Людмила Кибалка. "Голос серця" (цикл віршів)

 

Людмила Кибалка

ГОЛОС СЕРЦЯ
(цикл віршів)

Голос серця 

Голос серця —
Ангела слова.
Голос серця —
Рідна мова.
Голос серця —
Пісня колискова.
Голос серця —
Досвітня зірниця.
Промінь сонця —
Душі безсмертя.

* * *

Велике серце 

Велике серце — 
Прозоре джерельце, 
А іноді чиста водиця 
З глибокої криниці; 
Маленьке віконце, 
У яке заглядає сонце.

* * *

Золоте серце 

Золоте серце 
Сповнене доброти, 
Людської теплоти, 
Бо воно сіє зеренце 
Любови й радости 
На ниві щедрости.

* * *

Серце – віконце

Наше Серце – віконце,
Крізь яке бачимо
Душі сонце,
Красу мікрокосму;
Крізь яке черпаємо
Енергію несамовиту
З макросвіту.

* * *

Зряче серце

Зряче серце злим не буває.
Вірите, воно вічі відкриває:
Внутрішню силу знає.
Зряче серце душу не крає.
Кожного втішає та зогріває,
Ніби ясне сонце на небі сяє.

* * *

Серце

Прислухайся до серця:
Внутрішня мудрість у ньому живе,
Яка тебе до добра веде.
Промінням Сонця
З  неба ллється
Надії іскриця.
Глибока  душі криниця…
Розплющ серця добрі очі!
Ними сили напувайся
Від неба i землі,
Які так щиро усміхаються
Тобі  вдень i вночі.

* * *

Бездонне серце

Бездонне серце,
Загартоване в герці духовному,
Пам'ятає слово жадане
З мереживом кольоровим,
Забуває дошкульну розмову
З вітром зимовим.
Загляньте в глибину серця,
Де Всесвіту пульсація,
Де з темряви
Заграє сонце променисте.