Публікації за тегом: Вірші

Ніна Колодяжна – провідний інженер з охорони праці, копірайтер та дитяча авторка. Після народження донечки до написання інструкцій для підприємства додала написання віршів. Деякі оселились на сторінках дитячих збірок, а деякі – в дитячих журналах “Пізнайко”, “Котя Малюк”, “Колобочок” та “Золоте левеня”. Маючи освіту – магістр економіки підприємства, прагну вдосконалювати майстерність і у віршуванні. Тому пройшла поглиблений курс Юлії Іваницької "Поезія і я" та взяла участь в декількох навчальних поетичних марафонах. Нині зацікавилася написанням казочок. Дуже люблю писати віршики-загадки. Завжди радію, коли моя творчість приносить позитивні емоції.

 

"Вділа разом п'ять сорочок,
Сукню, плащ та купу хусток.
Стала схожа на клубочок
Модна панночка … (капуста)."

(Ніна Колодяжна)

 

 

 

 

““It's funny to me.
I am alive.
And I will protect.
My country.”
A slim, blue-eyed.
Brunette woman.
Is working out.
In a gym...”

(Kurama)

 

"...Моє ймення зріднилося з краєм,
Біль і радість сплели ці узори,
Сонце квітами тут проростає,
І я сильна, як сила любові.
Доки віра у серці палає,
Я жива, ніби батьківське слово,
Хай молитва від зла захищає
Мою мову, країну, героїв."

(Інна Паламарчук)

 

 

 

 

 

"Мала Сторінка" — острівець культури,
Серця із Україною єднає,
Тут "зубри" й новачки в літературі, —
Мистецтво всю палітру розгортає.

Ремесл секрети, музики мотиви,
Героїв України імена.
"Мала Сторінка" — острівець надії,
І в мирний час, і в час, коли війна.

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

"Коли дідусь Рафаїл
Під стіл
Ходив пішки,
Бабуся Рафаїла
Постіль йому стелила
І колисаночку говорила:
''Ой спи, дитя,
Колишу тя''.
Тричі..."
(Галина Мирослава)

 

"Любов — це біль до самозабуття,
У ній сльоза від радості й розлуки,
І тиха лірика наповнює серця,
Й несуть її в легендах вже онуки.
Любов — це сила, що долає зло,
У ній дитя, і мама, і країна,
І сіє в полі чоловік добро,
І Бог іде, за ним — уся родина..."

(Інна Паламарчук)

 

“Hunting down one ‘orc’ soldier.
At a time from a place.
That can't be seen and.
With a sound that can't be heard.
“The artillery always.
Makes people worry.
You can hide from artillery.
But not from a sniper.”...”

(Kurama)

 

"Люблю осінню молодість й красу,
Коли дерева увібрали стигле сонце,
Коли з трави я п'ю  живу росу
І залітає листя у  віконце.
Люблю і прохолоду як вуаль,
Гарячі барви в золотих стременах,
І мчить їх вітер, як прадавній Пан,
Й купаються вони в гірських озерах..."

(Інна Паламарчук)

 

"Я закохана в сонце у полі,
Як Ван-Гог, намалюю красу,
Хай не в'яне землі жовта доля
І п'є чисту холодну росу.
Ллється дзвін — і душа розквітає,
Ген біліє маленьке село,
Стежка в соняхах десь потопає,
І сміється до сонця зело..."

(Інна Паламарчук)

 

“‘Gandalf the Green’.
Has warned war is coming back.
To ‘Mordor’ after a drone attack.
On the capital Moscow.
‘Gandalf the Green’ said.
Attacks on ‘orcs’ territory were an “inevitable.
Natural and absolutely fair process”.
Of the war between the two countries...”

(Kurama)

 

 

“‘Elves’ counter-offensive began.
On a number of fronts last month.
But has seen very few.
Clear gains so far.
Kyiv's generals have warned that.
Fast results are almost impossible.
Because of ‘orcs’ fortified defensive lines.
And rows of minefields.....”

(Kurama)

 

“Is it a success or a failure?
Gen smiles and replies:
“If the offensive were not successful.
I wouldn't be talking to you now.”
The general in charge of.
Ukraine's stuttering.
Counter-offensive in the south.
Has said....”

(Kurama)

 

""Мала Сторінка" — острівець культури,
Серця із Україною єднає,
Тут "зубри" й новачки в літературі, —
Мистецтво всю палітру розгортає..."

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

 

 

 

"Осінні дива́ злива змива,
барви плутає вітер.
Давай, іди – зривай плоди,
розписані золотом літер..."

(Сергій Ґуберначук)

 

 

 

 

Кіра Селіванова почала писати у 6 років, займається цим і донині. Любить малювати, ліпити з пластиліну, з 3-х років ходить в STEM-школу Inventor. Кіра вчиться по програмі "Інтелект" (у 2023 році перейшла до третього класу).

 

 

 

 

 

“As the anaesthetic began to wear off.
The ‘elf’ soldier.
Let out a low wail.
In the back of the ambulance.
Then fumbled with his oxygen mask.
And swore as he mumbled:
“Give me my rifle.”
A scrawny, mud-flecked 19-year-old...”

(Kurama)

 

 

““I want to thank from here.
From this place of victory.
Each of our soldiers.
For these 500 days.”
‘Gandalf the Green’.
Was shown arriving.
On Zmiinyi Island by boat.
And leaving flowers at a memorial...”

(Kurama)

 

"З бабусею тепло і ніжно,
Вона, мов хмаринка, м'яка,
А голос не мамин, а тихий,
Ніколи не скаже: нема!
Вареники, пундики, мундики,
Компоти смачні, киселі,
Усякі на світі смаколики,
І все це мені і тобі."

(Інна Паламарчук)

 

“In the small town of Balakliya.
On a patch of land next to an apartment block.
His team have already found.
Six anti-personnel mines.
They'd earlier uncovered.
Around 200 nearby.
“My family calls me every morning.
To tell me to watch where I tread.””

(Kurama)