““I live on the seventh floor.
The rocket hit the fifth floor.
Early this morning, at around five.
But I'm fine.”
A 73-year-old retired businessman.
And the only remaining resident.
Of a large apartment block.
On the edge of town...”(Kurama)
"He moved his elderly mother.
To Dnipro last year.
Believing it to be a safer place.
To live during the war.
On Saturday 40 people.
Were killed in the strike.
He is a son in search of his mother.
Who is still missing..."(Kurama)
Kurama (Japan). «A poet in a voice» — a poem for Kyiv Opera singers (is voiced by the author)
"As singing a word.
As playing a character.
My voice is streaming.
How far in the world?
How far in the land?
How far in the sea?
How far in the air?
How far in the war?.."(Kurama)
"Аж дванацятеро чоловік повіз наш старшина Хведот Мурмаль з писарем Купріяном Миколайовичем у стан до прийому. Поміж некрутами був і Грицько Петренко, другий син Трихвона Петренка, що торік у осени оженив сина свого Грицька на дочці старої удови Якиндинихи. Хоч і молодий був Грицько, хоч батько й знав, що через рік йому неминуче треба йти у мocкaлi, одначе оженив сина — через те, що старший його син Павло одрізнився від батька і почав жити своїм господарством. Він же, Трихвон, зі своєю жінкою були люде старенькі, їм треба було взяти у хату невістку, щоб робила. Поки був некрут на прийомі, Олена, жінка його, тішила себе надією, що може його не візьмуть у мocкaлi; коли ж побачила, що Грицько вернувся додому з хрестом через шию на зеленій стрічці, вдарилася бідна молодиця об поли руками, почепилася чоловікові на шию та й заголосила..." (Яків Жарко)
"Нещодавно всі українці святкували новорічні свята. Українські діти писали листа Святому Миколаю. Дитина наших друзів сказала: "Не потрібно мені подарунків, нехай військові дяді, наші хороші, будуть вдома!" Інший сказав: "Хай дід мороз передасть мої цукерки дядям, які, коли починається тривога, роблять так, щоб не було "салютів"!"..." (Карина Гусельникова)
Kurama (Japan). Two poems about events in recently liberated Kherson (war in Ukraine 2022), video
«On Tuesday.
A hospital maternity ward was shelled.
No-one was hurt but.
It has further escalated fear among people.
Kherson is a city haunted by.
Relentless and indiscriminate attacks.
The city was liberated.
On 11 November...»(Kurama)
«Fathers and sons serve.
On the same frontlines.
How was it for a 22-year-old?
At least at the very beginning.
Fathers and sons serve.
On the same frontlines.
How would it go on for a 22-year-old?
His father would face a different fate...»(Kurama)
"О поле Приазовське!
Тебе в прадавній вік
найменували Половецьким, Диким,
За те, що орди, кочові, розбійні,
витоптували з гúком...
О Поле Дике!
Прогіркле трупом, полином, димами.
О неозорі далі!
Для нас, тут сущих,
ти – поле невтолúмої печалі.
Тебе й сьогодні топчуть-гнітять
новітні чингісхани..." (Василь Мелюс)
"My heart is jumping.
In front of our bus...
My heart is jumping.
In front of our bus...
I'll see my dear son.
I'll see my dear son.
My dear son has been in the hospital.
He was injured in a heavy battle..."(Kurama)
Kurama (Japan). «A poet on Christmas Eve» — a poem about war in Ukraine 2022 (is voiced by author)
«“Let's endure this winter.
Because we know what we are fighting for.”
“Freedom comes at a high price.
But slavery has an even higher price.”
“Let's endure this winter.
Because we know what we are fighting for.”
“The world must see and understand.
What absolute evil we are fighting against.”...»(Kurama)
Kurama (Japan). «A poet called Karaya» — a poem about war in Ukraine 2022 (is voiced by the author)
«With the call sign Karaya.
An ‘elf’ military pilot.
Shot down five Iranian drones.
Over Vinnytsia and ejected.
With the call sign Karaya.
He is already waiting for.
A new aircraft.
A little more — and he returns to the ranks...»(Kurama)
Kurama (Japan). «Poets from a theatre» — two poems about Mariupol (2022 Russian invasion of Ukraine)
“From the days before the attack.
The ‘orcs’ word “children” was.
Clearly painted on the lawn.
In front of the theatre.......Remember. Remember.
Don’t forget this theatre.
Remember. Remember.
Don’t forget this scream.
From the days before the attack.
The ‘orcs’ word “children” was.
Clearly painted on the lawn.
In front of the theatre.
Remember. Remember...”(Kurama)
Війна...
Ворог хоче нас знищити...
Не дочекається!!!
Разом ми сильні!!!
Здолати нас неможливо!
Ми переможемо!!!
Добро завжди перемагає зло!!!!
"Життя переповнене і немалими проблемами, і нібито дрібненькими питаннячками. І на них теж треба звертати увагу. Бо життя постійно перебуває у бурхливому вирі змін. Живеш нібито і не в мегаполісі, а у не такому вже і малому обласному центрі. Однак і не вибираючись на його найбільш гомінкі проспекти, не можеш не помічати — автомобільний рух за останні роки суттєво підсилився. А нам, пішоходам, треба рухатися теж. Бо і ми учасники руху. Бо і нам треба вирішувати власні проблеми. І при цьому, скажімо, переходити дорогу. З одного боку вулиці на інший. А це бува і досить непростою задачею. Скажімо, підійшли ви до пішохідного переходу, ну, десь на перехресті. А там ще і світлофор. Здавалося б, що ж тут важкого?! Дочекався зеленого світла — та й іди. Але ж бува і так, що ні зеленого, ні червоного. А тільки жовтий колір. Тобто перехрестя, так би мовити, у цей момент нерегульоване. І світлофор, можна сказати, “поза грою”. Ну, ніби у тебе, як у пішохода, повне право іти. Незважаючи на рух. Але ж потік автомобілів... оця стрімка хвиля скла, заліза і гуми..." (Володимир Даник)
"А осінь сипле листя нам до ніг,
Біль прикриває, вирви, ніби рани.
Вітрами сум жене, а на поріг
Гіркі й тривожні застеля тумани.
ґаздиня вже зібрала урожай,
Дарів чимало, хоч було і важко.
Егей, красуне, розфарбовуй край!
Єднать в палітрі кольори не тяжко..."(Тетяна Строкач)
"...І вся техніка ворожа
З курсу позбивалась —
Подалась на варварщину —
І там позривалась!!!
Мають нелюди віднині
Всі запам'ятати,
Що хорошую країну
Не можна чіпати!!!"(Галина Римар)
“Even at the end.
Of a long day.
The chief medic still chops the wood.
And lights the fireplace.
The rest of his team are on shift.
Or have retired for the night.
The chief medic is often.
The last to sleep...”(Kurama)
«After more than a week.
Of living in the freezer.
People are praying ‘orcs’ missiles.
Do not strike again.
Losing access to all sources.
Of warmth has been a fear.
For many ‘elves’ who live.
Far from the front line...»(Kurama)
“‘Elves’ energy infrastructure.
Has come under attack from ‘Mordor’.
Once again this week.
Leaving millions without power.
As temperatures drop below.
Freezing around the country.
There are fears ‘Mordor’.
Is “weaponising winter”...”(Kurama)
"...Але нові слова виникають і з приводу більш привабливих обставин. Є таке досить цікаве і симпатично оформлене видання в Україні — музичний альманах “Октава”. Опікується ним канівське видавництво “Склянка часу”, що позиціонує себе, як видавництво міжнародне. У цьому альманасі можна знайти свіжонаписані пісні українських авторів, інструментальні твори наших сучасних музикантів, статті-роздуми на музичні теми, вірші, що могли б стати піснями і не тільки це. Редактор “Октави” Ірина Апалькова, звертаючись до читачів (вже у чотирнадцятому випуску альманаху), пише про тематичні обрії видання. І зокрема говорить, що там ітиме мова про... “музикодення сучасності”! Не знаю, чи прилучилася пані Ірина до нелегкої справи словотворення чи просто підхопила кимось вдало знайдене слово. Але музикодення — це звучить чудово! Пишу ці рядки 10 жовтня 2022 року, увечері, прослухавши повідомлення про те, що по Україні рашистами учора було випущено більше 80 ракет. Загинули люди. Зруйновані будинки. Отож і справді — навколишня дійсність і вдень може бути інколи досить похмурою і навіть бідьше схожою на темну ніч. Але ж і на цьому досить невеселому фоні все ж чудово звучить слово — музикодення! Звучить енергійно, упевнено, життєствердно..." (Володимир Даник)
