Публікації за тегом: Діти

Сортувати:    За датою    За назвою

Ілюстрація Катерини Бабок"Гладенька і наскрізь прозора склівочка, через яку сміливо проникав сонячний промінчик, змушувала усміхнутись. Вона стояла рівно посередині стола. Так, ніби чекала поки хтось зрозуміє її бажання і поставить у неї бодай одну маленьку квіточку. До столика придорожнього кафе підсідали зовсім різні люди: усміхнені дівчатка з наплічниками за плечима, насторожена жінка, що не випускала ні на мить з рук телефон, нервовий юнак з кавою в руках, закуцьорблений дідусь, який замовив лише пляшечку мінералки, ще якісь дивні подорожні. Але нікому не спадало до голови принести квіточку. Скляночка поблискувала, надсилаючи натяки, та всі переймались лише собою. А їй так хотілось уваги. Вона чепурилась, як дівчинка, поправляючи сукеночку. А в момент, коли жіночка з телефоном нахилилась над столом, скляниця навіть хитнулась..." (Галина Мирослава)

Леонід Полтава. Абетка веселенька для дорослих і маленьких. Ілюстрації Петра Сидоренка."Вітер віяв, повівав,
З хмарки воду розливав. 
Квіти воду випивали, 
Випиваючи, співали. 
Тільки вивірці біда,
Бо в дупло пливе вода! "

(Леонід Полтава)

Зішестя Ноя з Арарату. Картина Івана Айвазовського (фрагмент)"Досі, о Θεο, мій Боже, я пам'ятаю ту хвилю, ту пінну фалю, близьку до темного фіолету у своїй основі, ті бульки її слини, що прикидалися вовною, по її краях. Вона котилася навіжено по білому піску Теодосії, такому білому, як моє ще не віддане сонцю тіло першого в житті дня на морі. Пам'ятаю її непогамовність, її швидкість за спиною. Це перша у житті подія, яку легко й часто відчитую мимоволі з пам'яті. Пам'яті трирічної дівчинки, якою я давно вже не є. Вона поки вміє читати лише по губах, але після цього випадку втікатиме у книжку, аби ковтати світ складами. Тіло кує страх, під серцем загусає невитиснений назовні крик, птахи зі своїм "кр" над головою, о Θεο, це вперше побачений Крим, мить — і ця скажена фаля накриє, фалатне, не лишиться нічого, хіба маленькі фалати тіла на піску, переламані, як дерево на картині Юліана*. Я не знаю, що це, досі не знаю, але залишаю тіло на піску пляжу і підіймаюсь над ним вище хвилі, значно вище. Так високо, що бачу цілий пляж і перелякану маму, яка біжить до залишеного мною на піску тіла..." (Галина Мирослава)

Надія Кир'ян. Чому вусатий колосок? Збірка віршів для дітей. Малюнки Софії Скачко.До збірки Надії Кир'ян "Чому вусатий колосок?" увійшли такі вірші для дітей: "Каштаненя", "Летюча квітка", "Моя зірочка", "Донечка і сонечко", "Нісенітниця", "Чому вусатий колосок?", "Жар-пташка", "Хто кого гойдає?", "Сергійкові синички", "Дощик", "Рушничок", "Бджола і я", "Миколка-першокласник". Надія Володимирівна Кир'ян — українська дитяча письменниця, поетеса, перекладачка, журналіст. Член Національної спілки письменників України, член Національної Спілки журналістів України. Лауреат літературної премії видавництва «Веселка» імені Олени Пчілки.

 Надія Володимирівна Кир’ян — українська поетеса, дитяча письменниця, перекладачка, журналіст. Член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України. Лауреат літературної премії видавництва Веселка імені Олени Пчілки (1997). "Якби я була красунею,
Я не писала б віршів,
Бо обличчя поезії — краса.
Якби я була вільною,
Я не писала б віршів,
Бо суть поезії — воля.
Якби я була вічною,
Я не писала б віршів,
Бо сама поезія — вічність."

(Надія Кир’ян)

 

Леонід Полтава. Великодні писанки. Вірш для дітей."Що за дивнії яєчка
Наша курочка знесла?
Намальоване гніздечко,
Ще й пташиночка мала!
Навкруги - барвисті квіти,
Жовті, сині гілочки..."

(Леонід Полтава)

Леонід Полтава. Хто як говорить? Дитячий вірш про мову"Все, що живе на світі,
Уміє розмовляти:
Уміють говорити
Зайці і Зайченята...

Прийми ж, матусю, слово
Подяки від дитини,
За нашу рідну мову —
За мову України!"

(Леонід Полтава)

"Перше наше слово з нами повсякчас,
Мати-Україно, ти одна у нас!
Ниви і діброви, і садів окрас —
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж одна у нас!" 

(Микола Сингаївський)

Леонід ПолтаваЛеонід Полтава — чудовий дитячий поет, на творах якого виростали покоління українців Західної Європи та Америки. Ось деякі з його дитячих книжок: «Котячий хор», «Абетка веселенька для дорослих і маленьких», вірші, казки, поеми, оповідання, лібретто оперет «Лис Микита», «Лісова царівна», «Мавп’ячий король», «Лисячий базар».

Іван Коваленко. Колискова"Спи, мій хлопчику малий,
Оченя свої закрий.
Лист тріпоче,
Спати хоче.
Спи, мій хлопчику малий..."

(Іван Коваленко)

"Мати, мова, Батьківщина — 
От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова — 
Три цілющих, вічних слова.

Батьківщина, мова, мати — 
Нас повік не роз'єднати."

(Микола Сингаївський)

"Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім'я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна."

(Дмитро Павличко)

Вірші про хмари. Світлина Олени Єременко."Граються у звірів хмари - 
Кращої нема забави!
Ось великий бегемот 
З подиву роззявив рот.
Там повільна черепаха,
Що живе під власним дахом.
Далі зайчик-сіромашка 
Заховався між ромашки..."
(Марія Дем'янюк)

Печериця садова"Сьогодні двом братам — Лук'янові й Маркові — вдалось випросити маму спекти печериці з сиром. До вечері їх ще треба було назбирати. Хлопці вийняли свої велосипеди з сараю і поїхали ними по вулиці. Спочатку проїхали повз металеві сітки, потім вздовж викладеного поздовжніми дошками шальованого штахетника, за ним завернули біля залізобетонних стін огорожі хати на розі, проминули три несхожі між собою тини, ще трішки покрутили педалі біля безпарканної новобудови й виїхали за межі села..." (Галина Мирослава)

"Жили собі на світі 
маленькі слоненятка.
І слухалися маму, 
і слухалися татка.
Любили у водичці
купатися у річці.
Любили слухать співи
завзятих солов'їв.
А ще вони хотіли
скоріше виростати,
щоб швидше тату й мамі
в усьому помагати..." 
(Галина Римар)

Леонід Куліш-Зіньків. Веселі року кольори. Цикл віршів з книги Сонячний дощик. Художник - Євгенія Житник. Журавлики-веселики. Березень.

Зміст:

Вишенька взимку    
Зима    
Гарна баба снігова    
Снігурі    
Щічки-полунички    
Журавлики-веселики
Березень     
Соняшник    
Танцювали кавуни 
Ходить осінь    

 

Леонід Куліш-Зіньків. Маю я букварика. Цикл поезій з книги Сонячний дощик. Художник - Євгенія Житник.

Зміст:

Маю я букварика    
Два півники    
Годував я півника    
Смішний диктант    
Їхав заєць    
У Гвінею йшов ведмідь
Що сталось?     
Лічилка

 

Леонід Куліш-Зіньків. Знайшла мишка колосок. Збірка дитячих віршів про тварин та птахів з книги Сонячний дощик. Художник - Євгенія Житник.

"Чути мишки голосок:
— А я знайшла колосок. 
Завтра знахідку таку 
Змолочу я на току. 
Післязавтра у млині 
Змелють зерна ці мені. 
Знов до нірки поспішу, 
Швидко тісто замішу. 
Спечу діткам невеличкі 
Смачні дуже палянички."

                                           (Леонід Куліш-Зіньків)

Леонід Куліш-Зіньків. Промінчики - цикл віршів з книги Сонячний дощик. Художник - Євгенія Житник. Малювала донечка. У синочка є сорочка.

Зміст циклу поезій "Промінчики":

Добрий вечір 
Сонячний дощ    
Малювала донечка    
У синочка є сорочка    
Страшний чобіток    
Ячна каша    
Я люблю ходити пішки    
Колискова від матусі    
Серед ночі    
Загляда у шибку сонях     
Півник раночок проспав    

 

Малюнок Катерини Дудник (фрагмент)"Матвійко страшенно любить комах: і тих, що мають крила, і тих, що не мають. І тих, що мелИкають*, і тих, що мовчать. І дуже красивих, і справді мерзосвітніх*. Він знає: куди б не йшов, завжди їх зустріне, бо їх скрізь багато. І спостерігати за ними йому дуже подобається. Якось тато сказав Матвійчикові, що комах важко порахувати, і що порахованих видів понад мільйон. А насправді може бути навіть 8 мільйонів, тільки ніхто так і не зміг полічити. Матвій не розуміє, чому ніхто цим не займається. Коли він виросте, стане ентомологом, таким вченим, що знатиме все про комах, де б вони не мешкали. Хоча не факт, що він буде ентомологом. Матвієчко любить не лише комах, він обожнює равликів, собак, котів, свій конструктор, іграшкові машинки, літачки, кораблі, подарований дідом дерев'яний меч і арбалет з Тустані, йому також подобається садити рослини в землю, обривати ягоди й керувати мамою..." (Галина Мирослава)


Всього:
1882
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 3
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Марія Пригара    Зірка Мензатюк    Всеволод Нестайко    Микола Трублаїні    Анатолій Качан    Євген Гуцало    Василь Голобородько    Володимир Винниченко    Василь Шаройко    Наталка Поклад    Галина Малик    Софія Майданська    Леся Воронина    Леся Українка    Андрій М’ястківський    Олена Пчілка    Василь Сухомлинський    Грицько Бойко    Наталя Забіла    Катерина Перелісна   
Топ-теми