Статті для дітей та батьків

Це — художнє свідчення воєнного злочину,  документ пам’яті заснований на десятках реальних історій. І хай читач відчує огиду, злість чи  страх — усе це означатиме, що текст спрацював, аби всі пам’ятали, заради кого ця війна має завершитись саме перемогою. Реальність набагато жорстокіша,ніж те, що  зображено у художньому творі. Література свідчення не задля естетики — задля совісті. (Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

"Коли слово — то серце,
Що пульсує під пальцями світу.
Грає він. І стискає.
З любові. З ненАвисті.
З чого сам зна.
Так, що часом йде кров,
Запікаючись, горлом.
Тече в заповіти.
Без найменших зусиль
Пускається, мовби роса..."
(Галина Мирослава)

 

"В літа моєї другої весни,
Коли я любо бавився словами,
Дідусь Кобзарика подарував мені
З малюнками і віршами-казками.
І оживав в мені той ясний світ
Чудними образами й дивоголосами!.."
(Людмила Федорова)

 

 

 

"...Їхала я до Вроцлава, мріючи передусім побачити Одру, з якою пов'язана історія, яку описала в оповіданні ''Доросла'', а побачила не лише її, подекуди міцно стиснену кригою, як і ми всі, перебуваючи у війні навіть поза межами України, а ніби занурилась у пам'ять про Львів перед Другою світовою війною. Навіть придбала собі карту довоєнного Львова, яка тут продається майже всюди..." (Галина Мирослава)

 

 

 

"Професор, етнолог і дослідник писанки Микола Сумцов (1854-1922) зазначає, що воду для писанок брали особливу, непочату. Так, на Харківщині, іноді жінки могли діставати воду, в якій потім яйця мили і з якої готували барвники, у вельми особливий спосіб — ішли рано-вранці у долину, де лежав сніг. Робили це мовчки, ні до кого не обзиваючись і не озираючись..." (Ірина Михалевич)

 

 

 

 

"Так люблю я обійматись!
Обійму матусю й тата,
Брата, дідуся, бабусю,
Ще й з Мурком я обіймуся!
Але Мурчик — от досада,
Щось обіймам геть не радий!
— Няв! — і кігтики гостренькі
Показав мені швиденько."

(Тетяна Строкач)

 

"Кажуть, що є країна Щастя.
Там, де вщерть наповнена скарбниця
Здійснених мрій, надій...
Там, де привітна днина
Дарує сонми візій...
Де знайти?
У казцi?
У дитячій простоті..."
(Людмила Кибалка)

 

 

"Вона прийшла, як кохання...
Еос* на крилатих конях мчить;
Сюїта Весни дзвенить
На блакитному небокраї...
А може, Серця світле поривання."

(Людмила Кибалка)

 

 

 

"Купаюсь я у Лесиних казках!
П'ю той нектар лілеєво-бузковий.
Літаю з Ельфами в дивосадах —
Квітково-зоряних, джерельно-серпанкових..."

(Людмила Федорова)

 

 

 

 

 

"Лінії, хрестики і завиточки
В сітку сплітаються, ніби в сорочку.
В ній кольорів не побачиш яскравих,
Бо маскуватимуть воїнів справно.
Хрестики, лінії, щира молитва
Хай допоможуть синів захистити.
І оберіг-янголя в допомогу
З Вірою в Мир, і Життя, й Перемогу!"

(Тетяна Строкач)

 

 

Новий рік за китайським календарем настав 17 лютого 2026 року і триватиме до 5 лютого 2027 року. 2026 рік обіцяє бути надзвичайно інтенсивним, адже Червоний Вогняний Кінь — це символ, який з'являється лише раз на 60 років (востаннє це було у 1966-му).    явіть собі безкраїй степ, де нічне небо раптом спалахує загравою. Це не просто світанок — це наближається Вогняний Кінь. У східній традиції Кінь символізує волю, швидкість і нестримний рух уперед. А коли до нього додається стихія Вогню, його енергія стає вибуховою.

 

 

"Deep Humanities (Глибокі гуманітарні науки) — це відносно новий міждисциплінарний напрям, який виникає на перетині класичної гуманітаристики (філософії, історії, літератури, етики) та стрімкого технологічного прогресу (ШІ, біотехнологій, нейромереж). Якщо коротко: це спроба зрозуміти, що означає бути людиною в епоху, коли межа між біологічним і цифровим стає дедалі тоншою..."

 

 

 

"Що спільного між Ілоном Маском, Стівеном Гокінгом і Айзеком Азімовим і вектором освітньої діяльності сучасного вчителя. Вектор — направлений відрізок. Характеризується початком (точкою прикладання), кінцем (напрямком), довжиною (силою). В 1957 році Айзек Азімов публікує повість "Фах". Автор представляє централізоване земне суспільство шістдесят шостого століття, у якому діти навчаються практично миттєвою прямою взаємодією комп'ютера та мозку, процесом, відомим як «запис на стрічку». Ця система схожа на нейрокомп'ютерний інтерфейс. Ілону Маску належать компанія Neuralink, що займається виробництвом імплантатів для мозку. В 2026 році розпочне "масове виробництво" пристроїв для інтерфейсу «мозок-комп'ютер» і перейде до повністю автоматизованої хірургічної процедури. Про це нещодавно заявив Маск в дописі на соціальній платформі X. Імплантат призначений для допомоги людям з такими захворюваннями, як травма спинного мозку. Перший пацієнт використовував його для гри у відеоігри, перегляду інтернету, публікації в соціальних мережах і переміщення курсору на ноутбуці. Першою людиною з порушеннями руху, під яку підлаштували комп'ютер, щоб усунути вади, викликані хворобою, був Стівен Гокінг. Хворий, він зміг стати повноцінним науковцем, завдяки пристрою, що перетворював мало помітні рухи міміки обличчя на команди комп'ютеру. Так він розмовляв, писав, займався науковою. Його вислів: «Найстрашніший ворог знань — не їх відсутність, а ілюзія їх наявності». Ілюзію знань — ось, що дає ШІ для більшості дітей і дорослих. І це не про доброчесність, це про бажання бути собою. Подібні проблеми хвилювали Айзека Азімова в оповіданні "Фах", аналогічні проблеми постають перед освітянами сьогодні." (Віктор Ловінський)

 

"Ще вчора, в останню п'ятницю літа, його П`ЯТУНЬЦЮ, Осип прощався з морем. Тепло, як прощаються з побратимами. І водночас наскрізь тривожно, ніби з усім своїм ВСЕСВІТОМ. Прощався від самого світанку аж до глухих сутінків. Але нині субота, день, котрий він завжди присвячував упорядкуванню, толоці, а він у дорозі, і вже досить далеко від дому. Його тіло звикло до розкладу, руки до роботи просяться, сверблять. Важко Осеві* не при ділі, особливо зараз. Залишена на згадку морська бірюза, чи, як кажуть його турецькі друзі, фіруза, кольором щастя вперто стоїть перед очима, де-не-де змінюючи відтінки, прозорість, блиск, мовби граючи з ним у незрозумілу, але вкрай щемливу, навіть щебетливу - сплески хвиль, плюскання риби, пташині переспіви - гру. Незримою тугою пронизуючи у намаганні ошанути його всього. Осип ледве втримується, щоб не заквилити чайкою. Якби ж то була можливість, він викричався б у море, а тут і перекинутись словом нема як, немає з ким. А єство таки потребує, ще й як! Йому треба проговорити, виговорити, заговорити до йоти усі страхи, аби не муляли. Таке з ним уперше..." ( Галина Мирослава)

 

"Ми в світ прийшли щоб щось створити,
Цей поклик серця — вища суть,
Ті хто руйнують, труять й нищать, 
Спинись Земля — нехай зійдуть!"

(Наталія Грегуль)

 

 

 

"Їх було п’ять. Так, п’ять вишуканих червоних дзвіночків – прикрас для новорічної ялинки, і лежали вони в яскравій коробці для іграшок. Поруч знаходився скляний будиночок зі снігом на крівлі, білочка з горішком, сріблястий самоварчик, гномик, зайчик і різнобарвні кульки, а ще довгі барвисті бурульки. Всі вони терпеливо чекали тієї радісної митті, коли напередодні Нового року Надійка з братиком дістануть їх з коробки та прикрашатимуть ялинку. Тоді іграшки будуть радісно гомоніти поміж собою на гілках і милуватися яскравим сяйвом гірлянд..." (Марія Дем'янюк)

 

 

"Отже, мені виповнилося 70 років! З огляду на цю поважну цифру хотів би поділитися деяким нагромадженим досвідом. Можливо, він зацікавить когось із тих моїх читачів, хто лише наближається до такого далекого рубежу, який у дитинстві чи юності дорівнюється хіба що польоту на Марс. Пригадую, як розглядав світлини в настільній книжці батька про довгожителів: сивобороді вчені й письменники, зухвало посміхаючись в об‘єктив, рубали дрова чи сиділи, наче в теплій ванні, в ополонці… Звичайно, вік — це річ надзвичайно індивідуальна, що залежить від багатьох факторів, узятих окремо і в сукупності: гени, екологія, умови праці, спосіб життя, особливості характеру тощо. Один полюбляє лікуватися, повністю покладаючись на людей у білих халатах, інший протягом усього життя самотужки відкриває в собі власні ресурси… Скажімо, мій дідусь прожив майже 75 років, ніколи не звертаючись до лікарів, не маючи навіть медичної картки у поліклініці. Навпаки, його дочка, моя мама, яка прожила 80 з невеличким гаком, майже щотижня навідувалася до медичних установ. Вона, маючи від природи гарне здоров‘я, цілими жменями знищувала пігулки різних кольорів від різних хвороб. На мої делікатні протести мама завжди відповідала з невинною посмішкою: «Нічого, не завадить!». Одразу хочу попередити, що ці нотатки не претендують на роль якихось монументальних законів. Утім, буду дуже радий, якщо вони комусь допоможуть…" (Юрій Гундарев)

 

“We are working...

We are working...

We are working...

We will win!!!!”

(Kurama)

 

 

 

"Вимкнули світло, мама спокійно запалила свічку та продовжила розповідати. — Коли ти була зовсім маленька, — просокотала матуся та пригорнулась до Яринки, — ти ні секунди не могла спокійно постояти, все щось тобі було треба, кудись хотіла зазирнути, щось порухати, випробувати. Одного разу, добре це пам'ятаю, я принесла з крамниці борошно. Не встигла навіть оком змигнути, а ти вже була обсипана з ніг до голови мукою. — Заму́чилась, —  засміявся братик Ярема. — І замучи́лась, - додала весело мама. Яринка усміхнулась. Вона відчувала, як серце в грудях тріпоче метеликом, а по тілу тече тепло..." (Галина Мирослава)

 

Чистомовки — речення, де не вистачає слова: дітки мають дібрати його з картинок, які пропонуються на листівці.