Наталія Грегуль. Жмуток віршів для українських дітей

***
У кутку тихенько мишеня шкребеться,
Котик причаївся й вусами пряде,
На вікні срібряста павутинна в’ється,
Сіточку невтомно павучок снує.

* * *

БИЧЕЧОК ЖОРА

Привела корова Лиска 
нам телятко, як в колиску,
У дворі тепер не сумно,
Бо теля росте розумне.

Ми назвали його Жора, 
Не бичок, а цирк, умора,
Як утне щось: сміх та й годі,
Ці вистави на городі!

Жора швидко підростає,
Молочко щодня вживає,
Дудлить в день десь пів відерця,
І стриба неначе в герці.

Гопака в дворі танцює,
Коником скака й гарцює,
Так вибрикуває у танці, — 
Топче все, хоч з'їли б пранці!

На обід — коронний номер,
Повторить зможе не кожен:
В молоці всю морду мочить,
І відро штовхає й котить!

А пусте відро з розгону
Вдів на голову, як шолом,
Брязькіт, шум:  смертельний трюк,
Жорік — майстер стук-і-грюк!

Шоу регулярні вдома,
Наш бичок не знає втоми.
З молоком всмоктав натуру
Що з телятка робить тура!

Він травичку любить й сіно,
Язиком лизнути Зіну,
Любить Жора ніжність й ласку,
Гладьте, чухайте, будь ласка!

Гладьте хлопчики  й дівчатка,
Лиш штовхається телятко,
Хоч бичечок ще маленький,
Та синець лишить гарненький.

Нам шукати не прийшлося,
Сам пастух Жорці знайшовся,
Це пухнастий сірий кіт,
Що з бичечком в сіні спить.

* * *

БЛИЗНЯТА ВИДРЕНЯТА 

Народила мати видра
Чотирьох маленьких видрок,
Всі близнята видренята —
Просто викапана мати.

Видра мати, видра тато,
видренята-потерчата,
Теплі шубки з хутра мають,
І свистять — пісні співають.

А живуть вони в кубельці
У норі, що на озерці,
В заростях попід вербою,
Бавляться між осокою.

У кубельці тепло й сухо,
Молочко мамине дмухать,
Підростають видренята,
І муркочуть на всю хату.

Видра тато, видра мати,
Дуже люблять попірнати,
А близнятам видренятам
Шубки мокрі не до смаку.

Упірнати ще не вміють,
З острахом у воду лізуть,
Мусять вперті боягузи,
Намочити трішки пуза.

Та хвилюються дарма,
Шубка татова суха,
Мати плаває й не сохне,
Шубка у воді не мокне!

Впорались гуртом зі страхом,
Вчотирьох пірнули з татом,
Добре у малят все вийшло,
Упірнули ще раз з писком.

Видра мати, видра тато,
І  близнята видренята,
Разом залюбки пірнають,
Ловлять рибку, раків, жабок.

 
Всі близнята видренята,
Спритні — їх не наздогнати,
Перебралися до річки,
Там полюють серед нічки. 

Взимку наче на санчатах,
Бавляться в снігу звірята,
На животиках зі схилу,
Ковзають з всієї сили.

Мені двічі пощастило,
Стріти в парку видру милу,
Видра — рідкість, так і знайте,
Ви її не ображайте!

* * *

СЛОНЕНЯТКО ЮПІ

Слоненятко Юпі знає,
Що красивий хобот має,
Такий самий, як у мами:
Довгий, пружний і вертлявий.

Юпі ще малий — пустує,
Знай вовтузиться й тупцює,
Хоботом обмацав спину,
Теліпав ним безупину.

Гарна іграшка, цей хобот, 
Наче власний біоробот,
Нащо Юпі хобот здався? —
Це малюк ще не  дізнася.

Мацав ним траву і лавку
Ухопив за комір Славку,
Дмухав ним у вухо тишком:
Гучно й лоскотно так вийшло.

Хобот —  це корисна штука: 
Дістає не тільки вуха,
Гілку з дерева високу, 
Ухопивши — гне нівроку.

Хоботом не тільки грати,
Можна навіть малювати,
Фарбувати пензлем аркуш
На мольберті наче автор.

Як набридне малювати,
Час почать веселі жарти:
 В хобота води набрати,
І фонтаном раптом стати.

Бризок плескіт на всі боки,
Хто не втік — намокне трохи,
Бешкетує Юпі вміло,
Кажуть, в нього в дупці — шило.

Як калюжу десь побачить,
Зроду не мине, а втрапить,
Забруднитись, покачачись —
Оце діло, оце радість!

Юпі бруду не боїться,
У багнюці любить вмиться,
Його ніжній сірій шкірі
Процедури ці потрібні.

Він і справді не брудниться,
Шкіра в глині аж лосниться,
Любить слоненя в калюжі
Намаститися в багнюці.

В дзеркалі нема потреби,
І так гарний,  все як треба!
Сіра голова й два вуха
Юпі бавиться — не слуха.

Бачите, який він красень,
Чубчик навіть має  справжній! 
Цим пушком, поки маленький,
Вкрита голова легенько.

Юпі виросте, як тато,
Буде велетнем завзятим,
Ну а поки він дитина,
Гратись буде безупину.