Статті для дітей та батьків

Сортувати:    За датою    За розділами

Painting by Sara Qualey "Маленький Едик замислився  — вранці тато зажурено промовив, що Едиків черевик всівся. До того хлопчик вже якось чув незадоволене бурчання бабці, звернене до нього, коли він занадто метушився: "Всядься нарешті''. А, виявляється, й черевикам треба всідатися. Але ж черевики спокійні, лише їхні господарі змушують черевики бігати, ходити або зупинятися. Хіба можна на них скаржитись?! Хоч на весь голос цвікай — стоятимуть собі незворушні, де їх поставили. Почухав гарячково потилицю, хотів було запитати в мами, однак його увагу відвернули розкидані по підлозі в його кімнаті речі. Їх нагромадилось стільки, що треба було хоча б набік порозпихати, бо як пройдеш? Прибирання забрало трохи часу, якого завжди так шкода... (Галина Мирослава)

 

Картина Ірини Колесникової."Зачиняти –  вікна та двері.
Розгортати  – книги, журнали.
Тож у мовленні й на папері,
Сподіваюсь, Ви так уживали?
Відчиняймо  в кімнаті кватирку,
Розгортаймо  роман цікавий.
Відкриваймо  ж  – у небі зірку!
І розплющуймо очі від кави..."

(Міла Сонячна)

 

 

Цей ужинок симфо-віршів (коли ритмізована проза поєднується власне з віршами, утворюючи своєрідну поетичну симфонію) присвячено нашим героям. Тим, хто, на превеликий жаль, вже на небі, і тим, хто, на щастя, на землі виборює нашу з вами свободу:

Картина Олега Шупляка.

 

 

ВАСИЛЬ СЛІПАК
ДМИТРО КОЦЮБАЙЛО
АНДРІЙ ПІЛЬЩИКОВ
ОЛЬГА СІМОНОВА
ДМИТРО БУЙВАЛ
СЕРГО ГОРНАКАШВІЛІ
АНДРІЙ ХАЛОЇМОВ
ІГОР БЄЛАНОВ
ЄВГЕН НИЩУК
ГАЛИНА АЛМАЗОВА
МИКОЛА БІЛЕНЬКИЙ
ОЛЕКСІЙ ЮКОВ

 

 

"Колись в якімсь куточку на землі
З’явилось чудо — перші вчителі.
Створили школу — щоб усіх навчати,
Як слід читати, думати, писати...
А люди чудувалися навколо.
Хтось заздрив, хтось радів і йшов до школи.
А хтось боявсь народного прозріння
І в шибки тишком мірився камінням..."

(Міла Сонячна)

 

"А ранок пташечкою пурх,
Зацвірінчав, заусміхався.
Легенько крильцями тріпнув.
І день почався.
З-під ковдри виліз спершу ніс,
А потім очка,
Мов дві росинки хтось приніс
Нам з холодочка.
Стрибнули ніженьки на діл,
Гайнули далі.
— Добридень, сонечко. Тобі
Всі діти раді."

(Галина Мирослава)

 

«Злотоцінний» — це метафорічне слово пішло у світ із легкої руки геніального Павла Тичини, з якого я й хочу почати свою оповідь про видатних діячів української культури. Але це не просто традиційна поезія. Коли пишеш про таких неабияких людей, будь-яка трафаретність здається якоюсь недоречною. А тому я обрав новий жанр, який можна назвати маленькою поетичною симфонією, — своєрідний симфо-вірш. Це коли поетична проза і власне поезія утворюють, за словами того ж Тичини, щось енгармонійне…

Композиція. Художник — Іван Марчук. Читаймо симфо-вірші про визначних діячів української культури:

 

ПАВЛО ТИЧИНА
МИКОЛА ЛЕОНТОВИЧ
МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО
БОГДАН СТУПКА
ВЛАДИСЛАВ ГОРОДЕЦЬКИЙ
КАТЕРИНА БІЛОКУР
ВОЛОДИМИР КОЖУХАР
ВАЛЕР‘ЯН ПІДМОГИЛЬНИЙ
ІВАН МАРЧУК
ІГОР РИМАРУК
МАРИНА СЕМЕСЮК
ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
ЄВГЕНІЯ МІРОШНИЧЕНКО
АНАТОЛІЙ ХОСТІКОЄВ
МИКОЛА ГЛУЩЕНКО
ВАЛЕНТИН СИЛЬВЕСТРОВ
РОМАН КОФМАН
ТАРАС ПЕТРИНЕНКО
ВОЛОДИМИР ШЕВЧЕНКО
НАТА ЖИЖЧЕНКО

 

 

Картина Олега Шупляка."Ішов військовий на завдання,
Молилася дружина зрання:
Просила в Бога, долі, світу,
Щоб знов жили із татом діти.
Просила так, що звідкись крила
На спині у бійця з'явились!
Чи відросли, чи хтось позичив?
А доля чує: її кличуть..."

(Міла Сонячна)

 

 

Ілюстрація Марини Михайлошиної."А у вас було так, щоби ви цілим класом аж вмирали від сміху? А у нас сьогодні було. Коли Мілько перший підняв руку на уроці, аби продекламувати вірш Тараса Шевченка, Ельмаз Муккарамівна відразу виголосила: — Що ж, продовжує Омелян Луць. Мілько, найгігантезніший у нашому класі (я теж вигнався, але мені до Мілька далеко), підвівся над нами, як вежа, поглянув на передні ряди парт, ніби з оглядового майданчика, та з надмірною самовпевненістю голосно почав..." (Галина Мирослава)

 

 

 

Читаймо усією родиною такі захоплюючі, такі щемливі оповідання про життя українців у мирний та воєнний час, коли ми боремося з ордою за нашу свободу, за наше життя...

 

Місяць над Андріївським узвозом. Художник — Самуїл Каплан.

Зміст збірки:

ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ
МОУРІНЬЮ
СЕРЦЕБИТТЯ
БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ
ВАЖКО БУТИ БАХОМ
СОБОЛЯТКО
НЕЧУЙ
РОЗІНА
ТОЙ
МАРКО ТВЕНЯ
ПОДВІЙНИЙ ЮВІЛЕЙ
ЦЕНТР ВСЕСВІТУ
БІЛОСНІЖКА
ПРО БІЛОК І ЛЮДЕЙ

 

Ілюстрація Нікіти Тітова. 1 червня — День захисту дітей."Візьму абетку — літер країна.
Які — головні? Які — командири?
Звичайно, У — моя Україна.
Звичайно, М — буква Мами і Миру.
Знову лунає сирени набат —
в темряві ночі ракети летять.
День на захист дітей…
День руїн і смертей?!.."

(Юрій Гундарєв)

 

Вірші про котів"Моя киця каже "няв",
Українську знає,
Має в день багацько справ,
І усі встигає.
О четвертій уже ранок, —
Подають нехай сніданок!
Усю ніченьку не спала,
Нечисть з хати проганяла..."

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

 

Coins. Painting by Della Camilleri (Artmajeur)

"— Хто загубив п'ять копійок?  — запитала Руслана Зіновіївна, підіймаючи монетку з підлоги.
— Я,  — вигукнув Михайлик.
Він швидко підбіг до виховательки, а, побачивши лише одну монетку, розчаровано пробелькотів:
— А я згубив п'ять копійок.
— Так тут і є п'ять,  — здивовано проторохкотіла Руслана Зіновіївна.
— Так це ж одна,  — буркнув Михайлик.
— Ти мав на увазі п'ять монеток?
— Так,  — підтвердив хлопчик.
— А я подумала про номінал. Бачиш, отут намальована цифра 5. Це номінальна вартість. Якщо якась річ коштує 5 копійок, ти за неї платиш оцю одну монетку, але вартістю 5 копійок. Я можу взяти 5 монеток по одній копійці. Дивись,  — і вихователька вийняла з шухляди в столі, за який часом сідає, одну копійку та продовжила пояснювати, що п'ять монеток по одній копійці  — це теж п'ять копійок..." (Галина Мирослава)

 

"Я сакура із краю Хітоме,
Кохана самураїв та Арсуру,
Завезли в Роксолянію мене
Для щирого ханамі, щоб  зажуру
Розвіяти між вишень і хрущів,
Ділитися дарами гір японських
І сповнити рожево, від  душі
Вкраїнські весни ніжно, медоносно..."

(Міла Сонячна)

 

Міла Сонячна (Щербина  Людмила Михайлівна) — письменниця, педагогиня, волонтерка.Міла Сонячна (Щербина  Людмила Михайлівна) — письменниця, педагогиня, волонтерка. 19 червня 1977 року в м. Бобровиця на Чернігівщині близько 19 години вечора після грози під пологовим будинком один щасливий тато зробив надпис на асфальті: «Ура, Люда!». Потім були інші імена: Людочкою і Милусею кликали в родині, Людмилою Михайлівною – на роботі; у паспорті ж фіксувалося спочатку дівоче прізвище Куц, а потім за першим шлюбом – Чекмарьова, за другим Щербина. Псевдонім Міла Сонячна виник спонтанно при публікації віршів в Інтернеті, а потім постав при виході збірок «Будь ласка, столик на двох» (2019), «Метро» (2020),  «Тобі» (2021), «4.5.0»(2023), «Мозаїка» (2024).

 

Майстриня-писанкарка Ірина Михалевич. Сухе варення з троянди — оповідка циклу Дивовижі про рослини. Копієчка — творіння рук Світлани Нечай, місто Кременчук. Світлина Ірини Михалевич."Вітаня, друзі! Рада черговому нашому спілкуванню довкола запашних рослин, традицій, довкола рідного. На подвір'ї баби Наді (моя бабуся 31 року народження), скільки пам'ятаю, ріс кущ блідо-рожевої троянди. Коли рожі зацвітали і розкошували в крапельках чи то роси, чи то дощу, ми знали — прийшло літо. Раніше троянди зацвітали якраз на порозі календарного літа, і ми зустрічали його духмяним чаєм з рожевих пелюсток. Мені так чудно було — і як то чай та й з троянди, що росте прямо під вікном веранди. Бабусин день народження ми відзначали 2 червня, хоча справжня дата була інша. В цей день завжди квітували чайні солодкої рожевої барви троянди. Кущ ріс у квітнику під верандою, попри нього була вимощена широкими плитами доріжка. Тож в дощовий день ми ходили саме тією доріжкою і не зачепитися кофтою за той колючий кущ не було ніякої можливості. Отак будні і чіпляються за нашу пам'ять, щоб ставати яскравими спогадами..." (Ірина Михалевич)

 

Ніна Колодяжна. Нічний гість карпатського лісу (казка для дітей). Ілюстрації до твору створено штучним інтелектом Microsoft."У час, коли сови поснули, а Павук Нерозплутович прокинувся та почав старанно плести свій черговий химерний витвір, лісовичок вибрався з кудлатої крони бука та потягнувся. – Доброго раночку, мій чарівний карпатський ліс! Дерева відповіли легким шелестінням: – Нашшші шшшанування, хоронителю. Зверху до дупла лісовичка скочила Пишнохвоста та простягнула йому філіжанку капучино зі смаком ліщини. Лісовичок втягнув носом-картоплинкою аромат бадьорості, замружив очі та смачно відсьорбнув пінку. Зненацька стало чутно чиїсь крики та плач. Білочка стурбовано насторожила свої волохаті вушка. Лісовичок тицьнув Пишнохвостій філіжанку, риссю стрибнув з бука на конвалієвий килимок, та полетів, наче яструб, туди, звідки доносився гучний звук..." (Ніна Колодяжна)

 

Опір. Річка в Карпатах. Художник Ярослав Ціко."Вони зупинились біля лісу. Поки водій заправляв автобус, Устя споглядала навколишній простір через вікно, зненацька за якусь мить вискочила надвір. І все через дерева, які потрапили в її поле зору. Покручені, з наростами на тілі. До них годі було доступитись, а їй кортіло їх обійняти, і таки зробила це, тільки подумки. Стоячи неподалік від буса, чуйно придивлялась до кожного гінкого дерева, напружено вслухалась у приємний шепіт розгойданого вітерцем листя, і так перейнялась, що мало не виповіла вголос думку, що мигцем пронеслась у голові. І чому вона раніше не зауважувала, що будь-який ґандж — це повідомлення, прохання про допомогу, попередження, застереження?! Що це, як не  виразний крик: ''Зверніть на мене увагу''?! Подумала: ''Кожен  організм шукає розв'язання, коли виникло питання, — усміхнулась створеній мимовільно римі, — Ми, люди, такі''. Устя намагалась роздивитись і запам'ятати кожне дерево, яке вабило її до себе. І чим довше вона придивлялась, тим переконливішим для неї ставав її власний висновок, що відхилення від загальноприйнятої норми тягнуть на себе увагу. ''Нарости — це сигнал SOS для дерев'', — продовжувала розмірковувати Устя. Їй здавалось, що вона відчуває те саме, що дерева, коли заглиблюються в простір і всередину себе. Устя вдихала повітря на повні груди, а тоді на трохи завмирала..." (Галина Мирослава)

 

Ілюстрація Нікіти Тітова."Єгору через два місяці виповниться лише п’ять років, але він вже зовсім дорослий. Недарма мама каже: «Ти мій єдиний тепер мужчина, мій захисник». Вони з мамою удвох живуть у гуртожитку. Кімната велика, світла. Високі старовинні вікна з видом на парк. Просто під вікном — його «кабінет»: маленьке дерев’яне ліжко і такі ж маленькі стіл і стільчик. Щоправда, туалет і душова — поверхом вище. Але мама повторює, що це нічого, дурниця, що люди й не у таких умовах живуть, а в них і взагалі королівські хороми. І ще мама каже, що вони незабаром отримають квартиру. Так їй сказали після того, як тато загинув на війні — уламок влучив прямо в татусеве серце..." (Юрій Гундарєв)

 

 Painting by Paul Barruel. Dendrocopos minor. "Якось на вечерю в санаторії пара зелених дятлів, яких зазвичай називають жовна зелена, запросила дві сусідські парочки дятлів: пару трохи більших за горобця, поміж людьми їх називають маленькими строкатими, та пару трипалих, у яких головними є лише три пальці, хоча четвертий вони теж мають, проте він надто маленький. Малого строкатого дятла, на ймення Макар, жвава дятлиця зелена помітила відразу. Знаєте чому? Бо він має цегляно-червону шапочку. А у неї теж червона. Жовна зелена так ласкаво торкнула його дзьобиком, що дружина малого напружилась, кілька разів повторила ''кі-кі-кі'' та готова була вдарити нахабну зеленокрилку лапкою, відбиваючи залицяння. На щастя, дятел Макар протягнув над коханою своє надійне крило в чорно-білих смужках та з любов'ю зазирнув у її неспокійні карі очі, від чого дятлиця Еля притихла. Йому, щиро кажучи, байдуже, що в дружини не червона шапочка, він шанує її не за шапочку, і чорна шапчина зі вставочкою модного ізабельного кольору* їй надзвичайно личить..." (Галина Мирослава)

 

Портрет батька. Картина Андрія та Максима Німенків.Читаймо повчальні казки-байки українського письменника Юрія Гундарєва для дітей та дорослих:

ЛІТЕРА «А»
РАХІВНИК ЗІРОК
ДАРКО
ЛЕВ І СОБАЧА

 

 

 


Всього:
6947
Поточна сторінка: 1
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11  
Наступна
В кінець
Топ-теми