу.
Мужнє військо недругів переможе!
* * *
ОБЛИВАНИЙ ПОНЕДІЛОК
(Мирилочка)
— Хлюп! — на Олю, на Оленку.
Аж відро води у мене!
Тож облив усіх дівчаток,
Й ну швиденько утікати!
Писанка є чарівна?
Хай помирить нас вона!
|
"Закликаю сонечко — посвіти! 
"Розтопилися сніги, 