Віршовані казки для малят від Наталії Погребняк

.

Наталія Погребняк

МИШКА І КИЦЯ

(віршована казка)

Мишка хвостик загубила,
Як збирати хмиз ходила.
Вже на стежці польовій
ця біда відкрилась їй.

Знов біжить мала до лісу
Під дерев густу завісу:
- Як додому маю йти?!
Треба хвостика знайти.

В лісі вечір вже гуляє,
Але ж виходу немає,
Хоч і лячно їй самій
На стежині лісовій.

Мишка добре пам’ятала,
як матуся їй казала,
що сміливість – добрий знак.
Страх сховала у кулак.

І пішла у хащі сміло,
бо важливе мала діло.
Зазирнула під грибок,
що сховався під листок.

Квітку й кущик обійшла…
Та нічого не знайшла
ні на стежці, ні в траві,
де дерева вікові.

Сіла плакати мала.
Тут комашка підійшла,
білка, зайчик, їжачок,
і маленький слимачок.

Мишку добре в лісі знали,
бо частенько з нею грали
всі у піжмурки, квача,
чи тікали від сича.

Розпитавши що й до чого,
всі прийшли до головного:
- Мишці треба помогти
Швидко хвостика знайти!

Вмить робота закипіла:
Дружно всі взялись до діла:
Білка, зайчик, їжачок,
І маленький слимачок.

Не шкода було їм сили -
все оббігли, обходили…
Запитали у крота
чи не бачив він хвоста.

І пташок також питали,
чи хвоста не зустрічали...
Та ніхто не бачив… Ні!
Стали мовчки всі сумні…

Чує раптом: «Маууу», – мишка.
Зирк на стежку. Бачить – кішка.
Йде пухнаста в повний зріст.
А у лапі в неї – хвіст.

Мишкин хвіст! Такий рідненький,
Довгий, мов шнурок, сіренький.
Не такий, як у котів,
у лисиць чи борсуків...

– Ось мій хвостик! Мій! Найкращий!
Не віддам його нізащо!..
Тут, що хоч роби бери,
а з кицьками не до гри…

Як додому, чи у гості
Йти мені такій, безхвостій?!
День, мабуть, останній мій
тут, у хащі лісовій.

Друзі стали поруч мишки:
- Не страшні нам грізні кішки,
Як стаємо всі гуртом.
Будеш, мишко, ти з хвостом!

Друзів мишка обминула
І до киці прошмигнула:
- Хвостик в тебе мій для гри.
То й життя моє бери!
 
– Будь здорова, мишко люба.
Ти якась сьогодні груба, –  
Кішка каже. – Дивина.
Бачу, ти якась сумна.

Не вітаєшся, упала,
Трохи – й я б на тебе стала.
Пошуковця в мене хист.
Ти оце згубила хвіст?!

Я господаря шукала.
Чи знайду його, не знала.
Не губи більш хвостик свій,
А носи його й радій.  

Обіймала мишка кицю.
Їй потиснула правицю.
Киця мишку провела
І до себе в дім пішла.  

Дружать мишка та і киця.
Дружба в них, немовби криця.
Може, й ви стрічали їх
Між улюбленців своїх.

МИШКИ-БУДІВЕЛЬНИКИ

(віршована казка)

Збудували мишки дім.
Все продумали у нім:
Є прихожа, є дві спальні,
Ще камін є у вітальні,
Де були аж два дивана,
Є басейн, їдальня, ванна,
Гардеробні дві просторі,
Сім поличок у коморі
Для припасів до зими.

На підлозі – килими,
Скатерки нові, гардини
І картини старовинні.
Вікна в домі превеликі,
Щоби місяць яснолиций
Зазирав у них вночі,
Як не сплять страшні сичі.

А як місяць піде спати,
Вдягне сонце жовті шати
І ввійде промінням в дім,
Буде затишно у нім.

Кіт у вікна зазирає
Мишенят малих питає:
«Гарні мишки чепурненькі,
Двері чом такі маленькі?»
Засміялись мишенята:
«Щоб нас ти не зміг дістати.

Це безпека від біди.
Спробуй-но ввійди сюди.
Тож питати недоречно!»
Й веселилися безпечно.

ПРАЦЬОВИТИЙ БЕГЕМОТ

(віршована казка)

У малого бегемота
Була хатка край болота.
А де трохи є води,
Буде зелено завжди.

Бегемот навколо хатки
Розкопав маленькі грядки,
Їх засіяв, поливав.
Сам грядки ці доглядав.

А на них не було пусто:
Там росли горох, капуста,
Огірки і помідори
Без хвороби фітофтори.

А іще у бегемота
Були клумби край болота.
Там росли квітки чудові
Пишні, різнокольорові.

Всі малого вихваляли
І дітей своїх навчали:
- Щоб життя було красивим,
Треба бути нелінивим.

ЖИРАФ

(віршована казка)

Жирафик самотність
і тишу любив.
В пеньочку старому
він хатку зробив,
Там сам поселився і жив.

Пеньочок старенький
якось захворів,
І дятлик на виклик
до них прилетів,
Бо він пацієнтів любив.

Пеньок він послухав,
уколи зробив,
Шипшини із медом
йому заварив,
Й жирафу таке доповів:

- Якщо ти поїтимеш пень
10 днів
Настоєм із трав тих,
що я заварив,
То справжніх надивишся див.
Жираф доглядав свій пеньок,
як умів.
На день аж десятий
пеньочок розцвів:
Ромашками він заряснів.

На диво поглянути
кожен хотів:
Йшли звірі, комахи,
метелик летів
З далеких зелених лісів.

Жирафик за друга-пеньочка
радів,
Гостей зустрічав
і усім говорив,
Що дружба – найкраще між див.

ЖАБКА ТА ЇЖАЧОК

(віршована казка)

Йшов маленький їжачок
Навпростець через лісок.
Вовка там зустрів, лисичку.
На шляху побачив річку.
 
Стало боязко малому.
- Як потрапити додому?
Тут же вчора був  місток…
І заплакав їжачок…
 
Жабка плач отой почула,
І кори шмат підштовхнула
До колька того малого.
Та й промовила до нього:
 
- Як ішов ти попід став,
Нас грибами пригощав.
Маєш ти чудову звичку.
Разом ми здолаєм річку.
 
Будь, як мужній Одіссей.
Хай шматок кори оцей
Пліт замінить враз  тобі.
І тоді – кінець журбі!

Сів маленький їжачок
На кору, отой шматок.
Жабка друзів поскликала
З ними пліт-кору штовхала.
 Всі старались, як могли.
Річку ту перепливли.
Їжачок сказав жабкам:
- Вдячний дуже, друзі вам.
 
Буду всім розповідати,
Що потрібно друзів мати.
Як би не було сутужно,
Все здолати можна дружно.

ХВОРИЙ БЕГЕМОТИК

(віршована казка)
 
Маленький бегемотик.
Тримався за животик,
Бо чипсами об’ївся.
Їх Колою запив.
Заплакав бегемотик:
- Ой-йой! Болить животик!
Покличте, я вас прошу,
найкращих лікарів.
 
Здається, за хвилину
«Швидку» дали машину
Й доставили малого
до кращих лікарів.
Ті досвід гарний мали,
Консиліум зізвали,
Щоби у пацієнта
животик не болів.
 
Малого оглядали,
Про стан його питали.
Досвідчені у справі
не знали, що робить?
Інтерн їм дав пораду:
- Скажіть малому чаду:
«Хто їсть усе що бачить,
того живіт болить.
 
Не вся корисна їжа.
Хай навіть дуже свіжа,
Хай те, що рекламують,
купує не завжди.
Хай овочі їсть, фрукти
Корисні лиш продукти.
Тоді він вже ніколи
не знатиме біди.

.

.