Статті для дітей та батьків

"Якось зустрілися ведмідь та кабан біля ставка. Привіталися та й майже розійшлися. Як раптом, запитав кабан у ведмедя: – Чому в тебе такий червоний ніс? Можливо за ніс тебе вжалила маленька бджола? Все ж таки ця особливість дуже муляла кабану очі. – Та ні, – мовив ведмідь, – маленька бджола мене не жалила! Здивувався кабан. Бо ж дуже схоже було на те, що його бджола вжалила. Цікаво стало йому, чого ж у ведмедя ніс червоний..." (Євген Дмитренко)

 

 

 

 

«Мої Вам сердечні вітання, друзі! Поспішаю розказати Вам про одне гарне і приємне дерево, яке росте в нас на Кропивниччині, в степовій Україні. Цю рослину в нас висаджують по берегах річок задля укріплення ґрунту на схилах. Бачила я також кілька дерев у нашому місті біля житлових будинків. Отже, каркас західний (Celtis occidentalis). Інші назви — залізне дерево, болотяна ягода, кропив'яне дерево. Рослина походить з Північної Америки, є добрим медоносом, гарним джерелом пилку. Багато птахів, у тому числі перепілки, фазани, дятли та кедрові воскокрилки споживають її плоди. Їстівні плоди каркаса і для людини. М'якоть борошниста, жовтогарячого кольору, солодка на смак, багата на жири та вуглеводи.Цікаво, що більшість фруктів містять у своєму складі фруктозу, глюкозу, лимонну та яблучну кислоти, а каркас, один з небагатьох, родить напрочуд калорійні плоди...» (Ірина Михалевич)

 

Кожен текст добірки «Мій читацький щоденник» побудовано за таким принципом: власне мій невеличкий есей вставлено у середину розрізаної навпіл цитати з твору героя нарису. Читаймо!

ВАЛЕР‘ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ ВІКТОР ДОМОНТОВИЧ ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК ЮРІЙ ВИННИЧУК ЮРІЙ ІЗДРИК ДМИТРО БЛИЗНЮК ВОЛОДИМИР ДУБОВЕЦЬ ІЛАХІМ ВОЛОДИМИР КАРАЗУБ ІВАН ПОТЬОМКІН ЮРІЙ ЛАЗІРКО ТАРАС ПРОХАСЬКО АНДРІЙ ЛЮБКА КАТЕРИНА БАБКІНА СЕРГІЙ ЖАДАН

"Отож... черговий Міжнародний літературний конкурс, проведений канівським видавництвом “Склянка часу”. Цього разу конкурс проводився з нагоди 110 років від дня народження Павла Ключини (1914-1972) українського поета, прозаїка, байкаря, журналіста, педагога.Фігура це до певної міри таємнича. Цього автора згадували не раз серед українських байкарів. Але творів його читати не доводилось, і його книги мені до рук не потрапляли. Але у “Віснику...” вищезгаданого конкурсу можна прочитати досить грунтовну публікацію Олександра Апалькова, присвячену Павлу Ключині...." (Володимир Даник)

 

 

"Двадцять третього числа були пом'якше ми,
Але все змінилося в ту зиму.
Двадцять третього ми всі були інакшими —
Двадцять третього ми всі були живими..."

(Максим Коровниченко)

 

 

 

 

"Против ро́жна перти,
Против хвиль плисти́,
Сміло аж до смерти
Хрест важкий нести!
Правда против сили!
Боєм против зла!
Між народ похилий
Вольности слова!
З світочем науки
Против бре́хні й тьми —
Гей, робучі руки,
Світліі уми́!.."
(Іван Франко)

 

"У затишнім куточку,
З м'якенької соломи,
Співала мама-кішка,
Трьом діткам колискову:

Люлі, люлі, пора спати,
Досить вже бешкетувати.
Люлі, люлі, тихо, тихо,
Хай повз пройде всяке лихо..."

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

"Witnesses said.
The city was targeted.
At about 05:40.
In the heart of Lviv.
Lviv’s Mayor said.
‘Orcs’ attack had damaged.
More than 50 buildings.
In the historic heart of Lviv.
Including homes.
Schools and clinics.
He posted a picture.
On social media..."

(Kurama)

 

"Діток ліжечко зове,
Сходить ніч зориста,
І на хвилях снів пливе
Місячна колиска.
Всюди тиша навкруги,
Лиш сові не спиться.
Ти дитинку не буди
Полохливим крильцем..."
(Ольга Денисенко)

 

 

"Якось, під час сильної грози, сховалися в одній нірці вовк, лисичка та зайчик. Сховалися, очі зажмурили, міцно обійнялися та й сидять. А коліна трусяться, зубки цокотять, шерсть дибки підіймається. Бо ж страшно їм було! От і питає лисичка у вовка стривоженим голосочком. – Во-во-вовчику, а во-о-овчику, а чи страшно тобі? – Ой-йой-йой як страшно! – відповів їй наляканий вовчик. – А то - тобі страшно? – І мені ду-у-уже страшно! – відповіла лисичка. Як раптом яскрава блискавка розколола навпіл небо, а з іншого боку — ще одна, не менш яскрава. А потім загриміло все навколо та задріботіло. Гучні пориви вітру то завивали дедалі гучніше, то поволі стихали, поновлювалися і знову чулися десь вдалині..." (Євген Дмитренко)

 

"Якось дійшли до рака плітки, що увесь люд земний дуже часто згадує рака й постійно чекає, коли він на горі свисне. Спочатку той не придав цьому значення. Та коли щоночі йому почала снитися та гора й постійні дорікання зі сторони людей, то вирішив він покінчити з цим. Тож зібрався рак у далеку путь та й подався в дорогу. Повзе, повзе рак, коли бачить, наздоганяє його лис. – Куди це ти раче повзеш? – поцікавився лис. – Та ось, набридло мені слухати, що люди чекають, коли я на горі свисну. От я й вирішив усім тим ледарям втерти носа. – відповів рак клацаючи клешнями..." (Євген Дмитренко)

 

"Пітон Злюк — незвичайний пітон. Він полюбляє їсти те, що не їдять його товариші. Він взагалі їсть те, що важко назвати їжею. Тому що таке ніхто в світі не їсть. Ніхто, окрім нього. Наприклад, вранці Злюк з'їв будильник, тому що той заважав йому спати. Потім, коли Злюк прокинувся (а прокинутися йому довелося не по своїй волі), він збирався випрасувати свою улюблену краватку, щоб вийти на ранкову прогулянку. Але через те, що пітон прокинувся не з того хвоста, він зіпсував свою улюблену краватку, зробивши в ній велику дірку. Тож довелося з'їсти праску. Пітон Злюк хотів випрасувати свої старі краватки, але щось пішло не так, і інші краватки також зіпсувалися. Тому Злюк розсердився ще більше і з'їв старі краватки..." (Євген Дмитренко)

 

"Для учня: звичайна квадратна паперова коробка сховала в собі один таємний предмет. З погляду вчителя історії те, що знаходиться в коробці, вперше освоїли близько чотирьох тисяч років тому давні племена індійців – Омельків, які проживали в Америці. А у 2017 році в Бельгії відкрили ще один вид того, що знаходиться в коробці. З погляду вчителя геометрії те, що знаходиться в коробці може бути квадратної, трикутної, прямокутної та навіть круглої форми. Ба більше, з погляду вчителя малювання в того, що знаходиться в коробці, будь-яка геометрична форма може бути відсутня..."

 

 

"Дмитрик прокинувся від ароматного запаху їжі та блискавкою опинився на кухні. На столі його чекала тарілочка тепленьких ажурних млинців, складених конвертиками та прикрашених ягідками малини. – Ням-ням. Смакотааа, – привітався з млинцями Дмитрик. Коли тарілка спорожніла, хлопчик зразу скочив зі стільця і побіг збиратися до школи. Бабуся сумно зітхнула та тихо промовила: – Ні тобі "доброго ранку", ні тобі "дякую", ні тобі "до побачення"..." (Ніна Колодяжна)

 

 

 

"Спека у місті, яке ще недавно жило й хотіло...
Сонце немилосердно шмагає тіло.
Вкотре по мирних жителях прилетіло.
Місто недавно юрмилося, било в дзвони:
Сукні, краватки, дитячі комбінезони,
Звуки автомобілів, гудки промзони...
Нині у місті лишилося тільки лихо.
Стало вражаюче пусто, страшенно тихо.
Місто поранене в груди і ледве диха..."

(Дмитро Довбуш)

 

Чарівна пані Муза за два роки знову прилетіла до Лізи! І тепер ми можемо побачити її нові творіння! Подорослішала художниця, виросли і її творчі образи!!! Нові малюнки стали чудовим подарунком для нас усіх! Дякуємо і чекаємо ще!

 

 

 

 

 

"Бій відлунав. І червоні знамена
Затріпотіли на станції знов.
І до юрби полонених
Сам комісар підійшов.
Аж до кісток пропікає очима.
Хлопці стоять перед ним, як мерці.
П’яно хитається смерть перед ними,
Холодно блима наган у руці..."

(Володимир Сосюра)

 

"Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні..."

(Ліна Костенко)

 

 

 

 

 

Читаймо поезії Юрія Гундарєва й пишаймося нашими видатними спортсменами:

1. ОЛЬГА ХАРЛАН 2. ЯРОСЛАВА МАГУЧІХ 3. ВІКТОР БАННІКОВ 4. ОЛЕКСАНДР УСИК 5. АНДРІЙ ШЕВЧЕНКО 6. ОЛЕКСАНДР ХИЖНЯК 7. ІГОР БЄЛАНОВ 8. СЕРГІЙ КУЛІШ 9. ВЛАДИСЛАВ ВАЩУК 10. МИКОЛА СУШАК 11. ОЛЕГ БЛОХІН

"Вітання, друзі. Цей допис присвячено одній чудовій дикій рослині, плоди якої дозрівають у серпні, вони чорні зовні і коричневі зсередини, дуже соковиті і цілющі, а ще ж вміють фарбувати. Мова піде про жостір очисний (Rhamnus cathartica). Серпень тече, крутить полиновими пахощами під променями золотистого сонця. У серпні дозріває чимало чорних плодів. Найпершою згадується бузина. Здалеку її плоди здаються чорними, стиглими, а підійдеш ближче — плодоніжки зелені, а значить і плоди ще не поспіли. Дозріває бузина аж тоді, коли плодоніжки в кетягах рожевіють, стають такого кольору, як ото лапки в голубів...." (Ірина Михалевич)