Публікації за тегом: Війна

"...Моє ймення зріднилося з краєм,
Біль і радість сплели ці узори,
Сонце квітами тут проростає,
І я сильна, як сила любові.
Доки віра у серці палає,
Я жива, ніби батьківське слово,
Хай молитва від зла захищає
Мою мову, країну, героїв."

(Інна Паламарчук)

 

 

"Краматорськ на Донеччині — прифронтове місто, у якому завжди бурлило життя. У цьому місті жила сім'я лікарки та автослюсаря. Ігор та Олена переїхали туди з околиць Донецька ще у 2014, і навіть не могли  подумати, що їм знову прийдеться тікати від війни. Жінка працювала терапевткою і мала велику повагу від земляків. Хоч і мала не дуже великий досвід роботи, проте вже врятувала не одне життя. Віддаючись роботі, вона ніколи не забувала, що є також дружиною, і була прикладом для багатьох. Але... Молоде подружжя дуже хотіло мати дітей, та все щось не вдавалось. І от ранок 24 лютого 2022 року все змінив назавжди..." (Карина Гусельникова)

 

“‘Elves’ counter-offensive began.
On a number of fronts last month.
But has seen very few.
Clear gains so far.
Kyiv's generals have warned that.
Fast results are almost impossible.
Because of ‘orcs’ fortified defensive lines.
And rows of minefields.....”

(Kurama)

 

“Is it a success or a failure?
Gen smiles and replies:
“If the offensive were not successful.
I wouldn't be talking to you now.”
The general in charge of.
Ukraine's stuttering.
Counter-offensive in the south.
Has said....”

(Kurama)

 

"Привіт, прекрасна незнайомко, мене звати Богдан. Я — воїн ЗСУ з бахмутського напрямку..." Так розпочався лист військовослужбовця до майбутньої дружини. "Той лист, якого ти писала на підтримку нашим збройним силам, потрапив до мене. Раніше я не дуже полюбляв всі ці листування, навіть не завжди відповідав на смс. Але це було раніше — доти не прочитав твого листа. Ти написала твір про солдата — ці слова наче написані про мене, — і я просто не міг тобі не відповісти..." (Карина Гусельникова)

 

“As the anaesthetic began to wear off.
The ‘elf’ soldier.
Let out a low wail.
In the back of the ambulance.
Then fumbled with his oxygen mask.
And swore as he mumbled:
“Give me my rifle.”
A scrawny, mud-flecked 19-year-old...”

(Kurama)

 

 

"Ще до Богдана Хмельницького, а саме в 1635 році, був на Січі запорозьким кошовим отаманом Іван Сулима. За своїх молодих літ Сулима придбав собі великого войовничого хисту й завзяття, бо козакував саме під час славних походів гетьмана Сагайдачного. З Сагайдачним Сулима і Кафу турецьку у Криму здобував, і Трапезонтза Чорним морем аж двічі руйнував, і околиці Царгорода огнем випалював, а нарешті під Хотином, рятуючи Польщу, бився з турками у великому бойовищі; скільки ж менших походів та сутичок з ворогами відбув він, так того й не підлічити. Недобре оддячили поляки козакам за те, що вони врятували їх під Хотином од турків, а Сагайдачний навіть смертельну рану собі там здобув,— вони полякалися козацької сили та й почали після того всякі утиски козакам чинити..." (Адріан Кащенко)

 

"Спостерігаючи останнім часом за нашою сильною статтю, часто можна почути слова: ти хлопець чи чоловік? Здавалося б хлопець — це людина приблизно до двадцяти років, чоловік — старше, але ні. За час воєнних дій наше суспільство настільки змінилося, що чоловіком можна назвати навіть вісімнадцятирічного юнака. А все тому, що хлопці, які ще вчора були школярами, взяли до рук зброю і стали на захист нашої держави, за що їм безмежна шана!.." (Карина Гусельникова)

 

 

““I want to thank from here.
From this place of victory.
Each of our soldiers.
For these 500 days.”
‘Gandalf the Green’.
Was shown arriving.
On Zmiinyi Island by boat.
And leaving flowers at a memorial...”

(Kurama)

 

"An‘elf’ soldier drags himself.
Through the long grass.
One leg trailing limply.
Behind him.
Seconds later.
A flash of bright orange.
And a cloud of white smoke.
Mark the spot..."

(Kurama)

 

"Наразі ліпше не вказувати конкретних географічних назв, хоча хотілося б… А втім, може так і краще. Бо організація, про яку я хочу розповісти – не єдина. По Києву, по області, по Україні… Скільки їх – небайдужих, працьовитих,  скромних людей, а фактично – героїв, патріотів, які щоденно, крок за кроком наближають Перемогу! Отже, в одному з мальовничих передмість Києва існує Департамент охорони. І якщо до війни тут виконувалася важлива, але вузько направлена робота, то поступово життя ставило свої нагальні вимоги, потреби, і ця діяльність стала розширюватися. Особисто я підписалася на групу «Безпечний регіон», щоб відстежувати повітряні тривоги – ступінь їх небезпеки та серйозності. Наприклад, як тільки пролунала сирена, ми дуже скоро бачимо приблизно таку «карту тривог»..." (Катерина Колесник)

 

««Ти їдеш в Україну? Божевільний!» «Допомогти Україні? Так, це дуже шляхетно, це благодійна справа, але от я, наприклад, допомагаю Україні онлайн», – казали йому друзі незадовго до ділової поїздки. Та сеньйор Енріко не уявляв собі, як це – допомогти онлайн… Енріко Альбанезі – доктор філософії в галузі права, доцент кафедри конституційного права юридичного факультету Генуезького університету (Італія), молодший науковий співробітник Інституту перспективних юридичних досліджень (IALS) Лондонського університету (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії). У травні цього року професор Альбанезі прибув до України. Головна мета його відрядження – простягнути руку нашій країні, українському народу – в межах свого внеску як академіка, показавши, що ми не самотні в такий важкий час. І що дуже важливо, зробити внесок у складний процес європейської інтеграції, через який зараз проходить Україна, поділитися своїми знаннями в галузі конституційного права. І як найкращий спосіб це зробити, Енріко обрав живий зв’язок — а саме особисто приїхати до нас, щоб зустрітися з українськими колегами, провести обмін досвідом, підтримати їх, також прочитати лекції для студентів...» (Катерина Колесник)

 

"Наш світ, переповнений технологіями та зачарованими книжковими стелажами, що припали пилом у бабусі вдома, якось майже непомітно змінився. Віртуальна реальність, штучний інтелект, безліч гаджетів та інноваційних пристроїв — все це стало неодмінною частиною нашого повсякденного життя. Але чи залишається читання «доречним» під час війни для українців? Чи може воєнний час змінити наше ставлення до книг і привести до їх забуття? Відповідь на це питання міститься в самому питанні: читання залишається доречним, і, навіть, набуває нового значення під час війни в країні. Важливо зрозуміти, що війна - це час, коли люди шукають втіхи, надії й зв'язку зі світом, який десь за межами військових дій зберігає свою звичність. І саме книги, зі своєю чарівністю та здатністю передати нам різні емоції, стають надійними товаришами у цей складний період. Відкриття книгарень, як от ,наприклад, чергова книгарня  “Книголенд” у Харкові, набуває особливого значення саме тепер. Українці продовжують читати, незважаючи на війну, в якій вимушені продовжувати жити. Книги стають своєрідними вікнами у світ, де не дійсність, а сюжет, герої та ідеї керують ходом подій..."

 

““A launch has been detected.
Manoeuvre!”
The order of the ‘elves’ ground team.
Is clear.
An ‘orcs’ Su-35 fighter jet has fired.
A missile at his aircraft.
He knows he has to abort.
The mission in order to survive...”

(Kurama)

 

"In a shrinking, brackish pool of water.
Within earshot of Ukraine's front lines.
Two small fish gasped and flopped.
In the midday heat.
Around them, vast expanses of.
Mud and rock were exposed to the sun.
A huge grain barge lay.
Sprawled across a nearby sandbank..."

(Kurama)

 

 

"In Ukraine's favour is morale.
Its soldiers are highly-motivated.
And fighting to liberate.
Their own country from an invader...
...“The brigade's units.
Continue to increase.
Their success!
Victory will be ours!”"

(Kurama)

 

"They had been stranded.
In ‘orcs’-occupied Ukraine.
Their village of Kardashynka.
Is an innocuous place.
A quaint collection of houses.
In the marshy lowlands.
Of the Dnipro River's eastern bank.
Under ‘orcs’ occupation..."

(Kurama)

 

"..Ми історію ту не забудем,
Що писали нам предки віками.
Берегти у серцях її будем,
Поки сонце палає над нами.
Ти мовчиш, моя рідна Вітчизно,
Але чуть твого серця биття,
Що нас всіх протинає наскрізно…
Україно – ти наше життя!
Я живу, поки чути тремтіння
України заквітчаних мрій,
Поки гідно історію пишем,
Українці не втратять надій!"

(Інелла Огнєва)

 

"Хоча ніякими словами не передати Вдячність за життя,
можливість бути і творити, і Господа щодня молити!
Всіх закликаю щось робити!
Коли думка одна — то сильніша вона.
РАзом — до Перемоги!!!
Слава Богові, Героям, Україні з Богом!"

(Галина Римар)

 

 

 

"Ну, хтось не поспіша, а хтось уже й зумів —
Упертий зміст життя... у літери друковані!
Бо що там не кажіть, а крига почуттів,
Коли приходить мить... стає стрімкою повінню."

(Володимир Даник)

 

Ілюстрація Нікіти Тітова. «Ікар».