Статті для дітей та батьків

"Вітаня, друзі! Рада черговому нашому спілкуванню довкола запашних рослин, традицій, довкола рідного. На подвір'ї баби Наді (моя бабуся 31 року народження), скільки пам'ятаю, ріс кущ блідо-рожевої троянди. Коли рожі зацвітали і розкошували в крапельках чи то роси, чи то дощу, ми знали — прийшло літо. Раніше троянди зацвітали якраз на порозі календарного літа, і ми зустрічали його духмяним чаєм з рожевих пелюсток. Мені так чудно було — і як то чай та й з троянди, що росте прямо під вікном веранди. Бабусин день народження ми відзначали 2 червня, хоча справжня дата була інша. В цей день завжди квітували чайні солодкої рожевої барви троянди. Кущ ріс у квітнику під верандою, попри нього була вимощена широкими плитами доріжка. Тож в дощовий день ми ходили саме тією доріжкою і не зачепитися кофтою за той колючий кущ не було ніякої можливості. Отак будні і чіпляються за нашу пам'ять, щоб ставати яскравими спогадами..." (Ірина Михалевич)

 

"У час, коли сови поснули, а Павук Нерозплутович прокинувся та почав старанно плести свій черговий химерний витвір, лісовичок вибрався з кудлатої крони бука та потягнувся. – Доброго раночку, мій чарівний карпатський ліс! Дерева відповіли легким шелестінням: – Нашшші шшшанування, хоронителю. Зверху до дупла лісовичка скочила Пишнохвоста та простягнула йому філіжанку капучино зі смаком ліщини. Лісовичок втягнув носом-картоплинкою аромат бадьорості, замружив очі та смачно відсьорбнув пінку. Зненацька стало чутно чиїсь крики та плач. Білочка стурбовано насторожила свої волохаті вушка. Лісовичок тицьнув Пишнохвостій філіжанку, риссю стрибнув з бука на конвалієвий килимок, та полетів, наче яструб, туди, звідки доносився гучний звук..." (Ніна Колодяжна)

 

"Вони зупинились біля лісу. Поки водій заправляв автобус, Устя споглядала навколишній простір через вікно, зненацька за якусь мить вискочила надвір. І все через дерева, які потрапили в її поле зору. Покручені, з наростами на тілі. До них годі було доступитись, а їй кортіло їх обійняти, і таки зробила це, тільки подумки. Стоячи неподалік від буса, чуйно придивлялась до кожного гінкого дерева, напружено вслухалась у приємний шепіт розгойданого вітерцем листя, і так перейнялась, що мало не виповіла вголос думку, що мигцем пронеслась у голові. І чому вона раніше не зауважувала, що будь-який ґандж — це повідомлення, прохання про допомогу, попередження, застереження?! Що це, як не  виразний крик: ''Зверніть на мене увагу''?! Подумала: ''Кожен  організм шукає розв'язання, коли виникло питання, — усміхнулась створеній мимовільно римі, — Ми, люди, такі''. Устя намагалась роздивитись і запам'ятати кожне дерево, яке вабило її до себе. І чим довше вона придивлялась, тим переконливішим для неї ставав її власний висновок, що відхилення від загальноприйнятої норми тягнуть на себе увагу. ''Нарости — це сигнал SOS для дерев'', — продовжувала розмірковувати Устя. Їй здавалось, що вона відчуває те саме, що дерева, коли заглиблюються в простір і всередину себе. Устя вдихала повітря на повні груди, а тоді на трохи завмирала..." (Галина Мирослава)

 

"Єгору через два місяці виповниться лише п’ять років, але він вже зовсім дорослий. Недарма мама каже: «Ти мій єдиний тепер мужчина, мій захисник». Вони з мамою удвох живуть у гуртожитку. Кімната велика, світла. Високі старовинні вікна з видом на парк. Просто під вікном — його «кабінет»: маленьке дерев’яне ліжко і такі ж маленькі стіл і стільчик. Щоправда, туалет і душова — поверхом вище. Але мама повторює, що це нічого, дурниця, що люди й не у таких умовах живуть, а в них і взагалі королівські хороми. І ще мама каже, що вони незабаром отримають квартиру. Так їй сказали після того, як тато загинув на війні — уламок влучив прямо в татусеве серце..." (Юрій Гундарєв)

 

"Якось на вечерю в санаторії пара зелених дятлів, яких зазвичай називають жовна зелена, запросила дві сусідські парочки дятлів: пару трохи більших за горобця, поміж людьми їх називають маленькими строкатими, та пару трипалих, у яких головними є лише три пальці, хоча четвертий вони теж мають, проте він надто маленький. Малого строкатого дятла, на ймення Макар, жвава дятлиця зелена помітила відразу. Знаєте чому? Бо він має цегляно-червону шапочку. А у неї теж червона. Жовна зелена так ласкаво торкнула його дзьобиком, що дружина малого напружилась, кілька разів повторила ''кі-кі-кі'' та готова була вдарити нахабну зеленокрилку лапкою, відбиваючи залицяння. На щастя, дятел Макар протягнув над коханою своє надійне крило в чорно-білих смужках та з любов'ю зазирнув у її неспокійні карі очі, від чого дятлиця Еля притихла. Йому, щиро кажучи, байдуже, що в дружини не червона шапочка, він шанує її не за шапочку, і чорна шапчина зі вставочкою модного ізабельного кольору* їй надзвичайно личить..." (Галина Мирослава)

 

Читаймо повчальні казки-байки українського письменника Юрія Гундарєва для дітей та дорослих:

ЛІТЕРА «А»
РАХІВНИК ЗІРОК
ДАРКО
ЛЕВ І СОБАЧА

 

 

 

Віртуальна мандрівка:

1. Станція «Мрія»
2. Поріг Кодацький
3. Поріг Сурський
4. Поріг Лоханський
5. Поріг Дзвонецький
6. Поріг Ненаситець
7. Поріг Вовнизький,
8. Поріг Будило
9. Поріг Лишній
10. Поріг ‒ Вольний
11. Острів Мала Хортиця
12. Острів Велика Хортиця
13. Великий Луг 

 

"Джура — зброєносець у козацької старшини в Україні в XVІ-XVІІІ століттях.

Городові козаки - назва українських козаків в офіційних документах другої половини ХVІІ-ХVІІІ століть. За Березневими статтями 1654 року кількість городових козаків була визначена в кількості 60 тисяч чоловік.

Гуляй-город - пересувна бойова споруда, зібрана з дерев'яних щитів з отворами для стрільби. Гуляй-городи застосовувалися запорозькими козаками.

Десяцький - на Запорозькій Січі ватажок нижчої військової одиниці - десятки."

Ці та інші козацькі поняття читвймо у «Словничку-довідничку джури».

 

"Деркотливий звук будильника на телефоні розбудив бабусю. Вона підвелась з ліжка й потяглась за запискою, яку залишив її шестирічний онучок на старій скрині біля ліжка. Заспаними очима бабця прочитала: ''Трупи''. Стрепенулась, протерла очі. Ні, вона не помилилась, так і написано: ''Трупи''. Знаючи свого маленького онука досить добре, живучи з ним поруч щодня, кожнісіньке щодненятко, нічого поганого припустити вона не могла, але треба зрозуміти, що той запис означає. Днями Северин ловив коників для рибалки з татом. Може, мова про їхні тільця?! А, можливо, її коханий онучок передивився мультиків про привиди. А чи не занадто прислухався до новин і їх переслухався?! Були в бабусі й інші припущення. До прикладу, трупи походять з позавчорашнього комп'ютерно-анімаційного фільму 3D ''Коко'' про мексиканського хлопчика Міґеля, який потрапив у Країну мертвих. Хоча хто знає, звідки ноги цього запису ростуть. Бабуся перевернула листочок. Друга сторона була зовсім чистою...." (Галина Мирослава)

 

"Вечір завидна ліг у куточку.
Мовчки сторожко шаснув, як миша.
Угорнувся у ковдру клубочком.
Захворів чи що трапилось інше?
Вечір тихо вдивлявся у стелю.
Мо', шукав там небесні світила?.."

(Міла Сонячна)

 

 

 

Розповідати дітям про реалії сьогоднішнього дня дуже важливо, і ніщо не зробить це краще, ніж художня книжка, в якій автор м’яко і поступово доносить потрібні речі. Ми підготували добірку нових книжок для дітей різного віку, що по-різному говорять до дитини, але завжди — про важливе.

 

 

 

 

 

"Тільки веснонька прийшла,

Лиш зігрілася земля,

А вже крокус виглядає,

Нам пелюсткою махає."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

«— Ким ти хочеш стати, коли виростеш? — запитала п'ятнадцятирічна Павлинка жвавого й винахідливого дев'ятирічного Микитку. — Фенологом, — впевнено відповів він, — Я хочу вигадати такий фен, який би не затягував волосся всередину, міг працювати без електричного шнура, заряджався від сонця, краще, аби ще якимось способом. Міг бути як маленьким, так і великим, до того ж не ковзати в руці й не розпадатись на частини під час роботи. Павлина ледь стримувала сміх, відколи почула про які фени говорить брат. — Братику, — пояснила вона, — фенологи займаються вивченням змін у живій і неживій природі при змінюванні пір року, вони укладають календарі природи, які допомагають охороняти її й правильно вести господарство...» (Галина Мирослава)

 

"Дорога летить, за лінію горизонту. Ліворуч — скошене поле, праворуч — сосновий ліс. — Зачекай, — вигукнула Уля. Сана завернула електромобіль з дороги. — Що сталося? — Вибач. Здалося, я побачила Ару. — Це ж не той ліс. Та й немає у нашому вовків, — Сана озирнулась на сина. Й поглянула  в бік лісу: — Наче. — Мамо, — подав голос Нестор. — А пам’ятаєш? Ти обіцяла. — Улю, прогуляємось трохи? — Тут?  — тепер спантеличилася Уля. — Я знаю ці місця,  — Сана відчинила дверцята. — Це місце..." (Олена Більчук)

 

 

У наш світ дитину приводить мама. Вона дбайливо та ніжно супроводжує її на життєвому шляху. Та є інший світ, світ пригод, подорожей і різних чудернацьких подій. І шлях у цей чарівний світ відкривають книжки. Вони надихають, розважають, навчають і переносять у простір фантазій і безмежних думок. Ми підготували добірку для дітей різного віку. Сідайте зручніше, подорож починається просто зараз.

 

 

 

 

Юрій Гундарєв — заслужений журналіст України. Художні твори публікувалися в Україні та за кордоном, зокрема в США — українською мовою. Виступав із концертними програмами — поезія і власні фортепіанні композиції — в Національній філармонії, Будинку вчених, Будинку актора та інших залах Києва.

 

 

 

"Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
це попроси у Бога!..»
А в серці лунає: «Так,
ще чекати недовго…»
Ось хлопчик малює: танк,
у квітах вільна дорога…"

(Юрій Гундарєв)

 

«Заморочки із козацької бочки»:

Хитрі запитання від козачка Фіґлярчика
Каверзні загадки для козачат
Острів прислів’їв
Вікторина від козака Цидулки
Задачник від козачка Підскарбійка
Ребуси від козачка Наумка

 

 

 

Наталія Могилевська працює над своїм новим книжковим проєктом — першою книгою для дітей. Про це вона повідомила 26 квітня під час зустрічі на фестивалі «Книжкова країна».Книжка з назвою «Мама тебе знайде» вийде друком у видавництві «Ранок». Це казкова історія про справжні родинні почуття, підтримку та любов рідних. Головними персонажами розповіді стануть маленькі ведмедики, яким, попри всі труднощі, вдасться відшукати свої справжні дім та сім’ю.

 

 

 

 

"Квітень взяв у руки пензлик:
Нумо малювати!
Одягнув у білу сукню
Вишень деревцята.
Барва жовта у нарцизів,
А також в кульбабки,
І тюльпанові шеренги
Окрасою грядки..."

(Марія Дем'янюк)