Публікації за тегом: Казки

Сортувати:    За датою    За назвою

Сашко Лірник. Казка про старого козака, різдвяного чорта, чотири роги й козацький рід. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов. "Колись давно жив собі у Сабадаші старий козак Мехтод. Так собі добре жив, заможно. Мав гарну хату на дві половини, пасіку, сяке-таке господарство, коника, корову – одне слово, хазяїн на всю губу. Жив він на околиці села – якраз ото, де дорога повертає попід Гандреєву вербу та на Охматів над самісіньким лісом.Добрий чоловік був Мехтод – жінку любив, коли-не-коли її слухав, до роботи не силував, а так, як сам працює з ранку до ночі, то й вона з ним.Народився у них синочок. Назвали його Семеном, а за кумів узяли Віника і дядька Тимухтея. Підріс Семенко, батько його козацьких звичаїв навчив, у школу віддав, а як уже в колодочки вбився, то під горщика обстриг і на Січ відправив – до Бузівського куреня, та звелів, щоб кошового слухав". (Сашко Лірник)

Сашко Лірник. Казка про Гандрея і яничарський скарб. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов.

"Жив у нашому селі Сабадаші чоловік на ім’я Охота. І був у нього синочок, якого звали Гандрей. Хлопчина ріс розумний і меткий — все, бувало, сидить коло бандуриста чи лірника на майдані і слухає, що той оповідає про Байду, чи бідних невольників, або про Марусю Богуславку. А опісля на вигоні збере кругом себе дітей, та й переказує їм усе те, а ще й додасть від себе, щоб цікавіше було. Або назбирає всякого залізяччя під кузнею, паличок настругає ножем і все собі щось майструє. Та добре було б, аби щось путнє майстрував: чи то граблі, чи то терницю до конопель, чи хай навіть ложку — так ні! Все ото робить птахів якихось, вітрячки або коліщатка..." (Сашко Лірник)

Сашко Лірник. Казки. Про дівчинку Варочку, козака із запроданою душею і срібний грошик. Художник-ілюстратор Інокентій Коршунов."У селі Угловаті, на кутку Дячуківці над ставочком жив чоловік Яків Білоус. І була у нього доця Варочка. От якось зимою Яків захворів, та й помер. Лишилася Варочка сама.
Поки ще у Варочки пшоно було, то вона кулешик варила, а далі і те скінчилося. Пожаліли її сусіди – розказали попові, що сирота бідує. Прийшов піп до Варочки, подивився – хата пуста, порозлазилась, із хазяйства – самі миші по кутках бігають, із одежі – лише те, що на ній. Ні корови немає у Варочки, ні землі, тільки три явори ростуть на березі". (Сашко Лірник)

Всеволод Нестайко. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Казковий серіал. Сонце серед ночі. Казка. Малюнки Анатолія Василенка."Жив на світі їжачок Колько Колючка. І жив на світі зайчик Кося Вухань. Гарні були хлопці, але боягузи страшенні. Всього на світі боялися. Боялися темряви і боялися сонця. Боялися блискавки і боялися грому. Боялися вітру і боялися дощу. Навіть тіні власної боялися. А найдужче боялися хуліганів. То прибіжить Колько Колючка до мами-їжачихи: "Ой мамо, мамо! До нас у двір хулігани вдерлися!" Вийде мама-їжачиха на ґанок, — а у дворі дві маленькі жабки стрибають..." (Всеволод Нестайко)

Всеволод Нестайко. Пригоди в Павутинії. Казка. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Казковий серіал. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка. "І знову ми з тобою, друже мій дорогий, у лісовій школі. Давай-но зазирнемо у клас. Онде за першою партою сидять вони — вірні нерозлучні друзі зайчик Кося Вухань та їжачок Колько Колючка. За ними — рисеня Раїска Мняу та козеня Зіна Бебешко. Далі — ведмежа Михайлик Ведмеденко та борсученя Боря Сук. Потім лосеня Соня Лось та білченя Вірочка Вивірчук. А за останньою партою, як майже у кожному класі, сидять — хто? — авжеж, сидять зривщики дисципліни, ледарі й двієчники вовченя Вовчик Вовченко та лисеня Рудик Лисовенко, які останнім часом подружилися. Зараз саме урок музики, і вчитель сольфеджіо Бегемот Гіпопотамович розучує зі школярами нову спортивну пісню. От послухай..." (Всеволод Нестайко)

Всеволод Нестайко. Секрет Васі Кицина. Казка. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Казковий серіал. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка."Весною, на початку нового навчального року, у лісовій школі знову з’явився новачок. Тільки тепер уже не дівчинка, а хлопчик — рудий котик Вася Кицин. Його привела до школи мама, дика очеретяна кицька Мура, що жила край озера в очеретах. Вона була така дика, що ніхто в лісі не знав навіть, як її звуть по батькові. Директор школи Бурмило Михайлович Ведмідь спершу не хотів приймати Васю: "Ну, чого ви так поспішаєте, голубонько? Ваш синок ще дуже малий. У нас цієї весни прийому не буде. Всі учні вже рік провчилися, не можу ж я його до них посадити, він не дожене. А заради одного Васі одкривати спеціальний клас ми не маємо змоги"..." (Всеволод Нестайко)

Всеволод Нестайко. Ковалі щастя, або новорічний детектив​. Повість-казка. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка."Біжить зимовим лісом Дід Мороз. За спиною — здоровенницький мішок з новорічними подарунками для дітей. Аж тут із-за куща несподівано вистромилася довга палиця, схожа на держак від мітли. Дід Мороз перечепився через неї і бебехнувся на землю, боляче вдарившись коліном об пеньок. Мішок покотився, розв’язався, подарунки посипались у сніг. Ох! Що ж це таке? Так болить коліно!.. Тепер клопіт матиму, бо тепер кульгатиму! А мені ж треба поспішати… І подарунки розсипалися, збирати треба… Ох, запізнююсь я, запізнююсь!.. А з-за куща почувся тихий сміх, потім свист. Враз знялася завірюха, і той, хто свистів і сміявся, умить зник…" (Всеволод Нестайко)

Світлана Пасенюк. Віршовані казки для дітей."Сідайте, діти, круг мене. 
Умощуйтесь, будь-ласка, 
І вже за хвильку, що мине, 
Я розповім вам казку..."

(Світлана Пасенюк)

Всеволод Нестайко. Енелолик, Уфа і Жахоб’як​. Казка. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Казковий серіал. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка."Пантера Ягуарівна саме пояснювала новий матеріал — віднімання. Вона стояла біля дошки й писала крейдою умову задачі: "У зайчика було п’ять морквин, дві він з’їв. Скільки лишилося?". "Віднімання — це я люблю!" — потираючи лапи, вищирився Вовчик Вовченко. "І я!" — клацнув зубами Рудик Лисовенко. "Щось у когось віднімати — це…" — Вовчик не доказав, бо у цю мить Раїска Мняу несподівано вереснула: "Ой! Дивіться! Диві-іться! Летить!" Усі глянули на небо і завмерли, пороззявлявши роти. Над лісовою школою летіло щось незвичайне..." (Всеволод Нестайко)

Всеволод Нестайко. Загадковий Яшка. Казка. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Казковий серіал. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка."У Казковому Лісі на Великій Галявині відкрилася спеціалізована лісова музична школа з ведмежою мовою викладання. Директором школи був Бурмило Михайлович Ведмідь. Учителями — Пантера Ягуарівна (математика), Лисавета Патрикіївна (лісознавство), Мамонт Африканович (лісова історія), Жирафа Жирафіївна (лісова географія), Макак Макакович (фізкультура), Бегемот Гіпопотамович (співи і сольфеджіо). Вчилися в школі зайчик Кося Вухань, їжачок Колько Колючка, ведмежа Михайлик Ведмеденко, вовченя Вовчик Вовченко, лисеня Рудик Лисовенко, рисеня Раїска Мняу, козеня Зіна Бебешко, борсученя Боря Сук та інші звірятка…" (Всеволод Нестайко)

Всеволод Нестайко. Сонячний зайчик і сонячний вовк. Казка. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Казковий серіал. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка.

"У похмурому підземному палаці перед каміном, де ледь жевріло темно-синє вогнище, сидів Начальник Канцелярії Нічних Кошмарів Пан Морок. На ньому був чорний оксамитовий плащ з каптуром, що закривав обличчя. Якби не плащ і не синє полум’я в каміні, ми б з вами пана Морока просто не побачили. Бо весь він був із темряви. Саме про це він і співав, перебираючи струни чорної гітари. Коли у пана Морока був гарний настрій, він любив поспівати під гітару. Аж тут згори до палацу провалилися схвильовані Баба Яга та її молодший брат Бабай..." (Всеволод Нестайко)

Всеволод Нестайко. Таємний агент Порча і козак Морозенко. Казка. Незвичайні пригоди в лісовій школі. Казковий серіал. Казкові пригоди і таємниці. Книга. Малюнки Анатолія Василенка."Весною у лісовій школі почалися заняття. Зібралися у перший день учні на Великій Галявині біля школи. І раптом бачать — у них незвичайний новачок, сонячний зайчик Терентій. З сонячним ранцем за плечима, у картузику — все як слід. "Ой! Який гарненький!" — скрикнуло рисеня Раїска Мняу. І лісові дівчатка: білочка Вірочка Вивірчук, свинка Хрюша Кабанюк, козеня Зіна Бебешко, лосеня Соня Лось — одразу обступили Терентія і почали радісно ойкати та айкати… А от шкільні забіяки Вовчик Вовченко та Рудик Лисовенко радості не виявили. "Мало нам зайчика Косі Вуханя було! Так ще сонячного Терентія підкинули!" — пхикнув Вовчик. "Точно!" — підтакнув Рудик..." (Всеволод Нестайко)

Олександра Бурбело. Аліна і чотири властивості медальйона. Казка-оповідання. Збірка Золота росинка"Продріботіла каштановим пікінесом осінь, і ось уже позирає сонними очима коали зима. Час для школярів летить миттєво. Контрольні роботи, тести так і миготять, як вокзали на шляху швидкого потяга. Та коли не дивитись у вікно, здається, що нікуди не їдеш. Тільки якось не по собі, особливо, якщо ти в класі новенька. Уся надія на весну – прилетить на своєму килимі-літаку, і, нарешті, серце малою пташиною стріпнеться від щастя! Та де там! Усе було якось буденно – дощі, калюжі, зовсім не схожі на моря чи затоки. "Як це все буденно, як це звично. Скільки раз це бачила земля..." – згадувалися слова улюбленого поета. Але чому не "світ прекрасний, земля мов казка"? Аліна міркувала так, а тим часом весна, як маленька лялечка, відпливала ген, за небосхил, у паперовому човнику з учнівського зошита." (Олександра Бурбело)

Олександра Бурбело. Первоцвіт. Збірка. "Коли любиш читати, життя стає цікавішим. У тебе з’являються нові друзі – герої книг та їх автори. Вони завжди порадять, підтримають, допоможуть. У мене в душі ніби відчиняються потаємні віконечка, і я бачу навколишній світ по іншому, помічаю те, що було невидимим досі. Це віконця творчості – і я пишу вірші, казки, легенди." (Олександра Бурбело)
Олександра Бурбело. Первоцвіт. Збірка. Читаймо казки юної письменниці Олександри Бурбело:
 
Барвиста країна
Лесина казка
Коли мрiї здiйснюються
Чарiвна мiць
Новорiчна пальма
Рiздвяний зайчик
Святковий букет
Країна навпаки

Юлія Хандожинська. Дрімники. Міфічна історія. Казка для дітей. Малюнок Сусани Хослет Барріос.

"Вечір тихесенько закрадався на землю, коли матуся підбивала білі подушки на ліжечку  Максимки. "Ось так, щоб попухнастіше, потепліле було тобі, синочку!" Поклавши в ліжечко свого семирічного хлопчика - малесенького, худорлявого з чорним волосячком і великими карими очима, - поцілувала його ніжно у чоло і побажала найкращих снів. Щойно мама закрила двері, Максимко заворушився у ліжечку. Він оглянув примруженим оком свою кімнатку, у якій, здавалося, у темряві усе оживає. Он десь стоїть червоний потяг, а поруч - цілісінька армія тільки сьогодні куплених солдатиків. А он там, подалі, за шафою, - великий синій м'яч. Усе було так спокійно, і лише пузатий місяць скупо кидав своє проміння через вікна... Просто тиша..." (Юлія Хандожинська)

Юлія Хандожинська. Сонячна коза. Інсценівка. Казка-п'єса у п'яти діях з іграми, танцями та співами"Тільки після того ми все розумієм, 
Коли подолати труднощі зумієм, 
І ніхто на світі нам не перешкодить,
Коли дружба міцно за руку нас водить."

(Юлія Хандожинська)

Олена Більчук. Історія, яку розповів Вітер (казка для дітей)"Це сталося тоді, коли я прочитала про найдовше слово. Слово — назва молекули. І щоби його вимовити — треба більше трьох годин! Так довго, що поки казатимеш, то можна й забути про нього. Може, найдовше слово — це те, яке звучить навіть тоді, коли закінчилося? Скажімо, дружба. Або таке, що відносить уяву аж-аж-аж, далеко-далеко..? Наприклад, Антарктида. Або вітер. Зараз чую його, і здається, що він є завжди. Навіть коли тихо-тихо. А тепер так голосно шелестить на деревах весняне листя..." (Олена Більчук)

Юлія Хандожинська. Подорож ворони. Дитяча казка."Чорна ворона пробудила своїм криком ранок. Вона всілася на високу тополину, що росла понад водою і викрикувала своє невдоволення. "Всі сплять, ніхто мене не чує, ніхто зі мною не хоче розмовляти. Невже так довго можна спати? - Аж тут зирк донизу... - А хто це, хто це там внизу копошиться? І не відгукнеться на мій голос?" Неподалік від тополі ріс кущ калини, а на ньому сиділи горобчики..." (Юлія Хандожинська)

Василь Сухомлинський. Як Бджола конвалію знайшла. Казка-оповідання для дітей"Вилетіла Бджола з вулика, покружляла над пасікою. Чує, десь далеко-далеко дзвенять дзвіночки. Полетіла Бджола на музику дзвіночків. Прилетіла до лісу. На галявині — конвалії. Кожна квітка — маленький срібний дзвіночок. Усередині — золотий молоточок. Б’є молоточок по сріблу — лунає дзвін. І в степу, і на пасіці чути. Так Конвалія кличе Бджолу." (Василь Сухомлинський)


Всього:
577
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 4
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Великдень (Пасха)    Зірка Мензатюк    Всеволод Нестайко    Микола Трублаїні    Ярослав Стельмах    Емма Андієвська    Петро Гулак-Артемовський     Галина Малик    Софія Майданська    Леся Українка    Олена Пчілка    Василь Сухомлинський    Богдан Лепкий    Наталя Забіла    Михайло Коцюбинський    Катерина Перелісна    Книжковий огляд   
Топ-теми