Публікації за тегом: Казки

Сортувати:    За датою    За назвою

Ольга Лапушена. Хатинка для зайчика (казка). Ілюстрації Анатолія Лапушена."У дрімучому лісі під найпишнішою ялинкою заховалася затишна хатинка. Біля хатинки – город. Біля городу – криниця. Біля криниці – лавка. В хатинці разом зі своєю жінкою і діточками живе сірий Зайчик. Живуть вони дружньо і щасливо. Їдять пироги з капустою, п’ють запашний чай з варенням і читають цікаві книжки. Кожен рік на Різдво Заєць згадує історію, яка трапилася з ним багато років тому, і яка поклала початок його майбутньому і щасливому життю. Сталося це, коли Зайчик був ще зовсім маленьким і жив із батьками та братиками у великій клітці в Зоопарку. Кожен день познайомитися з ними приходили люди. Вони посміхалися, весело спілкувалися і фотографували зайчиків. Все було добре. Та згодом їхню клітку вирішили полагодити і тимчасово перевезти родину Зайчика до іншого приміщення. Під час подорожі через ліс, у машини, що їх везла, пробилося колесо. Машину хитнуло і клітка з Зайчиком випала на галявину..." (Ольга Лапушена)

 

"...Отака пригодонька!
Враз ми вдома опинились.
Славним феєчкам вклонились.
А свічечка ще горить!
Будемо її гасить.
Завтра ждуть нові пригоди.
Хай ніхто не чинить шкоди!!!"

(Галина Римар)

 

"Маленька Сніжинка відкрила очі та посміхнулася: — Ура! Сьогодні я народжуюся у світ! Вона помахала на прощання Мамі-хмаринці, своїм братам і сестрам-сніжинкам, що також чекали свого часу, і полетіла з неба донизу. Вона падала і співала пісеньку, якої її навчила Мама-хмаринка..." (Ольга Швиденко)

 

 

 

"— Доню, ти братика забереш? Мама поспішає.Цілую вас, не сваріться, Люблю, до зустрічі! — Мама вилетіла з квартири, залишився аромат її парфумів  і довге: до зустрічі, Яна  любила бути головною вдома, коли мама на роботі, але ці  мамині чергування на кілька діб вона сприймала як зраду, особливо, коли наближалися вихідні чи свята. Хто так зміг втрутитися  в їхнє життя, хто? — Ну, Мікі, будемо готуватися до свята..." (Інна Паламарчук)

 

 

 

"День починався ранковою свіжістю. Після дощу  на асфальті дріботіли калюжі, поодинокі листочки неслися, немов кораблики. Христинка в червоних чобітках йшла, тримаючись за мамину руку. Кожного разу вона намагалася хоча б однієї ніжкою ступити у воду, але мама повторювала: Христинко, не йди в калюжу, будеш мокра і брудна. Мам,у мене ж чобітки,а вони чарівні. Я можу у них скрізь ходити. Мама була непоступливою..." (Інна Паламарчук)

 

 

 

"Біля свіжої глибокої вирви стояла геть порожня Пластикова Пляшка. Поряд від сильного вибуху задимілась і впала височенна багатоповерхівка!.. "Ух!!! Як трусонуло!!! Добре, що тваринок і людей нема, вивезли сміливці!" — подумала Пластикова Плящина. І тут поряд з нею після гарячої повторної хвилі щось дзенькнуло. Оглянулася — побачила поплавлену Скляну Пляшечку! Та ледь охолола, помітила Пластикову посестру й мовила. — Чуєш, що коять, бездушні? — Так, рідненька! Бачу і чую!! Тобі як? — Терпіти можна, жива. — Живи!!! Нам про це усьому плящиному роду розповідати!.." (Галина Римар)

 

"О пів на десяту в неділю Лисичка і Єнотик прийшли до хатки Борсучка. А його немає вдома. Бачать: до дверей прикріплена записочка. «Друзі! Мене дуже несподівано запросили у гості. Не сумуйте, ключ знаєте, грійтеся біля каміна, шахи на столику, скоро буду) Борсучок». Звірята обтрушують сніг зі своїх узуванок, торкаються зачинених дверцят і разом промовляють: "Пресмачная паляниця з полуницею!" - і двері самі вмить розчиняються! Друзі входять у вітальню, чистесеньку, затишну, прикрашену різнокольоровими паперовими квітами і пташечками, на стінах - малюнки і світлини господаря в дерев'яних саморобних рамках, а в каміні за прозорою вогнетривкою стінкою враз сам розгорається вогонь. Вони ставлять на столі перед Дідухом принесену вазу з грецькими, ліщиновими горішками, гарбузовими й соняшниковими зернятами, сідають у зручні пуфики і чекають..." (Галина Римар)

 

"Коли на саме Різдво стоїть страшний тріскун надворі та помежи людьми, а дівчата, лякаючись справжнього морозу та всіляких дрібних морозенків, не ходять щедрувати, не пророчать статків та гараздів, то гаруй – не гаруй, а цілий рік не ведеться. Тогоріч і в нас був такий тріскун-льодовище, а ще й вітросвище. Дівчата не збирались попід вікнами, от біда взяла та й нагромадилась. Насунуло в село Лихо, якого піддобрити навіть не вдавалось. А чого тільки не робили! Для нього донесхочу готували величезну кількість різних страв: і печеню, і душенину, і голубці, і драглі, навіть борщик зі сметаною, щоб наїлось та відчепилось, – не помагає. Про заморське і не кажіть – в рот не брало..." (Галина Мирослава)

 

Ольга Лапушена. Безцінний подарунок. Казка. Правдива історія. Ілюстрація Костянтина Лапушена."День народження – улюблене свято всіх діток: привітання, подарунки, зустріч із друзями, смаколики. З нетерпінням чекав свого Дня народження і Богдан. Завтра йому має виповнитися одинадцять років, і він ще з вечора мріяв про веселе свято і подарунки. Вранці до його кімнати завітали батьки з привітаннями. Подарунків було багато: і величезний водяний автомат, і роликові ковзани, і яскравий скейт від дідуся Андрія, і багато смачних цукерок. А ще серед подарунків іменинник знайшов невеличкий червоний мішечок, в якому зручно вмостившись одна на одну, лежали три підписані коробочки. Перша з них мала назву «Відвага», друга – «Сміливість», третя – «Успіх». На дні мішечка хлопець знайшов записку «Відкрий ці коробочки, коли тобі не вистачатиме їхнього вмісту», і підпис «З вірою в тебе, твій батько». Богдан відніс мішечок до своєї кімнати і заховав його у шафі..." (Ольга Лапушена)

 

Проба пера. Анна Горобець. Як створювалась Земля. Казка (ілюстрації авторські) "Ця історія почалася ще до того, як було створено людей і тварин. У ті давні часи на планеті Земля панували холод і морок. Саме тут і розпочинається наша казка. Далеко-далеко, в іншій галактиці, розвивалася цивілізація Корків. Корки отримали в дар сили води, землі, вітру та вогню. Вони облаштовували нові планети, як ми у нові квартири приносимо меблі. Ще одна експедиція вирушала на чергову планету, що ще не мала назви. В експедицію вирушили: Акла — представниця води, Флора — представниця землі, Сак — представник вогню і Ван — представник вітру..." (Анна Горобець)

 

 

Аліса Коломієць. Казка про Липу і Балерину (фрагмент)"Вечір огортав зимове місто оксамитом темряви. Запалював вогники ліхтарів і підсвічував стишені вулиці. Адель поверталася з балетної студії. Кожен її крок відлунював у безшелесній дрімоті лютого. Було трішки лячно, ще більше холодно, а від шкільного наплічника — тяжко. Худенька дівчинка несла кіпу важких підручників спершу до школи, потім на заняття хореографією, а вже пізно ввечері — додому. І так щодня, за будь-якої погоди. Батьки дивувалися впертості малої. Нащо здався їй той балет?.. (Аліса Коломієць)

 

 

Цар Лев. Українська народна казка. Ілюстрація Вадима Ігнатова.  "Зібралися якось звірі на нараду, щоб вибрати царя. Довго міркували, сперечалися, але так і не могли дійти спільного рішення. – Треба вибрати не лише сміливого й сильного, але й мудрого та чесного правителя, – виступила першою зебра. – Адже цар повинен не тільки в біді захищати, а й по справедливості судити. – Тоді найкраще для цієї посади підходжу я, – задер хобота слон. – Ніколи нікого не ображу й маю неабияку силу. Якщо оберете – не пошкодуєте. Почув це лев і заперечив..." (з народоної казки)

 

 

"...І вся техніка ворожа
З курсу позбивалась —
Подалась на варварщину —
І там позривалась!!!
Мають нелюди віднині
Всі запам'ятати,
Що хорошую країну
Не можна чіпати!!!"

(Галина Римар)

 

Лисиця та Рак (українська народна казка)"Біжить Лисичка полем. Добігає до річки, аж дивиться — Рак виліз із води на камінь і клешні точить, щоб гостріші були.
— Здоров був, Раче! — каже йому Лисичка. — З тим днем, що сьогодні! Це ти, мабуть, до косовиці готуєшся, що клешні об камінь гостриш?
Поздоровкався Рак та й каже:
— Я клешнями роблю те, що ти зубами; так треба, щоб гостріші були.
А Лисичка тоді йому.." (з народного)

 

 

Вовк і чапля (українська народна казка). Шкільна програма 5 клас."Ішов голодний вовк. Він, бідний, так їсти хотів, аж у очах йому чорніло. Ішов він, ішов, аж гульк – чапля стоїть. Підкрався вовк тихенько та хап її! Бачить чапля, що непереливки їй, та й каже:
– Дозволь мені, вовче, хоч перед смертю потанцювати.
«Від цього мені шкоди не буде», – подумав вовк і дозволив..."

(з народного)

 

 

 

дитячий журнал Пізнайко

Дитячий журнал «Пізнайко» оголошує набір авторів-казкарів. Це – автори, які розуміють будову і створення пригодницького захопливого сюжету з вигаданими і невигаданими персонажами, українською семантикою, яка оживляє притаманні регіонам України міфічнї істоти, створює їх. Подій в Історії України, в природі України – не перерахувати. Головне – закручений зрозумілий сюжет мовою для натхнення дітей віку 6-8 років (дуже важливо – розуміння природи й очікування читачів). Робота – дистанційна, гонорарна. «Пізнайко» чекає на вас.

 

Ольга Лапушена – українська письменниця, поетеса, художниця. Ольга Лапушена – українська письменниця, поетеса, художниця.
Співзасновниця, головна редакторка і співаторка журналів: "Котя", "Малюк Котя".
Співзасновниця, редакторка і співавторка журналу "На крильцях Ангела".
Авторка книги "Чарівна країна марок".
Твори публікуються в дитячих журналах і шкільних підручниках.
Іноді твори публікуються за псевдонімом "Ольга Шипшина".

 

 

Марія Дем'янюк. Наші друзі з Ельфірії — збірка казок для дітей. Художниця — Людмила Велика.«Наші друзі з Ельфірії» — збірочка казок, які розповідають малечі про ельфів, що живуть поруч, а також знайомить маленьких читачів з дивовижною Ельфірією — країною ельфів. Книга утверджує ідеали добра й справедливості, навчає доброзичливому та дбайливому ставленню до навколишнього світу. Чарівні розмальовки до кожної казки неодмінно подарують гарний настрій дітям.

 

 

 

 

Аліса Коломієць. Духи Духового. Ілюстрація Марини Ніколаєвої (фрагмент)«— А якщо дід побачить? — Не побачить, він сіно на лузі косить. Двоє хлопчаків спускалися вниз до річки. Один засмаглий, у потертих шортах і вигорілій на сонці футболці, з пшеничним чубом, що безладно стирчав на всі боки. Другий чорнявий, охайно вдягнений, у модній кепці з написом «Euro 2012». Дорога різко заламувалася вниз, а потім знову вирівнювалася. — Це Хомин берег, — пояснював Мишко. — Тут лише качки й гуси купаються. З-за очерету випливли дві качки, жадібно хапаючи дзьобами ряску. Мовляв, так і є, купаємося. А зелений килим споришу на березі хизувався загубленими пташиними пір'їнками. Низько до води схилилися верби, ховаючи щось таємне від людських очей. Тарасові навіть здалося, що з-за густого гілля за ними хтось стежить. Хлопці рушили далі й ступили у смарагдовий тунель, де в найпекучіші дні панувала вогка прохолода. Пишні крони дерев змикалися над ними так щільно, що й сонця не було видно. Щебетали птахи і гуділи джмелі, пахнуло куширами і лепехою, а в повітрі розливалась літня безтурботність...» (Аліса Коломієць)

 

"Одного ранку прокинувся Хом’ячок та й думає: — Зварю собі каші. Набридло сухе зерно гризти. Вибрав він стиглий колосок, обтрусив зернята, склав у глечик, та й каже: — Ой, щось я притомився. Відпочину трішки. Сидить в холодку, куняє. А каші таки хочеться. Через силу підвівся, взяв глечика із зернятами. Налив води. — Ще ж посолити треба. Щоб смачніше було, — порадив сам собі Хом’ячок. — А де ж сіль? Туди-сюди, нема солі. Поки шукав стомився неабияк. Заснув під гарячим сонцем, спить аж хропе. Прокинувся геть по обіді. Сидить, чухається. — Піду до Мишки, — каже — попрошу солі. З’їв кілька зернят на дорогу і потихеньку вирушив до Мишачої хатинки...(Ольга Зубер)

 

Всього:
868
Поточна сторінка: 1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Великдень (Пасха)    Зірка Мензатюк    Всеволод Нестайко    Микола Трублаїні    Ярослав Стельмах    Емма Андієвська    Петро Гулак-Артемовський     Галина Малик    Софія Майданська    Леся Українка    Олена Пчілка    Василь Сухомлинський    Богдан Лепкий    Наталя Забіла    Михайло Коцюбинський    Катерина Перелісна    Книжковий огляд   
Топ-теми