«Непереможна Україна» — добірка віршів від Інни Паламарчук

Інна Паламарчук

УКРАЇНА

Світ знає сьогодні, що є Україна,
На жаль, це зробила війна.
Та все ж не біда про мій край говорила,
А горде народу ім'я.

Ми всі українці, хто землю боронить,
Хто зводить розбиті міста,
Хто здалеку рідним опівночі дзвонить,
Хто каже молитву щодня.

Світ знає сьогодні, що є Україна,
Ціною простого життя.
Вона піднялась, як червона калина,
І вмить запалила серця.

Цей дух український ніяк і не спинити,
Бо віра єднає серця,
Ми зможемо, Боже, війну припинити,
Щоб зло не вбивало життя.

* * *

УКРАЇНА — ЦЕ МОЯ РОДИНА

Зроду мій народ не був безрідним,
Породила серед степу його мати,
Огорнула крилами, мов Діва,
Що спасителя дала, дала розраду.

Напувала водами гірськими,
Душу лікувала лиш піснями,
І росла могутня ця родина,
Землю засівала і співала.

Та прийшов зі сходу ниций ворог,
Нечисть взяв, щоб рід мій катувати,
І народ добро змінив на  зброю:
Треба землю рідну очищати.

Хай ці виродки майбутнього не мають,
Бог не тільки бачить, а й карає,
Забуття росте по тій країні,
А неслава світом проростає.

Виросте з каміння, попелища
Сильна, мов наш дух, нова держава,
І ,озброївшись любов'ю, знищить
Погань, щоб ніде не панувала.

Золотиться через болі колос,
Руки пестять донечку і сина,
І летить до серця мамин голос:
Україна — це моя родина!

* * *

УКРАЇНА ЖИВЕ

За кольори моєї України
Іде кривава майже рік війна.
Летять ракети, зло несе росія,
Червоний  прапор - ось її мета.

Та все ж життя не можна зупинити,
З зернини заквітують  всі поля,
І в небі синьому моєї України
На крилах щастя прилетить весна!

Ще важко нам тримати Перемогу,
Ще біль не відпускає всі серця,
На два фронти розділені дороги,
Ми молимось, вони вже б'ють врага.

Ніхто не знає, скільки злу чадіти,
Які слова брехні воно несе,
Та разом ми сказали всьому світу
Що Україна житиме, живе!!!

* * *

МОЯ УКРАЇНО!

Моя Україно, мій краю,
Сьогодні не вчора — тримайся,
Весь світ про біду твою знає,
В борні ти з  людьми об'єднайся.

Ще чорне кубло проростає
Із пекла до нашого неба,
Та сонце над краєм витає,
Тримають титани нам небо.

Молись, моя рідна  країно,
За волю боротись і жити,
За радість й усмішку дитини,
За тих, хто так вміє любити.

* * *

ЛЮБОВ ДО БАТЬКІВЩИНИ

Моя любов сьогодні особлива,
Не просто я кажу: тебе люблю!
Всім серцем лину, мов мала дитина,
До Батьківщини, у якій живу.

Моя любов віками зігрівала
Блакитно-жовті кольори дощу
І соняхом над світом засіяла,
Щоб Перемога квітла у вінку.

Моя любов до сина і до доньки,
Хай шлях додому буде на віку,
Майбутнє України в їх долоньках,
Я Перемогу в рівнодення жду!

* * *

Я — СИЛА

Я схожа на траву, що в'є стежки,
Я вітру обіцяла повінчатись,
Із зорями навіювать думки,
А в водах синіх мудрості шукати.

Я розлетілась, мов степів печаль,
Мій голос зачепився за дзвіночки,
І суховій, як півень, прокричав:
Додому повертайтеся, синочки.

Я до землі припала і молюсь,
Той шепіт знає болі і страждання,
Та грізним блискавицям не корюсь,
А виростаю знову, як востаннє.

Я — сила, що тримає рід людський,
Плете легенди, щоб життя тривало,
Стелюсь травою серед цих руїн,
Бо вірю в день, коли війни не стане.

* * *

МОЯ МОВА

Моя мова — чисте джерело,
П'ю  її  цілюще різнобарв'я,
Дякую за мудрість і тепло,
За  натхнення, сповнене бажання.

Моя мова — це квітучий сад,
Ниви, помережані стежками,
І  криниці, що живуть в віках,
Зорі, що єднають нас із  вами.

Моя мова — Україна-мати,
Сила духу, боротьби, любові!
Тільки той це може знати,
Хто плекає українське слово!

* * *

КИЇВ НАШ ЖИВЕ!

Вітаю, друзі, Київ наш живе!
Каштани, клени, верби, осокори,
Сьогодні вже й акація цвіте,
Ці пахощі наповнені любов'ю.

Хтось Київ знає із дитячих літ,
Для когось юність в ньому розквітала,
І Бог створив  за сотні тисяч літ
На цій землі державу із держави.

Наш Київ золотять старі церкви,
Його Дніпро могутній  омиває,
Поети словом згадують віки,
Де дух козацтва досі ще витає.

За Київ наш триває боротьба,
Це як усю  країну боронити,
Не взяв його рашистський сатана,
Та й поготів йому це не зробити.

Хай дзвони лаври Київ бережуть,
І кожен з нас молитву промовляє.
Завжди каштани в Києві цвітуть,
І Україна буде нездоланна!

* * *

НЕПЕРЕМОЖНА

Глибокі води сивого Дніпра
Несуть історію мого народу.
Козацька кров, нестримна і жива,
Нуртує душу, кличе до походу.

Злітає в небо соколів сім'я,
І нищить гада, що повзе степами,
Непереможна, вільна і свята,
Постане з вічних вод моя держава.

Не спиниться Дніпро через вогні,
Дух жодного каміння не здолає,
Єднає клич: ми вільні козаки!
Лунає пісня: слава не вмирає!