Максим Коровниченко. Вірші про російське вторгнення в Україну

Максим Коровниченко

23.02.22. ЗА ДЕНЬ ДО...

Двадцять третього числа були пом'якше ми,
Але все змінилося в ту зиму.
Двадцять третього ми всі були інакшими —
Двадцять третього ми всі були живими...

В своїх ліжечках ще спали наші діти,
Снами заплітались батько й мати.
Ми не знали, що хтось хоче нас убити,
А вони вже йшли нас убивати.

Ще живуть свої життя звичайні люди,
І міста ще незруйновані та цілі.
Та вже ранком всім покаже лютий:
Це усе прості воєнні цілі.

Неприродно чорними орбітами
Неньку всю ізрíзали окопи.
Виявляється, так легко бути вбитими
В серці ситої сучасної Європи

Духом вільним, зброєю стрілецькою
Треба впоратись з навалою ординською.
Розмовляє уві сні дочка німецькою
Та в вотсапі пише українською.

Завтра дехто зробить все по-своєму,
Стане в стрій – незламний та упертий.
Завтра вони будуть всі героями –
Хтось в окопі, дехто – у безсмерті.

Ми тримаємо цю землю як титани
Ми згадали, що у нас вона одна.
Двадцять третього були у всіх нас плани,
Але зранку ми дізналися – ВІЙНА.

(23.02.2023)

***
Ми були сліпі, бо ми не бачили,
Як вона зростала поступово.
Схід лунав прокльонами собачими,
Та й таке: далеко – і чудово.

Мов хвороба в тілі непочутому,
Сили набиралася вона.
І у двадцять другому у лютому
Ми прокинулись від вибухів – війна!

Та, що нам здавалася не "нашою",
До якої поступово просто звикли,
Стала переповненою чашею:
Малороси, треба, щоб ви зникли!

Наче день сурка, тепер той ранок
Сімсот тридцять небезпечних сірих ранків.
Мов найненаситніша з коханок
Требує кривавих тих сніданків.

Світ ще прикривається манерами,
Грає в ой-йо-ой та ай-яй-яй.
Хтось стає тихенько мільйонерами,
Хтось героєм йде за небокрай.

Я лікуюсь сам – слова відверті:
Стисни зуби та не скигли – і роби.
Так, маньяки дуже хочуть смерті,
Але вкрай не люблять боротьби.

Ти накрий нас, янголе, крилом
Та налий-но віри аж по вінця,
Поможи не стати знов хохлом,
А ростити й далі українця.

(лютий 2024)

* * *

МИ – УКРАЇНЦІ

Ми – українці. В будь-якому разі
Ми вільним та великим є Народом.
Мстимо́ся разом цій москальській мразі –
Можливо, не відразу. Точно згодом.

Ми – українці. Ми у себе вдома:
Зваріть борщу та хлопців нагодуйте.
Коли є страх, то швидше прийде втома:
Рятуйте голову від паніки, рятуйте!

Ми – українці. Пращури казали:
– Де є життя, є місце для надії;
– Картоплю краще смажити на салі;
– Стріляй завжди на фразу: мы с рассии!

Нас не злякають танки та гармати,
Нас не зламати навіть поодинці!
Сьогодні кожен має пам'ятати:
Ми переможемо, бо ми є УКРАЇНЦІ!

(26 лютого 2022)

* * *

МІЙ

Мій пост бойовий – його праве плече.
Рука його вправна зрослася з мечем.
Боронить він землю, родину та дім.
І гоже мені бути поруч із ним.

В людей нині дуже болючі часи.
Нам Батько сказав: «Відведи та Спаси!»
Тому в охоронців роботи багато,
Бо маємо слухатись Нашого Тата.

Бо знижки немає в цієї ціни:
Розпродаж людського життя у війни.
А ми не торгуємо – це найдорожче.
Але це війна. Підстрахуй мене, Отче.

"Мій" каже, що просто десь в центрі Європ
Боронить тихенько маленький окоп.
Але цей окоп – його рідна земля,
На ній народилось його немовля

І він не позволить наразі нікому
Зі зброєю пхатись до нього додому.
А він не позволить – я вже таких знаю,
Бо, справді, рабів не пускають до раю!

Розправлені плечі рабам – привілей.
Їх доля – ненависть до вільних людей.
Претензії світові – це я засвоїв –
Завжди відрізняли рабів від героїв.

Либонь, це звичайна геройська потреба:
Як втримали землю, тримати і небо.
На Небі Героям – пошана та слава!
На жаль, у раю в них вже ціла держава.

Горюють небесні мої побратими,
Бо хлопці додому не прийдуть живими.
Бо як так?! Ми їх не змогли вберегти?!
Крильми обіймають холодні хрести.

"Свого" не пущу я за Темну Межу!
Обітницю дав, що його збережу.
Від кожного бою до кожної битви
Я втілюю в дійсність дитячі молитви.

Небесного війська незримі солдати
Завдання одне – зберегти, врятувати,
Біду відвести та від зла захистити,
Бо вдома чекають дружина та діти.

Знов вибухнув світ, починається бій.
Зайняти місця та тримаємо стрій!
Розправимо ширше над хлопцями крила!
Десь поруч Наш Тато. Ми разом! Ми сила!

(березень 2022)

* * *

ЗАКРИЙ НАШЕ НЕБО

Закрий наше небо своєю долонею-куполом,
Щоб замість ворожих ракет зійшла твоя ласка,
Щоб в Харкові, Бучі, Херсоні, у Маріуполі
Пеклася в домах запашна, дуже сонячна паска.

Завішені вікна у храмі товстою тканиною:
У божому домі ті самі безпекові правила.
У кошику свічка танцює живою краплиною,
Та Діва Марія над дітками крила розправила.

Зійшов Благодатний Вогонь у країні христовій –
Одесу накрило вогнем, що забрав немовля.
Ми прийдемо з церкви та вип'єм Христової крові
За хлопців, тілами яких розговілась земля.

Христосе воскрес. Не здається катам Україна,
Що мають її згвалтувати, убити, розп'яти.
Узимку прокинулась десь людожерна тварина,
Та з нею пролізли в наш дім здичавілі вар'яти.

Фарбуємо яйця своєю та вражою кров'ю –
У наших залізні. Куди вже тій курочкє Рябі.
Павук намагається в кокон сплести Приазов'я –
Вчепився сталевий «Азов» у горлянку незграбі.

Священик освя‌тить молитвою всю Україну,
А всім ворогам її пекло навіки небесне.
Ти вирвала цвяхи з хреста, побілила хатину:
– Країна воскресла! – Воістину, куме, воскресла!

(квітень 2022)

***
Хтось вписує зараз в майбутнє події,
Бо нині часи – саме чесне люстерце.
Ми вийшли з братами із пекла Авдії...
...вкипає в броню українськеє серце.

Частини його залиши́лись навіки
В згорілій землі українських позицій,
Воно б'є набатом у "піксель" каліки
Як доказ славетних козацьких традицій.

А втрата землі – це не втрата надії:
Вертатися можна та треба вертати.
Ми винесли друзів своїх із Авдії...
... вкидання про зраду не треба вкидати.

Війна для політиків – партія в шахи.
Для нас – боротьба за життя та свободу.
Раніше ми думали, люди – мурахи,
Чи шістки та сімки, що вклали в колоду.

Що служки закону – зазвичай повії,
Де власність "державна" дорівнює "власна".
Але саме нас пам'ятає Авдії...
...вкарбується Сватово, Харків, Попасна.

Виходити важко – душа заболіла,
Вона, мов старе та диряве відерце.
Та наше посічене втомлене тіло
Несе з усіх сил українськеє серце.

Максим Коровниченко

ЛЮДИ – ТИТАНИ

Колись дитина запитає: "Тато, хто це?
Чому обличчя їх – суцільні рани?"
– Пішли разо́м подякуємо, доця,
Бо це не просто люди. Це титани.

Оці опечені, скалічені долоні
Тримали що є сили нашу волю.
Їх різали, ламали у полоні –
Ми маємо позбавити їх болю.

Беззубі посмішки, відірвані кінцівки,
Суха рука вісить отой гіллякою.
Піднімеш, доня, очі від бруківки?
Це наш герой – скажи тихенько «Дякую!»

Якщо це слово, здобрене турботою,
Душа почує це. Почує та відтане.
Навіки вдячності людської позолотою
Тепер ви вкриті. Дякую, титани.

Надія гостем стукає у груди,
Заварить зранку каву запашну.
Титани ці – вони звичайні люди,
Які забути хочуть про війну.

(липень 2023)

* * *

ГЕН ВОЇНА

Це не можна купить за біткоїни.
Це не зробиш айфоном як селфі.
Це всередині. Це – Ген Воїна.
Він в тобі, як в надійному сейфі.

Переможемо клятого ящера
Усією, пліч-о-пліч, країною.
Ось за спи́ною встали пращури
Непорушною ввік твердинею.

У землі не буває володаря
Окрім того, хто робить на ній
зроду-віку. Це – Ген Господаря.
Він у праці, важкій, мовчазній.

І земля тобі за́вжди віддячить
І добром тобі щедро вродить,
Але нині сини собачі
Люто нищать цю дивну вроду.

Я без неї – душею безхатько,
Доню, нумо, сідай на плечі!
Це глибинне. І це – Ген Батька.
Він у мирному сні малечі.

Це неправильно – жити розлуками,
Ми планети, в нас є орбіти.
Доки грають батьки з онуками,
Ми щасливі дорослі діти.

Ми усі – ДНК країни,
Унікальна, красива, могутня.
В нас у кожному – Ген Людини.
Збережем його. На майбутнє.

(20.01.2023)

***
Життя мішає свої напої:
Плесне бідою – є повна чаша.
Моя країна – земля героїв.
І це є правда. Яка є наша.

Народе вільний, ти знов засвоїв:
Щоб мир зібрати, ти сієш порох.
Відклали справи та взяли зброю:
Вбивати можна, бо це є ворог.

Слуга режиму, новин заручник,
Весь рід з тобою вже проклят, враже.
Всі миті нині ідуть в підручник,
Бо це є слава. Яка є наша.

Гвалтують землю важкі снаряди –
Земля вагітна страшним приплодом.
Це все, хто скаже, чого заради?
Які врожаї там зійдуть згодом?

Війна ця клята – недобрий спадок:
«Зачем Европа? Союз нам краше!»
І б'ється пращур, і б'є нащадок,
Бо ця земля є відроду наша.

Родини-зграї летять у вирій,
Гармати стихнуть – вертайся, пташе.
Бо діти мають зростати в мирі.
Бо це майбутнє. Яке є наше.

(березень 2023)

* * *

НЕБО

Ми частіше дивимся на небо
Де там Бог? Куди летить ракета?
Не боятись – це людська потреба
Тиха ніч – це правильна прикмета

Небо дивиться блакитними очима
Та ховає погляд винувато:
Вже пробиті крила Серафима*
Та ракет боїться Сивий Тато.

Розриває тишу вий сирени,
Обірвалась пісня солов'їна.
І лише бажання є шалене:
Хай ніхто сьогодні не загине.

Після лютого усі ми стали інші:
Більше люті, менше вже стерильні
У війни є свої діти, свої вірші
Дякую за те, що боже вільні

Нам усіх героїв дуже треба
Пам'ятати ввік за іменами.
Ми частіше дивимся на небо:
Небо синє, сонце жовте – Всесвіт з нами.

(червень 2022)