Публікації за тегом: Вірші

"Хоку... Для нас, українців, доволі незвичне слово. Проте трирядковий неримований вірш, народжений в Японії, дедалі впевненіше крокує планетою, згуртовуючи навколо себе цілі товариства поціновувачів. Творець хоку, які пропонуються вашій увазі, вважає, що українській поетиці органічно притаманна рима. І тому складає римовані хоку, які вже охрестили музичними..." (Юрій Гундарєв)

 

 

 

 

"Візьму абетку — літер країна.
Які — головні? Які — командири?
Звичайно, У — моя Україна.
Звичайно, М — буква Мами і Миру.
Знову лунає сирени набат —
в темряві ночі ракети летять.
День на захист дітей…
День руїн і смертей?!.."

(Юрій Гундарєв)

 

"Моя киця каже "няв",
Українську знає,
Має в день багацько справ,
І усі встигає.
О четвертій уже ранок, —
Подають нехай сніданок!
Усю ніченьку не спала,
Нечисть з хати проганяла..."

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

 

"Я сакура із краю Хітоме,
Кохана самураїв та Арсуру,
Завезли в Роксолянію мене
Для щирого ханамі, щоб  зажуру
Розвіяти між вишень і хрущів,
Ділитися дарами гір японських
І сповнити рожево, від  душі
Вкраїнські весни ніжно, медоносно..."

(Міла Сонячна)

 

Міла Сонячна (Щербина  Людмила Михайлівна) — письменниця, педагогиня, волонтерка. 19 червня 1977 року в м. Бобровиця на Чернігівщині близько 19 години вечора після грози під пологовим будинком один щасливий тато зробив надпис на асфальті: «Ура, Люда!». Потім були інші імена: Людочкою і Милусею кликали в родині, Людмилою Михайлівною – на роботі; у паспорті ж фіксувалося спочатку дівоче прізвище Куц, а потім за першим шлюбом – Чекмарьова, за другим Щербина. Псевдонім Міла Сонячна виник спонтанно при публікації віршів в Інтернеті, а потім постав при виході збірок «Будь ласка, столик на двох» (2019), «Метро» (2020),  «Тобі» (2021), «4.5.0»(2023), «Мозаїка» (2024).

 

"Вечір завидна ліг у куточку.
Мовчки сторожко шаснув, як миша.
Угорнувся у ковдру клубочком.
Захворів чи що трапилось інше?
Вечір тихо вдивлявся у стелю.
Мо', шукав там небесні світила?.."

(Міла Сонячна)

 

 

 

"Тільки веснонька прийшла,

Лиш зігрілася земля,

А вже крокус виглядає,

Нам пелюсткою махає."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

Юрій Гундарєв — заслужений журналіст України. Художні твори публікувалися в Україні та за кордоном, зокрема в США — українською мовою. Виступав із концертними програмами — поезія і власні фортепіанні композиції — в Національній філармонії, Будинку вчених, Будинку актора та інших залах Києва.

 

 

 

"Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
це попроси у Бога!..»
А в серці лунає: «Так,
ще чекати недовго…»
Ось хлопчик малює: танк,
у квітах вільна дорога…"

(Юрій Гундарєв)

 

"Квітень взяв у руки пензлик:
Нумо малювати!
Одягнув у білу сукню
Вишень деревцята.
Барва жовта у нарцизів,
А також в кульбабки,
І тюльпанові шеренги
Окрасою грядки..."

(Марія Дем'янюк)

 

"висіяний з неба біль
перемішує з криком страх і ненависть
вона ж
стоїть
мужньо обнесена вогнями
хоча життя доокіл розсипається як її будинки
і присипає землею..."

(Галина Мирослава)

 

 

““During the First World War.
Aviation was born.”
Says the drone commander.
“Now we are starting.”
The future war of drones.
Which maybe in two decades.
Will turn the tide.
Of any war.”...”

(Kurama)

 

“I don't have a desire.
For revenge, but I do.
Have a very strong desire to.
Participate in opposition activities.”
What did he want most of all?
...
He simply replies:
“To hug Mum of course.”

(Kurama)

 

““We are invincible.”
She joked.
She then wished you.
A “quiet night.”
The sun sets on Kharkiv.
And much of the city.
Remains dark.
As residents conserve power...”

(Kurama)

 

““I had a hunch.
That someone was.
Watching me.
My heart was pounding.”
Agent One.
Takes photos.
As he crouches down.
In some bushes...”

(Kurama)

 

“She has now.
Left her village.
Near the border.
With ‘Mordor’.
When ‘orcs’ planes began.
Bombing her border village.
In northern Ukraine.
She refused to leave...”

(Kurama)

 

“A volunteer who evacuates civilians.
Showed you a message.
From a resident.
A few days ago.
“The basement where people were.
Staying on Soborna Street.
Has been hit,” it says.
“A lot of people have died.”...”

(Kurama)

 

"...О, Боже, прошу, не дозволь, щоб Україна
Припала ворогові на коліна!
Дай сили нашим янголам боротись!
Не допусти країні нашій розколотись!.."

(Оксана Аннич)

 

 

 

 

"...Поміж хмарами пливе небесний човен,
Хвилі, тихе плесо, мамин гомін...
Я ж долонями до хвильок доторкнуся:
За лілею дякую, матуся..."

(Марія Дем'янюк)

 

 

 

"Я люблю свою бабусю
Я бабусенькин лизунчик,
Солоденький я мазунчик,
Я до бабці притулюся,
Так люблю свою бабусю!"

(Слова Марії Дем'янюк,
музика Миколи Ведмедері)