Статті для дітей та батьків

Сортувати:    За датою    За розділами

Художник - Марія Примаченко. Картина - Галочка літає, господаря шукає."Для сімейного читання. Дошколярикам старшого віку.
Абетка (ігрова) "Викрутасик" з присвятою жартолюбчикам у двох книжках:
I. Від А до Л (16 літер);
II. Від М до Я (16 літер, без м’якого знака).
(Дітям сумуватим не варто читати)
Словолюбі словожарти словолюбикам для старту.
Смішні віршики з поясненнями-повідкриванками під ними."

(Галина Мирослава)

Авторська світлина Олени Більчук""Він не боягуз, мій Тато не боягуз!"— на високий пагорб щодуху біжить хлопчина. Все вище і вище. Вже видно край поселення, оборонне укріплення, рів… Блакитну хвилю ранкової Ріки… Та Аджай, здається, нічого не помічає. Він раптом зупиняється, б’є палицею по високій траві й вигукує: "Він не тікав! Він не бачив!" "Ти… ти звідки?" — зненацька чує тонкий голос. Аджай озирається і бачить дівчинку. Дая, так її звати, одразу здогадалась за одягом, що хлопець — син воїна. Проте розгубилась — й запитала, що перше спало на думку..." (Олена Більчук)

 

 
Леонід Куліш-Зіньків. Казки та оповідання з книги Сонячний дощик. Художник - Євгенія Житник.

До добірочки казок та оповідань Леоніда Куліша-Зіньківа увійшли такі:

Рано і пізно
Мізинчик
Ящірка і Крокодил
Добрий Ведмедик
Чому сховалась Гумка
Чарівне люстерко
Як Сергійко не став пастушком
Чому б’ють подушку
Багатий Зайчик    
Як тигр на кішку перетворився    
Крокодилячі сльози
Місяць, зорі і злий чарівник
Як Зайчик Лисичку обхитрив
Борсучок, який умів малювати
Казка про хлопчика Сяк-Така
Зайчик Чорне Вушко і солодкі сни
Синочок сонечка

 

"Доброго здоров'я, мої любі читачі та читачки. Сьогодні раптова, однак важлива тема, до якої я вкрай раджу прислухатися. Протягом останнього тижня я, мабуть, тричі спостерігала пости про захист російської мови. І кожен із цих дописів репостили в українськомовні групи з проханням нагадати авторці чи автору посту, хто в домі хазяїн. Я зазвичай такі активності стараюся спиняти, однак люди мене не чують, не розуміють і вважають агенткою кремля. Це відбувається через елементарне незнання алгоритмів просування контенту в соцмережах. Поки Ютуб, Фейсбук і Твіттер працюють за єдиним принципом: чим більша активність під постом у вигляді лайків, репостів та коментарів, тим вищий рейтинг посту і тим більша кількість людей його бачить..." (Ольга Шарко)

Леонід Куліш-Зіньків. Казки та оповідання з книги Сонячний дощик. Художник - Євгенія Житник. "Стала ранком
Я на ґанок
І сказала:
— Добрий ранок!
Сонцю, полю
І травичці,
Добрим людям,
Тихій річці...
Добрий ранок,
Світе мій,
Мирний, чистий,
Голубий!"  

(Леонід Куліш-Зіньків)

Зірка Мензатюк. Дзвоники. Оповідання з книги Зелені чари. Художники: Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош."Це трапилося в часи перших християн, у пору палкої віри й великої жертовності... Один священник, ідучи лісом, милувався погідним літнім вечором і дякував Богові за ясноту неба, за мрійливу тишу, за всю довколишню красу, що сповнювала серце зачаруванням. Він вийшов на галявину, і раптом очам відкрилося справжнє диво. Все навколо мов залила блакить, так рясно цвіли дзвоники. Вони похитувались під лагідним вітром і наче видавали чистий, ніжний, мелодійний передзвін... Довго стояв священник зворушений, слухав прекрасну музику квітів, милувався досконалою формою блакитних вінчиків. І в нього виник задум: відтворивши форму лісової квітки, вилити для костелу дзвін із лункого металу. Легенда називає й містечко, де він це зробив: Нола в італійській області Кампанія. Був то перший металевий дзвін. Латинська назва дзвоників досі нагадує про ту місцевість: кампанула (campanula). Дзвоники ростуть повсюдно, усі їх знають і ні з чим не плутають завдяки неповторній формі квітів..." (Зірка Мензатюк)

Зірка Мензатюк. Біблійний гісоп. Оповідання зі збірки Зелені чари. Художники - Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош"У Біблії, в 50-му псалмі, який віруючі люди знають напам’ять, є таке прохання до Бога: „Очисти гісопом мене, — і буду я чистий, омий Ти мене — і я стану біліший від снігу”. Йдеться про очищення від гріхів. Що ж то за гісоп? У Біблії він згадується багато разів. У часи Мойсея він вважався священною травою, якою лікували хворих, знезаражували приміщення. Палестина від нас далеко. А проте Бог не обділив Україну біблійним зіллям. Гісоп крейдяний зростає і в наших краях. Він трапляється коло річок Сіверський Дінець, Лугань — там, де в землі багато крейди. Він до того любить крейду, що може рости на її свіжих відслоненнях, де не витримує жодна інша рослина. А вже коли гісоп утворить зарослі й застелить крейду перетлілим листям, поруч з ним поселяються різні трави..." (Зірка Мензатюк)

Зірка Мензатюк. Терновий вінець. Оповідання з книги Зелені чари. Художники - Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош"І чим той терен заслужив такої шани? Є ще глід та шипшина, теж колючі, теж цілющі, і цвіт мають не гірший, ніж у терну. Так ні. Про них тільки й придумали, ніби їх створив лукавий, щоб люди кололися та грішили, лаючись. А про терен склали зворушливу легенду. Нібито був він колись не колючим. І так безжалісно люди ламали його гілки з терпкими ягодами — на ліки, на узвар, на наливку, на варення, що врешті терен не витримав. Пішов на скаргу до Бога. "Так і так, — почав жалітися, — я геть беззахисний. Хто йде, той і терне, й обламає." То Бог і дав йому захист: густі та гострі колючки. Вертався кущ від Бога, а позад нього чувся сміх: "Ану, люде, тепер терни! Тепер спробуй обламай!" Терен живучий і невибагливий, оселяється всюди, не вибираючи місця: у ярах, балках, на глинистих кручах, кам’янистих схилах, на узліссях і в долинах річок..." (Зірка Мензатюк)

Костянтин Степанюк, художник-пейзажист. Пейзажна лірика Рівненщини. Онлайн-галерея авторських світлин.Відомий український художник-пейзажист Костянтин Костянтинович Степанюк — людина неординарна. Він — завжди у пошуку нових ідей у творчості та джерел для свого натхнення. Окрім викладацької діяльності, написання олійних полотен та створення неймовірно красивих виробів із дерева, митець захоплюється фотографією. На тисячах його світлин, зроблених професійною камерою, можна спостерігати, як міняється природний ландшафт протягом року, як зачаровує художника місцина, де він мешкає та працює. Тож пропонуємо нашому шановному глядачеві долучитися до онлайн-перегляду фотогалереї, яку нам люб'язно дарує автор. Насолоджуймося та надихаймося!

"Одного разу гуляв Борсучок на лісовій галявині. Аж раптом почав дощик накрапати. Засмутився Борсучок і пішов у хатину. Коли це чує, сміх надворі. Вийшов, дивиться. А то жабеня по калюжі стрибає й сміється.
–    А що ти робиш? – питає Борсучок.
–    Дощику радію!.." 

(Ольга Зубер)

Зірка Мензатюк. Цвітуть луки. Оповідання з книги Зелені чари. Художники - Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош."Любо йти на озера й луки:
в цю благодатну мить
благословляють незримі руки
тих, в кого серце болить.."

(Михайло Драй-Хмара)

 

Зірка Мензатюк. Едельвейс — квітка мужніх. Оповідання з книги Зелені чари. Художники: Людмила Остапенко, Олена Бржосніовська, Вікторія Ярош.

"Вони ростуть у Карпатах. Але навіть не всі гуцули бачили дикі, вільні едельвейси: квіти розцвітають на важкодоступних скелях, у піднебесній височині. Нелегко знайти, ще важче добратися, щоби зірвати рідкісну квітку. Негоряни здебільшого знають їх хіба що з книжок та з фотографій. Проте всі неодмінно чули про ці незвичайні рослини. Вони личать Карпатам! То суворий і гордий край, там бокораші в піняві й реві потоків гнали смерекові плоти, там хлопці-повстанці в найтяжчих муках помирали за вільну Україну, там легіні стрясають гори, квітка гір — особлива й ні на що не схожа. Гуцули називають її шовковою косицею, тобто шовковою квіткою..." (Зірка Мензатюк)

Надія Кир’ян. Цвіте абетка в квітнику. Малюнки - Лариси Іванової. "Цю абетку мені допомогли скласти великі та розумні книги — енциклопедії, словники, і наші українські поети, і мій сусіда-фантазер семирічний Олесик, який кілька разів просто-таки виручив мене, коли я не знаходила квітів на літери Ґ, И, Й, і хлопчик Вітя та дівчинка Галя, а найголовніше — самі квіти, цікаві розмови яких довелось ненароком підслухати... З того всього створився своєрідний букет — оця абетка. А ви, спілкуючись із квітами, можете сплести свій віночок, інший. А згодом зрозумієте, що світ складається з різноманітних візерунків, орнаментів, букетів, віночків. І це прекрасно." (Надія Кир'ян)

"Вітаю, мої любі шанувальники, шанувальниці, особи поза гендерною бінарністю, які мене шанують, а також опоненти й опонентки, які зайшли вжахнутися :)  Ідея цього посту виникла стихійно, коли я натрапила в одній із філологічних фейсбучних груп на палку дискусію під таблицею з фемінітивами. Вирішила обгрунтувати в одній із гілок, що фемінітиви існують із давніх давен й у багатьох мовах. Особливо мене повеселив аргумент однієї з опоненток "А нормальні джерела ви читали там? Потебню, Драгоманова? Чого я вас оце маю слухати?" - і тут я згадала, що в мене лежить без діла талмуд, який мені подарували на нагородженні переможців Всеукраїнського етапу мовно-літературного конкурсу імені Т. Г. Шевченка. От нарешті знадобився. На жаль, після четвертої чи п'ятої світлини зі словника пані мене просто забанила :) Тому лишаю тут, раптом комусь ще знадобляться авторитетні джерела." (Ольга Шарко)

"​Доброго здоров'я усім моїм шанувальникам, шанувальницям, а також особам поза гендерною бінарністю. Гадаю, я вас уже втомила своїми добірками реклами. Тож я вже задумуюся видати словник. Якщо серед моєї аудиторії є охочі видавці/видавчині, медіа, мовні активіст(к)и - зв'яжіться зі мною. До речі, не знала, в якому матеріалі написати про цей нюанс, тож напишу тут: ви могли помітити, що лапки, у які взято назви торгових марок, відрізняються. Так-от, у слов'янських мовах лапки "подвійні", а в германських - 'singular'..." (Ольга Шарко)

Галина Мирослава. Вперед (оповідання). Ілюстрація автора."Дощ вперто довжив дні. Ця фльора, ця безперестанна капанина з неба, змінювала напрям своєї косості, інколи підлаштовувалася під попутний, часом під супротивний вітер, почасти йшла майже прямо, але все одно не переставала мучити котрий день. Здається, природа хоче притиснути кожну істоту до землі, щоби та не сміла підняти очі, метнутись увись, лише бажала якогось укриття, бігла стрімголов до нього, втупивши погляд у землю, бодай лише оминути болото під ногами, не вступити в калюжу, не перечепитись через якийсь схований на дні багнюки камінь. Але для когось це надія на порятунок..." (Галина Мирослава)

"Усім читачам, читачкам та особам поза гендерною бінарністю - вітаннячка й міцного здоров'я. Зазвичай я вас чогось навчаю і ділюся своїми знахідками з підвалів філфаку, однак сьогодні я оприлюдню речі, яких навчили вже мене, причому не завжди філологи/філологині, та ще й у світовій павутині, а не на кафедрі :) Я такі речі колекціоную, і от уже зібралася гарна добірка подібних перлів." (Ольга Шарко)

 

"А ведмедик Косолапко
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду –
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!"

(Марія Дем'янюк)

"Інтернет – це і спілкування! Коли публікації на літературну тематику, то коментарів здебільшого небагато. Але вони усе ж з’являються. З’являються і запитання. Ну, скажімо... чи варто писати російською мовою в умовах зовнішньої агресії, в умовах гібридної війни. Мовне питання... О, у нього глибоке коріння! Питання гостре... І надміру загострювати його не варто, але ж і забувати про нього не треба. У цього питання немало аспектів і відразу ж на нього не відповіси. Але все ж, як мені здається, не треба ставити знак рівності між імперськими апетитами політиків і щирими літературними творами та публіцистикою, написаними російською мовою, бо серед них, цих творів, немало таких, що відстоюють українську позицію..." (Володимир Даник)

Блог письменниці Галини Мирослави про про видатних уродженців України. Харківський кубофутурист. Оповідка про Болеслава-Ярослава Цибіса"Відомий американський художник польського походження Болеслав-Ярослав Цибіс (Цибис), один з яскравих діячів українського літературно-художнього авангарду в Харкові у 1914 - 1919 роках, народився 6 червня (за старим стилем 23 травня) 1895 року в Масандрі, Крим, у римо-католицькій сім'ї Франца Цибіса (помер художник у 1957 році в Трентоні, штат Нью-Джерсі, США)..." (Галина Мирослава)


Всього:
5413
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 5
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11  
Наступна
В кінець
Топ-теми