У третій частині тетралогії Арсен Звенигора нарешті повертається додому, проте війна знову змушує його відправлятися у похід. У пригодах йому допомагатимуть персонажі попередніх книг — росіянин Роман Воїнов, поляк Мартин Спихальський, болгарський воєвода Младен і його син Ненко. Крім цього, важливу роль у сюжеті відіграє Семен Гурко. Задум цієї тетралогії виник у письменника під впливом відомої картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Милуючись картиною, письменник подумав, що художник на своєму полотні відобразив лише мить з життя захисників своєї землі. Тоді він вирішив написати роман, де можна було показати, як вони жили, сіяли та збирали хліб, займалися торгівлею, ремеслами, кохали та воювали, гинули у неволі та війнах.
Назва останньої частини тетралогії відсилає до турецького звичаю, за яким посадовцю, що завинив, султан надсилав шовковий шнурок. Такий «презент» означав смертний вирок. У центрі уваги роману Арсен Звенигора, який продовжує боротьбу проти ворогів рідної України, вирішуючи попутно особисті проблеми. У вирі війни зникла кохана дівчина Арсена — Златка. Пошуки у Криму та в інших частинах Україні не дали результатів. Але через деякий час стало відомо, що Златка потрапила в Стамбул, у гарем великого візира Кара-Мустафи. Й Арсен разом із другом Ненком поїхали її визволяти, заприсягшись врятувати її з полону або загинути у бою з ворогом. Також описується похід на Європу і облога Відня турками.
"Прокинулось з сонцем вербове намисто,
На світ подивилось — весна!
Несе течія кучугури із листя,
Торішня минає краса.
Проміння несміле торкається крони,
Лускате спадає вбрання,
І котики ніжні торкають долоні,
З теплом завітала весна."(Інна Паламарчук)
"Нескорені, незламні ми!
Ми — лицарки і лицарі!
Добро на нашій стороні!
І перемога — наша сіль!
Ми — лицарки і лицарі!
Ми звемось українцями!
Добро на нашій стороні,
Ми звемось українцями!"(Alex Marti)
Книга “Дім” Катерини Тихозорої й Олександра Продана розповідає історію маленького хлопчика та його сім’ї, чий дім було зруйновано через повномасштабне вторгнення росії в Україну і через що вони були змушені покинути його. Розповідь написана від імені хлопчика, бачення якого — реалістично й водночас по-дитячому оптимістично — за допомогою ілюстрацій майстерно передав Олександр Продан. Сам митець на момент початку вторгнення перебував на Київщині, тож на власні очі бачив, як все починалося. Дорослі роздуми, над якими розмірковує маленький герой книги дорогою до безпекового місця, влучно й по-дитячому просто передала авторка Катерина Тихозора.
"Любіть свою країну
Прекрасну і єдину.
Любіть її в негоду
І в будь-яку погоду.
Любіть її природу,
Степи, лани, поля.
Любіть усе навколо,
Бо це ваша земля."(Тетяна Прокоф’єва)
"...Ми боремось за мир у нашім краї,
Ми боремось за щастя й майбуття.
Як тяжко не було б на серці,
Та віру нашу не зламать.
І зовсім скоро радість повернеться,
І буде Україна наша розквітать."(Тетяна Прокоф’єва)
"А весна вже на порозі,
Он шумить у верболозі.
Ясним сонечком сіяє,
І теплом нас зігріває.
Люба весно, ти чудова,
Неймовірна і казкова!
Принеси нам мир у край,
Щоб тут знову був розмай!
Подаруй нам щастя в дім,
Щоб біди не було в нім!"(Тетяна Прокоф’єва)
Тетяна Строкач. Поетичний щоденник широкомасштабного вторгнення мoсковитcькиx варварів в Україну
"Летіть, янголята,
Розправте крилята,
І захистом станьте
Хоробрим солдатам.
Хай кулі минають,
Снаряди та міни.
Живими додому
Вернутись повинні!"(Тетяна Строкач)
Наталія Грегуль. «В долонях Бога Україна» — добірка віршів про російське вторгнення в Україну 2022
"Вже рік як у дім наш ввірвалась війна,
І мир розірвала на шмаття,
Рік стогне від болю земля ще жива,
Розтерзана в вирві нещастя.
Удерлася в край наш о лютій порі,
Про сенс щось верзла й неминучість,
Ракетам у небі торувала шляхи,
Шахедам прослала маршрути..."(Наталія Грегуль)
"Знаємо, що неньку нашу Україну,
Просто не дозволите скривдити ви, ні!
Повертайся, доню,
Повертайся, сину,
Повертайтеся
з війни
живі..."(Віктор Савенков)
Мене звати Грегуль Наталія Миколаївна. Я киянка і пишу вірші українською та російською мовами. Два мої українські вірші «Україна» та «Колискова пісня» увійшли до збірки Новітньої Української Поезії під назвою «За межею означень», виданої в 2009 році в Івано-Франківську видавництвом «Місто НВ». Також я розміcтила свої вірші на сайті www.poetryclub.com.ua під ніком Vasilisa. «Колискову пісню» у виконанні учениці Березанської музичної школи (музика Анаталія Суського), розміщена на www.youtube.com. За освітою я педагог, викладач англійської мови та біології.
"Створив Бог Дерево Життя та й велів нашим предкам, нашому роду про нього пильнесенько дбати, добро і порядність завжди шанувати! А Дерево Життя барвисте і чисте, нема в ньому заздрості й підлості місця! Лиш той з нього плоди збирає, хто в душі і в ділах лукавства не має..." (Галина Римар)
"Three days into.
‘Orcs’ invasion of Ukraine.
It was spotted by a satellite.
In the north of the country.
The very same morning.
In Bucha just outside Kyiv.
A 67-year-old was standing.
Outside his local supermarket..."(Kurama)
“Beneath his green helmet.
Dark shadows ringed his eyes.
He had been on his feet.
All night fighting.
Like many on Ukraine's eastern front.
He is both battle-hardened and war-weary.
“It's difficult.
People don't get enough sleep.”...”(Kurama)
“Every night I was going berserk.
Knowing that my son was lying out.
There in the freezing cold and.
There was nothing to cover him.”(Kurama)
"Глибокі води сивого Дніпра
Несуть історію мого народу.
Козацька кров, нестримна і жива,
Нуртує душу, кличе до походу.
Злітає в небо соколів сім'я,
І нищить гада, що повзе степами,
Непереможна, вільна і свята,
Постане з вічних вод моя держава..."(Інна Паламарчук)
"Розквітає квіточка у мами,
Оченята дивляться на світ,
Зранку бачить посмішку ласкаву,
Ввечері читає лиш: пли-віт...
Тато дуже скучив, моя рибко,
Обійняти хоче так тебе!
Трохи снігу намете на гірку,
Морозець тебе наздожене..."(Інна Паламарчук)
"Прокинувшись сьогодні зранку за вікном побачила сніг. Це, напевно, перша зима, не враховуючи лютий 2022 року, якій я не радію. На подвір'ї бігає дітвора, вони радіють снігу, адже тоді можна буде зліпити снігову бабу. А я, мабуть, як і більшість дорослих, не в захваті від снігу і морозної погоди, адже нашим захисникам зараз холодно. Бувши в окопах на передовій, не дивлячись на погоду, вони захищають нас, виборюють нашу незалежність. Перечитала новини... Мене охопив біль і гордість одночасно..." (Карина Гусельникова)
Галина Мирослава. Вірш «Бомбосховище»
"розсікається тиша
сиреною
хором сирен
з голосних телефонів
зусебіч вусебіч
до страти
залишаються миті
тобі пропонують ховатись
але ти не грішив
і тебе роздирає чому..."(Галина Мирослава)
