"Матуся готувалась до першого синочкового шкільного ярмарку. Не встигала. Поза всяку ціну їй потрібна була допомога. Вона покликала свою найстараннішу помічницю — десятирічну донечку Мусю, так вдома називали Марусю, та, киваючи на коржі, точнісінько такі, як для знаменитого ''Наполеона'', а також на миску з заварним кремом, проказала: — Допоможи, доню. Переклади. У той час винуватець події Ігорко щось будував у сусідній з кухнею кімнаті. Голос мами, у якому відчувалась занепокоєність, змусив його відразу відгукнутись. — Я зроблю. Куди треба покласти? — Що покласти? — вискочило з мами. — Не знаю. Ти просила Мусю щось кудись перекласти, я можу замість неї, мені не важко переносити, — пояснив Ігорко. — Я не про те. Треба коржі перемазати кремом, а не переміщати речі з місця на місце. — А... Тепер зрозумів, — відреагував Ігорко, — Я теж хочу долучитися до приготування смаколиків на ярмарок. — Справді?! Який подвиг! — вигукнула Муся й через хвилину додала: Усе правильно! Ярмарок у тебе, не в нас. Берись до роботи! Я якраз домазала, тобі залишилось лише зверху прикрасити..." (Галина Мирослава)
"— Крапелинко дощику, крапелюсю,
Ти вже ллєшся з хмароньки? Ллєшся?
— Ллюся.
Цокаюсь від радості до нестями
З колежанками, подруженьками.
— І чого чаркуєтесь? Що святкуєте?
— Веснонька постукала.Чуєш-бо.
Дзенькотами любо салютуємо,
Землю обіймаємо, всім віншуємо."(Галина Мирослава)
Ця захоплива фантастична повість неодмінно зацікавить юних читачів, яких приваблюють космічні подорожі і таємниці неосяжного Всесвіту. Загадкові астропундики — це малі зоряні прибульці, які полюбляють відвідувати Землю. Троє космічних мандрівників: Літик, Гравик і Магник — потоваришували на Землі з дядечком Олесиком, який дуже цікавиться космосом і навіть сам одного разу побував у космічному польоті. Астропундики ще зовсім малеча, вони частенько пустують і бешкетують. Звісно, малюки інколи потрапляють у халепи та ризиковані ситуації. А дядечко Олесик, як справжній друг, завжди приходить їм на допомогу.Як і всі діти, зоряні дітлахи навчаються, пізнають і досліджують Усесвіт і його закони. Навчання у космосі відбувається у вигляді цікавої космічної гри. Астропундики мандрують Усесвітом, відвідують планети і знайомляться з їхніми мешканцями. За завданням навчального центру вони вперше потрапили на Землю і наша планета їм дуже сподобалась. Відтоді вони прилітають тільки з мирними намірами і залюбки спостерігають за її дивовижним світом. Своїми враженнями від мандрівок астропундики діляться з дядечком Олесиком та його друзями: котиком Тимком і папугою Лірчиком. Подорожі на незнайому планету — ризиковані і сповнені різних пригод. Тому астропундики дотримуються секретності, щоб випадково не потрапити в поле зору науковців із космічних агенцій, зацікавлених прибульцями з космосу.
Марія Дем'янюк. Казка «Сила коріння»
"Вітровій дуже сердився і від того дув щосили. Ще б пак! Адже якась польова ромашка виструнчилася посеред дороги! «І чому вона стовбичить тут, а не в полі. Ти глянь, як гордо стоїть! Провчу її! Нехай знає своє місце!», — невдоволено подумав він. А далі, набравши повні щоки повітря, повіяв так, що гілочки на деревах збентежено затремтіли, а листя посипалося додолу. Коли Вітровій припинив дути, то обуренню його не було меж. Адже ця тендітна квіточка, яка, здавалося, уже схилилася, знову випрямилася і радісно гляділа на сонечко! «Поглянь, яка зухвала», — мовив він і почав дути ще сильніше. Від того птахи, що були на деревах, здійнялися і полетіли геть, а тваринки поховалися у свої нірки. Коли ж щоки Вітровія здулися, він зверхньо глянув на ромашку. «Ну як воно?», — збирався запитати, але від подиву на мить зупинився. Ніжна квіточка знову виструнчилася, ніби нічого й не було... (Марія Дем'янюк)
"Незабаром День народження Надійчиної матусі. Отож дівчинка була поміркованою і думала вона про дарунок для мами. «Хочу подарувати матінці щось особливе, щоби зігрівало її серденько та викликало усмішку на обличчі», — міркувала вона. Надійка одягнула курточку й пішла в садочок на ранкову прогулянку. Сонечко радо усміхалося їй, а яскраві весняні квіти наче віталися з нею. Надійка зупинилася біля грядки, де мама завжди вирощувала першоцвіти. Дівчинка дуже захоплювалася маминою любов’ю до квітів. Вона знала, яка це для неї радість – весняне квіткове різнобарв’я. Тут квітнули підсніжники, проліски, гіацинти та з’явилися перші нарциси. «Гарно як! – Думала Надійка. – А ті жовті нарциси такі яскраві, наче ліхтарики, й освітлюють усю грядку»..." (Марія Дем'янюк)
Ніна Колодяжна. Казка «М’який знак»
"Засумував якось М'який Знак, не схотів вставати на роботу та залишився у ліжку. Розумна буква Ер побачила, що колеги немає в кабінеті і зробила до нього відеодзвінок: - Раночку доброго! Що сталося, друже? - Чому на всі літери є слова, а на м'який знак немає? Мабуть, я не дуже цінний робітник у компанії "Абетка", – резюмував М'який Знак. - Може й слів на м'який знак немає, але твоя роль у алфавіті не менш важлива, ніж інших літер. Без тебе наша мова не була б така м'яка, приємна та зрозуміла. Адже ти пом'якшуєш тверді літери. Без тебе осінь втратила б свою чарівність, рись стала б зерновою культурою, а радість була б зовсім нерадісною, – заперечила Ер..." (Ніна Колодяжна)
"Котик Шайбик, кішка Пушка –
Фронтові коти:
Пильні очки, чулі вушка,
В поросі хвости.
Там, де зброя вогнепальна,
Де земля гуде, –
Знає воїн, що з завдання
Котик його жде..."(Ольга Денисенко)
Наталія Погребняк. Вірші-безкінечники
"Купила лисичка папір і чорнила.
З пенька вона столик чудовий зробила,
Задумала лиска роман написати,
Бо дуже хотіла відомою стати.
Хотіла найкращою бути з писак.
Роман починався в письменниці так:
«Купила лисичка папір і чорнила…»"(Наталія Погребняк)
"Дві лисички-коляднички
Хутряні вдягли спіднички,
Вбралися у свитки,
Чобітки — на литки.
Теплі капелюшки
Добре гріють вушка.
Лапки — в рукавички,
Морозець-бо свище!.."(Аліса Коломієць)
Читаймо нашим малючкам цікаві віршовані казочки від Наталії Погребняк:
МИШКА І КИЦЯ
МИШКИ-БУДІВЕЛЬНИКИ
ПРАЦЬОВИТИЙ БЕГЕМОТ
ЖИРАФ
ЖАБКА ТА ЇЖАЧОК
ХВОРИЙ БЕГЕМОТИК
"В небі сонечко немов перекотиполе,
Покотилося як м'яч, пірнуло у море,
Було сонечко всю нічку у полоні,
Стало видно все удень як на долоні..."(Наталія Грегуль)
Наталія Погребняк. Скоромовки
"Мавпочка Мімі
премила дитина.
В мавпочки іграшок
повна торбина.
Є у торбині багато авто,
Марки машин тих
не знає ніхто."(Наталія Погребняк)
Наталія Погребняк, українська письменниця,народилася у с. Бабчинці Могилів-Подільського р-ну на Вінниччині. Закінчила Тульчинське училище культури (Вінницька обл.), Вінницький педагогічний інститут. Працює вчителькою зарубіжної літератури в КЗ “Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою повітряних сил" Вінницької обласної Ради. Авторка 14 поетичних збірок для дітей і дорослих. Лауреатка Літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» за «За вагомий внесок у розвиток пісенної творчості Поділля», членкиня НСПУ з 2023 року.
"Просто вітер. Просто був сильний вітер. Тому придорожні квіти надвечір пахнули пилом і димом, не квітами. Ледь квітами. Вітер посилився і пил став видимим. Ще є видимість Сонця. Наче воно віддалене. Наче його видимість десь із Марсу. На екрані засвітилося червоним: Марс. Станція 10-23. Звіт. А також нове повідомлення. Уля вдягнула навушники й увімкнула білий шум. Звіт виявився привітанням «марсіан» із приєднанням до їхньої команди на два роки. З круговим підписом, як то бувало в середньовіччі. Тоді так робили, щоб приховати заводіїв. А тепер? Ніби промені Сонця на старому дитячому малюнку. Уля пригадала дотик до графіті у Софії Київській. Можна ризикнути сказати, до соціальної мережі, що була тисячу років тому. Іноді доторкнутись до чогось, наче доторкнутись до всього..." (Олена Більчук)
"На казковому острові, оточеному глибоким морем, стоїть чарівний будинок. Він нагадує старовинний ліхтар. Величезний, з вікнами від стелі до підлоги та дров'яною піччю. Дах прикрашений різнокольоровими вогниками. В цьому будинку мешкає Старий рік. Напередодні свята він вирішив нарубати дров, щоб розтопити піч, але зігнувся навпіл та застогнав. Спину так прихопило, що не міг розігнутися. Це для людей дванадцять місяців – лише рік, у Старого року все інакше. Кожен місяць прирівнюється до десяти років людського життя. У грудні Старому рокові виповнилося аж сто двадцять років. А це чималенько..." (Вікторія Златкіна)
"Недільного вересневого дня Кирилко прокинувся дуже рано, проте кімнати вже наповнив неповторний запах бабусиного пирога з яблуками. Скрипнули вхідні двері. В хатину увійшов дідусь, а разом з ним, легким пестливим вітерцем, проникли повіви свіжого осіннього ранку. Перші промені сонця, чиста ранкова прохолода, достиглі яблука з присмаком трави і спечений пиріг злилися в надзвичайний букет пахощів, притаманний лише цій хаті. «Збирати гриби краще зранку», – сказав дідусь, і онук хутенько зібрався у лісову мандрівку. Хлопчик мав виконати домашнє завдання, а дідусь охоче взявся допомогти йому. Завдання не просте – потрібно дослідити, який гриб найголовніший і розповісти про нього на уроці. Онук не раз ходив з дідусем до лісу, відкрив багато лісових таємниць, і сьогодні він впевнений, що кращого «підручного» йому не знайти..." (Людмила Федорова)
«− Ой-ой-ой! — аж підстрибувала Мишка, так поспішала на лісову галявину. Авжеж! Лісова віщунка тітонька Сова ще місяць тому передбачила, що цієї ночі буде зорепад! А значить, можна буде загадати бажання! Аж ось і галявина. А тут вже зібралися і Їжачок з Білочкою, і Ведмідь з Лисичкою. Сидять, очей з неба не зводять. Мишка притулилася до Їжачка й заплющила очі. − Не спи! Прогавиш, як зірка падатиме! — чмихнув Колючий. − Я не сплю. Я мрію, − посміхнулась Мишка...» (Ольга Зубер)
Зміст книги: На крильцях янгола
Різдвяне бажання
Янгол із білими лапками
Подарунок для мишеняти
Мандаринове свято
Гостинці для пані Метелиці
Різдво старенького Тимоша
Цукеркова фея
Різочка святого Миколая
Жила собі баба Яга
Як зайці колядували
Різдвяний колобок
Зміст книги:
Подарунок на Миколая
Мандаринове свято
Сюрприз для матусі
Сонячна пасочка
Кольорове щастя мишеняти
Яким буває море
Чарівне перетворення
Як мишеня хоробрим стало
Як мишенята борщ варили
Кавуновий рай
Осінні вередульки
«На стіні кухні п'ятирічний Ростик зауважив календар. Він уже вмів читати великі друковані букви абетки, тож взявся до роботи. Текст, який починався з червоної буквиці ''К'', що займала три рядки, вирішив оминути. Не дивно, адже він був записаний низенькими літерками, які не надавалися до читання. — Тут потрібні окуляри, — подумав, а тоді потягнувся до таблички під текстом. Йому кортіло скласти розклад завдань на цілий тиждень. Перше, що він прочитав, — це дві великі буквочки: ''Ч'' та ''Т'', тобто четвер. Усі дні тижня Ростик знав. Міг поплутати хіба порядок...» (Галина Мирослава)
