Статті для дітей та батьків

"Етно-експедиція "Баба Єлька" спільно з писанкаркою Іриною Михалевич видали набір листівок із традиційними писанками Кропивниччини. Писанки походять зі збірки науковця-етнографа, краєзнавця Володимира Ястребова, і це друга половина XIX віку. Зразки писанок дібрано в сучасних межах Кіровоградської області. Наш край представляють понад 60 писанок, на листівках же можна роздивитися 20.  На листівці вказана назва писанки, а на звороті — село і район, з якого походить писанка та рослини, якими фарбовано. До набору увійшли писанки з різних населених пунктів Кіровоградської області..." (Ірина Михалевич)

 

"Поезія співа віршами,
Плете мереживо зі слів,
Кохаю – промовля вустами,
Бере за серце її спів."

(Наталія Грегуль)

 

 

 

 

 

"Котик Шайбик, кішка Пушка –
Фронтові коти:
Пильні очки, чулі вушка,
В поросі хвости.
Там, де зброя вогнепальна,
Де земля гуде, –
Знає воїн, що з завдання
Котик його жде..."

(Ольга Денисенко)

 

"Купила лисичка папір і чорнила.
З пенька вона столик чудовий зробила,
Задумала лиска роман написати,
Бо дуже хотіла відомою стати.
Хотіла найкращою бути з писак.
Роман починався в письменниці так:
«Купила лисичка папір і чорнила…»"

(Наталія Погребняк)

 

Валентина Турчин є авторкою книг: поетичних збірок "Війна залишиться у віршах" та "Зранені слова", дитячої книги "Абетка про тварин" та співавторкою на укладачкою низки книг, зокрема "Доброкрай", "На крилах сну", "Барви року". Валентина Турчин отримувала дипломи та відзнаки за свої твори, серед найцінніших: IV місце в конкурсі "Мала коронація слова" за оповідання, також оповідання про Київ коштом КМДА були надруковані у трьох збірках оповідань "Як тебе не любити...".

 

 

"Вміє уміло ховати горіхи,
З гілки на гілку стрибає для втіхи,
В дуплі зберігає насіння й гриби,
Взимку це будуть справжні скарби!"

(Валентина Турчин)

 

 

 

 

"Не забудем, пом’немо,
Батьку наш, Шевченко!
Пом’янемо та й підемо
Боронити Неньку!
І кацапів-недоумків
Випхнем з України!
Повернемо в нашу хату
Мову солов’їну!.."

(Ольга Зубер)

 

 

"Є в Україні невеличке село Калинівка. Та, мабуть, й не одне. От тільки саме в цьому росла стара-престара калина. Під її гіллям хтозна-коли чиїсь роботящі руки змайстрували і встановили широку лавку. Там здавна і збиралися селяни потеревенити про все на світі. Ця традиція тягнулася з покоління в покоління, і навіть найменші діти знали: під калиною можна почути найсоковитіші історії. От, як завжди, дід Панас, знаний вигадник, почав розповідь..." (Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

 

 

"Людей дивує, коли вони бачать восени на ліщині сережки: хіба ж вони виростають не весною? Сережки — це чоловічі квіти ліщини, вони ростуть осінніми місяцями і всю зиму, а у лютому робляться розміром з долоню. Це така краса! Усюди ще голі дерева, порожні квітники, а на ліщиновому кущі вже гойдаються довжелезні сережки, і їх там густо-густо..." (Ірина Михалевич)

 

 

 

"Дві лисички-коляднички
Хутряні вдягли спіднички,
Вбралися у свитки,
Чобітки — на литки.
Теплі капелюшки
Добре гріють вушка.
Лапки — в рукавички,
Морозець-бо свище!.."

(Аліса Коломієць)

 

 

До Дня закоханих хочемо ознайомити Вас із давнім весільним обрядом одного із сіл Переяслав-Хмельницького р-ну – Положаїв.

Переяславщина, надзвичайно цікава для етнографічних спостережень місцевість, яка з півночі в свій час торкалася поліських лісів, а на півдні переходила в полтавський степ. Село Положаї розташоване на схід від міста Переяслав.

 

 

 

 

Читаймо нашим малючкам цікаві віршовані казочки від Наталії Погребняк: МИШКА І КИЦЯ МИШКИ-БУДІВЕЛЬНИКИ ПРАЦЬОВИТИЙ БЕГЕМОТ ЖИРАФ ЖАБКА ТА ЇЖАЧОК ХВОРИЙ БЕГЕМОТИК

JustClass — це інноваційна освітня платформа, що об'єднує вчителів та учнів у єдиному цифровому середовищі. Вона дозволяє створювати інтерактивні уроки, тестові завдання та аналітичні звіти, що робить навчальний процес зручнішим та ефективнішим.

 

 

 

 

 

"Крапай, крапай, дощику:
«Крап-крап-крап!»
Крапельки – сестрички свої поквап.
Напувай дерева всі у лісах.
Пробіжися з лійкою по горах.
І луги й поля усі напувай,
Щоб багатий мали ми урожай.
Не забудь полити ще всі сади.
І ставку й криниченьці дай води.
А коли напоїш мій рідний край,
То собі, де хочеш, тоді гуляй."

(Наталія Погребняк)

 

 

"В небі сонечко немов перекотиполе,
Покотилося як м'яч, пірнуло у море,
Було сонечко всю нічку у полоні,
Стало видно все удень як на долоні..."

(Наталія Грегуль)

 

 

 

 

 

"Три вовки пасли телят
І зустріли козенят:
- Йдіть із нами  на лужок,
Там травички є стіжок.
Смакувати будете,
Рідний дім забудете..."

(Наталія Погребняк)

 

 

 

"Мавпочка Мімі
премила дитина.
В мавпочки іграшок
повна торбина.
Є у торбині багато авто,
Марки машин тих
не знає ніхто."

(Наталія Погребняк)

 

 

Наталія Погребняк, українська письменниця,народилася у с. Бабчинці Могилів-Подільського р-ну на Вінниччині. Закінчила Тульчинське училище культури (Вінницька обл.), Вінницький педагогічний інститут. Працює вчителькою зарубіжної літератури в КЗ “Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою повітряних сил" Вінницької обласної Ради. Авторка 14 поетичних збірок для дітей і дорослих. Лауреатка Літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» за «За вагомий внесок у розвиток пісенної творчості Поділля», членкиня НСПУ з 2023 року.

 

 

 

"Просто вітер. Просто був сильний вітер. Тому придорожні квіти надвечір пахнули пилом і димом, не квітами. Ледь квітами. Вітер посилився і пил став видимим. Ще є видимість Сонця. Наче воно віддалене. Наче його видимість десь із Марсу. На екрані засвітилося червоним: Марс. Станція 10-23. Звіт. А також нове повідомлення. Уля вдягнула навушники й увімкнула білий шум. Звіт виявився привітанням «марсіан» із приєднанням до їхньої команди на два роки. З круговим підписом, як то бувало в середньовіччі. Тоді так робили, щоб приховати заводіїв. А тепер? Ніби промені Сонця на старому дитячому малюнку. Уля пригадала дотик до графіті у Софії Київській. Можна ризикнути сказати, до соціальної мережі, що була тисячу років тому. Іноді доторкнутись до чогось, наче доторкнутись до всього..." (Олена Більчук)

 

Вітаю Вас, друзі, у цьому тематичному блозі. Навесні ми відвідуємо писанкові виставки. Як думаєте, коли ті писанки створюють? В який період? Може, протягом зими? Зараз січень, і я знову перевірила сушене горіхове листя в роботі. Горіх волоський — то одне з небагатьох дерев, котре справді можна назвати фарбувальним. Чи Ви десь про це читали?